Як грає Боснія та чого варто побоюватись збірній України
Змінили стиль, але результати не покращились.
У четвер збірна України проведе довгоочікуваний перший матч плей-оф відбору Євро-2024 – жеребкування звело нас з Боснією і Герцеговиною, що вважалося сприятливим розвитком подій.
Для того, аби називати команду Сергія Реброва фаворитом, є усі підстави, проте на професійному рівні неможливо не оцінювати ризики та применшувати клас суперника. Тож коротко розбираємось, у якому стані боснійці, чим вони небезпечні та де їхні слабкі сторони.
Боснійці провалили відбір. Милошевич прийшов восени – змінив схему та почав експериментувати
Скептичне ставлення до сьогоднішнього класу БіГ виникає не просто так – їхня збірна повністю провалила не найскладнішу групу кваліфікації, фінішувавши передостанньою після Ісландії, Люксембургу та Словаччини.
За 4 тури до кінця відбору команду покинув головний тренер Мехо Кодро, а на його місце призначили Саво Милошевича.
Той почав з перемоги над Ліхтенштейном, але у наступному ж матчі згорів 0:5 Португалії та фактично втратив шанси на прямий вихід на Євро. Тож у листопаді на два заключних матчі збірна приїхала у дуже експериментальному стані – дали відпочити лідерам (П‘янич, Джеко та інші), викликали дебютантів та випробували незвичні склади. Зрозуміло, що Милошевич таким чином переглядав потенційно нові кадри, однак це процес, який очевидно вимушено загальмував саме роботу над побудовою командної гри.
Втім, зміни точно впадають у вічі. По-перше, Милошевич перейшов на іншу формацію та ігровий стиль. Якщо раніше боснійці часто виходили у три центральні захисники, то з новим коучем акцентовано працюють над 4-2-3-1 (коли один з хавбеків розташовується вище поблизу Джеко).
Щодо прогнозу на стартовий склад, то він виглядає наступним:
Пройдемося по кожній позиції.
Воротар: Попри те, що у листопаді при вищезгаданій ротації випробували двох інших голкіперів (зокрема старого знайомого по «Зорі» Николу Василя), основним майже напевно залишається 35-річний Ібрагим Шехич з чемпіонату Саудівської Аравії;
Правий захисник: Тут точно довіра до найбільшого таланту боснійського футболу – 21-річного універсала Амара Дедича із «Зальцбурга». Є ще варіант, за яким він може вийти в атаці, а його місце посяде Юсуф Газибегович з австрійського «Штурма»;
Лівий захисник: Безальтернативний варіант – Сеад Колашинац, який виступає за «Аталанту»;
Центральний захисник: У цій зоні у боснійців кадрові проблеми. Гарантоване місце у складі має лише Деннис Хаджикадунич із «Гамбурга», а от два його партнери, які найбільше зіграли з Милошевичем, недоступні – Адріан Баришич із «Базеля» травмувався, а Ренато Гойкович з «Оренбурга» дискваліфікований. Тому можна очікувати на повернення Анела Ахемедходжича з «Шеффілда», який восени з різних причин не отримував практику у збірній;
Центр півзахисту: У півзахисті доволі комплексна дилема. Найімовірніший варіант – з трійкою досвідчених хавбеків Миралем П’янич, Раде Крунич та Гойко Цимирот. Однак все може змінитись, якщо Милошевич спробує зіграти сміливіше та випустити «десятку» – це або Амар Рахманович з РПЛ, який виходив у перших двох матчах з новим тренером, або Харис Хайрадинович, який розриває у Туреччині за «Казимпашу» (15 асистів у сезоні). Він, до речі, може закрити й іншу позицію.
Правий фланг атаки: Йдеться про роль вінгера. Справа восени грали два футболісти – 33-річний Мирослав Стеванович, якого тепер не викликано, та Саїд Хамулич, якого взимку орендував московський «Локомотив» (там у 2024-му не провів жодної хвилини). Тому варіант з лівшею Хайрадиновичем, який має досвід виступів на фланзі, не виключатимемо;
Лівий фланг атаки: Зліва все натомість очевидно – один з лідерів, Ермедин Демирович з «Аугсбурга»;
Форвард: І, звісно, 38-річний капітан Едін Джеко. Хоча цікаво, що, як і Ребров, Милошевич викликав аж чотирьох форвардів – як мінімум троє з них є нападниками «таранного типу».
Також маємо спостереження, що розмови про різницю у віці/досвіді не безпідставні. У збірну України загалом викликано трьох футболістів 30+, серед яких хороший шанс вийти у старті має тільки Сергій Сидорчук. У боснійців таких – половина основи.
