Чотири клуби топових ліг, у яких Довбик міг би заграти
Прилаштовуємо найкращого бомбардира УПЛ в сильний чемпіонат.
Трансфер Артема Довбика на підвищення є безсумнівно найбільш жаданим серед вболівальників, якщо говорити про українців в УПЛ. При цьому нападник «Дніпра-1» перебуває в такому статусі вже понад рік, відколи за чутками ним почали цікавитись ледве не усі середняки Серії А та ще кілька турецьких грандів.
Різні обставини, від бажання клубу максимально наваритись на своєму лідері до дахозривних амбіцій перед поточним сезоном, досі не дали трансферу здійснитись. Однак останні інсайди та навіть висловлювання самого гравця і його агента одностайно твердять про те, що довго затримуватись у Дніпрі нападник не планує і прагне спробувати себе в більш серйозному чемпіонаті вже найближчим часом.
Тим більше, що контракт Артема закінчується вже взимку – і влітку останній шанс щось за нього отримати. В цьому контексті вже звично стає цікавим припустити, де саме б Довбик міг проявити себе найкраще.
Параметри вибору
На сильних та слабких сторонах форварда детально зупинятись необхідності немає, адже в Артема вони вже є сформованими та добре зрозумілими тривалий час. Аби освіжити в пам’яті певні деталі можете відправитись до цього матеріалу, написаного в листопаді.
Загалом Довбик може дати своєму клубу:
- якісну гру спиною до воріт під тиском;
- великий об’єм досить якісних відкривань за спину;
- непогану гру в підігруванні;
- фізичну міць;
- хорошу швидкість з пристойним дриблінгом;
- непогану реалізацію (нехай поки хвилями);
- якісний дальній удар.
Серед обмежень можна відзначити ненайвищу якість прийнятих рішень з м’ячем. Довбик має певну схильність до того, щоб перетримувати м’яч та зациклювати атаки на собі, інколи ігноруючи більш небезпечні варіанти її розвитку. Втім, враховуючи його позицію та роль, великою проблемою це не здається.
Момент, який викликає більше занепокоєння – це гра Довбика на другому поверсі. Так, Артем навесні забив кілька голів головою і їхня загальна кількість за «Дніпро-1» цією частиною тіла тепер не так ріже око (в листопаді Артем мав таких всього 4). Але його здатність саме боротись за м’яч на другому поверсі та вигравати його для партнерів все ще викликає питання.
В поточному сезоні нападник виграв всього 36% єдиноборств, в попередньому – трохи менше як 39, що взагалі не є топовим показником. Однак тут варто враховувати контекст, що дніпряни, через свій статус в лізі, відносно нечасто вдаються саме до такого способу побудови атаки. Плюс адресатом для таких передач саме на початковому етапі часто стає Олексій Гуцуляк, а Довбик знаходиться поруч, щоб підібрати м’яч.
Якщо говорити про гру без м’яча на своїй половині, то Довбик точно не є пресинг машиною як Габі Жезус, але і таких проблем як з Кріштіану Роналду з ним також не буде. Артем є достатньо дисциплінованим гравцем і його спокійно можна вбудувати в потрібну оборонну систему.
Таким чином бачимо, що Довбику має добре підійти команда, яка
- не робить велику ставку на володіння;
- грає більше вертикально;
- значною мірою знаходить свої шанси у швидких атаках;
- форвард в ній має бути важливою фігурою, через якого відбувається просування м’яча та зайняття позиції біля воріт суперника.
Серед команд, які можуть бути зацікавлені у підсиленні цієї позиції, вдалось знайти наступні варіанти.
Новачок АПЛ є чи не найбільш прямолінійною командою ліги в перспективі. Навіть за мірками чемпіоншипу вони мало володіли м’ячем та були дуже вертикальними. Якщо брати до уваги тільки ті команди, які претендували на підвищення (винесемо за дужки «Мілволл»), то «капелюшники» здійснили з відривом найбільше спроб дальніх передач та разом з «Ковентрі» мали один із найнижчих середніх відсотків володіння (близько 46, у решти команд топ-6 – більше 50). «Лутон» також був в топі в усій лізі за середньою довжиною передач голкіпера та за виграними повітряними єдиноборствами.
Якщо подивитись матчі команді зі Східної Англії, то візуальне враження повністю накладається на статистичні показники. В грі команди в атаці мінімум винахідливості – при першій вже зручній нагоді йде довга передача верхом в бік пари великих нападників Карлтона Морріса та Елайджі Адебайо, які намагаються виграти повітряне єдиноборство та забрати підбір.
Проблема тут може виникнути саме через занадто велику прямолінійність стилю, яка не дасть змогу розкрити усі сильні сторони Довбика. Адже команда, зокрема, не надто використовує передачі врозріз та під забігання у вільні зони, в яких сильний Артем. Самому ж «Лутону», якому характерні саме статичні довгі передачі в боротьбу, може не надто підходити українець із його принаймні спірною грою в таких епізодах.
З іншого боку, є можливість, що Довбик стане тим, хто дещо розширить атакувальний арсенал дебютантів та додасть їм хоч якоїсь гнучкості, адже існувати в найкращій лізі світу з таким куцим арсеналом може бути важко.
Німецька команда на фоні «Лутона» виглядає більш привабливо, адже футбол підопічних Урса Фшера містить більше компонентів, у яких українець є сильним. Берлінці також мало володіють м’ячем (43 % в середньому) та сильно закладаються на лонгболи (треті в лізі з загальною кількістю), але й полюбляють використовувати вільний простір та шукати передачі під забігання.
