Гравці бідкаються, а Клопп розводить руками. Що не так з «Ліверпулем» у цьому сезоні
Восьме місце «червоних» зараз справедливе.
Минулої суботи «Ліверпуль» програв 0:3 «Брайтону» – і ця гра стала найяскравішим симптомом діагнозу цього сезону. «Червоні» і раніше могли догратися до розгрому (2:7 від «Астон Вілли» декілька років тому особливо яскраві), але ніколи під керівництвом Юргена Клоппа команда не грала настільки погано.
Відсутність пресингу. Хаос та відірваність нападників від іншої команди. Провали в захисті та абсолютна розгубленість у роботі з м’ячем. Роберто Де Дзербі провів прекрасну роботу у «Брайтоні», але футболісти суперника у цьому матчі стали його 12-м гравцем, який допомагав, а не заважав.
Юрген Клопп був невтішний – на кадрах після матчу видно, як він склав руки наче у молитві. Це його сьомий сезон у «Ліверпулі» і розмови про прокляття переслідують його вже пів року.
«Не можу пригадати гіршої гри. Чесно не можу. Йдеться про всю кар’єру, не тільки «Ліверпуль». І це моя відповідальність. Кожен, хто небайдужий до «Брайтона», отримав велике задоволення від цієї гри, але ніхто з небайдужих до «Ліверпуля» не насолоджувався цією грою навіть секунду», – резюмував німецький тренер.
Відмінність від його сьомих сезонів у «Майнці» та «Дортмунді» полягає у тому, що зараз Юрген йти не збирається. Але комплекс проблем «Ліверпуля» настільки щільний, що на його вирішення цього сезону не вистачить.
Перестав працювати контрпресинг – Ліверпуль втратив свого найкращого плеймейкера
«Наша ідентичність – це інтенсивність», – саме так починає свою нову книгу помічник Юргена Клоппа Пеп Лейндерс. Ці слова – Біблія для гравців «Ліверпуля» у епоху німецького тренера, який почав вводити філософію контрпресингу з першого ж свого матчу у якості головного тренера «Ліверпуля» проти «Тоттенгема» у жовтні 2015 року.
Відтоді минуло уже майже 7,5 років і команди у Клоппа виходили різними – веселими, занадто ризикованими чи монструозними у найліпшій формі. Але ніколи до цього моменту вони не були настільки невдалими у основній площині грі.
Контрпресинг у розумінні «Ліверпуля» має починатися ще з завершення атаки – як вказував Лейндерс, було важливим наповнити чужий штрафний майданчик одразу чотирма-п’ятьма гравцями і ще однією людиною, яка б виконувала простріл, навіс чи проникаючу передачу. Це все означало, що величезну ділянку поля позаду прикривали б тільки чотири польових гравців – і якщо гравці атаки моментально не допоможуть після втрати м’яча, то це одразу наражає команду на небезпеку уже у своїх воріт.
«Ліверпуль» цього сезону – це якраз команда, де майже ніхто не встигає допомагати. Але водночас гравці залишаються у дуже високих позиціях і виконують багато спроб – але за умови невдалих відборів контрпресинг стає контрпродуктивним.
У матчі з «Брайтоном» у «Ліверпуля» було 84 (!) невдалих спроби пресингу, а 8 з них призвели до ударів «Брайтона» – це приклад повного фіаско.
Але до «Брайтона» команда Клоппа поступово йшла весь сезон. Як приклад – «Ліверпуль» допустив вдвічі більше контратак з ударами у свої ворота, ніж у трьох попередніх сезонах.
Команда дуже сильно як для свого стилю впала у показнику успішних відборів на чужій половині поля – востаннє так мало було у 2018-му, але тоді «Ліверпуль» маскував проблеми шаленою формою трійки в атаці (Салах – Мане – Фірміно). Також тоді ще не було постійного ВАР – зараз захищатися високим блоком значно безпечніше через відсутність помилок лайнсменів.
Таке падіння призвело і до серйозної проблеми і в атаці. «Жоден плеймейкер у світі не замінить хороший контрпресинг», – казав Клопп ще у «Дортмунді». Відсутність системності на чужій половині поля вже призвела до того, що «Ліверпуль» забив на 16 голів менше, ніж за аналогічний період в АПЛ минулого сезону. І цей показник був би більшим, якби не аномальний матч влітку проти «Борнмута», коли у ворота команди Скотта Паркера (нинішнього тренера Яремчука та Соболя в «Брюгге») влетіло 9 голів.