БіГ стала грати у більш відкритий футбол – це одна з їхніх слабкостей, бо для такого підходу бракує ресурсів
Повернемося до змін Милошевича – окрім схеми, він робить кроки у напрямку більш відкритого та прогресивного стилю. Нехай з володінням у боснійців у жовтні/листопаді було не все в порядку (примудрилися віддати 56% навіть Люксембургу), але у виведенні м‘яча з першої зони використовують короткі паси, а не одразу лонгболи вперед на Джеко (хоча епізодично трапляється).
Проте найбільше це виявляється в іншому аспекті – перехідні фази, а якщо точніше, кількісне насичення атак та звільнення простору при контрвипадах суперника. Це, схоже, поки найголовніша проблема.
1. БіГ з новим тренером пробує йти в атаку великими силами – і не встигає перекривати зони позаду
Яскравий приклад – матч з Португалією. Він показовий, бо:
а) проти суперника, який вважався фаворитом;
б) єдиний серйозний матч у Милошевича, бо перший – проти аутсайдера Ліхтенштейна, у двох наступних у листопаді він експериментував.
А от гра з португальцями має найкраще відображати вимоги коуча. Тоді боснійці наче відчули впевненість у своїх силах – і отримали 5 голів ще у першому таймі. Майже всі – наслідок розривів у захисті при втраті м‘яча.
Тобто для того, аби грати так, як хоче Милошевич, збірній не вистачає ресурсів. На просторі гравці не добігають, помиляються позиційно та гублять опонентів. Маємо кілька моментів для підтвердження (ремарка – контраргумент про високий клас португальців слід опустити, адже ключовим є те, як БіГ загалом незбалансовано розміщується на полі при перехопленнях):
Епізод 1. Позиційна атака великими силами, а через 5 секунд після втрати розрив в обороні
Епізод 2. Високе розташування без м‘яча, а центрбек Португалії одним пасом перетворює це в атаку 4 в 3
Епізод 3. Атака вже меншими силами, але за ідентичним сценарієм при перехопленні
У зустрічах з Люксембургом (1:4) та Словаччиною (1:2 у меншості) схожих епізодів теж було немало.
2. У цій системі найбільше страждає Колашинац – відпускає суперників на своєму фланзі
Окремо треба відзначити, як це впливає на Колашинаца – він звик грати у трійці центрбеків, а не на фланзі. Помітно, як йому важко працювати з великим обсягом простору: за спиною постійно залишаються вільні гравці. Передумова – звуження лінії захисту та непорозуміння з лівим центрбеком (вбігання у коридори між ними та додаткове залучення гравця у ширині).
Епізод 1.
Епізод 2. Пропущений гол після закидання
Епізод 3. Навіть безпосередньо у карному губить футболістів на дальній штанзі, дивлячись на м‘яч
Сильні сторони – реактивний Дедич справа, збалансована зв‘язка зліва та, звісно, Джеко і навіси
Навряд з приходом Милошевича боснійці стали ефективнішими у нападі, але як мінімум цікавішими. Головні їхні сильні сторони, яких варто остерігатися, стосуються атаки та створення моментів.
1. У БіГ два різнопланових, але небезпечних фулбеки
Перше, що впадає у око – роль крайніх захисників, коли команда володіє м‘ячем. Дедич та Колашинац дуже різні. Представник «Лейпцига» – динамічний та технічний фулбек, який постійно бігає вперед. Він йде серед лідерів команди за обведеннями, навісами, передачами у карний тощо. Відповідно, створює загрозу з глибини, компенсуючи тим самим відсутність топового вінгера на своєму фланзі. Є припущення, що дуель Миколенко-Дедич у підсумку буде однією з ключових у матчі.
Колишинац натомість виконує плеймейкерські функції – робить якісні розрізні передачі чи закидання з глибини (компроміс до його проблем у захисті). В плані підключень менш активний, бо зліва є Демирович – це найкращий гравець БіГ за індивідуальним класом та гостротою. Можете поглянути хоча б на асист проти Ліхтенштейна – ВІДЕО.
2. Звісно, акцент на Джеко
У свої 38 Едін залишається головною зброєю боснійців в атаці. Можливо, швидкість, мобільність та працездатність вже на доволі низькому рівні, але досвід і розуміння гри нікуди не зникли. У контексті протистояння з Джеко є два важливих аспекти. Перший – потрібно стежити за ним у карному, адже партнери регулярно завантажують м‘яч у його напрямку (переважно – верхові навіси).
Другий – уважність до виносів БіГ вперед. Найпопулярніша та найелементарніша комбінація – коли Едін зустрічається з м‘ячем десь на лінії карного та перенаправляє його далі на партнера, який вбігає за спиною. Можемо припустити, що Джеко зміщуватиметься у зону Миколи Матвієнка, аби висмикувати його та мати перевагу у верховій дуелі при таких ситуаціях:
Фото: Armin Durgut/PIXSELL, інфографіка Tribuna.com, скриншоти трансляції MEGOGO
