Шахтар у сезоні 23/24: яким буде, чого чекати та невеликі прогнози
Вчора, матчем проти Металіста-1925 (як і в минулому розіграші), Шахтар офіційно розпочав для себе новий сезон 23/24. В це міжсезоння в команді сталися суттєві зміни. І хоча клуб не був головним хедлайнером новин, а на відміну від сезону минулого сподівання та оцінки здебільшого позитивні, все ж є багато речей, які цікавлять фанатів. Отож давайте спробуємо розібрати та трохи спрогнозувати, яким буде цей Шахтар, і що чекає на нього в різних турнірах. Текст суто суб’єктивний, але судження взяті з огляду на те, що ми вже бачили, або ж знаємо з якихось джерел.
Зміни у міжсезоння
Спочатку варто сказати, що для Шахтаря змінювати щось - вже в порядку речей. Спочатку це була зміна Луческу на Фонсеку, потім, коли Фонсека виграв тут все і пошумів у єврокубках - прийшов Каштру, який прийняв вже трохи іншу команду зі своїми новачками. Після його провального сезону було вирішено знову змінити тренера, причому запросили перспективного, молодого спеціаліста, купили йому гравців.
Після того, як команду вже ховали влітку 2022-го, клуб знову зорієнтувався і зміг зібрати бойовий склад, який став недосяжним для конкурентів. І от зараз, коли, за чутками, гра команди не сподобалася президенту, знову підписали непоганого(як мінімум для УПЛ) тренера, а також додали абсолютно нових гравців.
Питань до того, чому пішов Йовічевич, чому саме Ван Леувен, як його підписали - багато, але це вже деталі минулого. Окрім зміни тренера також варто відзначити і комплектацію складу - багато підписань і продаж/оренд, що важливо, враховуючи глибину складу та його якість минулого сезону.
Змінився також і тренерський штаб, тож певні зміни будуть відбуватися і там, де ми не бачимо.
Склад команди
Однією з головних претензій після продажу Мудрика і подекуди незадовільної гри окремих особистостей в другій половині сезону, була саме наявність чи відсутність певних гравців. Тут і швидкісні фланги, і впевнена оборона, і якісна підміна лідерам. Варто сказати, що над цим питанням клуб попрацював, і продовжує працювати досі. Воротарська позиція закрита на довгі роки, навіть, якщо піде Трубін, і навіть, якщо вже цього літа, адже є Різник та Пузанков. Хоча звісно, всі вони трохи різні за стилем гри, плюсами, мінусами.
В центрі захисту стабільно гратимуть Ракицький, Матвієнко та Бондар(який щоправда вибув на два місяці), плюс хочуть купити ізраільтянина Лемкіна. Є ще молоді Козік та Фарина, які тепер, схоже, матимуть шанс себе проявити, чого також чекали фанати. Мабуть ця позиція зараз найбільш хвилююча.
Фланги захисту - теж проблемна тема, особливо враховуючи наявність там Топалова, а минулого сезону ще й Тейлора. Звісно ж це не Додо і Ісмаїлі, але зараз на цих позиціях є Корнієнко після травми, новачок Педріньо, Гочолейшвілі та Конопля. Тож здорова конкуренція буде, а молодіжне Євро показало, що останні двоє дійсно чудово закривають цю позицію.
В центрі поля виділяються Бондаренко і Судаков, позицію опорника також підсилили. Будемо сподіватися, що Кастільо нарешті стане довгоочікуваною підміною ветерану Степаненку. Звісно, майже весь центр поля - молодь, але швидкий прогрес може дати стабільність та якість, особливо в новому футболі головного тренера.
Вінгери - найбільш цікава і найбільш інтригуюча тема. В цьому аспекті Шахтар можна назвати українським Челсі. Після того, як пішов Мудрик і травмувався Швед, про швидкість на флангах ми майже забули. Тепер же це питання не таке гостре, адже з’явився Невертон, Кащук поступово адаптується, хочуть ще придбати Егінальдо, плюс на заміні Тоїров. Навіть Топалов, при потребі може зіграти там, адже він номінально є вінгером. Його взаємодію з Кащуком ми вже побачили, та і інші флангові захисники мають в своєму арсеналі швидкісні скіли.
