Голлівудські актори будують у «Рексгемі» кіношний успіх – розповідаємо повну історію найхайповішого клубу Великої Британії
Раян Рейнольдс та Роб МакЕлгенні ламають четверту стіну у реальному футболі.
Як досягти популярності клубу нижчої ліги?
Варіантів, якщо відкинути щось зовсім фантастичне, не так багато. Це або традиції, або особистості. Традиції – «легший» шлях, коли так низько опиняються клуби, які вже вписали себе у світову історію перемогами колись раніше. Як приклад – «Сандерленд», який був навіть чемпіоном Англії (шість разів!), а донедавна постійно грав в АПЛ.
З особистостями складніше. Так, англійські нижчі дивізіони багаті на точкові історії успіху, але для того, щоб цей коктейль вибухнув у правильній траєкторії та з достатньою потужністю, треба збіг обставин. Іноді неймовірний.
Наприклад, коли подивившись серіал Sunderland ’Til I Die, один актор у Лос-Анджелесі написав іншому актору у Нью-Йорку і домовився купити якийсь клуб з п’ятої ліги Англії.
Так розпочалася ця історія «Рексгема».
«Рексгем» до 2020 року: не підіймався вище Чемпіоншипу, але грав у єврокубках та шокував чемпіонів на найстарішому стадіоні світу
У маленькому містечку Рексгем на північному сході Уельса похований Еліу Єль – засновник одного з найкращих університетів світу. Якщо трохи поблукати містом, то обов’язково десь натрапиш на фразу, яка вибита на його надгробку: «Він зробив багато хорошого і трохи поганого; тому сподіваюся, що все буде добре».
Це дійсно можна вважати неофіційним, але дуже точним девізом жителів міста. Промисловий бум у Великій Британії зумовив створення на місці великих вугільних покладів одразу 38 шахт, які означали робочі місця та стабільність для багатьох жителів регіону. І до 1930-х років тут створилася автентична атмосфера, притаманна багатьом промисловим містам Великої Британії та Уельсу зокрема.
Прості люди жили просте життя. І футбол завжди був для них віддушиною.
Величезний слід у житті Рексгема та його жителів залишила трагедія 1934 року, коли під час вибуху на одній з шахт загинуло 266 людей. Багато з них залишилися на додаткову зміну, щоб мати можливість відвідати футбольний матч пізніше увечері. Після цього знадобилося ще понад 50 років, але у 1986-му місто закрило останню шахту – і подальші роки можна легко описати словом «занепад».
І історія футбольного клубу «Рексгем» незмінно повторює повороти життя міста. У часи процвітання у 19 столітті у Рекгемі побудували «Рейскорс Граунд» – і футбольний стадіон, і іподром одночасно. Ця арена вже у 1877 році прийняла матч між Уельсом та Шотландією. «Рейскорс Граунд» залишається найстарішим стадіоном світу, який досі приймає міжнародні матчі (і планує навіть у 2023-му).
У 1957 році стався рекорд відвідуваності «Рейскорс Граунд» – майже 38 тисяч подивилися, як «Рексгем» програв «Малюкам Басбі» з «Манчестер Юнайтед» 0:5
Вже у 21 столітті «Рексгем» та його стадіон потрапили під власність людей, які хотіли заволодіти землею під ареною та продати її під нерухомість. Власник «Рексгема» Алекс Гемілтон став автором оборудки, під час якої вивів стадіон та два тренувальних поля з-під власності клубу та переписав його на іншу юридичну структуру. І щоб не можна було у чомусь його запідозрити, він серією рішень хотів довести команду до ручки та позбавити її спочатку професійного статусу, а потім і зовсім розпустити.
Не дали йому це зробити фанати, які кілька років активно протестували, збирали підписи та вимагали віддати клуб іншим власникам. У 2010-му на їх сторону став і цивільний суд Манчестера, який заборонив Гемілтону продовжувати впливати на життя клубу.
Фанати завжди були величезною силою для цього клубу – а клуб для них був найбільшою гордістю. Вони як мінімум двічі самостійно збирали кошти на клубні внески у рекордні строки – у 2004-му та 2011-му на сотні тисяч фунтів, щоб клуб не розформували. Бо історія у нього вже накопичилася солідна.
«Рексгем» 23 рази виграв Кубок Уельсу до 1995-го, коли їм заборонили грати і в англійській, і уельській футбольній системі одночасно. «Рексгем», як і ще шість інших клубів, обрав «англійський» шлях.
Але завдяки цим перемогам у Кубках раніше «Рексгем» неабияк часто грав у єврокубках – а у сезоні 1975/76 (наступного після тріумфального для «Динамо») у Кубку володарів кубків уельська команда дійшла аж до чвертьфіналу, поступившись лише майбутнім володарям титулу «Андерлехту» (1:1 вдома та 0:1 на виїзді).
