Ризик «Х’юстона», перевага «Філадельфії» та рекордна кількість квотербеків. Підсумки драфту НФЛ
Драфт НФЛ завершено. Подія вийшла цікавою та непередбачуваною. Сенсацій вистачило з головою. Поки новачки знайомляться зі своїми новими командами, експерти наввипередки дають оцінки драфт-класам та сперечаються, хто виграв цей драфт. Насправді оцінити переможців та лузерів можна буде лише в січні наступного року, але певні висновки можна зробити. Я на експертність не претендую, але декілька цікавих моментів все ж виділю.
«Індіанаполіс» нарешті вирішив зробити ставку на молодого квотербека
Після декількох років поневірянь та експериментів із ветеранами, «Кольтс» обрали традиційну та перевірену модель розвитку – із молодим та перспективним квотербеком. «Інді» не приховували, що візьмуть на драфті квотербека, але з кандидатурою їм вдалось всіх надурити. Попри запевняння інсайдерів, що «Кольтс» закохані у Вілла Левіса, «жеребчики» вирішили зв’язати своє майбутнє із Ентоні Річардсоном. Це ризикований, але виправданий крок.
Річардсон, як вже зазначалось раніше, є мабуть найполяризованішим проспектом цього драфт-класу. В нього безсумнівно є талант і неймовірні фізичні дані, але при цьому сильно збитий приціл та проблеми із читанням захисту. «Кольтс» не будуть довго маринувати Ентоні на лавці за спиною Гарднера Міншью, тож ми матимемо можливість швидко оцінити готовність Річардсона до НФЛ.
«Інді» в новому сезоні майже напевно будуть командою виносу та дальніх пасів. Із Джонатаном Тейлором та габаритами Ентоні Річардсона, м’яч «Кольтс» будуть виносити часто і мають робити це ефективно. Якщо лінія нападу зможе уникнути травм (особливо Квентон Нельсон), то «Кольтс» взагалі можуть перетворитися на аналог «Балтимора» і забити на пасову гру. Але в «жеребчиків» все ж є доволі якісний корпус ресиверів на чолі з Піттманом та Пірсом. В цих хлопців є швидкість, а в Річардсона є динаміт в руці. Паси на 50+ ярдів мають літати часто. А якщо вони ще будуть літати десь в район перебування ресиверів «Кольтс» – взагалі чудово.
Зважаючи на те, що майже весь дивізіон пішов в перебудову, «Індіанаполіс» може не поспішати і дати час Річардсону на розвиток. Якщо він швидко адаптується до НФЛ – «Кольтс» миттєво стануть претендентами на плей-офф. Не адаптується – що ж, «Інді» не звикати шукати нових квотербеків.
«Х’юстон» обрав ризиковану стратегію і розраховує на перемоги вже зараз
Як і у випадку з «Кольтс», з «Тексанс» інсайдери теж провалились. Вони запевняли, що «техасці» не хочуть квотербека і візьмуть когось в захист, а «техасці» раптом захапали Сі Джей Страуда. А після цього «Х’юстон» показав, що він не хоче довгої перебудови. «Тексанс» зробили великий обмін з «Аризоною» і забрали ще й Вілла Андерсона, якого і називали основною ціллю «техасців» на драфті.
Обміном з «Аризоною» команда з Техасу показала, що вона розраховує на перемоги вже зараз. Інакше пік першого раунду наступного драфту ніхто не віддавав би. Дуже ризикований крок, але він може принести великі дивіденди. Це, звісно, нотатки в стилі Капітана Очевидності, але все ж – успішність обраної стратегії «Тексанс» цілковито залежить від швидкості адаптації Страуда та Андерсона до НФЛ. А умови для адаптації їм створили. Сі Джей отримав непогане підсилення на ринку вільних агентів в особах Далтона Шульца та Роберта Вудса. Окрім цього до гри має повернутися молодий ресивер Джон Метчі, який лікувався від раку. В бекфілді Страуд матиме проривного новачка минулого сезону Дамеона Пірса та перевіреного ветерана Девіна Сінглтері. Цього достатньо, щоб Страуд одразу мав показати свій рівень.
В Андерсона хоч і немає такої групи підтримки, як в Страуда, але в нього є ДеМеко Раянс. Новий головний тренер «Тексанс» показав на попередній роботі в «Сан-Франциско», що він вміє розвивати гравців захисту і робити з них суперзірок. Нік Боса повністю розкрив свій талант в НФЛ в тому числі завдяки Раянсу. Тож Андерсон потрапив в надійні руки.
