Епічний Фінал восьми Кубка України: три серії пенальті, з трофеєм клуб, що втратив усіх лідерів, 17-річний MVP
Гарна розминка перед плей-оф Екстраліги
В українському клубному футзальному сезоні починається найсмачніше. 3-4 травня стартують чвертьфінальні серії плей-оф Екстраліги до 3 перемог, а перед тим вітчизняним фанам запропонували для розігріву Фінал восьми національного кубка, який пройшов з 24 по 27 квітня у Палаці спорту в Києві.
Терміни проведення – питання, звичайно, дискусійне, адже ті, хто планував битися на повну потужність за Кубок, дуже ризикували спіймати облизня в іграх на виліт у чемпіонаті: за умови виходу до фіналу Кубка – шалене навантаження у вигляді 3 матчів за 4 дні, після чого менш ніж за тиждень – початок вирішального етапу Екстраліги.
Ось, наприклад, цікава думка з цього приводу Віталія Одегова, який з 2016 по 2022 роки очолював юнацьку збірну України (серед тих, хто лайкнули – головний тренер «Енергії» Валерій Легчанов та воротар збірної України Юрій Савенко):
«Щоб ця підготовка не вплинула негативно на плей-оф, треба Фінал восьми проводити в середині сезону, заздалегідь до вирішальних матчів плей-оф. В такому разі у команд буде можливість і час відновитись і повернутись до звичайного тижневого циклу».
Локація у вигляді Палацу спорту означала, що на глядачів чекатимуть красиві трансляції. Ну, не те, щоб від початку й до кінця красиві – все ж таки за межами ігрового майданчика подекуди краси явно не вистачало. Але це точно краще, ніж те, що потрапляє в ефір з інших залів, де проходять матчі ЧУ. Важливість події підкреслила присутність VIP-гостей.
Ще однією родзинкою була можливість застосувати систему відеопідтримки арбітра – вдруге в історії нашого футзалу. Вперше це сталося рік тому на Фіналі чотирьох Кубка України, який теж проходив у київському Палаці спорту. Роботи для цієї системи вистачало – тренери залюбки користувалися регламентованим правом брати челенджі.
1/4 фіналу. «Суха Балка» – «Енергія». Порятунок за пів хвилини до кінця
У досить рівній і в цілому не дуже багатій на події грі перевага в рахунку почергово переходила з рук у руки. Спочатку команди обмінялись влучними дальніми ударами, потім пішли більш комбінаційні голи.
За рахунку 2:3 «Суха Балка» висіла на волосинці, однак за 29 секунд до кінця вдалося вирівняти становище завдяки зразковому розіграшу з залученням 5-го польового. А ще епічніше було б, якби в наступній атаці жовтоводців Артем Шеремет зумів підлаштуватися під простріл на дальню стійку. Залишалося грати 9 секунд.
В серії пенальті першим схибив на 2-му ударі гравець «Сухої Балки» Сергій Топчій. Однак потім два сейви Дмитра Бутова (3-й і 5-й удари) розвернули ситуацію в інший бік – «Енергія», яку вважали фаворитом у цій парі, вилетіла. Львів'яни спробують реабілітуватися за кубкову невдачу в чвертьфінальній серії плей-оф Екстраліги проти «SkyUp».
1/4 фіналу. «SkyUp Futsal» – «Любарт». Бразильський бліц-криг
«SkyUp» – єдиний клуб Екстраліги, що має у складі легіонерів – 5 бразильців + парагваєць. А як відомо, коли бразильці ловлять кураж – суперникам можна ховатися. Луцька команда вчасно сховатися не встигла, тому й горіла 0:3 вже на 6-й хвилині – всі 3 голи якраз-таки на рахунку бразильського легіону.
Швидко здобувши таку вагому перевагу, «SkyUp» дещо збавив оберти, але впевнено контролював хід подій. В середині 2-го тайму «Любарт» мав нагоди хоч трохи додати інтриги, однак ні пенальті, ні дабл-пенальті реалізувати не вдалося. Під завісу гри команди обмінялися голами, встановивши кінцевий результат 4:1. Лучани, які фінішували 10-ми в регулярці, завершили сезон.
