«Шахтар» по грі мав здобути нічию з «Лейпцигом». Розбираємо, що перетворило її на розгромну перемогу
Аналіз без емоцій від Костянтина Лисенка.
Очікувань перемоги від «Шахтаря» у матчі з «Лейпцигом» не було приблизно ні в кого. Ледве багато людей розраховували навіть на нічию. І це при кризовому «РБ», котрий вже звільнили Тедеско (очевидно, що справа тут не тільки у вчорашньому матчі).
Проблема з очікуваннями сприятливого результату від гірників в тому, що усі пертурбації, що відбулись влітку у стані донецької команди та їхній підсумковий склад взагалі не викликають впевненості. Підігрів ці відчуття й досить кволий старт сезону УПЛ.
Дотепним є той факт, що гірники вчора загалом і зіграли на рівні усіх цих очікувань. Тільки у поєднанні з пристойним везінням це у підсумку дало більш ніж приємний результат.
Йовичевич здивував стартовим поєднанням
Головною несподіванкою в стартових 11 «Шахтаря» був вихід Зубкова на позиції форварда. На папері таке рішення виглядало логічним для контратакувального плану, адже Олександр банально швидший того ж Сікана. Йовичевич, напевне, із задоволенням би поставив в основу Траоре, але він, ймовірно, ще не був готовий проводити повний матч, тому з’явився тільки на заміну.
Іншою несподіванкою був вихід Коноплі зліва. Важка травма Корнієнко суттєво звузила ротацію на цій позиції, однак Михайліченко був доступний. Можливо, Юхим здавався хорвату більш переконливою опцією через свої габарити та пасові навички.
Появи Шведа з перших хвилин певною мірою можна було очікувати, попри те, що в матчах УПЛ на його позиції здебільшого можна було бачити Петряка. Період пристосування у Мар’яна закінчився пізніше ніж у багатьох новачків, адже з’явився у клубі він також одним з останніх. Ймовірно саме на матч ЛЧ він вже був готовий вийти з перших хвилин.
Склад «Лейпцига» також зазнав певних змін, порівняно з останніми матчами Бундесліги. Замість більш звичних 5-3-2 Тедеско обрав 4-2-3-1, які краще підходять для тривалого контролю м’яча через банально більшу кількість гравців атакувальної групи. На саме контролюючий план, а також на високий пресинг натякав вихід Шлагера у парі з Лаймером, котрий здатен давати великий обсяг роботи без м'яча та підтримувати високу інтенсивність.
Стартовий план «Шахтаря» не призводив до моментів біля чужих воріт і не був надто надійним біля своїх
Підопічні Йовичевича досить швидко визначились зі своїм наміром сидіти в середньому блоці у конфігурації 4-5-1. Гірники могли висуватись вище, якщо суперник починав атаку від воріт, але оскільки в першій частині зустрічі подібних моментів майже не було, то найбільш часто повторюваною картиною було саме знаходження донеччан усім складом в межах центральної третини поля:
У своїх починаннях з м’ячем «Шахтар» мав певну сміливість. Гірники намагались коротко розігрувати, хоча здебільшого це було обумовлено діями «Лейпцига».
В дебюті першого тайму німці хоч і розташовувались досить високо, але не вмикали активний тиск, коли м’яч знаходився у центральних захисників гірників. Активізовувалася перша група пресингу тоді, коли м’яч переходив на фланг. Через це бували значні проміжки часу, коли Матвієнко, Бондар та Трубін грали у футбол самостійно. Закінчувались же такі перепаси, як правило, довгою передачею у бік атакувальної групи, переважно – Зубкова та Шведа, котрі чіплялись за м’яч або втратами.
Успіху такий підхід для конструювання атак майже не мав. Єдине, чим гірники можуть похизуватись до 16-ї хвилини – небезпечний прохід Шведа, котрий став результатом виключно індивідуальних дій самого нападника.