«Х’юстон» ризикнув, але ризик виправданий. Дивізіон відкритий, домінантної сили в ньому немає (при всій повазі до «Джексонвілля»). «Тексанс» дійсно мають шанс зірвати куш вже цього сезону.
«Філадельфія» зацементувала захист та шанси повернутись в Супербоул
Майже всі експерти в один голос кажуть, що «Філадельфія» виграла цей драфт. Важко сперечатись з тим, що «Іглз» дійсно майстерно попрацювали на драфті.
«Орли» серйозно накачали свій захист перед новим сезоном. Команда взяла одразу трьох гравців з чемпіонського захисту «Джорджії». Додайте до цього ще двох футболістів цього ж університету з попереднього драфту і ви отримаєте факт, що захист «Філлі» майже наполовину складається з колишніх «бульдогів», які двічі поспіль виграли національне чемпіонство.
«Філадельфія» зібрала до купи групу гравців, які чудово знають один одного і вже зіграні між собою. Поруч з ними є досвідчені лідери, які допоможуть молоді в розвитку. І за потреби вставлять мозок на місце (так-так, Джален Картер, це про тебе). При цьому «Іглз» на цьогорічному драфті ще й урвали гравців за дуже приємною ціною. Лайнбекер Нолан Сміт точно вартує 30-го загального піку, коли всі очікували, що він буде обраний набагато раніше.
Дуже розумно «Іглз» підсилили і напад. За пік четвертого раунду вони отримали раннінбека Д’Андре Свіфта. Він стане заміною Майлзу Сандерсу, який пішов вільним агентом. За три сезони в «Детройті» Свіфт так і не розкрив свій потенціал повністю. «Філадельфія» стане для нього бажаним новим місцем для перезапуску кар’єри. Тим паче, що Свіфт сам родом з Філадельфії. «Іглз» отримали гравця, який може принести багато користі і майже нічого не втратять, якщо він не виправдає сподівань.
За два тижні «Філадельфія» надовго прив’язала до себе свого франчайз-квотербека, накачала захист та додала певні правки до нападу. «Іглз» зробили все, щоб повернутися в Супербоул. І станом на зараз, вони є очевидними фаворитами НФК.
«Детройт» здивував своїм драфтом, але все ж підсилився в боротьбі за чемпіонство дивізіону
Причиною, чому «Лайонс» так легко відпустили Д’Андре Свіфта, став їх вибір в першому раунді драфту. «Леви» витратили 12-й загальний пік на раннінбека Джаміра Гіббса. І це було несподівано. Про Гіббса говорили, як про талановитого футболіста, але ніхто не ставив його вище за другий раунд. Вибір в першому раунді став шоком і для самого гравця. Виглядає так, що «леви» суттєво переплатили. Але якщо залишити цей факт поза увагою, «Детройт» отримав якісного гравця, здатного одразу посилити напад команди. Гіббс є абсолютним універсалом, який принесе користь і для виносної, і для пасової гри. Якщо в нього не буде проблем зі здоров’ям – це суттєвий апгрейд у порівнянні зі Свіфтом.
Схожа історія відбулась і з другим піком «Детройта» в першому раунді. Під 18-м піком «Лайонс» обрали лайнбекера Джека Кемпбелла. Його також ніхто не бачив в першому раунді. Але «леви» вирішили, що це саме той гравець, який їм потрібен. Кемпбелл – це атлетична машина по роздаванню теклів. Зважаючи на те, що в «Детрйота» провисала позиція лайнбекера, Джек точно не буде зайвим для «левів».
А от де «Детройт» зумів зекономити, так це в другому раунді. «Лайонс» урвали талановитого діфенсів-бека Браяна Бранча. Він має ідеально доповнити Сі Джея Гарднер-Джонсона в секондері «левів». Обидва є жорсткими теклерами, але якщо Сі Джей більше націлений на перехоплення, то Браян полюбляє більш консервативний, але надійний стиль. Ці двоє відмінно збалансовують один одного і мають перетворити секондері «Детройта» на кращу в дивізіоні. «Лайонс» ще більше ствердились в якості фаворитів Півночі НФК.