Головним же адресатом таких пасів в цьому сезону був власне найкращий бомбардир команди Шералдо Беккер. В грі суринамського нападника можна знайти чимало спільних рис із грою Довбика. Наприклад, зайняття позиції спиною до воріт під отримання проникної передачі, забігання під розрізний пас у вільний простір, гра в один дотик зі швидким відкриванням за спину або зміщення на фланг та підтримки атаки обличчям до воріт.
Разом з цим важливо, що Беккер не є тим, хто найбільше бере участь у єдиноборствах. В команді є Кевін Беренс та Джордан С’єбатшо, які виграли по понад 170 та 100 м'ячів у повітрі відповідно. У Шералдо таких всього 16. Саме хтось із цієї пари протягом сезону (на початку – С’єбатшо, в кінцівці – Беренс) супроводжував суринамця та допомагав йому зберігати м’яч на чужій половині, власне борючись за нього вгорі, щоб Беккер або хтось інший із партнерів підібрав його внизу (одразу виникають асоціації із взаємодією Довбика та Гуцуляка).
Факт такої зіграності Беккера з партнерами та того, що він провів загалом класний сезон, зробивши 18 результативних дій, може дещо бентежити в контексті складності конкуренції. З іншого боку, є чимало чуток про можливий трансфер Шералдо, зокрема в АПЛ. Та і навіть у випадку його збереження Довбик міг би стати хорошою частиною глибини під ЛЧ, в яку потрапили берлінці за підсумками сезону.
Ймовірно ще більш комфортно, ніж в «Уніоні», Довбику може бути в команді Хагоба Аррасате. При тій же любові до довгих передач (перші в лізі за загальною кількістю) «Осасуна» не зациклена на вертикалізації гри настільки сильно як попередні команди. Памплонці досить гнучкі в плані способу побудови наступів – разом із закиданням в боротьбу вони полюбляють тримати м’яч в низу та по можливості розігрувати його коротко, знаходячи своїх нападників більш націленими пасами.
Однак роль великого нападника в «Осасуни» також значна, хоч на полі у них він знаходиться один. Основною опцією по сезону був хорват Анте Будимир, якого підміняв Кіке. Власне Будимир є лідером команди за кількістю виграних повітряних дуелей. Однак його обов’язки на цьому далеко не завершуються. Анте в першу чергу є орієнтиром для партнерів під час побудови атак та людиною, яка має зберігати м’яч біля воріт суперника та допомагати таким чином розвивати атаки, а після чого знаходити позицію для удару в карному майданчику. Тобто, те, що може добре робити Довбик.
І тут плюсом є, що Будимира аж ніяк не можна назвати топовим форвардом, про що в тому числі говорять всього 6 голів у цьому сезоні Ла Ліги. Тому запрошення форварда із ширшим функціоналом, який є швидшим та фізично сильнішим і здатен самостійно розбиратись в більшій кількості епізодів, виглядає логічним кроком для памплонців у бік підкріплення своїх єврокубкових амбіцій.
Оминути увагою «Торіно», за деякими сумнівними чутками із яким Довбик вже заключив контракт рік тому, було неможливо. І справа не тільки в цьому – туринська команда видається чи не найбільш стилістично цікавим варіантом для українця.
Команда учня Джан П’єро Гасперіні Івана Юрича у найменшій мірі з усіх перелічених відмоляється від м’яча. Єдиною фазою гри, де «Торіно» категорично застосовує довгі передачі в боротьбу – є удари від воріт. Голкіпер Ваня Милинкович-Савич з величезним відривом виконує в середньому найдовші введення м’яча в гру. Після ж доставки його вперед, туринці є більш сміливим та варіативними, віддаючи перевагу націленій грі низом. Саме проникні передачі середньої довжини такого роду є важливим елементом розвитку їхніх атак. І тут знову ключовою є роль центрального нападника, яким по цьому сезону безальтернативно був Антоніо Санабрія.
Парагваєць багато займався тим, що у знайомому для Довбика стилі вішав собі на спину захисника, приймав м’яч під тиском та знаходив партнера. Антоніо так само багато боровся на горі, здебільшого після тих самих виносів Милинковича-Савича, вигравши 85 єдиноборств. Однак важливо, що цей елемент хоч і має значення, але точно не є ключовим у його грі. Більш значущими все-таки є відкривання у недодачу, гра спиною до воріт, робота із м’ячем під тиском та відкривання у просторі під передачі у розріз. Тобто буквально усе, що полюбляє і вміє Довбик.
Проблемою тут власне і є сам Санабрія. Рік тому, коли «Торіно» цікавився Довбиком особливо активно, в команді не було залізобетонної якісної опції на позицію. Найкращим бомбардиром за підсумками сезону 21/22 став Белотті із вісьмома голами, а той таки Санабрія забив 6.
В поточній же кампанії у Антоніо вже 12 точних ударів, 4 асисти та 27 матчів в основі, що ставить необхідність підсилення позиції під питання. Однак інформація про відродження цікавості «Торіно» до україня може говорити про те, що в керівництва клубу таки хоче певним чином змінити поточне положення справ.
***
Цей текст – продовження серії про потенційні трансферні можливості для найкращих українських гравців в топ-5 лігах. Раніше ми писали про Віктора Циганкова та Андрія Луніна:
Фото: «Дніпро-1», Will Matthews/PA Images via Getty Images, Selim Sudheimer/Getty Images, Juan Manuel Serrano Arce/Getty Images, Jonathan Moscrop/Getty Images