«Рексгем» постійно підтверджував статус кубкової команди. У 1997-му клуб дійшов до 1/4-ї Кубка Англії, а у пабах міста досі зберігаються фотографії чи якісь інші сувеніри про матч за 5 років до того, коли на «Рейскорс Граунд» зазнав фіаско навіть чинний чемпіон Англії на той момент – «Арсенал».
2:1, статус одного з найбільших апсетів у історії Кубка Англії («Рексгем» тоді грав у четвертому дивізіоні) та слова головного тренера «Арсенала» Джорджа Грема після матчу:
«Це найнижча точка моєї кар’єри».
Але якщо у кубкових змаганнях у «Рексгема» був свій зірковий час, то у чемпіонаті з часів вступу у Футбольну лігу у 1921 році отримав досить неприємний статус «команди-ліфта». Найвище, де перебував «Рексгем» – це тоді другий дивізіон (зараз – Чемпіоншип), але більшість часу перебував на третьому чи четвертому рівні.
А з 2008 року «Рексгем» вилетів у 5-й дивізіон – і потрапив у справжню трясовину, з якою надзвичайно важко вибратися. Так склалася футбольна система – з 24 клубів Національної ліги у Лігу 2 можуть потрапити лише дві команди. Один чемпіон і переможець плей-оф – і «Рексгем» кілька разів програвав уже у вирішальних матчах плей-оф.
Бути у 5-му дивізіоні – це зовсім не заробляти грошей. І коли через епідемію ковіду клуб не міг залучати вболівальників на матчі (найбільша стаття доходів), знову постало питання виживання.
І тоді прийшли Роб МакЕлгенні та Раян Рейнольдс.
Як голлівудські актори придбали клуб 5-го дивізіону: поміг один з найвеличніших камбеків у історії ЛЧ, футбольний серіал та Football Manager
Коли «Рексгем» називають клубом Раяна Рейнольдса – це трохи несправедливо відносно його партнера-співвласника. Бо якби не Роб МакЕлгенні, то ця б історія померла ще на зародку.
Роб – успішний актор, який зробив кар’єру у одному з найпопулярніших сіткомів в історії США «У Філадельфії завжди сонячно». Не просто як виконавець однієї з головних ролей – для цього проєкту він і автор ідеї, і продюсер, і один зі сценаристів. МакЕлгенні сам народився у Філадельфії і там пройшла значна частина його життя, тому багато внутрішніх жартів влилися у стилістику серіалу ідеально.
Життя у Філадельфії важливе і для спортивної частини цієї історії. Роб – значний шанувальник місцевої «Філадельфії Іглз» (про НФЛ ви можете завжди багато прочитати у нашого блогера). І перемогу у Супербоулі сезону 2017 року МакЕлгенні називав найкращим моментом життя.
Але американський футбол – це одне, а соккер (останнє використання цього слова у тексті, чесно) – зовсім інше.
І звичайний футбол актор спочатку зовсім не розумів і дражнив його фанатів тим, що називав його «нудною та повільною грою». Але поступово його думка мінялася під впливом оточення – наприклад, таких людей як Хамфрі Кер. Англієць, який у 2013-му перебрався до США і став досить успішним сценаристом, плідно працював з МакЕлгенні і показував йому найкращі приклади футболу.
Спочатку Хамфрі умовив Роба подивитися другий матч півфіналу ЛЧ між «Ліверпулем» та «Барселоною» – і той на великій плазмі побачив камбек з 0:3 до 4:0. Залишився задоволеним, але справжній здвиг стався вже після початку епідемії ковіду.
Коли всі процеси у зйомках фільмів призупинилися, актори та сценаристи від нудьги стали рекомендувати одне одному серіали. МакЕлгенні порекомендував Керу «Другу світову війну у кольорі», а Кер у відповідь – Sunderland ’Til I Die.
І ось ця історія нижчих англійських дивізіонів зачепила МакЕлгенні на повну. Він побачив паралелі з Філадельфією та «Іглз», а також загорівся новою ідеєю.
Актору захотілося зняти щось схоже. «Коли він сказав, що хоче купити клуб і зняти про нього документальний фільм, я не повірив, – розповідає Керр. – Але треба знати Роба ближче. Поки я переварював цю новину, він вже перевів розмову на тему, який саме англійський клуб можна купити».
Шість клубів від шостого до третього англійського дивізіонів були відібрані у першому пошуку після детального штудіювання вікіпедії, гугла та Football Manager. Гра сильно допомогла своєю величезною та дуже детальною базою, де прописується навіть стан газону на стадіоні та середня відвідуваність. Але вже досить скоро у думках МакЕлгенні та Керра був лише один клуб. І це був «Рексгем».
