В України шалений прорив у футзалі: збірна – призер ЧС, вперше два клуби в ЛЧ

2024 рік став знаковим для українського футзалу. Про історичну бронзу нашої збірної, здобуту на чемпіонаті світу в Узбекистані, ви точно чули. Клубні справи на цьому тлі залишилися в тіні, але й тут була грандіозна новина: восени 2025-го Україна вперше буде представлена двома командами в футзальній Лізі чемпіонів. Отже, є привід детальніше поговорити про міжнародні та внутрішні змагання клубів у цьому виді спорту.

Куди виходять лідери національних чемпіонатів

На жаль, поки що футзал – не надто комерційно приваблива історія для УЄФА, тому з євротурнірами тут все значно скромніше, ніж у футболі: є лише Ліга чемпіонів, в яку 4 федерації можуть заявити двох представників, а всі решта – одного.

Кількість учасників ЛЧ від країни визначає рейтинг збірних УЄФА. Право грати двома командами мають топ-3 цього рейтингу (станом на кінець квітня попереднього року – тобто в контексті ЛЧ-2025/26 це квітень 2024-го) плюс федерація, чий клуб є чинним переможцем ЛЧ.

Якщо ж тріумфатор якраз і є з цієї топ-3 (що, власне, кожного року й відбувається), то тоді заявити віцечемпіона може володар 4-ї позиції. А оскільки клуби з РФ, яка постійно в топ-4, відсторонені, то виходить, що й 5-те місце теж в грі.

І це саме наш випадок: Україна застрибнула на 5-ту сходинку в грудні 2023-го завдяки вдало проведеній кваліфікації ЧС, а у 2024-му закріпилася на цій позиції. Тож тепер завадити срібному призеру нашої Екстраліги стартувати в ЛЧ може лише рішення УЄФА повернути росіян до змагань.

Кому цікаво, як нараховуються очки в рейтинг збірних, може за посиланням вище клікнути на спливаючу підказку біля назви колонки «Pts». Якщо коротко: чим більша різниця в балах між двома учасниками матчу, тим більше може їх заробити за один вечір андердог у разі перемоги чи нічиєї і, відповідно, тим більше може втратити фаворит у разі невдачі.

У залік ідуть тільки офіційні зустрічі. Якщо ж збірна довго їх не грає (як у випадку з РФ), то бали просто заморожуються, але позиція може змінюватися залежно від виступів сусідів.

Регламент ЛЧ

Нинішній формат турніру передбачає 4 етапи: попередній, основний, елітний раунди та Фінал чотирьох (1/2 фіналу+фінал). На кожній стадії суперники по групі буквально за 4 дні грають між собою в одне коло на майданчику команди-господаря етапу (Фінал чотирьох може бути і на нейтральному). Все дуже швидкоплинно.

24 клуби з найвищим рейтингом (серед тих, що кваліфікувалися в ЛЧ) стартують з основного раунду, решта – з попереднього, де їх ділять на 8 груп по 3 або 4 команди. Переможці цих груп продовжують боротьбу.

В основному раунді теж 8 груп, але система трохи хитріша: є шлях A, куди потрапляють команди з позиціями 1-12 і 17-20 в рейтингу, та шлях B (позиції 13-16 і 21-32). До наступного етапу з квартетів шляху A виходять по 3 найкращі учасники, а з квартетів шляху B – тільки перші місця.

В елітному раунді 4 групи по 4 команди. Далі йдуть тільки переможці квартетів – і це головний мінус сьогоднішнього формату ЛЧ, адже за таких умов шанси представників нетопових країн успішно подолати цей етап є близькими до нуля.

Гранди рідко дарують комусь єдиний виграшний квиток, через що ми постійно бачимо в Фіналі чотирьох одну й ту ж компанію: іспанці, португальці, казахський «Кайрат» (ну й клуби з РФ теж там регулярно були, поки їх не викинули геть). Проскочити туди комусь іншому вдається вкрай рідко. Дуже не вистачає ще однієї стадії, куди б могли пройти і володарі других місць.

Як рахується рейтинг клубів

Рейтинг кожної команди-учасниці ЛЧ являє собою суму двох доданків: власний коефіцієнт, зароблений на євроарені за 3 попередні сезони, та 50% сумарного коефіцієнта всіх клубів країни, які грали в ЛЧ у цей період. Окрім визначення етапу, на якому команди вступають у боротьбу, ще однією функцією рейтингу є розподіл по кошиках перед жеребкуванням кожної стадії.