Мапа відборів м’яча як мінімум в 40 метрах від власних воріт у виконанні «Ліверпуля» показова – менше подій безпосередньо біля штрафного майданчика, менше ударів та більша сконцентрованість ближче до центра поля.
Лише у одному великому матчі сезону «Ліверпуль» міг контролювати простір – як не дивно, але це матч на «Енфілді» проти «Манчестер Сіті». Але це не був звичайний контрпресинг Клоппа, до якого всі звикли – команда відмовилася від високої лінії і набрала всього 37% володіння м’ячем. Але завдяки Фірміно на позиції атакуючого півзахисника та компактності на своїй половині «червоні» змогли зменшити розриви та досягти інтенсивності минулих років.
Але це був матч, де мотивація гравців була значно вищою, ніж це можна очікувати проти «Брайтона» чи «Брентфорда». Зокрема для центральних півзахисників.
У центрі поля дисбаланс – ветерани та молодь не витримують інтенсивність гри
Ситуацію з центром півзахисту «Ліверпуля» можна порівняти зі зношеністю двигуна машини «Формули-1» – допоки є сили та інтенсивність, то болід може видавати потрібну швидкість та бути конкурентоздатним.
Втім, якщо у «Ф-1» навіть посередині сезону є можливість змінити мотор при проблемах та залишатися на максимальних швидкостях, то «Ліверпуль» подібну функцію не використовує вже декілька трансферних вікон – частково через керівництво, частково через філософію клубу та трансфери на вихід.
За чотири неповних роки «Ліверпуль» придбав у центр поля лише одного готового гравця – Тіаго Алькантару. Занадто повільно для клубу такого масштабу. Клуб опинився у історії, коли у центрі поля – ядрі контрпресингу команди – залишилися або з ветеранами, або з постійно травмованими гравцями, або з дуже талановитими, але ще молодими півзахисниками.
І коли на полі номінально найсильніша трійка Джордан Гендерсон – Тіаго – Фабінью, то вони все ще непогано можуть тримати м’яч, але і близько не витримують інтенсивність, яку потрібно запропонувати суперникам.
«Єдина команда, яка мені нагадує цей «Ліверпуль» – це коли я грав проти «Арсенала» Венгера, – вважає ексгравець «червоних» Джеймі Каррагер. – Так, на початку вони демонстрували чудовий футбол, але їхній темп і фізичні якості з кожним разом ставали гіршими і поступово ця команда перетворилася на щось суто технічне без інтенсивності. Коли це сталося, «Арсенал» більше нічого не вигравав».
У тій же грі з «Брайтоном» Клопп вийшов зі схемою, де Фабінью мав тримати Лаллану, а Тьяго – був «десяткою» і першим на пресингу біля Салаха та Гакпо, які зі свого боку мали звужуватися на центральних захисників. Схематично виглядало це так:
Але ще в першому таймі було видно, як складно виконуються ці функції півзахисниками «червоних». Особливо це стосується Фабінью, пасивність якого була помітна на рівні вказівок партнерів – в кадри трансляції потрапив момент, коли Конате вже відчайдушно показував бразильцю, що треба прокидатися та відкритися перед передачу.
А коли «Брайтон» зі свого боку знайшов слабкі місця у системі «Ліверпуля», то картковий дім центра поля посипався – не допоміг навіть екстрений перехід на 4-4-2 і автобус від Клоппа. Дійсно найгірша гра як мінімум сезону.
«У роздягальні ми всі розуміємо, що можемо бути кращими окремо, колективно, за всіма напрямками. І я візьму на себе відповідальність, хлопці візьмуть на себе відповідальність, щоб спробувати це виправити», – сказав Джордан Гендерсон.
***
Які є альтернативи у Клоппа? Авантюра з орендою Артура Мело у останній день літнього трансферного вікна провалилася майже одразу – бразилець після декількох тренувань з основою був відісланий у дубль, де у деяких матчах грав навіть менше, ніж граючий тренер Джей Спірінг, якого вболівальники «Ліверпуля» можуть пам’ятати ще з команди Роджерса на початку 2010-х.