В атаці є тріо Траоре-Келсі-Сікан, хоча останній може поступово втратити довіру тренера, адже є найменш активним та корисним ще з минулої весни. Але, як показує практика, гра в два форварди - матиме право на існування, та і взагалі варіативність непогана. Келсі - більш швидкий та технічний, Траоре - чудово може зіграти стовпа, продавити, скинути під удар, вставити ногу. Сікан - частково вміє все це, але часто показує якусь власну техніку гри. А якщо без жартів, кожен з них може записати в свій актив голів 10 в усіх турнірах, можливо і більше, в залежності від ігрових хвилин.
Звісно є питання щодо того, як діяти проти топових суперників в єврокубках при втраті когось з ключових гравців, але Шахтар в плані атаки завжди був командою, в якій гра не будується на окремій персоналії, тому перейматися потрібно трохи іншими моментами. Цей склад явно вселяє більше впевненості, ніж тогорічний. Інша справа, що травми та дискваліфікації вносять свій хаос у ігровий процес.
Гра команди
Беручи до уваги вищесказане, важко поки що чітко сказати, якою буде гра цього Шахтаря. Подібні проблеми були також і у хорвата, тому ми часто бачили гравців на різних позиціях, вдало чи не дуже. Про конкретні тактичні награвання можна буде казати вже десь через декілька місяців, але певні зміни помітні.
По-перше, замість в’язкого, іноді нудного, з великою кількістю пасів поперек та зміною флангів футболу, ми бачимо більш різкий і чітко направлений на ворота футбол. Як на зборах, так і вчора в УПЛ було видно, що навіть за рахунок більш простих комбінацій, подач та прострілів, з’являється тиск, якого не було раніше. Звісно, на зборах Шахтар багато пропускав, та і Металіст-1925 був в другому таймі створив моменти, але як мінімум початок покладено.
По-друге, всі говорять про вертикальність футболу Ван Леувена, і це теж характерна особливість, що відрізняє його від Йові-болу. В такій грі дуже велике місце займають розрізні передачі та пошук простору за спинами гравців суперника - те, що найкраще вміють Бондаренко та Судаков. А лонгболи Ракицького додадуть ще більшої варіативності. Особливо це можна буде побачити в матчах з суперниками, які не будуть боятися йти вперед і грати першим номером. Шкода, що в УПЛ таких команд майже немає, але в єврокубках такий стиль має здорово допомогти.
По-третє, відмічають також інтенсивність тренувань та бігової роботи. Такого в Шахтарі не було давно, до цього треба звикати, але це дає результат. Звісно, втома дається взнаки, як у другому таймі вчорашнього матчу, але тепер справа за тренерським штабом - відновлення та ротація теж не менш важливі.
По-четверте, більш агресивна гра без м’яча. В першій третині поля гравці активно намагаються відібрати м’яч, повернути його і перекрити необхідні зони, в той час як при хорваті це була швидше гра на помилках суперників і індивідуальні дуелі. Така агресивна гра, як і будь який пресинг, має протидію, але в обороні у Шахтаря проблеми були давно, тож покращення інших аспектів гри - лише плюс.
Звісно, це все ще може нівелюватися обставинами, суперниками, якістю гравців, але поки що цей Шахтар виглядає цікаво, та і зараз невідомість майбутнього швидше зі знаком плюс.
УПЛ та кубок
Говорити про якісь завдання у внутрішніх турнірах - немає сенсу, але порівняти шанси гірників з конкурентами - варто. Динамо також доволі непогано підсилилось, хоча для цього їм навіть не довелося підписувати нікого, окрім Ярмоленка. Травмовані гравці минулого сезону, арендовані, що набралися досвіду - в плані варіативності тут немає проблем. Як мінімум для УПЛ. Проблема лише в тому, що Луческу дуже консервативний тренер, який дуже складно йде на оновлення та кардинальні зміни, ніби не помічаючи нічого навколо. Які варіанти, що щось зміниться цього сезону? Можливо, Ярмола візьме участь в інтеграції молоді, можливо Динамо дійсно буде грати так, як і на зборах, тоді це вже стане цікаво.
В контексті боротьби Шахтаря і Динамо важливо відмітити той факт, що Ван Леувен двічі обіграв румуна в ситуації, коли склад на папері був слабший. Тому не факт, що навіть таке Динамо буде сильніше Шахтаря. Після 1:1 минулого сезону, можливо ми нарешті повернемося до класичного, де суперники дійсно грають рівно, бо обидва сильні, а не навпаки. Щодо ситуації в цілому, то розглядати перспективи Шахтаря на трофеї тепер вже варто і в розрізі інших клубів.
