Домінування Рюдіґера над Голандом, акцент на мінусах високої оборони – Анчелотті класно розібрав «Сіті»
Але «Реал» не виграв – з помилкою Луніна та втратою ритму.
«Реал» та «Манчестер Сіті» видали шалений перший матч 1/4 фіналу Ліги чемпіонів – 3:3 в пекельній для гостей атмосфері із закритим дахом «Сантьяго Бернабеу».
Ця гра сильно відрізнялася від тогорічної дуелі команд – перш за все, налаштуванням мадридців, які поводилися значно агресивніше та сміливіше, ніж в обох зустрічах минулого сезону.
Розбираємо, як Карло Анчелотті майже ідеально перекрив Пепа Гвардіолу та чому «Реал» все ж відпустив перемогу.
***
Що стосується вибору стартових складів, то пробіжимося зовсім коротко, адже основні кадрові рішення згадаємо пізніше – вони мали прямий вплив на стратегію команд. У «Реала» у центрі захисту вийшли потужні Рюдіґер та Чуамені (а не Начо) – щоб протидіяти Голанду. В інших ланках з претендентів на основу місця не залишилось лише Модричу.
У «Сіті» перед матчем погано почувався Де Брюйне – він, як і Альварес з Доку, опинилися у запасі. У воротах – Ортега, Едерсон відновитися не встиг.
«Реал» зі старту міг зламати собі гру, якби суперником був не «Сіті» – помилка Луніна завершила парад дурниць
Хай там що «Реал» не готував для «Сіті», план мадридців зі стартових секунд міг піти шкереберть. Пощастило, що суперник – Гвардіола, який рідко вмикає обережний режим після першого голу. Голу, якому передувало одразу кілька максимально дивних рішень, а завершила весь цей процес помилка Андрія Луніна.
Драма у чотирьох актах.
1. Намагаючись сходу показати, хто господар, «Реал» після першого ж перехоплення увісьмох опинився на чужій половині поля на 24-й (!) секунді:
2. Наступна фаза – ривок Ґріліша та необдумане рішення Чуамені зносити Джека у підкаті. Це ризиковано за звичайних умов, а враховуючи, що Орельєн був під загрозою дискваліфікації за перебір жовтих – й поготів. Власне, фол, небезпечний штрафний та пропуск матчу-відповіді:
3-4. Наступні помилки – на совісті Луніна. По-перше, у трансляції видно жестикуляцію та вказівки Андрія, тож рішення поставити одного гравця у стінку – особисто його. По-друге, вибір позиції та удар у ближній кут, з яким можна було впоратися (він дотягнувся):
Випереджаючи події одразу зазначимо, що цей м‘яч не вдарив по впевненості Луніна. Він зокрема брав активну участь у виході з-під пресингу «Сіті» та вчергове ставав рятівною опцією. Наприклад, роздавав ось такі паси під тиском «містян»:
До двох інших пропущених дійдемо пізніше – там провини Луніна немає. «Реал», до слова, теж не знітився через провальний старт. І, як згадано вище, «вершковим» явно допомогло, що «Сіті» не відреагував на перевагу у рахунку переходом на гру другим номером.
Анчелотті до деталей розібрав слабкі сторони «Сіті»: постійно бив у болюче місце – по високій лінії захисту
Є враження, що основна ідея Анчелотті виникла після матчу «Сіті» з «Крістал Пелес» на вихідних. Якщо хтось не дивився ту зустріч, то нагадаємо, що на перерву команди йшли за нічийного рахунку, а «містяни» пропустили кілька схожих атак, одна з яких завершилася голом:
Це – наслідок вривання у глибину за спину високій лінії оборони (одна з небагатьох слабких сторін «Сіті»). Анчелотті, схоже, вирішив відтворити стратегію – оскільки якість його гравців значно вища, ніж у «Крістал Пелес», то такі моменти можна створювати значно частіше, ніж пару разів за матч. Тобто постійно бити у проблемну зону суперника.
Для цього довелося піти на перебудову. Без м‘яча «Реал» діяв у 4-1-3-2:
➡️ з Вальверде у ролі правого півзахисника/інсайда;
➡️ з Родріго у ролі лівого (!) півзахисника/інсайда (вперше на одному фланзі з Вінісіусом, який вийшов лівим форвардом);
➡️ з Беллінґемом у ролі фактично другого центрального нападника;
➡️ з Кроосом глибше в опорній зоні для читання гри під перехоплення та з Камавінґа вище для агресивних відборів.
Першочергова ідея при поверненні володіння – одразу атака глибини. У будь-якій ситуації за будь-яких умов: Джуд, Вінісіус та Родріго одразу підтягувались високо до захисників «Сіті», щоб напружувати їх ривками за спини. Просто погляньте на перелік найпоказовіших прикладів:
1
2
3
4
Та що там, навіть Карвахаль атакував глибину:
А як цього не робити, якщо «містяни» з Гвардіолою настільки полюбляють компактність, що іноді можуть ось так розміщуватися на полі:
«Ман Сіті» волів би, щоб «Реал» був обережнішим, як торік, та опускався нижче для підготовки позиційних атак, але натомість регулярно мучився зі швидкістю мадридців у перехідних фазах. Другий гол – яскравий доказ:
Звісно, у «Реала» був план й для позиційної гри – розхитували оборону англійців банальними, але ефективними переведеннями з флангу на фланг. Якщо подивитись усю затяжну атаку перед першим голом, то «Сіті» втратив баланс саме внаслідок двох діагоналей з однієї бокової лінії на іншу.
