5 факторів, чому у «Динамо» є хороші шанси перемогти «Шахтар»
Гірники не виступають у ролі явного фаворита.
У суботу, 22 квітня, відбудеться друге Класичне у сезоні. Втім, очікування від матчу далеко не такі, які були попередніми роками. Обидві команди виконують зовсім різні локальні завдання та не ведуть пряму боротьбу за найвищі місця, що трохи понижує градус протистояння.
«Винуватцем» цього очевидно є «Динамо», яке відверто провалює розіграш УПЛ та тепер сподівається швидше на бронзові медалі, ніж на потрапляння у Лігу чемпіонів, не говорячи вже про титул. До того ж останні результати киян та «Шахтаря» наштовхують на думку, що гірники повинні вважатися явним фаворитом майбутньої зустрічі. Насправді це не так.
У «Динамо» є шанси зачепитися за перемогу в матчі з принциповим суперником. Йдеться про ігровий контекст, адже перформанси команди Ігора Йовичевича у попередніх турах не вражали. І більшість проблем простежуються там, де Мірча Луческу може навпаки використати сильні сторони свого колективу.
«Динамо» зараз простіше грати саме «від суперника» – так кияни вже перемагали «Дніпро-1»
Коли на зимових зборах Луческу проводив спаринги з ухилом на прямолінійність, то чомусь гадалося, що це є просто наслідком «скаутської роботи» тренера – мовляв, він переглядає велику кількість футболістів, які не зіграні між собою, тому й на змістовну картину розраховувати не варто. У цих контрольних матчах кияни мало контролювали м’яч, вдавалися до вертикального футболу та віддавали суперникам ініціативу. Тобто створювали такий сценарій, за яким рідко проходили зустрічі першого кола УПЛ.
Реальність виявилися трохи жорстокішою – Мірча, ймовірно, ще взимку зрозумів, що з цим підбором виконавців не зможе поставити гру, яка була за наявності легіонерів, Циганкова, Шапаренка та Забарного. А «підсилення» складу під час паузи – це переважно гравці, які виступають/минулого сезону виступали за колектив U-19. Тут слід вчергове нагадати, що філософія Ігоря Костюка – це точно не про комбінаційний футбол (кияни досі йдуть серед лідерів юнацької першості за довгими передачами).
Виходить, що «Динамо» тепер абсолютно не проти підлаштовуватися під суперника. Інша річ, що не кожна команда УПЛ готова виявляти ініціативу до гри першим номером. Продемонструємо на зрізі двох весняних турів – проти «Руха» та «Дніпра-1».
Гляньте на наведені показники та дайте відповідь на питання, у якому з матчів «Динамо» повинно було почувати себе комфортніше:
Напевно, люди, які не дивилися ці ігри, скажуть, що легше було з «Рухом» – тут і перевага за володінням м’ячем, і за точністю передач, і менша частка довгих пасів, і більша кількість атак.
Проте є інша сторона медалі:
Маючи вдвічі більше володіння та чистого часу контролю м’яча, динамівці лише 10 разів ввійшли у чужий карний майданчик, коли проти «Дніпра-1» цей показник становив 11. Ідентична історія й з ударами – 3 у площину проти 4 з дніпрянами, а загальна перевага (13 проти 7) легко пояснюється середньою дистанцією (та відповідно небезпекою цих спроб) – 23.5 метра проти 15.0 метра.
Висновок один – сьогоднішньому «Динамо» важко проти команд з аналогом «бий-біжи», в який самі кияни намагаються грати.
Черговий приклад – показники молодого центрбека Максима Дячука, у якого простежуються серйозні проблеми у роботі з м’ячем. І цей аспект стає менш помітним, коли опонент не закривається в обороні та залишає на вільні зони – проти «Руха» у нього було 3 з 12 точних довгих передач та 2 з 10 пасів з просуванням, а проти «Дніпра-1» – 6 з 8 та 5 з 8 відповідно.
Сюди ж відносимо феномен Сергія Сидорчука, який також стає жертвою імпотентності «біло-синіх» на початку атак та на чужій половині поля. У таких умовах непоміченим залишається величезний вплив та обсяг роботи капітана в пресингу, створенні тиску, єдиноборствах та поверненнях м’яча, однак поодинокі епізоди гальмування атак та технічного браку одразу впадають у вічі та стають приводом для не зовсім виправданого хейту.
Всі ці перечислені моменти не мали б жодного значення, якби «Шахтар» весною уникав фейлів у матчах саме з такими суперниками, яким у суботу може стати «Динамо».