Гол Шведа-Гулачі певним чином змінив картину на полі. Намір гірників компактно та досить низько захищатись нікуди не подівся, але став ще більш радикальним. Відсоток володіння на відтинку між першим голом «Шахтаря» та взяттям воріт «Лейпцига» – 70 на 30 (при рахунку 0:0 – 56 на 44). Гірники звели спроби розігрувати коротко виключно до провокацій пресингу для подальших закидань на групу атаки. Усі ж спроби продовжити розвивати атаку в подібному ключі часто завершувались втратами, які інколи призводили до небезпечних моментів біля власних воріт.
Так гол «Лейпцига» – це цілком закономірний наслідок усіх подій, що відбувались між двома голами. Рахунок за ударами у зазначений проміжок – 5:2 на користь господарів. Крім безпосередньо пострілів у цей проміжок умістилось ще кілька небезпечних підходів до воріт Трубіна, що обірвались до удару.
Досить симптоматично виглядає й те, як саме прийшов гол «РБ». Гравці «Шахтаря» і до нього ґавили Вернера та Собослаї між лінями, а також губились під час підключень флангових захисників (в першому таймі до розвалу структури призвело підключення Гальстенберґа).
Найбільше везіння закладене у другому голі «Шахтаря» – він прийшов надзвичайно вчасно
Враховуючи перебіг подій у відтинку після голу «Шахтаря» – за гірників ставало дещо боязко і впевненості, що вони зможуть дотримати бодай нічию не було.
Пропущений же точний удар, особливо враховуючи те, що до нього призвів розвал позиційної структури, натякав на те, що жити донеччанам залишилось не довго.
Через це доводиться говорити про напрочуд вдалий таймінг другого взяття воріт донецької команди. Настільки швидка відповідь помітно вдарила по амбіціях «Лейпцига» дотиснути «Шахтар».
Попри те, що завершальний удар вийшов точно не таким, як його задумував Швед, саму атаку варто похвалити. Підопічні Йовичевича планомірно здолали пресинг суперника, кожною передачею відрізаючи наступну його ланку. Це врешті дозволило вийти на вільний простір та знайти можливість для удару.
Після другого пропущеного голу «бикам» стало зовсім важко. У проміжку часу до третього взяття воріт гірниками показники володіння м'ячем були зовсім приголомшливими: 83 на 17. Однак рахунок за ударами в бік воріт всього 3:2. Це говорило як про фізичну виснаженість німців, так і про складність для них задачі зламу захисного блоку донеччан, котрий на той момент вже став низьким.
При такому положенні справ вільного простору за спинами гравців «РБ» почало виникати вже зовсім багато. Його використання було лише справою техніки, з якою, на щастя, у гірників в той вечір було все добре.
І 3 і 4 голи «Шахтаря» є зразковими атаками вільного просторо, як по швидкості прийняття рішень, так і по швидкості руху. При такому сценарії максимально добре себе почував Мудрик, що вилилось у його безпосередню участь в обох взяттях воріт.
Перемогу «Шахтаря» не варто переоцінювати
З одного боку, матч проти «Лейпцига» можна сприймати як ідеальний контратакувальний перфоманс «Шахтаря». Команда допустила адекватну кількість моментів біля своїх воріт, а сама створювала їх хоч і не багато, зате досить переконливо. На це в тому числі вказують показники очікуваних голів. Вони максимально типові для сценарію, коли одна команда набиває показник кількістю, а друга – якістю:
З іншого – ледве в когось виникає впевненість, що донеччани здатні повторити подібний перфоманс хоча б раз. Своїм вмінням реалізовувати моменти підопічні Йовичевича не переконували навіть на рівні УПЛ, де їхніх зусиль вистачило всього на 2 голи в 3 турах.
Якщо ж суперник запропонує більш цілісний та щільний пресинг та більш акцентовані позиційні атаки, то далеко не факт, що компактності оборони «Шахтаря» та якості моментів у контратаках вистачить, щоб залишатись у грі настільки ж довго.
В матеріалі використані дані Whoscored.
Фото: скріншоти Megogo, «Шахтар».
