У «Челсі» хаос, але на даному етапі це нормально. Клуб рухається у правильному напрямку
Костянтин Варварик розібрав ситуацію лондонців.
Михайло Мудрик перейшов у «Челсі» за 70+30 млн євро, ставши ще одним дорогим придбанням лондонців. Це викликало багато обговорень – «Челсі» з відривом витратив найбільше у світі (!) цього сезону на трансфери.
Багато питань викликало і те, що «Челсі» ще три тижні тому взагалі не виглядав як клуб, який хоч якось цікавиться Мудриком – перша згадка про їхній інтерес датована 3 січня цього року. Аж раптом – і готовність викласти суму, що увійшла в історію, і намагання навʼязати любов до гравця фанатам ще до того, як перехід було офіційно оформлено.
Та й навіть без українця до керівництва «Челсі» багато питань. Команда прямо зараз претендує на те, щоб видати найгірший сезон у цьому столітті, переплюнувши навіть 10 місце сезону 2015/16.
Невже у клубі Мудрика все настільки погано? The Athletic (та й інші видання) лише протягом останніх тижнів присвятили лише керівництву «Челсі» чотири (!) матеріали – осягнули головне з їхніх інсайдів та спробували підсумувати.
Боелі перебудовує клуб під себе: офіційно відійшов від прямого керівництва, але все ще разом з Еґбалі вирішує все
Одним з перших рішень Тодда Боелі після придбання «Челсі» було вичищення його від спадку Абрамовича. З клубу дуже швидко пішли Марина Грановська, через яку проходили усі трансферні угоди, та Брюс Бак, який керував клубом безпосередньо на місці. Останній, втім, усе ж лишився звʼязаним із «Челсі» – на посаді старшого радника.
Улітку Боелі не було часу шукати їм заміну – і він взявся за роботу самотужки, призначивши себе спортивним директором. Це скінчилося рекордним трансферним вікном, у якому клуб розкидувався грошима направо й наліво, іноді з мінімумом логіки. Наприклад, у клубі вже у серпні розуміли, що співпраця із Томасом Тухелем не складається – при тому підписали для нього Пʼєра-Емеріка Обамеянга. Усе для того, щоб звільнити німця вже за тиждень, а габонця перетворити на відверто зайвий актив.
По ходу сезону Боелі все ж відійшов від hands-on підходу – і призначив цілу рекрутингову команду. Лорен Стюарт з «Монако» ще не доєднався до команди, однак вже є низка спеціалістів, які працюють в клубі – Крістофер Вівелль з системи «Ред Булл», Джо Шілдс з «Саутгемптона» та приведені з «Брайтона» Пол Вінстенлі та Кайл Макалей. Останній на клубному сайті прямо значиться у штабі Грема Поттера, щодо того, хто порекомендував призначити Вінстенлі, теж немає сумнівів.
У чому ж тут проблема? У тому, що немає чіткої структури відповідальності. Стюарт – технічний директор світового напрямку, Вівелль – технічний директор, Вінстенлі – директор зі світових талантів та трансферів, Шілдс – співдиректор з рекрутингу та талантів, Макалей – просто рекрутинг, що б це не значило. Усі ці ролі за визначенням перетинаються, в клубі немає розуміння, хто з них старший, щоб приймати якісь рішення самостійно. Усі біжать перепитувати «до батьків» – Боелі та Бехдада Еґбалі, фактично співкерівника «Челсі». А ті, хоч і найняли купу персоналу, продовжують займатися мікроменеджментом.
Це насправді заважає у трансферному процесі – агент, близький до одного з гравців першої команди, на основі анонімності розповів The Athletic, у чому саме проблема:
«Якщо я хочу поговорити про свого гравця, я подзвоню Тодду і Бехдаду. Саме вони приймають остаточні рішення. Якщо я піду до інших хлопців, вони все одно підуть говорити з цими двома, щоб дізнатися, що робити. Я поважаю тих, кого вони найняли, але я хочу спілкуватися із тими, хто приймає рішення. Я бачу, як інші агенти роблять те саме, тож як це сприймає нова рекрутингова команда? Також існує ймовірність, що люди поговорять з ними, їм не сподобається те, що вони почують, і тоді вони підуть до Тодда та Бехдада. Тодду і Бехдаду буде важко відійти».
Проблема тут чітка – за росіянина Абрамовича усі зацікавлені розуміли: ось скаути, які шукають гравців, ось Грановська, до неї звертатися, вона приймає ситуативні рішення, а коли її повноваження закінчуються, то вона сама заведе вас до власника. Тепер же у агентів та гравців питання – до кого звертатися? Вінстенлі? Шілдса? Макалея? Вівелля? Стюарта, якого ще нема в клубі? А мій клієнт – світовий талант чи вже локальний? З питання рекрутингу мого гравця звертатися до Шілдса чи Макалея?