Більш детально про методику підрахунку коефіцієнтів можна почитати в документі від УЄФА. Навряд чи ви з першого разу все зрозумієте, тому можу ще запропонувати статтю з блогу британського любителя футзалу, де він на кількох прикладах гарно показав, як працює вся ця бухгалтерія.

Найсвіжіша версія рейтингу (перед стартом ЛЧ-2024/25) виглядає ось так. Щоправда, у футзалі він не настільки показовий, бо, по-перше, оновлюється лише раз на рік, по-друге, там присутні тільки ті, хто грають у поточному сезоні ЛЧ, і по-третє, об’єктивність загальної картини дещо спотворюється через доволі обмежений, як вже писалося вище, щорічний склад учасників.

Як виглядають українські клуби на міжнародній арені

Порівнювати силу національних футзальних першостей трохи складніше ніж у футболі, бо якщо між собою грають лише чемпіони, то інформації для аналізу, ясна річ, значно менше. Однак якщо взяти довгий ряд матчів, то певні тенденції можна побачити.

Коротко пробіжимося міжнародними результатами наших команд, починаючи з 2001 року, коли стартував перший розіграш футзального Кубка УЄФА – турніру, який у 2018-му було перейменовано на Лігу чемпіонів (до цього був неофіційний «Турнір європейських чемпіонів», який не визнає УЄФА).

У кожному рядку вказано підсумок виступу на тій стадії, яка стала для українського клубу заключною, і кількість команд, які на той момент залишалися в турнірі.

2001/02: «Інтеркас» (Київ) – 2-ге місце в групі 1-го раунду (+1=1-0, топ-32)

2002/03: «Шахтар» (Донецьк) – 3-тє місце в групі 2-го раунду, (+1=0-2, топ-8)

2003/04: «Інтеркас» – 3-тє місце в групі 2-го раунду (+1=1-1, топ-8)

2004/05: «Шахтар» – 3-тє місце в групі 2-го раунду (+1=0-2, топ-8)

2005/06: «Шахтар» – 1/2 фіналу (поразки в обох матчах)

2006/07: «Шахтар» – 3-тє місце в групі Елітного раунду (+1=1-1, топ-16)

2007/08: «Енергія» (Львів) – 3-тє місце в групі Елітного раунду (+1=0-2, топ-16)

2008/09: «Шахтар» – 3-тє місце в групі Елітного раунду (+1=0-2, топ-16)

2009/10: «Тайм» (Львів) – 2-ге місце в групі Елітного раунду (+2=0-1, топ-16)

2010/11: «Тайм» – 3-тє місце в групі Елітного раунду (+1=0-2, топ-16)

2011/12: «Ураган» (Івано-Франківськ) – 3-тє місце в групі Елітного раунду (+1=1-1, топ-16)

2012/13: «Енергія» – 3-тє місце в групі Елітного раунду (+1=0-2, топ-16)

2013/14: «Локомотив» (Харків) – 2-ге місце в групі Елітного раунду (+2=0-1, топ-16)

2014/15: «Локомотив» – 2-ге місце в групі Елітного раунду (+2=0-1, топ-16)

2015/16: «Локомотив» – 2-ге місце в групі Елітного раунду (+2=0-1, топ-16)

2016/17: «Енергія» – 3-тє місце в групі Основного раунду (+1=0-2, топ-32)

2017/18: «Продексім» (Херсон) – 3-тє місце в групі Елітного раунду (+1=0-2, топ-16)

2018/19: «Продексім» – 4-те місце в групі Основного раунду, Шлях А (+0=0-3, топ-32)

2019/20: «Продексім» – 2-ге місце в групі Елітного раунду (+2=0-1, топ-16)

2020/21: «Продексім» – 1/8 фіналу (через Ковід турнір проводився за кубковою системою)

2021/22: «Ураган» – 4-те місце в групі Елітного раунду (+1=0-2, топ-16)

2022/23: «Ураган» – 2-ге місце в групі Елітного раунду (+2=0-1, топ-16)

2023/24: ХІТ (Київ) – 3-тє місце в групі Елітного раунду (+1=1-1, топ-16)

2024/25: ХІТ – 4-те місце в групі Основного раунду, Шлях А (+0=1-2, топ-32)

Отже, середній історичний рівень українського чемпіона – десь між 1/8 та 1/4 фіналу ЛЧ (за умови, що ці стадії існували б у природі). Або між топ-10 і топ-15, якщо так зручніше. Іноді трохи краще виходило, іноді трохи гірше.