Одним з критеріїв була і наявність десь поруч якогось більшого клубу, який міг заважати та забирати собі вболівальників з інших міст. Як виявилося, знайти точку, на яку не мав би вплив хтось з вищих дивізіонів, було дуже нелегко. А от «Рексгем» був і досить далеко від інших великих валлійських клубів, а англійські (всього 28 миль від «Ліверпуля») впливали на ідентичність набагато слабше.
Першим планом було взяти іпотеку у банку Inner Circle Sports, який у свій час допоміг Fenway Sports Group придбати той же «Ліверпуль». Але іпотека виявилася занадто ризикованим варіантом, бо фінансової потужності у МакЕлгенні попри досить успішну кар’єру, було не дуже багато.
І саме у цей момент у історії з’являється Раян Рейнольдс.
Бо якщо у МакЕлгенні «досить успішна кар’єра», то цей канадець – одна з найголовніших зірок масового кіно сучасності. «Дедпул» і купа інших фільмів зробили з нього мультимільйонера, який почав вкладатися у всілякі інвестиційні історії.
Ще один важливий факт – Роб МакЕлгенні та Раян Рейнольдс ніколи не зустрічалися наживо до історії з «Рексгемом». Але Роб мав зв’язки з Раяном через спільну любов до джину. Тому ризикнув надіслати листа електронною поштою з пропозицією спонсорувати клуб.
О 5.30 ранку він отримав відповідь: «Я не хочу спонсорувати клуб. Я хочу його викупити разом з тобою». Це поворотна точка історії. Навіть якщо відкинути всю історію з популярністю Раяна, то грає фінансова складова. Станом на зараз статки Рейнольдса складають 350 мільйонів доларів.
Пізніше Раян пояснював, що був у захваті від одного з епізодів «У Філадельфії завжди сонячно», що завжди хотів попрацювати разом з Робом:
«Рексгем» вони купили у складчину за 2,5 мільйона фунтів.
Для цього треба було переконати найвпливовіших фанатів клубу – 2100 членів трасту, які володіли «Рексгемом». І Раян та Роб на відеоконференції з ними пообіцяли чотири речі: повернути клуб у Футбольну лігу, модернізувати та розширити стадіон, ніколи не займатися ребрендингом клубу та «завжди перемагати «Честер», якщо колись знову з ними зіграємо».
Понад 98% членів трасту проголосували за продаж клубу голлівудським акторам. У листопаді 2020 року почалася нова історія «Рексгема».
Яка, звісно, і містила у собі документальний серіал «Ласкаво просимо у «Рексгем» – як і мріяв МакЕлгенні (і який почали знімати ще на стадії перемовин з купівлі клубу, що робить перші серії зовсім унікальними):
І містила шлях до моменту, коли Роб МакЕлгенні у 2023-му напише твіт:
«Не можу повірити, що були часи, коли я думав, що футбол – нудний».
Перші півтора року у клубі – випробування. Засохлий газон поля, бюрократичні труднощі у купівлі стадіону і епічні поразки
«Можете засунути свого довбаного «Дедпула» у дупу», – скандували 200 вболівальників «Торкі» у жовтні 2021 року. Це був майже рік відтоді, як МакЕлгенні та Рейнольдс придбали клуб, а він за цей час опустився на 13-ту сходинку та досі не був схожим на реального претендента на плей-оф.
Якщо знову повертатися до серіалу, то він дуже чітко показав, що купа малих неприємностей повертали власників з мрій у жорстку реальність. Наприклад, влітку 2021-го МакЕлгенні оплатив заміну газону на «Рейскорс Граунд». А потім виявилося, що нове покриття приживається дуже погано, йому потрібен цілодобовий системний полив, який вартує тієї ж суми, як і сам газон.
Та й зі самим стадіоном були проблеми – після наслідків правління Алекса Гемілтона, щоб отримати право на володіння цим шматком землі, треба було пройти всі дев’ять кіл бюрократичного пекла. І тільки у 2022 році було оголошено, що «Рейскорс Граунд» нарешті перейшов до нових власників за 3,5 мільйонів фунтів. Нарешті – бо вони одразу ж почали масштабну реконструкцію однією з трибун, яка ледве дожила до цих часів.
З точки зору футбольних результатів також все йшло не дуже кіношно. У першому сезоні нових власників «Рексгем» навіть не потрапив у плей-оф – у фінальному матчі сезону команда програла з вилученням у першому таймі і поступилася одним балом останньому прохідному місцю.
Добре, змінили тренера та купили декілька хороших гравців. У другому ж сезоні вийде краще?
Болючіше. Показовою вийшла перша поява американських власників на матчі власної команди наживо – і це сталося на виїзді в Мейденхеді у жовтні 2021-го. Вболівальники «Рексгема» розривалися між поглядами на трибуни на гостей та на поле, де їхня команда у меншості відігралася з 0:2, але все ж програла 2:3.