Дніпро-1, на диво чи ні, майже не зробив якісних підсилень в це міжсезоння. Головним чином, в тренерський штаб. Поки що виглядає так, ніби вони хочуть виїхати на старих колесах, проте як швидко ці самі колеса зітруться - не знає мабуть ніхто, тож говорити про них, як про конкурентів, поки що не сильно обгрунтовано.
Зоря і Ворскла - команди в чомусь схожі. Обидві в це міжсезоння втратили декількох ключових гравців, і в обидвох цих командах є свої закулісні ігри. Зоря змінила тренера, але поки що не здається, що це дасть їм можливість піднятися вище, ніж вони вже є. Ворскла має багато проблем через свого власника, але втриматися на тому самому місці може за рахунок фігури тренера. В будь-якому випадку, поки що це теж не претенденти на топ-2, швидше за все.
З цікавих команд можна виокремити Полісся, якому вже пророкують найбільш різноматні місця - від третього до середини таблиці, чи ще нижче. Списувати їх не можна, але зараз занадто мало інформації, щоб щось сказати. Ресурси Буткевича дуже великі, але досвід та склад команди також важливі, тому в топ-3 не дуже віриться, а от топ-6 - можливо.
Щодо кубка, то тут може бути що завгодно, і шанси якраз є у доброї половини команд УПЛ за рахунок різних своїх хитрощів. Цікаво ще й тому, що кубок минулого сезону не проводили. Звісно хочеться вірити, що для кращого клуба країни не буде проблемою навіть в матчі на виліт пройти будь-кого, але програш від когось з грандів в півфіналі не буде несподіванкою. Все ж таки, тут часто вирішує випадок.
Таким чином в УПЛ, на мою думку, це буде боротьба лише з самими собою, а також з Динамо і (?) Поліссям. А от кубок - як мінімум півфінал.
Єврокубки
Мабуть, найбільш інтригуюча і цікава частина сезону, починаючи з моменту жеребкування і до останньої секунди останнього матчу. Шахтар і єврокубки - це історія про здобутки різного рівня успішності та різних підходів. Оцінювати однозначно будь-яку кампанію завжди складно, на відміну від того ж Динамо. Минулий сезон став непоганим в плані результату, але, очевидно, не дуже гарним в плані гри. Що очікувати від команди, кожен вирішує для себе. Звісно, вимагати вихід у плей-офф ЛЧ ніхто не стане, але в це хочуть вірити, на це сподіваються.
Абсолютно точно провалом можна назвати відсутність гірників у весняній частині єврокубків. Тож треба займати як мінімум третє місце. Боротьба за друге та навіть перше буде залежати від суперників, але ось тут також зігрвє роль нового тренера. Шахтарю минулого сезону не вистачило впевненості і агресії, щоб закрити поєдинки з Селтіком, хоча шанси були. Хочеться вірити, що в цьому сезоні ми побачимо Шахтар, який не боїться суперника, грає на атаку і не закривається. Зоря минулого сезону дуже гарно грала з рівними командами, чого я особисто очікую і від гірників. Плюс вертикальність футболу повинна допомагати у матчах з грандами, а окремі персоналії можуть стати додатковими джокерами.
Також чудовим плюсом буде те, що команду готують багато бігати, чого часто не вистачає всім нашим клубам в матчах з європейськими клубами. Якщо ти зможеш перебігати суперника, з м’ячем чи без - це вже запорука успіху. Чи буде успіхом виліт в першому ж плей-офф раунді ЛЧ? Зараз видається що так, але сприйняття цього змінюється впродовж сезону. Можливо, більш чудовим було б пройти якомога далі в ЛЄ, чи навіть виграти цей турнір. Однак тут теж важлива психологія. Коли гірники вже закрили питання весняної частини єврокубків, Йові сказав, що завдання виконано. Це круто, але спортивна злість не має зупинятися навіть після трьох пропущених. Будемо готуватися до меншого, але вірити в більше, тим паче що невідомо, які суперники зустрінуться нам у цьому розіграші.
В завершення хочеться сказати декілька слів про особу головного тренера. Ван Леувен давно пов’язаний з Шахтарем і насправді поки що викликає приємні емоції. Хоча з цим у клубі ніколи не було проблем, та все ж це важливо, особливо в цей час. Те, чого не було(на мій погляд) у Йовічевича - можливість прийняти важке чи не дуже приємне рішення щодо складу, схеми тощо. Чи буде Ван Леувен більш рішучим та ефективним - покаже час, але вже зараз можно подякувати менеджменту за те, що кожен сезон Шахтар знову і знову, не дивлячись ні на що, виходить на поле і демонструє готовність бути у грі та боротися за трофеї. Якось так