Окремий випадок – це Набі Кейта та Алекс Окслейд-Чемберлен, які у момент своїх переходів мали стати майбутніми лідерами центра поля, але обидва через свої травми стали найголовнішими провальними трансферами у епоху Клоппа у «Ліверпуля». Набі лише в січні зіграв першу гру за команду в АПЛ у новому сезоні і все ніяк не знайде своєї форми, а Окслейд-Чемберлен в останніх матчах використовується на лівому фланзі атаки (про це нижче) і вже влітку піде з клубу вільним агентом.
Зараз, якщо не чекати на дива на трансферному ринку, тренерський штаб «Ліверпуля» має покладатися на талановиту молодь – Гарві Елліотт у цьому сезоні остаточно став гравцем основної обойми команди, як і в центрі поля, так і на напівфланзі атаки. Після матчу з «Брайтоном» він був одним з тих небагатьох гравців, які знайшли у собі мужність підійти до гостьового сектора та подякувати вболівальникам за підтримку.
А вже через три дні Елліотт красивим ударом з-за меж штрафного майданчика приніс «Ліверпулю» перемогу над «Вулвз» у переграванні Кубка Англії:
Але використання таких гравців як Елліотт може призвести і до небезпеки власним воротам – у матчі з «Брентфордом» він занадто легко дозволив себе обіграти на фланзі, що стало однією з причин другого пропущенного голу (1:3). У цьому також проблема росту Гарві. Він чудово підтримує атаку та вривається у вільні зони, але у обороні виглядає вже не так впевнено. Треба визнавати, що він за природою – суперталант в атаці, але «Ліверпулю» треба баланс тут і зараз.
Цю деталь Клопп намагається знайти у іншому молодому півзахиснику – хедлайнером останніх днів став 18-річний іспанський вундеркінд Стефан Байчетич, якого придбали у «Сельти» за 220 тисяч фунтів два роки тому. Після обговорень з директором академії Алексом Інґлетторпом і тренером молодіжних команд Марком Бріджем-Вілкінсоном він з центрального захисника був поступово перетворений на опорного півзахисника – і проти «Вулвергемптона» він провів чудовий матч на позиції саме Фабінью.
Іспанець зробив три успішних підкати та два перехоплення з майже 70% успішних єдиноборств, та отримав похвалу від Клоппа: «Хороший гравець з дуже розумним рухом на полі. Йому допомагає наявність Тіаго на полі, який постійно підказує». Він вийшов у старті проти «Челсі» і точно не провалив гру – але очікувано не став ікс-фактором у великому матчі.
Також завжди у заявці є Джеймс Мілнер, який теж через вік втрачає у фізичній активності, але виправляє ситуацію завдяки самовідданості (і навіть зараз може зіграти справа у обороні), а також Кертіс Джонс, прогрес якого призупинився за останні сезони. Але ці варіанти та будь-які інші варіації, які може використати Клопп – жодна з них наразі не здатна повернути інтенсивність, яка була у минулому сезоні, коли «червоні» на найвищому рівні відіграли 63 матчі з 63 можливих і були максимально близькими до чотирьох трофеїв за рік.
Проблема з флангом Трента дійсно є – але в атаці, а не в обороні
Якщо згадати безліч мемів про захист «Ліверпуля», то першою та головною мішенню для твіттера залишається саме Трент Александр-Арнольд. 23-річний англієць завжди позиціонувався як класний гравець при побудові атаки, але його ніколи не можна було назвати типовим крайнім захисником, який міг би закрити свій фланг наодинці.
Від Трента цього не вимагають. Його задача – ось такі передачі, як на Нуньєса у матчі з «Вулвергемптоном»:
«За частку секунди ви оцінюєте ситуацію: де знаходиться захисник, де ваш партнер, швидкість, з якою вони біжать, як і куди м’яч повинен полетіти, і чи можете ви це зробити», – так пояснив природу таких передач сам Александр-Арнольд.
І проблема Трента зараз далеко не в іноді таких звичних провалах на своїй половині поля. Як мінімум на дистанції на лівому фланзі «Ліверпуля» ситуація значно гірша. Але якраз і історія у тому, що в атаці зараз далеко не все на користь правого захисника – всього один гол та один асист в лізі майже за півроку.
Після скажених цифр минулих років це сприймається як провал і ще один удар для атаки «Ліверпуля», яка не може знайти себе у сезоні. У випадку з Трентом можна зробити і знижку на невдалі дії партнерів після його передач, але попри все інтенсивність небезпеки від Трента дійсно сильно знизилася. Значно важливіший випадок, ніж помилки у захисті.