Третій та заключний пункт роботи «Реала» попереду – контратаки, які виникали не у результаті ривків у глибину, а просто завдяки перехопленням у центрі та індивідуальному класу виконавців. Вистачало буквально 3-4 гравців, щоб виходити на ударні позиції у кількісній меншості. Як приклад, комбінація, яку на двох розіграли Вінісіус та Родріго:
Анчелотті все вдавалося. «Сіті» не просто програв перші 45 хвилин, а також не створював явної загрози та раз за разом пропускав «уколи» у захисті.
«Реал» відпустив перемогу лише через втрату ритму – не встиг перекрити удари з позицій, на які «Сіті» до того не виходив
Інший важливий аспект хорошої підготовки – робота «Реала» без м‘яча. Мадридці максимально ефективно перекривали зони, а «Сіті» не міг довго розігрувати м‘яч, як це робить в АПЛ. Камавінґа, Кроос, Беллінґем, Родріго та навіть Вінісіус активно і, найголовніше, грубо вступали у відбір, здійснивши купу перехоплень (як для подальших контратак, так і для збивання ритму).
Або просто вмикали пресинг, що змушувало англійців розвертатися назад:
Гравці «Сіті» вкрай рідко знаходили простір, але впродовж гри виникали сумніви, чи витримає «Реал» такий темп усі 90 хвилин. На старті другого тайму здалося, що, ймовірно, витримає – мадридці надалі високо зустрічали, агресивно відбирали та все перекривали. Тобто показали, що мають сили ще більше тиснути на суперника:
При всій майстерності «містян», вони банально не могли вийти з-під цього тиску. Проходили першу лінію – з‘являлася друга, проходили другу – з‘являлася третя, проходили якимось чином третю – з‘являвся усміхнений Рюдіґер і вибивав м‘яч.
Проте скептичні прогнози не були марними – після 60-ї хвилини «Реал» таки підсів. «Сіті» все частіше доходив до воріт, створював ситуації 1 в 1 чи 2 в 2 на флангах та затискав «вершкових» у низький блок.
Можна скільки завгодно говорити, що в епізодах з двома забитими голами ключову роль відіграла індивідуальна майстерність Фодена з Гвардіолом, але це не так. Ключовим було те, що «Сіті» почав виходити на позиції, на які до цього не виходив. Просідали фланги оборони «Реала», які тепер пасивніше зустрічали опонентів, і опорна зона – в обох випадках накрити не встигли Кроос/Камавінґа.
Причина – втрата ритму, що критично проти суперника рівня «Сіті». Це відібрало у мадридців перемогу, яка у перші пів години матчу здавалася логічною і повністю заслуженою.
Лунін аж ніяк не міг потягнути ці два удари, що на пресконференції згодом підтвердив Анчелотті. Однак на іспанських ресурсах вже зустрічається немало суперечок, що Куртуа, мовляв, мав би більше шансів завдяки довжині своїх рук.
Голанда знову закрив Рюдіґер – німця взагалі без побоювань залишали з Ерлінґом 1 в 1
Окремої згадки заслуговує дуель Голанда та Рюдіґера, чиє протистояння потроху стає культовим. Так, Ерлінґ знову кудись зник у важливому матчі: 20 дотиків, 6 точних пасів, один удар.
Коментатори гри неодноразово повторювали, що норвежця вдвох закрили Чуамені та Рюдіґер. Тільки от тенденція все ж була трохи іншою – тренерський штаб настільки повірив в Антоніо, що мадридці не боялися залишати його абсолютно самотнім на просторі з Голандом. Під час єдиноборств поруч з ними у радіусі десятка метрів не було нікого, як і ззаду за спиною у німця (окрім Луніна).
Виглядало ефектно, додати тут нічого:
Чудовий перформанс Рюдіґера вбив одразу двох зайців – і Ерлінґа вдалося нейтралізувати, і Чуамені тим часом встигав страхувати інші зони, що є однією з передумов якісної організаційної гри «Реала» у захисті (принаймні до 60-ї хвилини).
Кроос та Модрич – досі критично важливі для «Реала». Завдяки ним «Сіті» не мав звичного домінування у центрі
Ще один зовсім короткий висновок: нехай у «Реала» триває зміна поколінь, особливо у півзахисті, повноцінно замінити Крооса та Модрича за функціями поки ніхто з молоді не може.
Щоб грати так сміливо проти «Сіті», потрібно мати футболіста, який поводитиметься холоднокровно з м‘ячем для протидії контрпресингу. Те, що демонстрував Тоні (не дав «містянам» домінувати у центрі, завжди зберігаючи володіння під тиском), та те, як втомленого німця замінив Лука – фантастика.
Хорват взагалі встиг передасистом відзначитись – протягнув м‘яч з центру та віддав Вінісіусу, коли Вальверде виграв конкурс найкращих голів матчу:
***
Для «Реала» 3:3 – це насправді поганий результат. Метою усієї цієї підготовки з атмосферою стадіону та несподівано агресивним стилем Анчелотті точно була перемога. Бажано у декілька голів, щоб мати запас перед виїздом.
З великою долею ймовірності, у Манчестері це повторити не вдасться – там сценарій диктуватиме «Сіті». Тож втративши перевагу у Мадриді, «Реал» навряд вважатиметься фаворитом матчу-відповіді. Ще й без Чуамені.
Фото: Bagu Blanco/PressInPhoto, скриншоти трансляції MEGOGO