Команди активно інвестували в квотербеків
На цьому драфті був значний попит на квотербеків. Настільки значний, що команди встановили новий рекорд. В перших п’яти раундах вони розібрали 12 квотербеків. Потім свої імена почули ще два пасувальники. Багато хто пов’язує такий сплеск затребуваності цієї позиції із минулорічним успіхом Брока Пердью. Команди побачили, що вони можуть отримати успішного квотербека навіть в останньому раунді, якщо він повністю вписується в їх ігрову схему. При аналізі вибору команд стає зрозумілим, що майже всі піки є більш ніж виправданими. І далеко не всі з них націлені лише на те, щоб закрити позицію бек-апа.
З 12-ти квотербеків три було обрано в першому раунді і з ними все зрозуміло. Янг, Страуд та Річардсон – це гравці старту з першого тижня. Віллу Левісу довелось почекати (і отримати добрячу порцію насмішок), але у підсумку він потрапив до команди, в якій також може стати стартером вже на першому тижні. Схоже, що в «Теннессі» Маліка Вілліса взагалі не розглядають, як конкурента Левіса. Хіба що він провів значну роботу над собою в це міжсезоння, але в цьому є сумніви. В Теннехілла беззаперечно є величезний досвід, але при цьому в нього є історія травм та це його останній рік по контракту, який «Тайтенс» подовжувати не збираються. Тож «титани» готові зробити ставку на Левіса одразу як він покаже, що готовий взяти на себе відповідальність за напад.
Хендон Хукер, який був кращим з умовної другої черги квотербеків, теж пішов з драфту пізніше, ніж очікувалось, але теж потрапив в сприятливу команду. Джаред Гофф в «Детройті» розглядався як транзитний квотербек. І хоч в останньому сезоні ця думка змінилась на користь того, що Джаред все ж має затриматися в Мічігані, він все одно не є залізним франчайзом. Хукер отримає свій шанс поборотися за місце в старті. А «Лайонс» в будь-якому випадку виграють від цієї конкуренції. В найгіршому випадку вони отримають якісного бек-апа, в найкращому – нового франчайз-квотербека.
Цікавим вибором був Стетсон Беннетт, який на відміну від двох попередніх гравців навпаки був обраний раніше, ніж очікувалось. Його вибір «Ремс» теж цілком логічний. В «Лос-Анджелеса» взагалі немає квотербеків, окрім Метта Стаффорда, який ще й від травми не до кінця відновився. Беннетт виглядає ідеальним бек-апом. Він має отримати достатньо часу для адаптації до ліги і попри всі мінуси (габарити, вік, характер), в нього є потенціал, який можна розкрити в НФЛ. Від Стетсона ніхто не очікує, що він стане головною надією «Ремс», тож ризик мінімальний. А вигода може бути значною.
Джейк Хейнер в «Нью-Орлеані», Ейдан О'Коннелл в «Лас-Вегасі», Джарен Холл в «Міннесоті» – ця трійка є квотербеками на розвиток. Жоден з них не має з’явитися на полі в цьому сезоні. Хейнер та О’Коннелл можливо не з’являться ще й наступного року. Але за цей час вони мають вчитися за спинами досвідчених ветеранів, адаптуватися до стилю гри команди та розвиватися у стабільних гравців. Це сценарій Джордана Лава в «Грін-Бей». От тільки «Сейнтс», «Рейдерс» та «Вайкінгс» не довелось витрачати на цей сценарій пік першого раунду.
Клейтон Тюн в «Аризоні», Доріан Томпсон-Робінсон в «Клівленді», Шон Кліффорд в «Грін-Бей», Таннер МакКі у «Філадельфії» та Макс Дагган в «Лос-Анджелес Чарджерс» – це вже класичні бек-апи. Ніхто не очікує від них рівня гри франчайза. Але вони мають бути якісними запасними, готовими одразу стати в стрій за потреби. Тим паче «Аризона», «Філадельфія» та «Лос-Анджелес Чарджерс» знають, що таке втратити основного квотербека через травму чи змусити його грати через біль. А «Клівленд» знає, що таке втратити квотербека через невміння того тримати свого дружка в штанях.
Цей драфт задав тренд, який напевно продовжиться в наступних роках. Командам тепер недостатньо одного стартового квотербека. Їм потрібно два якісних гравця на позицію. Якщо в новому сезоні зіграє більше половини квотербеків з класу-2023 – позиція стане цінуватися ще більше, а квотербеків охоче будуть брати в будь-якому раунді.
