Наші у Європі. Підсумки осені сезону 2022/2023.
Результати наших клубів в єврокубках в часи повномасштабної російсько-української війни.
Ще навесні ніхто не знав: чи буде в Україні футбол взагалі? Які клуби зможуть існувати в майбутньому, а хто - піде шляхом ліквідації? Як буде проводитися наша УПЛ: в Україні чи закордоном? Запитань було багато, а відповідей - 0.
Тому ніхто навіть і мріяти не міг, що станом на початок листопада в таблиці коефіцієнтів УЄФА Україна буде мати 4.700 баллів(більше, аніж в минулому, повністю провальному сезоні 2021/2022), і що 2 представники з України будуть грати навесні в єврокубках. Так, дехто приємно здивував, хтось - неочікувано повністю провалився, але головне: загальний результат наших клубів заслуговує на респект.
Але усе по порядку.
Шахтар Донецьк
Клуб, який втратив усіх провідних гравців, з якими грав в минулому сезоні: Майкон, Тете, Соломон, Додо, Антоніо, Алана Патріка, Педріньо. До всього цього, пішов і головний тренер команди. Коли стало ясно, що футболу в Україні бути, всі розуміли: і в боротьбі за чемпіонство, і, тим паче, в групі ЛЧ Шахтар буде андердогом.
Але усе вийшло з точністю до навпаки: "гірники" продемонстрували шалене бажання, максимальну самовіддачу та неймовірну самопожертву на футбольному полі. Як я і писав одразу після 1-го матчу ЛЧ з Лейпцигом, що молоді футболісти, такі як Бондаренко, Судаков, Мудрик, Бондар, Конопля виявилися нічим не гіршими за Додо, Майкона, Соломона, Марлона. Додамо до цих футболістів ще вдалі придбання клубу: Зубкова, Шведа, Джурасека, Тейлора.
Хлопці грали серцем в кожному матчі: де треба - терпіли, коли потрібно - грали агресивно та дещо нахабно, а деколи доводилося просто відбиватися задля втримання результату. Але головне те, що на полі була команда, а не зірки. Ні, в клубі є все-таки одна зірочка: Михайло Мудрик, але це той момент, коли MVP клубу не заважав своїм талановитим надбанням, а навпаки - на 100% викладалася в кожному матчі. Усі знали, заради чого, заради кого і навіщо вони грають. Команда грала за країну, за вболівальників, за футбол.
Чи прикро, що Шахтар втратив перемогу над Реалом на 90+4 хвилині матчу, а в останньому турі програв вирішальний матч за 1/8 ЛЧ з рахунком 4:0? Так, прикро. Але чи соромно за ті здобуті 6 очок за 6 турів ЛЧ, беручи до увагу усі проблеми як у клуба так і в країні загалом? Абсолютно ні,
Ця команда довела, що клубу не потрібно вливати десятки мільйонів в бразильців. Краще замість цього інвестувати в свою молодь, яка буде завжди грати серцем, а не в залежності від "апетитних" контрактних умов.
Дніпро-1
Варто зазначити: Дніпро-1 за два тижні до початку сезону також підходив далеко не в найкращому стані: головний тренер пішов, іноземці також покинули команду, а новий тренер(Кучер) з'явився впритул до початку сезону. Як висновок: на Дніпро-1 в цьому сезоні ніхто не ставив і дуже мало хто вірив. Але, як і у ситуації з Шахтарем - клуб заграв дуже і дуже впевнено. Але не одразу.
В серпні відбулися матчі плей-офф Ліги Європи, де Дніпру-1 потрапила досить посередня команда - АЕК Ларнака. Навіть з наявністю усіх проблем, вірилося, що все-таки команду з Кіпру пройти зможемо. По грі - так, повинні були проходити, мали моменти, але результат на табло: рахунок 5:1 за сумою двох матчів і команда Кучера вилетіла до Ліги Конференції.