1/4 фіналу. «Ураган» – «Сокіл». Найкраща гра Фіналу восьми
Цього матчу я особисто чекав найбільше з усіх семи. З урахуванням не зовсім дружніх стосунків між клубами (цю тему я трохи зачіпав, наприклад, тут) на виході мало бути щось дуже гаряче. Очікування виправдалися на всі 100 відсотків. Як влучно зазначили в коментарях під новиною з результатами чвертьфіналів, «іскри летять буквально кожну хвилину».
Розпочав шоу капітан івано-франківців Мар’ян Масевич – зміщення з лівого флангу в центр та гармата в дальній кут. «Сокіл» разів п’ять міг забивати у відповідь, але справжні дива творив у рамці Олександр Сіріцький. «Ураган» теж мав ще кілька шансів, і зрештою вдалий відскок після виконання штрафного дозволив піти на перерву за рахунку 2:0.
Після поновлення гри хмельничани швидко скоротили відставання до мінімуму – Сіріцький, який в 1-му таймі тягнув усе що тільки можна, примудрився пропустити після удару Костянтина Абзалова майже з нульового кута.
А кількома хвилинами пізніше у гру вступила вищезгадана система відеопідтримки арбітра. Знову невпевнені дії Сіріцького, і після метушні у воротарському Владислав Первєєв закотив м’яч з гострого кута в порожні ворота. Але тренер «Урагана» взяв челендж, і судді після перегляду повторів побачили влучання м’яча в руку лідера «Сокола» – гол скасовано.
На екваторі 2-го тайму шикарний соло-гол організував 17-річний Ілля Приходько – якимось неймовірним рухом проскочив на фланзі одразу двох опонентів, після чого обіграв перекатом голкіпера та закотив м’яч у ворота – 3:1.
Пройшло лише 15 секунд, і Абзалов зробив дубль, вдало зігравши на добиванні. Не повірите, але тренер «Урагана» знову взяв челендж на гру рукою в атаці. Та все ж цього разу гол зарахували.
Інтрига померла в трохи дивний спосіб за 46 секунд до кінця. Даніїл Чижик поставив м'яч на бокову лінію і… легким доторком підошвою викотив його назад за межі майданчика – тобто фактично передав право розіграшу аута супернику. Приходько зорієнтувався блискавично – після його пасу Андрій Британ спокійно забив з центру поля в порожні ворота – 4:2.
Протистояння «Сокола» й «Урагана» зовсім скоро продовжиться – вже 3 травня ця пара розпочне в Хмельницькому чвертьфінальну серію до 3 перемог у рамках Екстраліги.
1/4 фіналу. «Аврора» – «Кардинал». Шок-контент
З урахуванням того, що зустрічалися 1-ша та 9-та команда за підсумками регулярки, результат цієї дуелі нібито здавався очевидним. З іншого боку, «не все так однозначно»: рік тому ці ж суперники грали між собою в півфіналі Кубка, і ситуація була схожою: «Аврора» 3-тя в регулярці, «Кардинал» – 7-й. Але тоді кияни пройшли далі з великими труднощами, вигравши лише в овертаймі (4:2). Тож сюрпризів, в принципі, можна було очікувати. Та й «Кардиналу», який вперше за 8 років не потрапив у плей-оф Екстраліги, вже не було чого втрачати.
І сенсація таки трапилася. Рівняни зіграли свій найкращий матч у сезоні, звівши нанівець усі старання «Аврори» в 1/8-й, де вона впоралася з найтяжчим жеребом з усіх можливих у вигляді ХІТ (5:4, 3:0).
Кияни двічі швидко відігравалися, але на 3-й та 4-й м'ячі «Кардинала» (автором 3-го став гравець збірної U-19 Артем Малиновський, якому щойно виповнилося 16) вони змогли відповісти лише ефектним голом п’ятою Ростислава Семенченка (який, до речі, кількома хвилинами раніше ризикував отримати червону картку за дуже жорсткий контакт з тим самим Малиновським. Однак після челенджу тренера рівнян судді обмежилися жовтою).
Далі у «Аврори» плей-оф Екстраліги, який дасть відповідь на запитання, чи був кубковий облом прикрою випадковістю. Перший суперник – «Суха Балка».
