Символічна збірна АПЛ XXI століття
Згодні з нашим вибором?
Вперше цей текст було опубліковано 31 липня
Продовжуємо серію матеріалів про символічні збірні топових європейських ліг ХХІ століття. Ми вже показували вам команду Серії А та Ла Ліги, тепер черга АПЛ.
Вибір найкращих в АПЛ досить сильно дисонує з фактом, що саме зараз виступають найкращі команди в історії ліги - протистояння цих «Ліверпуля» та «Манчестер Сіті» заслуговує різноманітних матеріалів. Але і Клопп, і Гвардіола побудували команди, де персоналії трохи розмиваються.
Є символи нового покоління, які в майбутньому можуть потрапити в цю збірну і в основу - наприклад, Мохамед Салах чи Кевін Де Брюйне. Але зараз час для інших легенд.
Воротар: Петр Чех (2004-2015, «Челсі», 2015-2019, «Арсенал»)
Сезон АПЛ 2006/07 був одним з перших, який в Україні повністю можна було подивитися стабільно на доступному телебаченні. І багато вболівальників точно дивилися в жовтні 2006 року ту саму гру «Челсі» проти «Редінга». І ту страшну травму, яку отримав Петр Чех після зіткнення з гравцем суперника.
Вижити тоді вдалося дивом - лікарі зафіксували перелом черепа, голкіпер залишався в комі три дні, а кожен зайвий рух міг призвести до фатального пошкодження мозку. Але Чех не лише зміг перемогти смерть, він повернувся на поле - і став нерозривно асоціюватися зі своїм захисним шоломом - і провів фантастичну кар’єру в «Челсі» та «Арсеналі».
Реакція, гра ногами, гра на виходах, концентрація у вирішальних матчах - Чех був взірцем для багатьох голкіперів АПЛ навіть вже нового покоління. А його трофейний кабінет, включно з легендарною ЛЧ 2012 року - заздрість для багатьох колег.
Центральний захисник: Джон Террі (2001-2017, «Челсі»)
В цій команді буде одразу декілька великих капітанів, а ще кілька лише в останній момент не потрапили в остаточний список. Але Террі однаково виділяється на їх фоні - для дітей 2000-х він став символом нового суперклубу, який виник в Лондоні.
Джон Террі - центральний захисник, який в дуже багатьох речах повторював стиль аля Тоні Адамса чи Террі Бутчера. Лідер, який на полі готовий виривати у суперників м’яч з м’ясом, а за його межами створював ту саму легендарну атмосферу в роздягальні.
Але унікальність Террі в тому, що з таким психотипом він став дуже успішним уже в новій ері футболу з суперзірками та мегазарплатами. Бо попри все, Джон не просто був талановитим захисником, який прекрасно читав гру на полі. Він ще й постійно удосконалювався. Від Раньєрі до Моурінью, від Анчелотті до Конте - він виступав у багатьох менеджерів і майже від кожного отримав якісь нові навички. І паралельно збудував клубну кар’єру, в якій не вистачило хіба двох речей - поменше супутніх скандалів та повісити бутси на цвях саме в «Челсі».
Центральний захисник: Ріо Фердінанд (2001-2002, «Лідс», 2002-2014, «Манчестер Юнайтед», 2014-2015, «КПР»)
Сучасного вболівальника навряд здивуєш сумою в 33 мільйони фунтів. Але в 2002 року трансфер за такі гроші викликав максимальну увагу та обговорення - перехід з «Лідса» в «МЮ» зробив Ріо Фердінанда на той момент найдорожчим захисником в історії британського футболу.
Чи був він настільки хорошим? Так, і навіть історія з пропущеним допінг-тестом та 8 місяцями дискваліфікації у 2004-му навряд могла переконати Алекса Ферґюсона у протилежному.
Для «МЮ» Ріо був ватажком у роздягальні та людиною-трофеєм, для АПЛ же Фердінанд став символом змін на позиції центрального захисника. Універсалізм, гра з м’ячем в ногах та точність передач Ріо довела британцям, що центрбек може значити більше для команди, ніж просто людина, яка грає у відборі.
Центральний захисник: Венсан Компані (2008-2019, «Манчестер Сіті»)
Мало хто вже згадає, що «Ман Сіті» купив Компані за тиждень до того, як сам клуб перейшов у власність шейхів. Всього 6 мільйонів відійшло «Гамбургу» - нові власники навряд би погодилися на такий незначний трансфер, бо їм треба було показати всю величність та масштабність свого задуму.
Але тепер можна з впевненістю сказати, що це один з найвигідніших трансферів в історії клубу. Компані міг зіграти ще більше за клуб, якби не травми. Проте 360 матчів, зокрема 265 в АПЛ, і статус незмінного капітана зробили з Венсана легендою вже нового «Сіті». Та й всієї АПЛ.