Після матчу показали короткий діалог Раяна та Роба:
– Це розбило мені серце.
– Мій американський оптимізм та твій канадський прагматизм в#####и нас.
«Рексгем» зумів зробити спурт у другій половині сезоні та потрапив у плей-оф з другого місця, а паралельно вийшов і у фінал FA Trophy (кубок для нижчолігових команд). Але і там, і там програв. Візит на «Уемблі» навіть зі зірковими гостями аля Девід Бекхем, Пол Радд чи Джейсон Судекіс (ага, Тед Лассо) вийшов дещо передбачуваним – 0:1 від «Бромлі».
А півфінал плей-оф з «Грімсбі Таун» вийшов таким, що його один раз варто побачити, ніж прочитати про нього.
4:5 з овертаймом. І «Рексгем» знову не вийшов у Лігу 2.
Довелося чекати на третю спробу. Вона ж стала успішною, правда?
Футбольні герої: тренер, який перемагав Моурінью та Венгера, Супер Маллін
Якими б не були важливими для зовнішнього світу саме власники «Рексгема», але без футбольних особистостей красивої історії не зліпиш.
На створення правильного рецепту пішов деякий час.
Можна згадати вклад вихованця клубної академії та уродженця Рексгема Джордана Девіса – він деякий час провів у «Брайтоні», але все ж повернувся у рідний клуб та зараз зірка півзахисту клубу. І, мабуть, головний актив клубу – йому всього 24 роки і він готовий і надалі йти з командою через дивізіони.
Також вражають динамічний лівий захисник Каллум Макфадзін, центральний захисник Бен Тозер, у якого найбільше зіграних хвилин у всій команді та Елліот Лі, якого за результативністю на позиції центрального півзахисника тягнеться рука порівнювати з Френком Лемпардом.
Але дві людини виділяються найбільше.
***
Коли звільнили тренера Діна Кітса влітку 2021 року, то на заміну у «Рексгемі» шукали людину, яка вміє поступово розвивати команду та досягати результату. Вибір пав на Філа Паркінсона – Роб МакЕлгенні провів декілька кількагодинних перемовин, щоб переконати саме цього тренера у тому, що «Рексгемі» є проєкт, а не банальне бажання пропіаритися від власників.
У січні 2015 року «Бредфорд Сіті» з третього дивізіону вибив з Кубка Англії «Челсі» Моурінью. Після першого тайму фаворити досить комфортно вигравали 2:1, але Паркінсон розмовою у перерві перевернув гру:
«Ми вийшли на другий тайм тільки атакувати, бо це був наш єдиний шанс. Моурінью починав тайм розслаблено на лавці запасних, але досить швидко повернувся у технічну зону – я бачив у його очах, як він розуміє, що гра вислизає з його рук».
Команда, яку було зібрано всього за 7500 фунтів, у той вечір виграла 4:2. Моурінью після гри зайшов до роздягальні «Бредфорда» та особисто потиснув кожному гравцю руку.
«Навіть у першому таймі ми грали дуже добре – і ніхто після 0:2 не думав, що скоріше б закінчився цей матч. Забили гол до перерви – а далі вже історія», – згадував Паркінсон, який отримав найбільше уваги. Це була вже не перша його перемога над топклубом – у 2012-му він дійшов до півфіналу Кубку Ліги, попутно вибивши «Астон Віллу», «Віган» та «Арсенал» Венгера у серії пенальті.
Паркінсон заробив собі репутацію тренера, який має здатність проводити команду через сито підвищення у класі – так було з «Колчестером», «Бредфордом» та «Болтоном». Останнім місцем роботи Філа був «Сандерленд» – символічно, що тоді він не потрапив під камери відомого серіалу, але доля все ж звела його з іншими медійниками.
«Життя у телевізійному футбольному серіалі дуже відрізняється від того, з чим я стикався у минулому. Так, треба було час на адаптацію з хлопцями, які знімали, але ми вибудували чудову комунікацію. Втім, це було не так складно – одного разу у «Чарльтоні» я працював одразу з 18 директорами, з кожним з яких я повинен був домовлятися. Чи коли команді і мені 5 місяців не платили зарплатню у «Болтоні. Зараз точно легше», – розповідав Паркінсон.
Рейнольдс та МакЕлгенні додають, що Паркінсон в житті та на футбольних матчах – дві різні людини. «На тренуваннях та у спілкуванні він наче люблячий батько, який і вислухає, і допоможе, і зробить все заради футболістів та клубу». Його принцип – проста гра, побудована на сильних якостях та можливостях гравців. Тому саме тактична схема йде на другий план.
У лютому цього року Паркінсон застосував шалену ротацію під час марафону у вісім матчів за три тижні – тільки два гравці (Бен Тозер та Люк Янг) з усього складу зіграли всі 720 хвилин. Усі інші мали підкорятися рішенням Паркінсона залишити їх у запасі.
