Три клуби з топ ліг, в яких Лунін теоретично міг би заграти
Важка спроба підібрати команду українському голкіперу.
Одна з головних інтриг літа в контексті українських легіонерів полягає у відповіді на питання: «Де продовжить кар’єру Андрій Лунін?» І об’єм чуток про намір українця залишити «Реал» та пошук мадридцями дублера для Тібо Куртуа, який зростає з кожним тижнем, змушує запевнюватись, що Лунін таки змінить клубну прописку.
Виходячи з цього, пофантазувати на тему, де б Андрій гіпотетично міг добре себе проявити, стає дедалі цікавіше. І знайти підхожі варіанти тут не так вже й легко, адже за час свого перебування в іспанській столиці українець так і не зміг повноцінно дати зрозуміти, якого рівня голкіпер він взагалі.
Сильні та слабкі сторони
Щоб підібрати Луніну адекватний клуб, в першу чергу необхідно визначити, що Андрій може йому запропонувати. Більш-менш об’ємно перфоманс Андрія було розібрано у жовтневому матеріалі, коли українець відіграв в основі свій перший значущий відрізок за «Реал».
Ті висновки здебільшого залишились релевантними й дотепер, однак вибірка матчів, яку українець збільшив з того моменту, дає нам змогу говорити про його якості із трохи більшою долею впевненості. Трохи, бо матчів у Андрія все одно лише 10.
1. Найбільш спірним компонентом у грі Луніна все ще залишається його шотстопінг. За відведений проміжок український голкіпер так і не продемонстрував хоча б натяк на високий рівень гри в рамці, при тому, що саме ця навичка завжди вважалася в Андрія найсильнішою.
Замість переконливих перфомансів в доробку Андрія є страшнуваті статистичні факти як більша кількість пропущених голів, ніж матчів за «Реал». Або показники типу відсотка сейвів (61), що помітно нижче навіть середнього рівня по лізі.
Просунуті метрики як PSxG +- також проти Луніна. Ця зокрема показує, від скількох голів голкіпер врятував або навпаки – скільки зайвого пропустив. І от в українця вона дорівнює -1.5, що значить, що він дав забити на півтора гола більше, ніж мав. І нехай ця цифра не є прям жахливою та і в самого Куртуа в переводі на 90 хвилин вона не набагато краща (а в абсолюті (-1,7) – навіть гірша), але і в резюме як відзнаку внести її аж ніяк не можна.
Виправданням для українця в цьому випадку є контекст. У Луніна не було хороших можливостей, щоб кілька разів потужно врятувати свою команду. Голи, які він пропускав, були здебільшого із розряду тих, від яких неможливо або надзвичайно складно врятувати. Безумовно, якби Лунін це зробив у парі ситуацій, то цієї розмови б не було взагалі.
Втім, можна згадати другий нюанс – все ще екстремально мала вибірка. Якби в Давіда де Хеа в «МЮ» було лише 10 матчів, щоб себе проявити, то важко точно сказати, чим конкретно зараз би займався іспанський голкіпер.
Але ж питання до Луніна далеко не закінчуються тільки на шотстопінгу.
2. Дуже проблемною є гра на виходах. Протягом 7 матчів у Ла Лізі у карний майданчик українця було спрямовано 54 подачі, а перехопити він зміг лише одну (!). Це менше, ніж 2%. У найгіршого голкіпера чемпіонату в цьому компоненті (серед тих, хто зіграв значну кількість матчів) Івана Вільяра з «Сельти», який вимушено став основним через важку травму Агустіна Марчесіна, цей показник більше 2%.
Найкращі в лізі Херонімо Рульї та Куртуа – мають 9%. Враховуючи, що цей аспект з самого початку вважався у Луніна чи не найпроблемнішим, то відсутність прогресу має сильно бити по його амбіціях.
3. Так само продовжує викликати питання гра Луніна ногами. Хоча тут більше хочеться говорити все-таки про прогрес. За цим компонентом було зручно спостерігати у поєдинку проти «Жирони», яка регулярно напружувала українця. У Андрія стало куди більше впевненості у своїх діях під тиском, кілька разів він дуже вдало розбивав пресинг суперника, залишаючи своїх партнерів на вільному просторі. Щоправда, Лунін все ще не може виконувати якісні довгі передачі у таких ситуаціях – кілька разів м’яч просто зрізався у нього з ноги та летів в аут.
З іншого боку, якщо говорити про довгі передачі у спокійній обстановці, то там у Луніна справи куди краще. В пам’яті одразу спливає кілька його якісних введень м’яча у гру таким способом.