1/2 фіналу. «SkyUp Futsal» – «Ураган». Розворот на 180 градусів
Протягом усього 1-го тайму складно було уявити, що «Урагану» вдасться подолати ще один бар’єр, адже перевага «SkyUp» була, м’яко кажучи, дуже відчутною. Сіріцький здійснив кілька сейвів у перші хвилини, а потім раптом почав страшенно чудити під час своїх підключень до атак. Одне з них завершилося тим, що Олександр просто віддав зручний пас супернику під удар у порожні ворота. Рахунок 0:1 за підсумками 1-ї половини гри виглядав за щастя для іванофранківців.
Однак після перерви все раптом дуже швидко розвернулося. Пройшло лише 35 секунд – і Масевич повторив 1 в 1 свій гол «Соколу». Ще хвилина минула – і Олександр Жуков замкнув простріл на дальню стійку – 1:2.
«Авіаторам» знадобилося близько 10 хвилин, щоб переломити хід матчу та забити самим двічі поспіль. Як не дивно, цього разу це зробили українці. Здавалося, тепер «SkyUp» вже точно свого не віддасть, але ні – за 3 хвилини до кінця стандарт дозволив «Урагану» врятуватися – 3:3 в основний час.
А серія пенальті тривала недовго, оскільки виявилося, що київські бразильці в цьому компоненті не такі вже і вправні. Боб та Лукас не забили перші 2 удари «SkyUp», а «Ураган» реалізував усі 4 свої спроби.
1/2 фіналу. «Суха Балка» – «Кардинал». Три нереалізовані матч-боли
Команди вже до 4-ї хвилини обмінялися голами, після чого гра набула аж надто обережного характеру, так і завершившись в основний час з рахунком 1:1. Але брак видовищності протягом 40 регламентованих хвилин з лихвою компенсувала шалена серія пенальті.
Після двох сейвів двох своїх воротарів «Кардинал» отримав два шанси завершити все одним ударом, однак голкіпер «Сухої Балки» Дмитро Бутов в обох випадках залишив свою команду в грі.
На продовженні рівняни отримали матч-бол №3 після того, як Дмитро Дяченко потягнув удар свого колеги Назарія Войтовича. Але знову не судилося – стійка. А за кілька миттєвостей ще один сейв Бутова вивів до фіналу «Суху Балку».
І тут найбільша загадка – чому до позначки у такий відповідальний момент так і не підійшли двоє з трьох найдосвідченіших гравців «Кардинала» – граючий тренер Євген Ланко та Олександр Басич, а Михайло Волянюк все ж виконав свій удар (успішно), але тільки шостим у черзі.
Натомість серед тих, хто пробивав 6-метрові в першій п’ятірці були 16-річний Малиновський та навіть воротар Дяченко. Обидва, до речі, впоралися з завданням, на відміну від чотирьох партнерів по команді.
Фінал. «Ураган» – «Суха Балка». Стамбульське диво ледь не долетіло до Києва
Шанси команди Сергія Гупаленка на трофей виглядали до початку гри дещо нижчими: вона мала на 3 години менше на відновлення після півфіналу (а грати два дні поспіль) та ще й не могла розраховувати на одного зі своїх лідерів Олега Легендзевича через перебір у нього жовтих карток.
Ще меншими ці шанси стали, коли під завісу 1-го тайму «Ураган» повів 3:0. Певно, багато хто в цей момент подумав, що фінал зовсім не вдався. У перерві знаменитого матчу 20-річної давнини між «Ліверпулем» і «Міланом» теж багато хто так думав…
Не знаю, чи пам’ятають учасники нашої гри подробиці того дивовижного фіналу ЛЧ (правда, дехто з них тоді ще навіть не народився), але за 8 хвилин до кінця стамбульський привид раптово з’явився і київському Палаці спорту – на табло 3:3!
Та все ж цей привид літав над майданчиком недовго. В наступні кілька хвилин «Ураган» забив ще тричі, і цього разу «Суха Балка» встигла відповісти лише одним голом. 6:4, івано-франківці вчетверте в своїй історії стали володарями національного кубка.
Оновлений, але нескорений «Ураган»
Новини в кінці та після сезону 2023/24 викликали чимало занепокоєнь серед фанів івано-франківського клубу. Одразу після сенсаційного вильоту від «Енергії» в п’ятиматчевій півфінальній серії плей-оф Екстраліги Максим Павленко оголосив, що залишає посаду головного тренера. Його наступником став Юрій Іванишин, який до того працював тренером у клубній академії. Як виявилося, це було лише початком масштабних кадрових змін.