Під час матчу він взагалі перетворюється у монстра. Запальні мотиваційні промови перемішуються зі словом «б###ь» частіше, ніж телевізійники встигали їх цензурити – але футболісти стають за нього горою і показали значний прогрес за вже два роки у «Рексгемі».
***
«Ми можемо його підписати? – Навряд він захоче після такого сезону піти на пониження».
Ще одним сюжетним поворотом для «Рексгема» стали перемовини з трансферу нападника Пола Малліна. Невисокий, всього 178 см, але дуже збитий та з неймовірним гольовим чуттям гравець у сезоні 2020/21 поклав 32 голи за «Кембрідж» у Лізі 2.
Здавалося б, жодних шансів, щоб такий гравець пішов не кудись навіть у Чемпіоншип, а у команду п’ятого дивізіону. Але Маллін дуже хотів бути ближчим до власної сім’ї і заради маленького сина Албі, у якого діагностували аутизм.
«На будь-якій роботі, якщо хтось запропонує вам більше грошей, у вас більше шансів, що ви туди потрапите. Але тут я мав можливість бачити свого маленького хлопчика щовечора. Я просто не міг відійти від нього.
Я розмовляю про родину з хлопцями в «Рексгемі» і відчуваю повну підтримку. Партнери запитують, як дитина впоралася з першим днем у дитячій кімнаті, допомагають чим можуть – це для мене вже більше, ніж команда».
Пол у дитинстві був гравцем академії «Евертона», але його відрахували – він не здався і заробив запрошення у «Ліверпуль». «У моїй віковій групі був ще один гравець, який досяг успіху. Коли підписали Рахіма Стерлінга у 15 років, я з ним тренувався цілий тиждень. Але після того він попрощався з нами і пішов грати вже за резерв».
У Малліна такої кар’єри не вийшло. Була спроба показати себе в Іспанії у «Расінгу», але він швидко повернувся у Велику Британію, де довго грав за «Моркем» та «Транмір». Але відчувати себе лідером і класним футболістом він почав у останні роки.
Маллін за 97 матчів за «Рексгем» за два сезони забив 79 голів – і став справжньою суперзіркою не лише у місті. Раян Рейнольдс постить відео з ним у своєму інстаграмі на 50 мільйонів підписників, а Роб МакЕлгенні згадує його прізвище у вечірньому шоу в США.
«Я інколи навіть не можу вийти в магазин спокійно, щоб мене не запитали, чи я не той самий гравець «Рексгема» – і це максимально незвично для мене. На стадіоні – звісно, але у черзі за молоком?» – дивувався Маллін.
Головний тренер збірної Уельсу Роб Пейдж навіть міг викликати Пола у національну команду з п’ятого дивізіону на березневі матчі проти Хорватії та Латвії. У останній момент вибір пав на інших гравців, проте у Рексгемі вірять, що після такого ударного завершення сезону виклик Малліна – це досить реальна історія. Один з найкращих форвардів в історії англійського футболу Алан Ширер у спеціальній колонці оцінив Пола як «нападника, який ідеально у собі поєднує егоїстичність та безкорисливість».
Кожного матчу на «Рейскорс Граунд» можуть звучати різні чанти, але один повторюється абсолютно завжди:
«У нас є Маллін, Супер Пол Маллін
Ми думаємо, що ви не розумієте
Він грає у білому та червоному
І він о#####й динаміт – у нас є Супер Маллін!»
Маркетинговий ривок: власники витратили вже понад 11 мільйонів фунтів, але знаходять кошти на шаленій популярності
Як все починалося: нове поле, обладнання трибун стадіону для людей зі спеціальними можливостями, створення нових робочих місць для людей, які до цього волонтерили на клуб і багато-багато інших витрат, з якими стикнулися власники клубу.
Тільки на придбання самого клубу та стадіону довелося викласти вже 6 мільйонів – і за найскромнішими підрахунками за 2,5 роки у клубі було витрачено ще 5 мільйонів на різноманітніші історії. Коли Рейнольдс та МакЕлгенні купували клуб, то їх попереджали, що заробляти гроші у п’ятому дивізіоні дуже непросто.
Тому вони сфокусувалися на двох історіях, де можна було стабілізувати ситуацію.
За першу – чисто спортивну – відповідає радник правління Шон Харві. Навіть у епізодах серіалу було видно, наскільки великий у клубі вплив 55-річного колишнього виконавчого директора Футбольної ліги.
Власники «Рексгема» завжди відверті у сприйнятті того, що вони дуже далекі від багатьох футбольних деталей. І не соромляться довірити цю роботу тим, хто дійсно розуміється на футболі. У 2020 році вони познайомилися з Шоном після того, як розмірковували про іпотеку – і він провів їх і через саму купівлю клубу, і через бюрократію купівлі стадіону.