«Чорт забирай, піду одразу до Боелі», – після усіх цих питань подумає будь-яка адекватна людина.
Є й позитив – у клубі вірять в тренера та будують довгостроковий проєкт
Але клуб рухається (чи дуже намагається переконати усіх, що рухається) у правильному напрямку. Численні інсайди The Athletic наголошують, що Поттера, попри результати, і що ще важливіше – гру, не збираються звільняти. Доказом цьому став, як не дивно, Мудрик – його хотів у тому числі Грем Поттер, а Пол Вінстенлі, один з ексбрайтонівців, був у складі переговорної групи. Тут мало бути речення «Погодьтеся, витрачати гроші й перехоплювати гравця, коли збираєтеся звільняти тренера – нелогічно», але в останній момент я згадав приклад Обамеянга.
Тим не менш, колишні місця роботи скаутів (система «Ред Булл», де працював і Стюарт, «Брайтон», «Саутгемптон») разом з інсайдами говорять про напрямок руху – побудова команди на молодих талантах, які розвиваються у клубі й разом з ним досягають успіху. Сюди ж можна додати й співпрацю з AiScout – мережею скаутів по всьому світу, які надають доступ до бази даних зовсім юних талантів.
Та й якщо поглянути на зимові угоди, то хіба що Нкунку, який має перейти влітку, вибивається з загальної картини (голи навіть при розвитку талантів хтось має забити). 22-річний Мудрик, 21-річний Бадіашиле, 18-річний Сантуш, 20-річний Датро Фофана – клуб готовий вкладатися в таланти. Українець при цьому став, що називається, signature signing – фактично своїм приходом матеріалізував цю нову епоху в клубі.
Ще один важливий елемент – у клубі, за даними The Athletic, не планують видавати новачкам астрономічні зарплати. Мудрика підписали на одну з найменших в основному складі – на рівні Карні Чуквуемеки та менше за Рубена Лофтуса-Чіка.
Це теж частина стратегії – якщо у молодого гравця навіть і не піде гра, у нього не буде серйозних запитів по зарплаті при продажу в скромніший клуб. Якщо ж все піде чудово – тоді навряд щось стане на заваді новій угоді вже з більшою зарплатнею.
Те, що принаймні в головах та на папері у керівників усе виглядає добре, підтвердив і гендиректор «Шахтаря» Сергій Палкін. Його словам схильний довіряти – при усій своїй неоднозначності та фактично необмежених ресурсах, він побудував найуспішніший проєкт в українському футболі (наприклад, «Евертон» при необмежених ресурсах не зміг – і тепер ресурси дуже навіть обмежені).
«Ми зрозуміли, що так, якщо ви подивитеся прямо зараз, у «Челсі» є певні проблеми, але це нормально, оскільки у них є перехідний період від одного власника до іншого. Це зрозуміло. Вони хотіли б багато чого змінити. Отже, коли вони пояснюють вам всю історію, і ви дивитесь на наступні два, три, чотири, п’ять років, тоді ви бачите, що у них є серйозний проєкт. Я вірю, що вони побудують один із найкращих клубів у світі, тому що, я вам кажу, вони дуже серйозні в усіх напрямках: спортивна наука, стадіон, комерційна сторона, у всьому. Для нас вони виглядали дуже амбітними», – розповів Палкін в інтервʼю усе тому ж The Athletic.
Висновок: хаос зараз – це нормально
Оцінивши усю ситуацію, навряд фанатам «Челсі» варто рвати волосся на голові через той видимий хаос, який відбувається в клубі.
Хаос є? Є. І це нормально – так буває майже завжди при зміні власника. Тодд Боелі прийшов у клуб, а потім фактично за два-три місяці зруйнував ту систему рекрутингу, яку Роман Абрамович успішно побудував за майже два десятиліття. У клуб в один момент зайшла ціла група людей, кожна намагається завоювати авторитет всередині – власне, це і є причина накладення обовʼязків одне на одного.
Якщо ж проєкт справді існує і він настільки привабливий, як намагаються переконати Палкін та The Athletic, то це буде лише короткостроковою проблемою. Зрештою, ролі усіх семи «трансферних няньок» кристалізуються, звідти й прийде розуміння нового ланцюжка прийняття рішень. Можливо, станеться це вже тоді, коли нарешті на місце приїде Стюарт, який має бути фактичним спортивним директором – тоді Боелі та Еґбалі зможуть вже долучатися лише до критично ключових рішень, як це раніше робив Абрамович.
Зрештою, згадайте той же «Арсенал» – ще кілька років тому там панував хаос як в команді, так і в керівництві. Але варто лише було дочекатися, коли усе природньо налагодиться – так і Стен Кроенке вже не лиходій, і Артета не аут, і результати одразу пішли вгоду.
Головне не вмерти у хаосі, як це на наших очах робить «Евертон».
