«УПЛ мало хто буде дивитися. Вітрина тільки на Євро». У Судакова помітна різниця в мотивації в збірній
Налаштовується краще.
Перед вікном на матчі збірних півзахисник «Шахтаря» Георгій Судаков дав велике інтерв‘ю Дмитру Поворознюка на каналі ТРЕНДЕЦЬ. Якщо раптом пропустили, ось воно:
Було піднято багато тем: трансфер, ціна, клаусула, піар, чутки про інтерес грандів тощо. Однак найбільше запам‘ятався момент, коли хавбек доволі розлого прокоментував проблему мотивації. Зокрема, така цитата:
💬 «Зараз, не дай боже, не виходимо на Євро. Тільки чемпіонат України мало хто буде дивитись. Навіть якщо ми станемо чемпіонами. Потім всі будуть казати: «Так а що, де він? Чемпіонат України, а ви просите 50+ мільйонів?» Тому вітрина буде тільки там, тільки на Євро».
Ці слова наштовхнули на думку, щоб у плей-оф відбору Євро-2024 детальніше придивитись, чи дійсно у налаштуванні Судакова буде помітна настільки велика різниця у матчах за клуб та збірну. Як виявилося, вона справді існує.
Судаков в УПЛ у 2024-му та Судаков у збірній – це дійсно два різних за настроєм гравці
Висловлювання Георгія у випуску ТРЕНДЕЦЯ привернули увагу не просто так – це зачепило, оскільки тема його перформансів до цього підійнялась у розмовах вболівальників/експертів. Відверто кажучи, початок 2024-го видався у Судакова не таким яскравим, як очікувалося:
а) після класного 2023-го, коли він остаточно став лідером «Шахтаря» та ключовою фігурою у збірній;
І важливо, що вже було певне підґрунтя, адже у стартових зустрічах року з «Марселем» в 1/16 Ліги Європи хавбек виглядав цікавіше, ніж потім проти слабших суперників в УПЛ. Кого ви у першу чергу згадаєте, якщо запитати про розгром «Кривбаса» 5:2? Напевно, про Криськіва, Бондаренка чи Траоре, але аж ніяк не про Судакова. Чи, наприклад, хто найбільше старався не допустити 0:0 з «Олександрією»? На це питання відповіді взагалі немає, бо увесь «Шахтар» страждав (допомогла помилка менеджменту суперника).
Так, з «Колосом» та «Минаєм» Георгій трохи ожив (гол з пенальті та асист), але давайте порівняємо це зі стиковими матчами за збірну. По-перше, вирішальна дуель з Ісландією, де він став беззаперечним MVP, розігнавши усі небезпечні атаки у другому таймі (+ дві результативних передачі).
По-друге, навіть зустріч з БіГ – хто з трійки центральних півзахисників робив найбільше спроб загострити гру та загалом був найактивнішим? Звісно, Судаков.
Різницю складно не помітити. Хтось заперечить, що це не є чимось незвичним – мовляв, усім футболістам легше ловити мотивацію на важливі матчі, ніж на «прохідні» у чемпіонаті. Але річ у тому, що Георгій сам називає це проблемою.
Найбільш впливові фактори з риторики Судакова – атмосфера та бажання перейти на новий рівень
Для підтвердження попередньої тези – чергова цитата Судакова з того інтерв‘ю:
💬 «Я почав працювати зі спортивним психологом. Був такий наочний приклад, коли я над цим прямо дуже сильно задумався. Це після «Барселони» – ми повернулися в Україну, а у нас був матч з «Вересом». Не можу сказати, що в мене немає мотивації, але просто сам факт, вся ситуація: повітряна тривога, без глядачів, всією командою проти тебе закриваються, як вчора «Колос» (розмова відбулася 9 березня – прим.). 5-6 захисників у лінію, троє опорних.
І ти розумієш, що ти туди хочеш, ти там маєш бути. І після того, коли, умовно, граєш на хорошому рівні в Барселоні, і повертаєшся в Україну, дуже складно перелаштуватися ментально.
Так, можуть люди казати: «Як тебе мотивувати? Ти там заробляєш гроші, це твоя робота, ти маєш це робити». Але ми ж усі люди в першу чергу. Я розумію, що це моя робота. Я колись почув, Левандовський казав: «Я ж не робот, я не можу кожну гру забивати. У мене бувають і погані дні».
У мене так само є сім’я, друзі, є якісь ще побутові речі, десь ти зіштовхуєшся з якимось проблемами. Це ж не так, що ти вийшов і постійно граєш на одному рівні. Тому ти маєш переналаштовуватися».