Цифри ж взагалі говорять, що українець є елітним пасуючим на довгі дистанції. Відсоток точності довгих передач Андрія дорівнює 52, що більше навіть ніж у Тер Стеґена, який лідирує за ним в усій Ла Лізі. Але тут на вибірку треба робити просто величезну поправку, бо в німця таких пасів було понад 300, а в Луніна – 27. Голкіпером, який добре грає ногами, Луніна поки не назвеш, але він точно вже наближається до середнього рівня.
4. Серед виключно позитивних моментів українця можна відзначити його підстраховку. В її успішності Андрій також помітно перевершує Куртуа по сезону. В українця майже 1.6 успішних захисних дій за межами карного майданчика на 90 хвилин, а в бельгійця – майже 1.3. Це показник рівня найкращих голкіперів ліги.
Цифри цілком підкріплюються візуальним враженням – пара вчасних вилазок за межі карного майданчика, коли вдавалось запобігти потенційно небезпечному моменту, мали місце у тому ж матчі проти «Жирони». Але необхідно розуміти, що до цих цифр також відносяться і прості передачі у високій позиції, коли суперник, наприклад, виконав дуже неточне закидання чи просто виніс м’яч. Тому переоцінювати їх також не слід.
Таким чином, з усіма обмовками на виході ми маємо голкіпера, який:
- нижче середнього грає на стрічці;
- погано грає на виходах;
- адекватно працює під тиском короткими передачами;
- погано – довгими;
- здатен нормально далеко пасувати у спокійній обстановці;
- добре страхує високу лінію.
І такий набір виглядає взагалі не переконливо, якщо метою є зацікавити більш-менш адекватну команду з топ-5 ліг.
Для підвищення попиту необхідно робити припущення, що Лунін все-таки хороший шотстопер, який просто ще не зміг себе проявити. Тоді, ще враховуючи вік, Андрієм можна когось зацікавити. Тепер же необхідно прикинути, кому б українець міг підійти із цим списком якостей (і навпаки).
І тут, скоріше за все, мова про команду, яка:
- не робить ставку на володіння та догматичний розіграш від воріт;
- віддає перевагу радше вертикальному футболу;
- сама полюбляє пресингувати та тримати високу лінію оборони.
Окремо є важливим, щоб воротарська позиція в ній була або проблемною або принаймні під питанням.
3 варіанти для Луніна
Необхідно одразу зробити ремарку, що були відсіяні клуби, які поєднували у собі занадто багато внутрішніх проблем, типу нестабільної організаційної ситуації та підвищеного ризику вилетіти (наприклад, «Лідс», «Шальке» та «Спеція»).
«Кажани» у переліку з’явились, виходячи з великої кількості чуток з приводу вкрай ймовірного скорого трансферу основного голкіпера команди Гіоргі Мамардашвілі. Стилістично ж команда українцю має підійти досить непогано.
«Валенсія» йде в топ-5 за індексом PPDA, який показує інтенсивність пресингу, і при цьому також у верхній десятці по PPDA опонента, що говорить про готовність самих «кажанів» швидко розставатися з м’ячем.
Якщо поглянути на цифри Мамардашвілі, то там є одна з найбільших в чемпіонаті часток довгих передач при виносах (понад 70 %), знаходження в топі за середньою дистанцією оборонних дій за межами карного майданчика (близько 16 метрів) та за їхньою кількістю на 90 хвилин (1.36). Разом з цим відсоток точності таких передач у грузина нижче середнього – 39. Важливо, що Георгій також не демонстрував видатної стабільності у грі на стрічці, маючи від’ємний показник PSxG +- (нехай він і менше 1).
Тобто, якщо припустити, що Лунін збереже цифри у захисних діях за межами карного майданчика та по введенню м’яча у гру на тому ж рівні, а у шотстопінгу вийде на той, якого від нього очікують, то він цілком може стати навіть апгрейдом над Мамардашвілі.
Єдиною проблемою є та ж таки гра на виходах. Втім, із нею довелося б миритись буквально кожному клубу, який би проявив цікавість до українця.
От тільки в контексті «Валенсії» все-таки необхідно робити обмовки по ситуації в клубі загалом. Фанати вже тривалий час незадоволені тим, як клубом керує власник Пітер Лім. Справа не раз доходила до масових демонстрацій та різноманітних акцій протесту.