І, як на мене, переломним моментом успіхів "дніпрян" в цьому сезоні стала "вікторія" над Динамо 3:0 в першому турі чемпіонату. Ця перемога дала емоційний поштовх та футбольну впевненість у собі усім: і тренерському штабу, і гравцям. І все це трансформувалося у чудові результати на футбольному полі: 10 очок та 2-ге місце в групі ЛК(де спромоглися навіть поборотися з нідерландським АЗ), а також 1-ше! місце в УПЛ за 11 зіграних турів.
Результати, про які ніхто навіть і мріяти не міг в Дніпрі-1.
Динамо Київ
Перед початком сезону усі експерти говорили як один: Динамо - беззаперечний фаворит УПЛ і саме у столичного клубу більше за всіх можливостей на більш-менш успішні виступи у Європі. І ці заяви мали під собою підґрунтя: основний кістяк команди - українці, які не покинули команду, Луческу не втік, легіонери, що покинули Динамо - не грали важливої ролі в клубі. Окрім цього, "біло-сині" досить потужно проводили свої благодійні матчі(такі собі міні-збори). Та й два раунди Ліги Чемпіонів, де були пройдені досить непрості суперники(Штурм та Фенербахче) демонстрували те, що саме Динамо стане рушійною силою як в УПЛ так і у єврокубках.
Але, на відміну від Дніпра-1 і Шахтаря, яким пророкували провальний сезон, а вони, навпаки, "вистрілили" на тверду п'ятірочку, Динамо демонструє жахи: як в грі, так і в результатах.
Після вильоту від Бенфіки у раунді плей-офф ЛЧ:
1. Група ЛЄ з АЕК Ларнакою, Фенербахче та Реном = 1 заліковий бал та останнє місце в групі;
2. УПЛ - 15 очок! від 1 місця за 9 зіграних турів. Так, є ще 2 матчі в запасі, але навіть відрив у 9 очок, в разі перемог в тих двох матчах, це дуже і дуже багато як для початку сезону;
3. І головне: команда "мертва". Гри нема, бажання нема, нема тієї хімії, яка була ще зовсім нещодавно. Єдине, що хороше - це Віталій Буяльський та Сергій Сидорчук, які, здається, єдині, хто, принаймі, намагаються грати.
Через що у явного фаворита цього сезону такий спад в усьому і всюди? Я описав в своїй статті ще у вересні, але якщо коротко, то це 4 фактори: війна, керівництво, відсутність системи, тренер.
Бонус: Юнацькі команди Шахтаря та Руху в Лігі Чемпіонів U-19
Мало хто на це звернув уваги, але наші молодіжні команди Шахтаря та Руху здобули історичні результати: вперше в історії 2 українські команди будуть грати у плей-офф молодіжної ЛЧ.
Шахтар пройшов цей шлях через групову стадію, здобувши 10 очок у групі з "молодіжками" Реалу, Лейпцига та Селтіка. А Рух пройшов 2 раунди, де переміг польский Заглємбе та турецький Галатасарай.
Молодці, юнаки! В такі складні часи демонструють усім, в тому числі і своїм "головним" командам: у вас є достойні кандидати в "молодіжках"!
--------------------------------------
"Тріумфували ті, в кого ніхто не вірив, а розчарував той, на кого усі сподівалися" - ось так можна описати євроосінь для українських команд. Але головне для нас - результат. І він, в умовах війни, феноменальний. Навіть якщо ми за підсумками 2022-2023 не потрапимо до топ-15 і втратимо одне місце на єврокубки, ми змогли вже зараз придбати дещо цінніше та важливіше: впевненість у собі, своїх силах, своїх молодих, українських футболістах та позбулися комплексу меншовартості, коли вважали, що "ну, бразильці, вони сильніші, а наші - тільки на гру в обороні підходять". Дзуськи! Ми можемо, якщо хочемо, а зараз ми хочемо перемагати усюди: на футбольному полі, на військовому фронті та у мирних справав! Хочемо і переможемо! Бо ми - країна переможців.
Найцікавіше - попереду!