У Харві було багато контраверсійних історій у кар’єрі – він працював на дві найбільш суперечливі фігури у низовому англійському футболі останніх десятиліть: Джеффрі Річмонда та Кена Бейтса у «Бредфорді» та «Лідсі». А коли власники приймають нелогічні рішення, тінь падає і на всіх інших працівників клубу – Шону Харві довелося часто вислуховувати про себе дуже неприємні речі.
«Якщо ти не можеш наростити панцир, то шансів у цьому бізнесі у тебе небагато», – відповідає Харві. У «Рексгемі» він виконує фактично роль генерального директора клубу, який відповідає за підписання гравців та контролювання усіх витрат, пов’язаних зі спортивною частиною. Допомагає йому офіційний директор клубу Хамфрі Кер (так, той самий сценарист, який «підсадив» МакЕлгенні на футбол) та CEO клубу Флер Робінсон. Цю трійцю (додаємо сюди і тренера Паркінсона) можна вважати надважливими учасниками розвитку «Рексгема» останніх років.
Але одна справа контролювати витрати, а інша – заробляти. У другій історії нарешті знадобилися всі уміння, які накопичували Рейнольдс та МакЕлгенні на своїй основній роботі.
🔹 Серіал «Ласкаво просимо у «Рексгем» був дуже успішним на телеканалі FX і отримав міжнародне поширення з 97% позитивними відгуками. Вже знімається другий сезон серіалу, який явно приверне ще більше уваги, але і до цього на ньому заробили дуже непогані кошти – близько 4 мільйонів доларів.
🔹 Також «Рексгем» потужно розкачався у соцмережах.
Твіттер-аккаунт клубу і без галочки Ілона Маска налічує вже понад 514 тисяч підписників, коли як до приходу власників там було усього 45 тисяч. Підйом понад 1000% – і це стосується усіх соцмереж «Рексгема». У інстаграмі розкачалися від 27 до 856 тисяч, а у тік-тоці взагалі з 0 до 1,2 мільйона.
З «Тік-Ток» зайшли навіть далі – соцмережа стала титульним партнером клубу на два роки з можливістю пролонгації. А крім них підписали партнерські угоди з Expedia, Vistaprint та Aviation American Gin.
Все це принесло клубу понад 1 мільйон фунтів за сезон 2021/22.
Спонсори точно знають, куди вони вкладаються – «Рексгем» настільки популярний клуб зараз у Великій Британії, що навіть матч кваліфікації Кубка Англії (це не основний раунд!) проти «Блайт Спартанс» у прямому ефірі показували на ESPN2/ESPN+ – а це близько 100 мільйонів домогосподарств у всьому світі.
🔹 Власники клубу очевидно роблять ставку на рекламу. У цю категорію потрапляють і більш-менш відомі бренди – наприклад, Раян Рейнольдс з командою рекламували проєкт з кібербезпеки:
Але і важливою стала підтримка локальних бізнесів, які до цього ніколи не могли запросити голлівудську суперзірку. Один з епізодів «Ласкаво просимо у «Рексгем» повністю посвячений культурі та історії Уельсу, що допомогло у розвитку туристичного бізнесу.
«Рексгем» потрапив у серію ігор FIFA – Рейнольдс та МакЕлгенні обіграли історію з «це не Уельс, а Інший світ»:
Рейнольдс та МакЕлгенні вкладаються у спільні взаємовідносини – чим більше людей хоче слідкувати за їхніми стосунками, тим краще. Вони постійно разом дають інтерв’ю, стають гостями на вечірніх шоу в США:
Хітом в інтернеті, наприклад, став ролик, де Рейнольдс вчив правильній промові прізвища співвласника клубу (щоб потім заспівати цю пісню разом зі заповненим стадіоном):
Це вже третя серія їхніх публічних привітань: рік тому Раян подарував Робу табличку в туалеті, а шість місяців по тому отримав від друга повітряну кулю з обличчям з «Дедпулу».
🔹 Бум середньої відвідуваності матчів на «Рейскорс Граунд» – якщо у 2019-му один матч відвідувало 2,5 тисячі вболівальників, то зараз на кожен матч приходить понад 7 тисяч навіть на трьох трибунах.
Це також значна цифра обороту клубу – у сезоні 2021/22 «Рексгем» саме на матчах заробив 2,65 мільйона фунтів. Сюди можна приплюсувати і дохід від роздрібної торгівлі – ще 1,3 мільйона фунтів стерлінгів.
Що означають фанати для нового «Рексгема» показала історія, коли на трибунах майже негайно влаштували 150 місць для людей з інвалідністю. Роб МакЕлгенні оплачує особисто всі витрати на виїзні матчі для бажаючих з цієї спільноти, а також призначив активну волонтерку цього напрямку Керрі Еванс на посаду у клубі. За цей клуб має можливість вболівати будь-хто.