А матч проти «Лестера» в травні 2019 року став, можливо, найкращою фінальною крапкою, яку тільки міг поставити центральний захисник у своїй кар’єрі. Компані не потрапляв у площину воріт 6 років, але в найпотрібніший момент забив фантастичний гол та приніс «Сіті» чемпіонство в неймовірній зарубі з «Ліверпулем».
Опорний півзахисник: Патрік Вієйра (2001-2005, «Арсенал», 2010-2011, «Манчестер Сіті»)
Треба окремо проговорити - за це місце в складі була шалена віртуальна боротьба між Роєм Кіном та власне Патріком Вієйра. Вороги на полі і за його межами і, можливо, найлегендарніші опорні півзахисники в історії ліги. Макелеле та Канте, звісно, фантастичні, але до подібного ореолу навіть і близько не підійшли.
Але так як це збірна саме ХХІ століття, то у Вієйра просто трохи кращі аргументи. Він зіграв у новому тисячолітті на один сезон більше (хоча цей захід в «Ман Сіті» відверто можна й не рахувати), а «Арсенал» першої половини 2000-х був яскравішим за ту версію «МЮ» Ферґюсона.
Вієйра став головним пазлом досі єдиної непереможної команди в рамках одного сезону - «Арсенал» 2003/04 зробив те, що навряд в найближчому майбутньому підкориться навіть «Ман Сіті» Гвардіоли чи «Ліверпулю» Клоппа. І навряд це було б можливим без центрального півзахисника, який однаково круто вмів і грати у відборі, і підтримувати атаку. Футболіст без слабких місць - і у «Арсенала» досі так і не з’явилося гравця, хоча б трохи схожого на Вієйра. Як і досягнень тих часів.
Центральний півзахисник: Френк Лемпард (2001, «Вест Гем», 2001-2014, «Челсі», 2014-2015, «Манчестер Сіті»)
Ви з легкістю зможете знайти в ютубі відео, де Гаррі Реднапп розповідає про зовсім юного Френка Лемпарда. «Я впевнений, що він досягне у футболі всього», - журналісти зовсім не повірили в слова, які тренер присвятив своєму племіннику, але час показав, хто саме був правим.
Найкращий бомбардир в історії «Челсі». Найрезультативніший півзахисник в історії АПЛ. Коли Лемпарда в 2006-му запитали, яка його основна фішка на полі, він відповів: «Підхоплювати м’яч в центрі та забивати голи». І Лемпард став одним з найкращих гравців в історії британського футболу тим, що робив це з завидною регулярністю понад 15 років.
Якщо робити міні-порівняння в режимі одного «Челсі», то в сформованій в такій команді трійці Чех - Террі - Лемпард саме останній може вважатися найкращим в 21 столітті. А може й взагалі за всю історію клубу.
Центральний півзахисник: Стівен Джеррард (2001-2015, «Ліверпуль»)
Якщо уважно переглянути склад цієї збірної, то доволі легко можна визначити основну ваду саме Стівена - він єдиний без трофея АПЛ. Це переслідувало його всю кар’єру і так і залишилося головним запитанням без відповіді.
Але парадокс в тому, що ця історія лише додала Стівену в його легендарності. І навіть не в рамках ліги, а в рамках вболівальників «Ліверпуля» занадто багато людей готові назвати його найкращим гравцем в історії клубу, щоб це можна було ігнорувати.
«Ліверпуль» 2005 року і близько не дотягує до інших топових команд АПЛ 21 століття, але та виграна ЛЧ досі залишається головним прикладом перемоги сили духу. Чи фінал Кубка Англії 2006 року з голом Стівена з 35 метрів на останніх хвилинах. Джеррард - головний автор щастя мільйонів людей з червоними футболками і це неможливо ігнорувати.
Як і в часи їхньої кар’єри неможливо було визначити, хто краще - Лемпард чи Джеррард - так і в рамках цієї збірної буде ліпше, якщо вони опиняться тут удвох.
Правий півзахисник: Кріштіану Роналду (2003-2009, 2021 - н.ч., «Манчестер Юнайтед»)
Так, жодна з версій Роналду, яка виступала на «Олд Траффорд», не була на піку кар’єри.
Зараз Кріштіану потрапив у кризовий «МЮ», з якого майже втік влітку цього року. В 2003-му Роналду був тінейджером з нерівним зубами, який потрапив у легендарну роздягальню та поступово став першим серед рівних.
І той Роналду - він лине від серця, а не від мозку. Нарізки його фінтів були в телефоні кожного школяра, який хоч трохи себе поважав. Його симуляції могли стати приводом для тижневих запеклих суперечок, а після його ударів зі штрафних захоплене мовчання було найвищою похвалою.