Підібратися близько до вершини нашим клубам поки не вдавалося. Найкращий результат – 1/2 фіналу «Шахтаря» в сезоні 2005/06, щоправда, там схема турніру трохи відрізнялася від сучасної. Ще три виходи до 2-го групового етапу на початку 2000-х можна вважати еквівалентом 1/4 фіналу. А якщо уявити, що другі місця у квартетах Елітного раунду все ж таки проходили б щороку до наступного етапу, то в нашу футзальну колекцію додалися б ще 6 чвертьфіналів.

І ця колекція в будь-якому разі виглядає солідніше, ніж здобутки наших клубів на євроарені в інших ігрових видах спорту: у футбольній ЛЧ найвищі досягнення України – півфінал та два чвертьфінали, у гандбольній – три виходи «Мотора» в 1/8-му. З баскетболом і волейболом у цьому плані (не кажучи вже про хокей) все значно гірше.

Що являє собою українська футзальна першість

Історично чемпіонат України з футзалу є доволі проблемним турніром. Здається, за роки Незалежності ще жодного разу не було такого, щоб команди заходили у вищу лігу чи залишали її за спортивним принципом. Іншими словами, хто може, той і грає там. Відповідно, й формулу змагань щороку коригують, адаптуючи її під поточні реалії.

Ну і традиційна біда українського спорту – зникнення клубів. Вже не існує абсолютної більшості навіть тих із них, що в різні роки ставали чемпіонами України. Лише 3 з 12 тріумфаторів поки тримаються на плаву – «Ураган», «Енергія» та ХІТ.

Мабуть, це логічний розвиток подій, якщо футзал в принципі не є прибутковою історією, про що, наприклад, прямим текстом нещодавно говорив президент АФУ Сергій Владико. А один з героїв ЧС-2024 Ростислав Семенченко, відповідаючи на запитання про персональні спонсорські контракти в українському футзалі, з посмішкою розповів, що рекламує шкарпетки.

Також Владико наголосив на проблемі повної відсутності в деяких регіонах залів стандартного розміру для гри та не найкращої якості тих, що є зараз – навіть у Києві. Схожі думки має і один з лідерів збірної України Ігор Чернявський, який описав більшість вітчизняних залів іронічним терміном «советское качество» та зазначив, що в закордонних м’яч котиться по паркету вдвічі швидше.

При цьому головний тренер збірної Олександр Косенко дав оптимістичний прогноз щодо побудови в Україні споруд для футзалу, зазначивши, що у нас повно народу грають у залах.

Сезон 2024/25 Екстраліги. Розстановка сил

Боротьбу розпочали 12 команд, що можна вважати непоганим показником, адже востаннє така кількість колективів стартувала у вищому українському дивізіоні 15 років тому. У попередній першості учасників було 10.

На першому етапі всі зіграють між собою у 2 кола (22 тури), після чого 8 найкращих продовжать боротьбу в плей-оф: в 1/4-й, 1/2-й та фіналі кожна пара гратиме до 3 перемог.

Наразі зіграно 10 турів, і поки все виглядає так, що золото буде розігране в столичному дербі. «Аврора» та ХІТ, зігравши між собою внічию в 1-му турі, в наступних дев'яти втратили на двох лише 2 очки. Хоча плей-оф – зовсім інша історія, там завжди є місце для сюрпризів.

Можливо, зробить великий крок уперед молода й цікава команда хмельницького «Сокола», яка вже доводила, що може боляче кусати наших лідерів – правда, поки що в окремих матчах, а не на дистанції. Або ж чинний віцечемпіон «Енергія» в черговий раз буде в матчах на виліт значно грізнішою, ніж у регулярці.

Можливо, ще один київський клуб «SkyUp» (з двома бразильцями, до речі, у складі) повторить минулорічний трюк, коли вони сенсаційно пройшли «Аврору» в 1/4-й. А може, всіх здивує суттєво оновлений «Ураган», який поки доволі непогано тримається, зважаючи на втрату всіх лідерів у міжсезоння.