«Рексгем» також вже почав реконструкцію найзнаковішої трибуни «Рейскорс Граунд» – «Коп». Це коштуватиме 80-90 мільйонів фунтів, після чого вона буде вміщати 5500 тисяч глядачів. Понад половину вартості проєкту закрила місцева влада Уельса та інфраструктурні компанії.
Загальний оборот клубу зараз досягає 6 мільйонів фунтів – це вже десь рівень клубу, який боровся б в УПЛ за зону єврокубків.
В Англії все складніше – але перший крок зроблено.
Третій сезон – проривний. Поставили рекорд за очками у Національній лізі, провели сенсаційний Кубок Англії
Влітку 2022 року у «Рексгема» було менше часу на потрібні трансфери, якщо порівнювати з іншими клубами ліги. Валлійська команда формально підпорядковувалася Федерації футболу Уельсу, і їй були відведені два стандартні трансферних вікна. Всі інші 23 клуби дивізіону могли вільно купувати гравців аж до березня. Пізніше цю історію виправили спеціальним рішення ФІФА, але після поразки в плей-оф від «Грімсбі Таун» відчувалося, що треба працювати швидко.
Клуб відреагував солідно і за декілька тижнів підписав одразу 7 гравців, здебільшого, щоб розширити ротацію клубу. Паркінсон, який фактично відповідав за селекцію в клубі і міг, наприклад, з Рексгема їздити у Лондон, щоб переконати якогось кандидата, відчував, що у попередньому сезоні команді не вистачило сил.
Паралельно з цими процесами Шон Харві провів успішні перемовини про продовження контракту з Полом Малліном до 2025 року, а також організував тренувальні збори в іспанському Аліканте.
Передумови були багатообіцяючими і вже у серпні «Рексгем» взлетів на друге місце. Сезон перетворився на дві складові: гонка у лізі між «Рексгемом» та «Ноттс Каунті» і брутальний похід у Кубку Англії.
***
У Кубку Англії «Рексгем» почав з низів і мусив проходити навіть додаткову кваліфікацію, але досить швидко перейшов на нову передачу. Уже у третьому колі у неймовірному матчі переграли «Ковентрі» з Чемпіоншипу - 4:3!
Після матчу Рейнольдс затвітив: «Мені повністю відібрало мову. Що за клуб. Що за місто. Що за перемога. «Рексгем» назавжди»
Ще гарячіше стало у наступному раунді, де проти «Рексгема» грав «Шеффілд Юнайтед». «Зараз вони для нас вороги, – жартував Роб МакЕлгенні, – їхнє тиранічне правління у Чемпіоншипі має бути зупинено, як це зробив Голіаф».
І «Рексгему» майже вдалося здобути ще більшу сенсацію – у першому матчі вони двічі вели у рахунку, але все ж зіграли 3:3 після пропущеного голу на 95-й хвилині.
Після матчу «Рексгем» опублікував у соцмережах фотку гравців з алюзією на святкування Сона з «Тоттенгема», з яким мав зіграти переможець пари «Рексгем» – «Шеффілд Юнайтед». У Шеффілді цей крок, за чутками, сприйняли як неповагу до клубу – і дійшло до розбірок у тунелі після повторної гри.
У переграванні Голлівуд все ж таки закінчився – не вистачило сил на компенсований час, коли команда пропустила двічі:
Ця поразка також стала завершенням чудової безпрограшної серії клубу з 22 матчів – але у «Рексгемі» одразу почали готуватися до розв’язки головної боротьби у сезоні. За вихід у наступний дивізіон напряму проти «Ноттс Каунті».
***
За 9 турів до завершення чемпіонату основний голкіпер «Рексгема» Роб Лейтон відчув біль у коліні і не зміг продовжити гру. Це означало, що на вирішальний відрізок у команди залишався лише один воротар - 36-річний Марк Говард.
«Рексгем» спочатку не планував шукати заміну, але з ними сконтактував Річард Лі – його агенція якраз займалася трансферами голкіперів різного рівня. Його найкращим клієнтом раніше був Бен Фостер, але він вже як майже рік завершив кар’єру.
Точно завершив?
У ході розмов з клубом Лі все більше вірив у те, що треба запропонувати цю можливість саме Бену, який вже встиг стати досить успішним блогером на ютубі. Тим паче, заради подкасту про воротарську майстерність Бен продовжував тримати себе у формі і постійно тренуватися.
Для Фостера «Рексгем» – не чужий клуб. Бен виступав за валлійську команду у 2005 році у оренді зі «Сток Сіті». Тоді у 22 років він надовго не затримався у команді (наступним після «Рексгема» став… «Манчестер Юнайтед»), але запам’ятав і місто, і людей навколо.