Хоча безглуздо казати, що це була лише ефектність, а не ефективність. За лише красиві фінти не виграєш АПЛ, «Золотий м’яч» та Лігу чемпіонів. А Роналду встиг це зробити ще до свого відходу в «Реал» - і був не статистом, а будівельником тих перемог.
Лівий півзахисник: Тьєррі Анрі (2001-2007, 2012, «Арсенал»)
Це невеличке чітерство, щоб в команді опинилися всі гідні гравці. Головна позиція Анрі в «Арсеналі» - це центральний нападник, але починав в команді Венгера він на лівому фланзі. І головне - його універсальність дозволяє зробити таке допущення.
І якщо з цих 11 гравців обирати найкращого саме для АПЛ, а не загалом у футболі - то вибір має впасти саме на Тьєррі. З цим погоджується, наприклад, і The Athletic, який у своїй підбірці найкращих 60 гравців ліги першим поставив саме француза.
Але для визнання очевидного не потрібні слова інших журналістів, тут потрібні лише очі, щоб бачити всю величність Анрі на полі у 2000-х. У своєму праймі його неможливо було зупинити, він був швидшим за сьогоднішнього Мбаппе та технічнішим за будь-якого теперішнього центрфорварда світового класу (Левандовський, Голанд, господи, та підставте будь-кого).
«Арсенал» отримав нову порцію величі завдяки Анрі - а він отримав легендарну кар’єру.
Нападник: Серхіо Аґуеро (2011-2021, «Манчестер Сіті»)
Лише три гравці забили більше Аґуеро в історії АПЛ, хоча він перейшов в цю лігу лише в 23 роки. Якщо прибрати з рівняння останній сезон в «Сіті», де він вже не отримував ігрової практики від Гвардіоли, до цього він в дев’яти сезонах забивав мінімум 12 голів в АПЛ, а у семи з них - понад 20.
Аґуеро важко порівнювати з іншими великими нападниками, які виступали в АПЛ менше часу, але запам’яталися більше. Ван Персі, Суарес чи Торрес викликали більше захоплення, бо вони були більш медійними персонами. Але Серхіо завжди вставав, виходив на поле і забивав голи. Виходив і забивав. Попри усе, що могло статися.
І, звісно, саме Аґуеро - автор найголовнішого м’яча в історії АПЛ. Про ту кінцівку написано величезна кількість матеріалів - і зокрема і у нас. Свою велич мінімум для «Сіті» він заробив ще у 2012 році, але й ліга не може ігнорувати внесок маленького аргентинця.
Нападник: Вейн Руні (2002-2004, 2017-2018, «Евертон», 2004-2017, «Манчестер Юнайтед»)
Якщо Аґуеро забив найважливіший гол в історії АПЛ, то Руні - найкрасивіший. Ось така у нас вийшла пара форвардів.
Руні - це п’ять титулів АПЛ, друге місце у списку бомбардирів ліги та перше в «МЮ», Ліга чемпіонів та Ліга Європи і багато інших трофеїв. Але досі перед очима 16-річний підліток, який увірвався в лігу ще у футболці «Евертона» та 17-річний лідер збірної Англії на Євро-2004, де кожен його дотик зачаровував. І, можливо, це був би гравець зовсім іншого ґатунку, якби не травма в плей-офф.
Але попри всі проблеми без Руні уявити значний період історії АПЛ неможливо. А хто сказав, що це треба робити?
Головний тренер: Алекс Ферґюсон (2001-2013, «Манчестер Юнайтед»)
Запитайте мене через декілька років і, можливо, саме тут буде перша заміна. Бо те, як змінюють футбол Гвардіола та Клопп дарує відчуття, що саме вони розігрують титул найкращого в 21 столітті.
Але кожному з них треба зробити ще останній ривок, щоб дістати головного боса. Людину, яка змінила уявлення про довголіття в одному клубі і вплив якої в рамках однієї ліги навряд буде повторений кимось іншим. Це не лише футбольні матчі, це його репутація, коли навіть одне слово на прес-конференції могло змінити хід чемпіонської гонки.
Це знамениті голи на останніх секундах, це великі гравці, які ходили біля його кабінету навшпиньки. Геніальний психолог, який зміг створити декілька могутніх команд і досі лідер за кількістю титулів навіть у скромних рамках 2000-х.
Це Алекс Ферґюсон. І цим все сказано.
***
Як вам така команда і з якими позиціями ви не згодні? Пишіть в коментарях.
Фото: Gettyimages.com/Pascal Pavani, Richard Heathcote, Clive Mason; PA Sport, David Davies/Pa Wire, «Арсенал», «Манчестер Сіті», «Манчестер Юнайтед», «Ліверпуль», АПЛ