Ще троє претендентів на плей-оф – рівненський «Кардинал» та дует новачків «Атлетик Футзал» (Дніпро) і «Суха Балка» (Жовті Води), які вже довели, що можуть бути цілком боєздатними колективами. Імовірно, саме хтось із цієї компанії стане 9-м зайвим.

Третій новачок Екстраліги луцький «Любарт», львівський «in.IT» та бідолашний «Харків», який вже програвав цього сезону з рахунками 3:13, 4:14 і 0:14, наразі кандидатами на потрапляння в топ-8 точно не виглядають.

Де виступають найкращі українські гравці

Поки що більшість – у нашому чемпіонаті. Донедавна базових клубів збірної України було двоє – ХІТ і «Ураган». Зі складу киян останні пару років викликалися воротар Олександр Сухов і польові Ігор Чернявський, Даниіл Абакшин (вже під час підготовки матеріалу до публікації стало відомо, що Абакшин перейшов з ХІТ у «Євробус» – прим.), Андрій Мельник, Євгеній Жук і Олександр Педяш (останній не потрапив у заявку на ЧС) – усі вони й зараз грають за ХІТ.

Івано-франківці у цей період делегували до збірної воротаря Юрія Савенка та польових Ігоря Корсуна, Назара Шведа, Артема Фаренюка і Петра Шотурму. Однак у міжсезоння в команді відбулися масштабні кадрові зміни, які, підозрюю, вказують на те, що бюджет клубу значно зменшився.

У підсумку з п’ятірки збірників в «Урагані» залишився лише Шотурма, але…Після важкої травми в півфіналі ЧС кар’єрні перспективи 32-річного Петра тепер під великим питанням.

Савенко перебрався в «Аврору», Корсун підписав контракт з «Осасуною Магна», ставши нашим другим представником в елітному дивізіоні Іспанії після Миколи Микитюка, який розпочав свій другий сезон у «Кордобі».

Швед і Фаренюк переїхали в польський «Євробус», доєднавшись до ще одного гравця збірної Ярослава Лебедя, який на ЧС не поїхав, але викликався до та після нього. Також у Польщі за «Пяст» грає 37-річний голкіпер Кирило Ципун, який теж був у нашій бронзовій заявці в Узбекистані. Але його час у національній команді, певно, добігає свого завершення.

Натомість у листопаді у двох товариських матчах з Чехією зіграв лідер сьогоднішньої команди івано-франківців Мар'ян Масевич. Побачимо, чи вийде з цього продовження. Крім того, роль 3-го воротаря збірної зараз має ще один представник «Урагана» Олександр Сіріцький, але його дебют за «жовто-синіх» поки не відбувся.

Ще двома ключовими гравцями збірної України є капітан «Енергії» Михайло Зварич і 21-річний лідер «Аврори» Ростислав Семенченко, чий «Бронзовий м'яч» ЧС-2024 став, чесно кажучи, ще більшою сенсацією, ніж навіть бронза нашої команди. Також з «Аврори» часто викликають Владислава Завертаного.

І, звісно ж, не можна не згадати про новачка національної команди – 22-річного Владислава Первєєва, який потенційно може стати дуже серйозним її підсиленням (дебютував у листопаді в спарингах з Чехією, у 2-й грі забив).

Найкращий гравець Екстраліги у грудні за версією вболівальників та й взагалі головна зірка нашого чемпіонату просто зараз. Прекрасний дриблінг, гарна робота корпусом, добре поставлений удар, вміння вивести партнера на ударну позицію.

Дуже рекомендую до перегляду огляд матчу, який відбувся 28 грудня, «Сокіл» – ХІТ. Організувати п’ять (!) голів у ворота чемпіона країни (3 забив сам + асист + удар, після якого добили) – це якась фантастика, хоч його команда й поступилася в підсумку 5:7.

Та й взагалі весь цей матч – просто вогонь: купа голів, інтриги, напруги, суперечливих суддівських рішень, яскравий індивідуальний перфоменс. Однозначно, найкраща гра сезону і хороша реклама нашої Екстраліги. А це ж лише регулярка. Плей-оф обіцяє бути ще гарячішим, тим паче зараз розігруються дві путівки в ЛЧ. Запасаємося попкорном.

Фото – UEFA.com, FIFA.com, Асоціація футзалу України, ХІТ