Шотландія розчавила Україну інтенсивністю. В нас було забагато браку і провальна гра на стандартах
Розбір провального матчу в Глазго.
Враховуючи попередній досвід матчів проти Шотландії, очікування від матчу Ліги Націй були досить високі. На це не вплинула навіть відсутність деяких лідерів.
Особливо інтригуюче в таких умовах виглядав виступ Мудрика, котрий набрав шикарну форму на старті сезону. А після оприлюднення стартових стало загалом цікаво, як себе проявить саме це поєднання гравців, де гармонійно поєднались досвідчені виконавці із якісними молодими виконавцями.
В підсумку всі ці очікування розбились об відчуття здивування від того, наскільки все це може не працювати в рамках окремого матчу.
Експериментальне поєднання в України та потужний склад шотландців
В Петракова були зрозуміли кадрові втрати у вигляді Миколенка та Зінченка, їх було замінено найближчими за рівнем доступними гравцями. Можливо б Коваленко посперечався за вихід в основі із Піхальонком (скоріше формально), однак мікротравма і у Віктора взагалі відкинула ці розмови.
Загалом стартові 11, запропоновані українським спеціалістом, на папері виглядали багатообіцяюче. По функціоналу це були максимально збалансовані 4-3-3, де кожен займав зручну для себе позицію (можливо, окрім Маліновського).
Нюанс був в тому, що ледве Україна колись проводила хоча б кілька хвилин саме із таким поєднанням. Це викликало певну насторогу, але ідея награвання нових взаємодій та використання тих футболістів, які на цю мить проявляють себе найкращим чином на клубному рівні, скоріше радувала.
Старт шотландців був до певної міри прогнозованим та наближеним до оптимального. Турбувати Кларка могла відсутність Робертсона, Генлі та Купера. Однак пара Маккенна-Гендрі виглядала цілком переконливо, як і Тірні в ролі лівого фулбека.
Україна весь матч наполягала на виманюванні в пресинг та вертикальних передачах
З перших же хвилин українці чітко окреслили свій план у побудові позиційних атак, якого вони притримувались протягом усього матчу. Він полягав у виманюванні шотландців у пресинг на своїй половині поля та подальшій вертикальній передачі, яка мала три напрямки: у вільну зону фланговому захиснику, на хід вінгеру (переважно Мудрику) або в боротьбу Довбика (інколи Ярмоленку). Традиційно найбільше в цей процес була залучена пара центральних захисників – саме в Бондаря і Матвієнка з відривом найбільша кількість передач в команді.
На початку поєдинку було відчуття, що такий план може бути ефективним, враховуючи схильність шотландців витягуватись досить високо. В українців пройшло кілька цікавих розрізних передач, котрі навіть закінчувались небезпечними підходами до воріт суперника.
Одна з таких була вже на 1-й хвилині, коли Трубін точним закиданням знайшов Михайліченка, а той віддав Довбику в недодачу, котрий запустив Мудрика:
В середині другого тайму можна було побачити більш традиційний варіант із пасом у боротьбу від Караваєва у бік Ярмоленка та Довбика. Там Маліновський зумів виграти підбирання та запустити по флангу Мудрика:
Інструментом по подоланню першої лінії пресингу періодично виступали відкривання окремих гравців в неочікуваних позиціях, до чого явно не були готові шотландці, враховуючи кількість вільного простору, який залишався у наших футболістів.
Тут Мудрик спустився глибоко і отримав м’яч без натяку на спротив, після чого зміг зробити розрізний пас на Довбика:
Тут в низькій позиції можна побачити Маліновського, котрий скористався свободою та виконав точне закидання під ривок Мудрика:
Тут ближче до центра змістився Ярмоленко. Атака далі отримала розвиток зліва та закінчилась небезпечною подачею Михайліченка:
Проблемою усіх цих випадів, які мали під собою конструктивне підґрунтя, була їх абсолютна неефективність. За ілюстраціями далеко ходити не треба – Україна нанесла всього 1 удар в бік воріт (!) Гордона, це був заблокований штрафний Маліновського.
Про серйозні проблеми у завершальній стадії говорить і кількість володінь м’ячем, які досягли чужого карного майданчика – у нашої команди таких 6, в той час, як в шотландців – на 20 більше.
Попри такі катастрофічні підсумкові цифри, перший тайм давав надії на те, що Україна в певний момент зможе знайти свою можливість. Про це змушував думати той факт, що команда розуміє, як хоче створювати моменти та має в цьому певні успіхи (нехай обмежені). На ділі ж з часом довелось забути навіть про небезпечні підходи до воріт суперника.
В України було забагато браку, який підсвітив Сидорчук. Шотландія примножила його активною грою в пограничних епізодах
Центральна складова гри шотландців, яка великою мірою визначила розвиток матчу, – це інтенсивність. Команда Кларка була дуже добре готова карати українців за будь-які неточності при роботі із м’ячем.