Водночас від Георгія прозвучало багато натяків, як він спостерігає за своїми друзями в Європі – як Анатолій Трубін грає на заповненому «Ештадіу да Луж», як Михайло Мудрик освоює АПЛ, як партнери по збірній запалюють в іспанській Ла Лізі.
Тобто причина зрозуміла – Судаков розуміє, що доріс до такого ж рівня, але попри велике бажання перейти на нього ще змушений трохи зачекати. Зокрема через певні домовленості з «Шахтарем» та встановлений цінник. А щоб відповідати цьому ціннику, потрібно проявляти себе не в УПЛ, а на великих аренах – збірна та особливо Євро-2024. Ось, власне, і першопричина різниці у налаштуванні на матчі.
Чи погано це зараз для «Шахтаря»?
Постає насправді доволі цікаве питання – чи не поплатиться «Шахтар» за затягування продажу Судакова, якщо у нього є такі труднощі з мотивацією виступів в УПЛ? Схоже, що ймовірність цього мала. Два пункти.
1. Збірна України все-таки пролізла на Євро – Георгій же засяяв проти Ісландії та закріпився у статусі ключового гравця. Тобто головну вітрину після вильоту з ЛЄ клуб зусиллями національної команди не втратив.
2. У «Шахтаря» достатньо велика перевага у ресурсах над конкурентами в УПЛ, щоб навіть з Судаковим, який перебуватиме у режимі «енергозаощадження», спокійно брати золото та потрапляти у Лігу чемпіонів. Це та ситуація, де можна ризикувати впливом Георгія на команду заради росту трансферної вартості, якщо він обережно берегтиме сили на Євро та видасть феєрію там.
Якщо ж траплятимуться скрутні моменти, то немає сумнівів – Судаков вмикатиметься, адже це тоді ставатиме одним з тих важелів для мотивації (порятунок команди). Характер спортсмена, націленого на результат, все одно нікуди не дінеться.
Чи може ставлення Судакова перерости у зайве накручування перед Євро-2024 на тлі тиску?
Що натомість дійсно здається ризиком, так це зацикленість Судакова на вдалому виступі на Євро – це може перерости у «переналаштованість» та зайвий тиск.
Георгій, схоже, все усвідомлює – розповів, що почав працювати зі спортивним психологом. Причиною, до речі, стала схожа до вказаної у попередньому абзаці історія – переживання щодо результативності:
💬 «Знаєте, коли пішли всі ці розмови за ціну, то від мене очікування великі. Всі думають, що я зараз вийду й сам закрию гру, три заб‘ю або три віддам. Але в мене трохи інша позиція та трохи інші якості. Я ж не можу виходити й обігрувати всіх поспіль 1 в 1. Трохи тисне, що великі очікування, але ти розумієш, що сам собі поставив таку планку вже і не можеш спуститися.
Деколи я навіть переймаюся через те, що не забиваю чи не віддав гольову. І то, гольова не тільки від мене залежить. Я можу віддавати передачі, але якщо, як учора, Зубков не може забити гол – що я тоді зроблю (йдеться про матч з «Колосом» 8 березня – прим.)».
Втім, це доволі тонка грань. Зробити якийсь конкретний висновок складно з огляду на відсутність повної інформації, як, наприклад, деталі домовленостей з «Шахтарем». За яку суму гірники пообіцяли його відпустити? Відповідно, що для неї потрібно зробити на Євро? Чи є загалом конкретна обіцянка про продаж влітку? Чи досі існує ймовірність почати наступний сезон знову в Україні?
Одним словом, складний кейс, за розвитком подій якого треба простежити у найближчі кілька місяців. З позитиву – відкритість Судакова. Він як мінімум не боїться говорити публічно, визнавати слабкості та вчасно розпочинати роботу над ними (заняття з психологом – доказ). Тому впевненість, що все закінчиться хепі-ендом, за таких обставин росте. Нове покоління українських гравців подібним підходом лише тішить.
Наприкінці, напевно, слід додати останню цитату Георгія, яка чітко відображає його, на перший погляд, дуже правильну позицію:
💬 «Я розумію, що все залежить від мене – як би воно там не було, скільки б грошей не просили, які б «Шахтар» не хотів суми. Якщо я буду відповідати цій ціні, то за мене віддадуть ці гроші. Якщо ні – ніхто платити не буде».
Фото: Оксана Васильєва/Tribuna.com, «Шахтар»