Александр-Арнольд розуміє, що сезон йде не туди: «Люди очікують, що ми будемо бездоганними кожного сезону, і нам заборонено мати «несезони». Є певний рівень, який вимагається, і ми також вимагаємо цього від себе – але не завжди все відбувається так, як того хочеться».
І цей «несезон» стосується всієї оборонної структури «Ліверпуля», а не конкретно Трента чи Робертсона або Цимікаса на протилежному фланзі. У цьому сезоні «червоні» пропустили 23 голи в АПЛ – всього на три менше, ніж за весь минулий сезон. П’ять програних матчів – більше за останні декілька сезонів було лише у кампанії 2020/21, «похмілля» після чемпіонства.
Гра в обороні схожа на той сезон, але тоді «Ліверпуль» поплатився за легковажність на трансферному ринку. Після продажі Ловрена реальну заміну гравцеві не знайшли, а вже після закриття трансферного вікна пішов каскад травм. Особливо сильно вплинула тоді відсутність Вірджила Ван Дейка – без лідера та вожака (та неформального капітана) в центрі захисту був прохідний двір та залітні персонажі (Кабак, Ріс Вільямс).
Зараз же Ван Дейка знову не буде з командою близько місяця – але з Конате та здоровими Матіпом та Гомесом ця втрата вплине на команду значно менше. Але вплине – після втрати гнучкості системи «Ліверпуль» часто покладався на індивідуальні перфоманси окремих гравців, і від нідерландського захисника часто очікували майже неможливого у такій конфігурації в команді.
Знову ж таки, програє уся команда.
Втрата Мане болючіша на фоні травм на лівому фланзі атаки
Садіо Мане був ключовим гравцем «Ліверпуля» попередні два сезони – навіть не у кількості голів чи асистів, а у їхній якості. Мане залишався чудовим лідером команди у рівних чи складніших матчах – але сенегалець відчув, що віддав команді усе і зажадав нового виклику у «Баварії».
«Ліверпуль» пішов назустріч гравцеві, але з його заміною у реальності не пощастило. На цю позицію у Клоппа були одразу два гравці – і старанний Діогу Жота, і дорогий Луїc Діас. На папері все мало статися з оптимальними втратами.
Але травми все зіпсували. Зараз на двох вони провели всього 12 матчів у чемпіонаті і взяли участь всього у шістьох забитих м’ячах. І зараз обидвоє, найпевніше, будуть недоступними для команди ще до березня. І це без врахування часу на відновлення форми.
Тому без цих двох гравців було особливо видно, як сильно просідає лівий фланг. І не тільки тому, що Мане відмінно балансував Салаха у побудові атаки, а й у тому, як сильно впала інтенсивність пресингу на ділянці поля, за яку раніше відповідав сенегалець.
Спроби Клоппа активно використовувати у цій позиції молодого Фабіу Карвалью чи навіть Дарвіна Нуньєса також здебільшого провалилися. В останніх матчах 2022 року тренерський штаб зробив основним Окслейда-Чемберлена, який хоч і забив навіть гол «Брентфорду», але вже далеко не той небезпечний гравець, яким був в «Арсеналі».
Тому трансфер когось на кшталт Коді Ґакпо напрошувався, хоч і не був настільки потрібним, як трансфер гравця у центр поля. Але керівництво «червоних» побачило відносно дешевий варіант та обігнало «МЮ» на фінішній прямій.
Про сильні сторони нідерландця у нас був окремий великий матеріал, який варто перечитати. Але у «Ліверпулі» його старт вийшов не надто яскравим. Командні проблеми та травми призвели до того, що на даний момент його використовували у футболці «червоних» більше у центрі атаки, ніж на фланзі. І поки що відкрити лік забитим голам чи асистам Коді не вдалося.
І тут не може не бути підвищеної уваги до флангу Мо Салаха – і єгиптянин також не показує найкращої форми. Один з переможців гонки за «Золоту бутсу АПЛ» сезону 2021/22 (скоріше завдяки здобуткам ще 2021 року) зараз має лише 7 голів в чемпіонаті. Це зумовлено і тим, що і суперникам зараз легше контролювати його фланг без остраху залишитися з небезпекою зліва. Але і від Салаха очікували більшого після історії з вибиванням найбільшого контракту в історії «Ліверпуля», бо у 2022-му його форма була далекою від ідеалу у більшості матчів.