Перемовини між «Рексгемом» та Фостером тривали всього три дні. Бен погодився на контракт до кінця сезону – і сторони ударили по руках. Одразу після того, як Раян Рейнольдс вибачився перед Фостером, що проігнорував запрошення на його подкаст у 2021-му і пообіцяв прийти тепер.
Саме Фостеру судилося стати головним героєм «Рексгема» у останніх матчах сезону. Навіть у 40 років він вразив тренерський штаб своїм професіоналізмом та відданістю справі.
І на нього дійсно робили ставку, коли підійшла черга матчу з «Ноттс Каунті». Перед грою розклад у лізі, з якої напряму виходить тільки одна команда, був такий:
І далі вже була відома історія.
3:2 на користь господарів, останні хвилини – і пенальті у ворота «Рексгема». І епохальний сейв Фостера на 96-й:
Раян Рейнольдс пообіцяв за цей сейв подарувати Фостеру оригінальну перчатку «Дедпула» з першого фільму.
Після матчу «Рексгем» закликав Футбольну Лігу змінити правила, щоб з 5-го дивізіона виходило напряму більше команд. І, схоже, ця гонка за чемпіонства стане причиною змін регламенту. «Я думаю, що ми ближче до такого рішення, ніж будь-коли раніше, — сказав Марк Айвз, генеральний менеджер Національної ліги. – Є бажання виробити нові правила. Чи думаю, що це станеться? Так»
Матч між «Рексгемом» та «Ноттс Каунті» дивилося більше людей, ніж матч «Арсенал» – «Ліверпуль» днем раніше. А все місто занурилося у перманентне свято.
Навіть втрати очок в останніх турах проти «Барнета» та «Торкі» вже не зупинили «Рекгем», який з рекордним 111 очками виграв Національну лігу.
І припинив епоху «15 років болю та страждання».
«Рексгем» знову у Лізі 2.
Що далі
Вихідні після завоювання чемпіонства для «Рексгема» вийшли епічними. І англійські ЗМІ знають, схоже, кожну деталь.
Поки інші гравці продовжили святкування у роздягальні «Рейскорс Граунд», Бен Фостер та Елліот Лі віддувалися за всіх на пресконференції – і отримали набіг від Раяна Рейнольдса, який конфіскував їхні чемпіонські футболки:
Але було б наївно вважати, що все обмежиться лише територією стадіону.
Філ Паркінсон заборонив завчасно планувати святкування виходу, тому вся програма стала суцільною імпровізацією. Сам тренер залишився на базі, щоб відсвяткувати келихом вина з тренерським штабом, а більшість гравців поїхали одразу в готель за містом – Пол Маллін відповідав за музику, а бар з алкоголем був оплачений власниками клубу. Каллум Макфадзін виліз на стіл, щоб проспівати Sweet Caroline, але вчасно вдарився об люстру, що врятувало його партнерів від його співу.
Десь о другій ночі зафіксували, як Пол Маллін у місцевому «МакДональдсі» кричав чанти разом з фанатами про уряд Великої Британії:
О 6-й ранку гравці взяли невеличкий перепочинок – знову зібралися на території стадіону, щоб обговорити сезон. Але після кількох годин перезарядки все почалося спочатку – співи та гулянки:
Через тиждень після останнього матчу сезону проти «Торкі» (героїчна нічия 1:1) власники прислали всім гравцям одну смс: «Збирайтеся, ви їдете у Вегас». І що там буде – це ще відкрита історія.
***
Вже влітку має вийти другий сезон «Ласкаво просимо до «Рексгема», який якраз і записав увесь цей неймовірний для команди сезон 2022/23. Обіцяє бути надзвичайно цікавим з одного боку – та надзвичайно прибутковим для клубу з іншого.
Також влітку «Рексгем» візьме участь у товариському турнірі у США з призовим фондом у 1 млн євро – і суперниками валлійської команди можуть стати «Вест Гем», «Боруссія» Дортмунд, «Челсі» та багато інших клубів МЛС.
А окремий матч проти «Манчестер Юнайтед» анонсували разом з Алексом Фергюсоном:
Також попереду підсилення складу для участі у Лізі 2 – амбіції клубу точно не зупиняються на цьому дивізіоні. Раян Рейнольдс вже купив собі будинок на 1,5 млн фунтів в Уельсі і явно планує залишитися тут надовго:
«Ніхто ніколи не зробив би нічого великого в цьому світі, якщо б думав: «Знаєте що, давайте пройдемо лише півдороги». Називайте нас божевільними, але це те, що ми хочемо зробити.
Через 10 років у плані є і завжди буде Прем’єр-ліга. Якщо теоретично можливо вийти з п’ятого рівня в АПЛ, то варто спробувати.
Чому б і ні?»
Фото: «Рексгем», особисті архіви Раяна Рейнольдса, Роба МакЕлгенні, федерація футболу Англії, Sky Sport