У минулому сезоні за «Ураган» виступали п’ятеро гравців збірної України, які у вересні мали поїхати на ЧС-2024. Всі п’ятеро поїхали і, як ми вже знаємо, повернулися звідти з бронзовими медалями. Однак де-юре в Узбекистані грав тільки один представник івано-франківського клубу – все тому, що влітку відбувся, як написали на сайті «Сокола», «дерибан «Урагана».
Воротар Юрій Савенко перейшов у «Аврору», Назар Швед і Артем Фаренюк поїхали в польський «Євробус», Ігор Корсун – в іспанську «Осасуну Магна». Зі збірників угоду продовжив лише Петро Шотурма, але в півфіналі ЧС сталася велика халепа у вигляді травми, яка залишила Петра поза грою в кращому випадку на весь сезон 2024/25.
Також з команди пішли універсали Станіслав Моспан (в «Аврору) та брати Микола й Михайло Грицини (в «Енергію»). З минулорічного складу зберегти вдалося, окрім Шотурми, ще п’ятьох гравців.
Перед початком сезону 2024/25 президент «Урагана» Василь Костюк прокоментував кадрову ситуацію наступним чином:
«Ми здобули Кубок України. Дуже потужний фінал чотирьох відбувся, чим я дуже, як президент задоволений, і як наші хлопці віднеслися відповідально та виконали поставлену задачу. По чемпіонату ми здобули бронзові нагороди, але це не був той результат, який ставився перед командою на сезон 2023/2024.
Відповідно, ми зробили певні висновки та не продовжили співпрацю із досвідченими футзалістами, поміняли кардинально підхід до перебудови основної команди. На новий сезон в основному зробили акцент на своїх футзалістах, вихованцях нашої футзальної школи».
Як бачимо, у словах президента не було ніяких ознак паніки, ставка на власну молодь – начебто цілком свідомий крок. Між тим, у вищезгаданій статті на сайті «Сокола» зазначається (як висновок з прочитаного в соцмережах), що масовий відхід досвідчених гравців відбувся через різке зменшення бюджету «Урагана», а левову частку доступних фінансів тепер спрямували на користь івано-франківського футбольного клубу «Ревера 1908», який у сезоні 2024/25 дебютував у Другій лізі.
***
Як би там не було, команда та тренерський штаб мали швидкими темпами адаптуватися до нової реальності. Першою ознакою того, що не все так печально, як могло здатися, стала перемога в передсезонному турнірі «Кубок нескорених», де грали всі команди Екстраліги, крім ХІТ та «in.IT».
В чемпіонаті був непоганий старт (4 перемоги та 2 нічиї), але потім трапилася серія аж з 5 поразок поспіль, що стало повторенням клубного антирекорду. Ближче до фінішу регулярки справи трохи налагодилися, і зрештою «Ураган» вийшов до плей-оф з 6-го місця.
Звісно, після відходу ветеранів мали з’явитися нові лідери. Одним з них став 24-річний капітан команди Мар'ян Масевич. Нагадую, це він забив два красені-близнюки, які дуже допомогли пройти суперників в 1/4-й та 1/2-й Кубка. У листопаді Мар'ян отримав дебютний виклик у збірну на два товариські матчі проти Чехії, однак закріпитися там поки не вдалося.
Другий – 25-річний голкіпер Олександр Сіріцький, який наразі має статус третього воротаря збірної. В регулярці він видав декілька дуже сильних матчів, в яких ледь не самотужки забезпечив команді хороший результат – наприклад 1:0 зі «SkyUp» (відеоогляд) або ж 0:0 з ХІТ (відеоогляд). Крім того, Олександр створив справжній фурор у грі з «in.IT» (6:0), оформивши хет-трик!
А про третього лідера є привід розказати в окремому розділі.
MVP Фіналу восьми Кубка України
Вибір організаторів був дуже цікавим. Найкращим гравцем Фіналу восьми визнали 17-річного універсала «Урагана» Іллю Приходька, на рахунку якого 3 голи та асист у 3 матчах.
Ілля є вихованцем волинського футзалу. Займатися цим видом спорту він почав у ДЮСШ селища Маневичі Волинської області. До «Урагана» перейшов (разом ще з 7 одноклубниками по маневицькій команді «ДЮСШ-Respect») перед початком сезону 2022/23, а в серпні 2023-го пресслужба івано-франківців повідомила про підписання з ним контракту.