Допомога мала прийти від новачка Нуньєса – але про нього також є окрема розмова.
Фактор Нуньєcа перебільшений, але «Ліверпулю» було б легше, якщо уругваєць стане холоднокровнішим
Більше за Трента вболівальники конкурентів знущаються лише над Дарвіном Нуньєсом. Уругвайський форвард влітку перейшов за величезні для клубу 75 мільйонів євро, але його гра навіть через пів року залишається контроверсійною.
З одного боку, Дарвін дійсно має проблеми з реалізацією – з тим аспектом гри, який найбільше потрібен форварду. Уругваєць не витримує заочних порівнянь з Ерлінгом Голандом, який також влітку перейшов в «Ман Сіті». Норвежець забиває майже все, що створює, і вже йде на великі рекорди в АПЛ. А ось Нуньєсу не вистачає холоднокровності.
«Уругвайцю потрібно знайти трохи більше самоконтролю перед воротами, але я не бачу у цьому великої проблеми, – писав для The Athletic Алан Ширер. – Реалізація шансів — це питання тренувань та досвіду у цій лізі, відчуття, що все можна відтворити у матчах, задоволення від процесу, освоєння і потім повторення. Досягти 20-25 голів за сезон не повинно бути проблемою для Дарвіна».
Також Ширер розібрав, що Дарвіну потрібно тримати погляд не на м’ячу, а на оцінці ситуації, якщо це можливо. Як приклад він узяв момент проти «Астон Вілли».
Нуньєс мав достатньо часу, щоб перерізати шлях менш швидкому Консу і вийти на зручнішу ударну позицію...
...але тримав голову опущеною занадто довго і загнав себе під удар з лівої ноги – і промахнувся:
Це достатньо типовий момент для Дарвіна у цьому сезоні. Як і промахи – на початку січня у уругвайця було лише 9,1% ударів, які завершилися голом.
Втім, Нуньєс забив лише на 2 очікувані голи менше в АПЛ, якщо рахувати за показником xG – і це однаково краще, ніж у того ж Габрієля Жезуса, якого хвалять весь сезон у майже чемпіонському «Арсеналі» (у бразильця -2,90). Різниця у яскравості втрачених моментів – як у тому ж матчі проти «Брентфорда».
Цей момент показовий і з іншого боку. Нуньєс може самостійно створити момент, у нього є для цього все – вибухова швидкість, відчуття моменту, вміння відкритися. Тому в клубі ніхто не хвилюється, бо у Клоппа вже був досвід, як працювати з такими форвардами.
«Між Нуньєсом та Левандовським багато спільного, давайте відверто, - розповідав Юрген наприкінці грудня. – Так, думаю, що Лева сказав би те саме. Ми відпрацьовували удари по воротам, де Роберт не забив жодного. Ми кожного разу сперечалися з ним на 10 євро.
Я кажу: «Якщо ти заб’єш більше 10 голів, я плачу тобі 10 євро, в інакшому випадку — ти платиш мені». Мій гаманець був повен грошей. Думаю, всі згодні з тим, що Нуньєс має очевидний потенціал. У мене була така сама ситуація з Левандовським. І не лише з ним. Роберт – очевидне порівняння».
Навіть зараз Дарвін найбільше залучений у атаку команди, якщо порівнювати з усіма іншими гравцями атаки у лізі. Залишилося лише трансформувати це у голи:
І якщо напряму порівнювати Нуньєса та Салаха – то більше ознак, що саме єгиптянин знаходиться у гіршій формі. Але обидва можуть стати каталізаторами прогресу «Ліверпулю» у другій половині сезону, якщо зможуть показати кращі версії самих себе.
«Ліверпуль» чекає внутрішня перебудова – і на полі, і всередині клубу
«Ліверпуль» відстає від зони ЛЧ всього на 5 очок – що не так страшно, якщо згадати, що зараз всього січень. Але потрапляння в цей турнір дуже важливе для «червоних».
Наступне літо має бути ключовим для «Ліверпулю» у оновленні центральної осі поля – і вихід у ЛЧ дозволить позмагатися за найбільшого англійського таланта покоління. Так, мова йде про Джуда Беллінґема з дортмундської «Боруссії», який у свої 19 років вже був найкращим гравцем Англії на чемпіонаті світу.