Варто зазначити, що при розіграші м’яча від воріт нашою командою господарі не поводили себе надто сміливо. Центральною фігурою в першій лінії пресингу був Адамс, котрий відповідав за напруження Трубіна та центральних захисників. Його партнери розташовувались нижче та більше опікались свободою опорника та флангових:
Повну потужність шотландці вмикали, коли бачили слабкість в позиціях українців: переміщення м’яча в обмежений простір, невдалий прийом тощо.
Тут видно, як до флангу притисли Караваєва та максимально обмежили йому вибір варіантів розвитку атаки:
Окремо в цьому аспекті необхідно виділити контрпресинг, котрий приніс синім особливо багато дивідендів. Команда з Британських островів 51 раз повернула собі м’яч на чужій половині поля, що в 5 (!) разів більше, ніж це зробила Україна. Також шотландці виграли 40 єдиноборств біля воріт Трубіна, в той час, як наші хлопці на чужій половині зробили це всього 17 разів.
Коротким саммері вчорашнього матчу можна назвати перший забитий гол: Караваєв спочатку перехопив закидання на Тірні, але Кіран без спротиву забрав підбирання і продовжив атаку; після першого удару підбирання знову виграв Тірні; далі його підтис Піхальонок, що призвело до рикошету і м’яч мав би прийти до Бондаря, але активніше в епізод включився Макгінн.
Тобто це просто набір втрат та неточностей, в підсумку яких з м’ячем все одно опинялись шотландці, бо просто активніше включені в епізод.
В цьому голі варто відзначити ще одну важливу складову, котра також помітно вплинула на перебіг подій в другому таймі – це Сергій Сидорчук.
Стрілкою позначене його місце розташування в епізоді, а кругом – опорна зона/зона підбирання, де Сергій би по ідеї мав знаходитись і куди пішов пас. Зверніть увагу, що Сидорчук там третій гравець, котрий сконцентрував свою увагу на діях Крісті:
Подібні дивні виключення є певною особливістю Сидорчука і власне тією причиною, чому саме Степаненко є основним опорником в збірній. Це викликає серйозні питання до доречності заміни Тараса, яку Петраков після матчу виправдав наявністю в нього жовтої картки.
Питання до Сергія є і в моменті із сейвом Трубіна після удару Тірні. В цьому епізоді його активні рухи ногами вже не дуже заважали Кірану завдавати удар з опорної зони після підбирання (момент на 10:58).
Про проблеми із підбираннями також говорять цифри по роботі на нейтральних м'ячах. Шотландці виграли таких 20, проти 10 в України.
На цьому фоні варто окремо зупинитися і на головному бічі з боку нашої команди – втратах. Загалом Україна втратила м’яч у низькій та середній позиціях 79 разів. Шотландці зробили це лише 36 разів. Хоча втрат на чужій половині, навпаки, майже у двічі більше у гостей, що також є досить показовим з точки зору розвитку подій на полі.
Коли мова йде про таку кричущу кількість втрат, то списати усе виключно на гарну роботу суперника в пресингу не вийде. І візуальні враження це підкріплюють. В українців дійсно було неадекватно багато технічного браку та банальних непорозумінь, які губили перспективні атаки та приводили до небезпеки біля своїх воріт. Тут одразу в голові спливають обрізки Караваєва та невимушено неточні передачі Маліновського. Попри інтенсивний та якісний пресинг шотландців, в України були можливості для того, щоб краще розпоряджатись м’ячем та будувати адекватні наступи. Однак цього не ставалось через власну недбалість.
Україну симптоматично закопала кепська гра на стандартах
Навіть при такому гнітючому положенні справ із тотальним домінуванням шотландців, яке склалось на початку другого тайму, Україна все одно була в положенні, коли одна добре проведена (нехай випадково) атака могла б подарувати їй нічию. І саме в цей момент свою роль зіграли стандарти.
В першу чергу тут варто відзначити круту підготовку самих шотландців. В дебютному голі атакувальна група збилась в купу на 11-метровій позначці, а Дайкс використавши їх як заслін, побіг на ближню стійку, куди і пішов пас:
В другому – сам Дайкс ставив заслін під Маккенну, котрий робив забігання на дальню стійку, чим збив з пантелику Сидорчука, який його опікав та Ігнатенка, котрий спочатку працював по Мактомінею. Сам же Ліндон знову пішов на ближню, куди знову була спрямована подача.
Попри якісну підготовку, питань до наших хлопців менше не стає. В першому голі, якщо уважно придивитись, то можна помітити, що з Дайксом ніхто не грав від самого початку розіграшу кутового. Наша група захисту розібрала усіх гравців, які розташувались на 11-метровій позначці, окрім власне нападника.
В другому голі Дайкс вже не був самотнім. Однак проста взаємодія призвела до того, що його опікун в обличчі Сидорчука від нього відклєївся, а підстраховка при цьому не прийшла.
Така провальна гра на кутових у ключовий момент є деякою мірою закономірною. В таких ситуаціях на перший план виходять саме організованість та концентрація, а з цим в українців були проблеми протягом усього матчу.
Якщо подивитись на останні «успіхи» «Динамо» в цьому аспекті, то можна вже стверджувати, що відмова від підготовки до стандартів суперника – це частина національної футбольної ідеї.
Фото: УАФ.
Більше цікавого в телеграм-каналі автора.