24 вересня 2023 року Ілля дебютував в Екстралізі у віці 15 років, 10 місяців і 10 днів, ставши на той момент 7-м наймолодшим гравцем в історії української першості. Звісно, за наявності такого зіркового складу в тій команді «драконів» юний гравець не міг розраховувати на багато ігрового часу. Але зараз ситуація докорінно змінилася.
У першому ж турі сезону 2024/25 Приходько відзначився своїм дебютним голом в Екстралізі – за іронією долі, у ворота луцького «Любарта». Загалом же за підсумками регулярки Ілля поділив звання найкращого бомбардира команди з Андрієм Британом – в обох по 11 забитих м'ячів.
Деякі з цих голів були дуже ефектними, як, наприклад, у ворота «Кардинала» – з льоту в дев'ятку після закидання з кутового (відео), деякі дуже важливими, як, скажімо, переможний у ворота «Сухої Балки» за 16 секунд до фінальної сирени – завдяки чому вийшов красивий камбек з 1:4 на 5:4 (відео). Після цього був емоційний момент: Ілля побіг святкувати цей гол до свого друга – військового Володимира Гогільничина, який зазнав тяжкого поранення на Донеччині та виконав перший символічний удар по м’ячу в тому матчі.
Крім того, Приходько є важливим елементом збірної України U-19, разом з якою в березні він здобув путівку на Євро-2025. У вирішальному матчі з Сербією саме Ілля став автором єдиного голу в матчі, блискуче пробивши здалеку в дев’ятку (відео).
До речі, якщо не трапляться форс-мажори, юнацький ЧЄ, який у вересні пройде в Молдові, стане вже другим для Приходька. Два роки тому він був у складі команди, яка дійшла до півфіналу Євро-2023.
Не буду завчасно розкидатися компліментами і тим паче називати Іллю майбутньою зіркою українського футзалу – адже сам знаю чимало прикладів, коли спортсмен, який запалював у юні роки, потім якщо й не зникав з радарів, то просто ставав одним з багатьох. Але в таких випадках завжди цікаво стежити, що буде далі. Тож давайте просто спостерігати – ми отримали серйозний привід для цього.
Чинники кубкового успіху
І наостанок кілька цитат для того, щоб підсувати кубковий тріумф «Урагана».
Спочатку слово Станіславу Гончаренку, який 6 разів як тренер вигравав чемпіонат України з трьома різними командами і стільки ж разів – національний кубок.
Ось що він сказав одразу після чвертьфіналу івано-франківців з «Соколом»:
«Знаєте, що я помітив за «Ураганом» в окремо взятій грі? Вони можуть це і в таймі витворити, як вони, скажемо, в чемпіонаті витворили з «Сухою Балкою» – за 11:45 перевернули все, що було на цьому світі. Але в них є ще один такий хист і така хватка: якщо вони вже грають, то вони не відпускають».
А це його слова, сказані наступного дня після фіналу:
«На мій погляд, перемогла істина. На мій погляд, перемогла система за змістом і формою. Тому що в них є академія, у них напрямок вірний. Перемогла завзятість, настрій, молодість, експресія і ціль.
Що таке ціль? Це віра, яка здійсниться в точно запланований термін. Здалося по цьому Фіналу восьми, що вони наче знали і йшли так впевнено до цієї перемоги, незважаючи на всі труднощі, які були в цьому фіналі.
«Ураган» – це коли люди вірять у те, що вони роблять. «Ураган» – це експресія, це люди, які отримують задоволення від гри. «Ураган» – це той колектив, який застосовує свої важелі для результату тоді, коли ніхто тобі результат не гарантує. Але вони в це вірять і йдуть до кінця до своєї звитяги».
І цитата головного тренера Юрія Іванишина, якого команда облила шампанським прямо під час флеш-інтерв’ю після перемоги в фіналі:
«В нас дійсно сім’я, в нас дуже хороший симбіоз тренерського штабу, керівництва та гравців, що виливається і на паркет. Ми це станом на зараз вже показали в наших матчах. Коли не все в нас складається через різні фактори.
Інколи ми не до кінця граємо, як домовляємося в роздягальні протягом мікроциклу, проте ми це компенсуємо своїм характером, молодістю, грою до кінця, вірою один в одного».
Фото – Асоціація футзалу України
Інші пости користувача