«Ліверпуль» боротиметься за Джуда з мадридським «Реалом» (за іронією, саме ці два клуби зіграють між собою у 1/8 фіналу ЛЧ у лютому-березні) і без потрапляння у найсильніший турнір Європи переконати агентів Джуда буде значно складніше. Тут і дружба з Джорданом Гендерсоном може не допомогти. Та й сума у понад 100 мільйонів може стати непідйомною без ЛЧ.
Також «Ліверпуль» шукає нового гравця на позицію Фабінью – і одночасно гравця, який зможе показати рівень Джорджиньо Вейналдума в інтенсивності. Нідерландець перейшов в «ПСЖ» у 2021-му, але заміну йому так і не знайшли. «Новим Вейналдумом» може стати Матеуш Нунеш з «Вулвергемптона» – «червоні» вже вели його влітку, але не ризикнули купувати не найдосвідченішого гравця і їх випередили «вовки». Але португалець не зупинився в прогресі і показав свій рівень вже на рівні АПЛ.
Також у «червоних» на радарі Мойсес Кайседо з «Брайтона» чи навіть Мейсон Маунт з «Челсі» – але знову ж таки, нікого з цих гравців не варто чекати взимку. Така філософія клубу.
***
Подальший напрямок розвитку клубу також під великим питанням. З 2015 року «Ліверпуль» вперед штовхав трикутник Юрген Клопп (головний тренер) – Майк Гордон (президент) – Майкл Едвардс (спортивний директор). Особливо важлива роль була у останнього, бо саме він був автором аналітичної системи всередині клубу, яка призвела до крутих трансферів та підняття «Ліверпулю» в останні роки. Зокрема, саме він переконав Клоппа купити Мо Салаха у «Роми», хоча Юрген хотів взяти Юліана Брандта.
Але після 7 років успішної співпраці Едвардс покинув свій пост влітку 2022 року – відчув втомленість від постійного тиску у клубі такого рівня. Спортивним директором призначили його заступника Джуліана Ворда, але повноцінно Едвардса замінити не вдалося – і вже влітку 2023-го Ворд піде з посади.
Майк Гордон також поступово відходить від справ у клубі, а це саме він переконував власника Fenway Sports Group Джона Генрі давати гроші на великі трансфери, які мали пришвидшити шлях «Ліверпуля» наверх. Також Гордон був у системі клубу людиною, яка могла розв’язати будь-яку проблему між персоналом – і часто Майк вирішував суперечки між Клоппом з одного боку та Едвардсом чи Вордом з іншого. Зараз же його функції має взяти на себе Біллі Хоган, виконавчий директор клубу.
Бо у FSG нові плани на клуб – все вказує на майбутні зміни. Наприкінці минулого року з’явилися чутки про те, що «Ліверпуль» виставлений на продаж. На початку 2023-го же говорилося про зацікавленність катарських шейхів з «ПСЖ» у інвестування в якийсь клуб АПЛ – і «Ліверпуль» точно серед претендентів. FSG зацікавлений у отриманні дивідендів з клубу і менше зацікавлений у подальшій гонці за титул з новими сумами на траснферному ринку.
Так виходить, що події навколо клубу неминуче призводять до збільшення ролі Клоппа у «Ліверпулі» – щось схоже на «Манчестер Юнайтед» у останні роки Алекса Фергюсона. Юрген був важливим членом команди, яка вибудувала «Ліверпуль» з 2015-го, але зараз все більше важелів буде у його руках.
І підбір ключового персоналу та наступні важливі трансфери також, схоже, будуть під контролем німецького тренера як мінімум до 2026 року – поки що останнього року за контрактом у «Ліверпулі». Це може бути і добрим знаком (знову ж таки, Фергюсон в «МЮ» був успішним навіть на фоні грошовитіших конкурентів), і поганим – ми не знаємо, який з Юргена насправді менеджер.
Але одне точно – за «червоними» влітку буде значно цікавіше, ніж навіть зараз на футбольному полі.
Фото: «Ліверпуль», АПЛ, інфографіка Tribuna.com, The Athletic, The Telegraph, Globallookpress.com/IMAGO/Kieran Cleeves, Craig Thomas/News Images; Karl W Newton/Keystone Press Agency, Pressefoto Rudel/Robin Rudel