Підґрунтя для невдоволення чимало: після 4-го місця у 2019 році команда не фінішувала вище 9 місця, а в поточному сезоні реально претендує на виліт із Ла Ліги. Інтенсивність зміни головних тренерів цілком відповідає ситуації – з того таки сезону 18/19 з командою працювало 6 спеціалістів (3 в цьому сезоні). Очевидно, що цей варіант відпаде сам собою у разі вильоту «кажанів», адже актуальні амбіції Луніна явно вищі за другий іспанський дивізіон.
Втім, якщо клуб таки збереже прописку, із повноцінною передсезонкою Рубена Барахи та все-таки пристойним ресурсом за мірками іспанського чемпіонату «Валенсія» може стати для українця непоганим трампліном.
У бременців у поточному сезоні (і протягом останніх шести) також є основний голкіпер. І на нього, на відміну від Мамардашвілі, особливого попиту немає. Можливо, навіть в самому «Вердері». Річ у тім, що Іржі Павленка є чи не найбільш дивним голкіпером Бундесліги, якщо зіставити користь, яку він приносить, та кількість часу, протягом якого він знаходиться на полі.
Найбільш показовим в цьому плані був сезон 19/20 в якому Павленка відіграв 33 матчі із відсотком сейвів 60 та PSxG+- -14.5. Тобто він пропустив на більш як 14 (!) голів більше, ніж мав.
В цьому сезоні його справи йдуть значно краще і дав забити Іржі всього 7 зайвих голів, що все одно є одним із найгірших показників в лізі. І навіть із таким спірним перфомансом свого голкіпера «Вердер» йде 12-м, а якби не такий стрімкий спад в другій половині сезону, то цілком міг би претендувати на єврокубки. І апгрейд над Павленкою видається чи не найлегшим способом зробити крок в цьому напрямку.
Лунін же цілком виглядає як той, хто міг би вдало замінити Павленку, даючи команді якіснішу гру в рамці, підстраховку високої лінії та нормальну якість довгих передач, які потребують бременці, відповідно до свого стилю. Бонусом для українця тут є досить погана гра чеха на виходах. Павленка перехоплює всього 4% кросів, які летять в його карний майданчик. Тобто підґрунтя для розвитку українця в цьому напрямі максимально невибагливе.
Варіант, який має бути найбільш привабливим для самого Луніна з точки зору амбіцій, адже «Аталанта» єдина в списку тут і зараз реально бореться за єврокубки. І при цьому воротарське питання у бергамасків стоїть досить гостро. Ставка на Хуана Муссо після продажу П’єрлуїджі Голліні зовсім не виглядає як така, що себе виправдала.
Основна проблема аргентинця в його нестабільності, бо таланту та майстерності там ніби вистачає. Однак матчів, де вдається проявити саме сильні сторони, трапляється помітно менше. Це і виливається у підсумкові від’ємні значення в PSxG +-, які в цьому сезоні дорівнюють -3.3.
Окремий подив викликають показники Муссо по підстраховці. Цього сезону Хуан робив в середньому трохи більше однієї захисної дії за межами карного майданчику, що є взагалі невидатним показником, тим більше враховуючи стиль «Аталанти». Хоч внутрішня перебудова до певної міри взяла свє: в цьому сезоні «богиня» стала більш гнучкою та виваженою, частково відмовившись від високого пресингу та вертикалізувавши свої атаки.
Однак минулої кампанії, коли команда Гасперіні була більше схожа на те, до чого ми звикли, Муссо також мав зовсім не вражаючі 1.2 дії за межами карного майданчика. Для порівняння Голліні у свій останній сезон мав 1.6. Навіть Марко Спортьелло, котрий активно підміняв аргентинця протягом цієї кампанії, зокрема й коли той не був травмований (що ще раз прямо говорить про невдоволення якостями голкіпера тренерським штабом), мав майже півтори таких дії.
Головною сильною стороною Муссо по минулому сезону була гра на виходах. Із більш як 9% перехоплених кросів аргентинець лідирував в Серії А за цим показником. Втім, у поточному розіграші Хуан робить таких перехоплень всього 5%, що відкинуло його в середину турнірної таблиці.
Виходить, що «Аталанта», купуючи Луніна, може отримати в теорії більш якісний шотстопінг, хорошу підстраховку високої лінії та дещо просісти у грі на виходах. І це виглядає як виграшний розмін.
Фото: «Реал», Alex Caparros/Getty Images, David Ramos/FIFA via Getty Images, Sergio Ruiz / Pressinphoto / Icon Sport, Ivan Terron/Europa Press via Getty Images, Ivan Arlandis, Carmen Jaspersen/picture alliance via Getty Images, Giuseppe Maffia/NurPhoto via Getty Images
