Криза Динамо: Війна. Керівництво. Відсутність системи. Тренер.
Кризовий момент в грі та результатах столичного клубу - це сукупність факторів, які призвели до провального старту.
Багато хто почав писати й вимагати неминучу відставку Луческу з поста тренера клубу, дехто нагадав, що Суркіси - ганьба Динамо, хтось почав лаяти футболістів за провальні ігри(зокрема, Бєсєдіна). Але моя точка зору: криза, яка зараз в Динамо - сукупність факторів, яка колись все одно б дала про себе знати, і рано чи піздно, ця криза в грі та результатах настала б. Але, нажаль, вона припала на найскладніші часи в історії сучасної України.
1. Війна
Війна залишила і залишає свій відбиток всюди. Клуби - не вийняток. По-перше, ніхто не знав, а чи буде футбол взагалі. Тому клуби розпочали запізднілу підготовку до сезону, а Динамо, до всього, прийшлося грати додатково 3 раунди плей-офф ЛЧ, де суперники були - або топ-клуби, або ж якісний "середняк". Тому війна - це завжди виклики. Так, якби не 24 лютого, можливо, Динамо змогло б поборотися за 1-ше місце УПЛ, здобула чемпіонство, а з ним - і додаткові гроші на купівлю гравців. Можливо, ми побачили б нові імена, які були б якісним та потужним підсиленням для команди. Можливо, можливо... А поки - маємо те, що маємо. Усі клуби втратили, хтось більше(Шахтар), хтось менше, але війна є війна. Це одне з найбільших випробувань, яке людство, нажаль, вигадало. Пройти його під силу не кожному. І дуже хочеться, аби наш футбол та усі наші клуби пройшли цей етап, один з найскладніший в історії.
2. Керівництво.
Моя особиста думка та позиція з приводу Суркісів - дай Боже, аби ці створіння після війни зникли назавжди з України. І так має бути, 100%! Але, нажаль, поки що вони - власники Динамо - бренду українського та світового футболу. І вони, безпосередньо, вирішують усі моменти розвитку, роботи клубу і т.п.
Конфлікти в клубі(Гусєв і Луческу), чутки про перехід в інші клуби(Вукоєвіч), і як завжди, улюблені контрактні "Санта Барбари"(Циганков) - це все проблеми, які заважають клубу, особливо в такі складні часи. Конфлікти просто так не бувають, а, отже, хтось чимось незадоволений прямо зараз, то чому б не доводити усе до конфронтацій? Чутки про перехід одного з команди тренерського штабу - сигнал того, що хтось вже готує собі "комфортні умови", аби втекти, допоки справи в клубі не стали зовсім погані(як ігрові, так і фінансові)? Дима без вогню не буває. І невже краще тримати невмотивованого футболіста в клубі, в якому він вже досяг стелі, і через пів року втратити його за безцінь, анжі продати навіть за ті ж самі 10-15 мільйонів вже зараз?
На усі ці запитання керівнцицтво, яке б воно не було, повинно було знайти відповіді, і їхні прийняті рішення будуть мати за собою, однозначно, фідбек. Який? Покаже час.
3. Відсутність вибудованої системи в Динамо.
(Варто зазначити: її можна було спокійно збудувати ще до війни, не за десятки мільйонів, звісно, але бюджетний варіант був можливий)
Ще з часів Хацкевіча, клуб(керівництво) почали хизуватися тим, що Динамо - український Аякс, який багато досягнень здобув завдяки своїм вихованцям. Але! В голландському клубі є система, яка працює наступним чином: є лідер, на заміну йому готується молодий талант, якого поступово підпускають під основу, і як тільки лідера продають за 50+ мільйонів, на його місце приходить готовий футболіст. І цей цикл можуть перервати якісь непередбачувані обставини, як-от, наприклад, трамва. І тоді клуб виходить на трансферний ринок і купляє вже готового футболіста. Але на заміну йому молодого таланта з академії все одно будуть готувати, аби, грубо кажучи, відбити гроші, які були витрачені на купівлю футболіста. Якщо коротко - то ось так вона працює.
Забарного знайшов і "зліпив", по суті, Луческу. Якби не його "діамантове око" на молоді таланти, то Динамо придбало б якогось іноземця, який, не факт, що грав би на пристойному рівні. Форвардів в клубі нема. Бєсєдін, Супряга, Ванат - кожен з них, з різних причин, не може грати на гідному рівні, навіть в УПЛ. Шапаренко бігав за молодіжний склад, допоки Луческу не побачив і не зробив з нього футболіста рівна збірної України. Флангові півзахисники - де? Нема. Щодо вчасної заміни за системою Аяксу можна виділити хіба що лівий фланг захисту: продали Миколенка за 20+, на заміну готовий Дубінчак, під Дубінчаком - молодий і талановитий Вівчаренко. Все. Придбати якісного легіонера(беремо, звісно, довоєнний період) для Динамо - це як казино, бо якісних придбань за останні роки - одиниці. То ж моє питання наступне: де тут "український Аякс", Суркіси?
4. Тренер
"Луческу - go away" - саме ось такі заклики лунають доволі часто останні тижні на адресу румунського наставника. Чи мають вони за собою якесь підґрунтя? Так, якщо результати - 1 перемога за 3 матчі УПЛ, непотрапляння в групу ЛЧ(хоча там такий суперник був, Бенфіка, що шанси були мізерні), і 0 очок за два тури ЛЄ. Є за що лаятися на тренера. Але Луческу - не є єдиним винуватцем провальних результатів клубу, і підтвердженням цих слів є попередні 3 пункти.
Але, все-таки, факт є факт - час тренерської кар'єри Луческу добігає кінця, і мова йде не лише про динамівський період. Коли тобі 77 років, яке б в тебе не було бажання працювати, вчитися чомусь новому дуже складно. Чи почався тренерський регрес у Луческу? Поки ні, але сукупність проблем(клуб в країні, яка воює, гравці середнього рівня, проблеми в адаптації до нових і дуже складних умов) та вік дадуть про себе знати в недалекій перспективі. Він тренер з великою та надзвичаною історією, з багатьма досягегненями та звитагями. Але йти треба вчасно, аби останні слова були: "шкода, що пішов", а не "Слава тобі, Господи, він пішов". Відчуваєте різницю?
"Один з найбільш недооцінених талантів людини - вчасно піти"
-----------------------------------------------------
Що треба, аби криза в Динамо пройшла?
1. Перемога України над рф;
2. Зміна власників клубу;
3. Після війни - наново створити робочу стратегію для клубу;
4. Готувати заміну Луческу, найкращий момент - це зима. Максимум - вже наступного літа.