«Шахтарю» останнім часом важко проти глибокої оборони, а ще підводить реалізація
У матеріалі про вплив Ярослава Ракицького на гру «Шахтаря» в УПЛ ми вже акцентували увагу на проблемах гірників з «креативом». «Львів» та «Металіст», з якими були останні три тури УПЛ, непогано вставляли палиці у колеса. Це стосується і як результату («Металіст» вдалося дотиснути лише у середині другого тайму, а «Львів» у компенсований час), так і самої гри (відсутність динаміки, нестандартних рішень та індивідуальної майстерності попереду).
Постає логічне питання – а якщо футболістів «Шахтаря» стримували захисники рівня «Львова» чи «Металіста», то чи не виникне ще більше труднощів у зустрічі з «Динамо», гравці якого все ж є більш кваліфікованими? Особливо, якщо Луческу дійсно наважиться побудувати план на матч з акцентом на глибоку оборону.
Наступний пункт – реалізація. З «Металістом» гру можна було закривати ще у першому таймі, набивши понад 1.5 xG, а зі «Львовом» в заключні 10 хвилин штурму було 3-4 нереалізованих шанси.
Якщо врахувати, що з «Динамо» кількість виходів на ворота може суттєво зменшитися, то перспективи «Шахтаря» виглядають вже не настільки переконливими.
«Шахтарю» у складних матчах допомагали стандарти, а «Динамо» весною таким чином ще не пропускало
Тим паче, що ледь не половину (а то й більше) своїх моментів «Шахтар» створює після стандартних положень. В останніх 5 матчах гірники забили 1 гол після прямої подачі з кутового, два – після затяжних розіграшів, коли високі центрбеки залишалися у карному, а м’яч Кевіна Келсі у ворота «Львова» нехай і не був наслідком стандарту, однак моделювання ситуації було дуже схожим. Сюди ж згадуємо і промах Тараса Степаненка з декількох метрів після подачі кутового.
Загалом у попередніх 5 турах «Шахтар» виконав 35 кутових, 13 з яких завершилися ударом. А як весною пропускає «Динамо»? Та після власних помилок, але точно не зі стандартів – таких голів у 6 матчах ще не було. Два від «Інгульця» стали наслідком втрати м’яча на чужій половині поля та контратак, з «Рухом» була обрізка біля власного карного, а від «Зорі» пропустили через непорозуміння захисників після флангового прострілу низом.
І знову повертаємося до фактора рівня захисників киян. Які б проблеми не були у Попова та Дячука з починанням атак й вибором позиції, але у грі на другому поверсі та веденні єдиноборств до них претензії мінімальні, що також теоретично трохи звужує арсенал «Шахтаря».
«Шахтар» є вразливим на просторі – цим користався навіть «Чорноморець»
У складі гірників можна виділити лише дві людини, які дійсно роблять різницю попереду – Судаков та Ракицький. Якщо поява в старті Георгія апріорі не викликає питань, то вибір щодо Ярослава буде головним болем для Йовичевича.
З одного боку, саме досвідчений центрбек став рятівною опцією проти команд з низьким блоком, значно переважаючи партнерів за показниками впливу на розвиток атак. З іншого, умовний Владислав Ванат здатен куди краще скористатися немобільністю Ракицького, ніж футболісти атакувальної ланки клубів з нижньої частини таблиці.
Однак все залежить не тільки від потенційної появи Ярослава – проти «Чорноморця» він не грав, але одесити все одно використовували простір та виходили на ударні позиції після швидких випадів. Щоправда, тут потрібно зважати на стиль гри «Чорноморця» та «Динамо» – кияни такий проактивний футбол зараз не пропагують.
Для Луческу у цьому контексті є інша перевага – усі ті гравці, які піддаються критиці за відсутність ідей у позиційних наступах, можуть опинитися у комфортному для себе середовищі на вільному просторі.
«Шахтар» має серйозні кадрові втрати
Найголовніше, що усі перераховані аргументи фактично зводяться до одного – до кадрових втрат «Шахтаря». Ключовим у цій історії є дефіцит вінгерів – їх просто немає. Взимку так і не вдалося підписати заміну для Михайла Мудрика, а після цього розпочалося справжнє прокляття.
Спочатку травмувалися усі три номінально флангові півзахисники – Олександр Зубков, Мар’ян Швед та Іван Петряк. А в останні декілька тижнів проблеми виникли у тих футболістів, яких Йовичевич вимушено переводив наліво – зі «Львовом» серйозного пошкодження зазнав Дмитро Криськів, а Невен Джурасек вже дві гри поспіль не потрапляє у заявку.
Хоча Луческу легко парирував би це своєю фірмовою фразою про втрату 14 основних виконавців «Динамо» перед сезоном, але «Шахтар» втратив ще більше тоді.
Фото: «Динамо», «Шахтар», інфографіка Tribuna.com
