Перехід Мудрика: які плюси є у Челсі?
Постів про перехід Михайла вже було написано дуже багато, воно і не дивно - не кожне десятиріччя стаються дорогі переходи у топ-клуби, ще й одразу з прицілом на основу. Начитавшись новин в медіа-просторі, ми всі вже бачили червоно-білі кольори з прізвищем українця, однак вийшло зовсім інакше. І якби ще півроку тому спитати звичайного фаната, який клуб кращий тут і зараз: Челсі чи Арсенал, то відповідь була б явно не такою простою. Але півроку в футболі - великий термін, тому давайте розглянемо перехід до Челсі без призми постів в інстаграмі, Зінченка та Артети.
Керівництво
Так, насправді зараз це закидають як найбільший мінус, але не так давно у ролі головного ньюзмейкера серед англійських топ-клубів був саме Роман Абрамович.
Тут варто згадати, як він починав, по суті купивши багатьох гравців, та вкинувши багато грошей в клуб. Після цього він доволі дивно поводився з тренерами, не даючи їм шансу після провалів. Причому, на відміну від Леві та Кронке, активно витрачав гроші на забаганки. Так, там була розумна Марина Грановська, яка і робила ці переходи менш божевільними, але треба згадати того ж Лукаку, Шевченко, Торреса, Вернера, багатьох інших. В ситуації з Лемпардом, наприклад, йому купили гравців, але не дали побудувати команду. Тухель - та сама історія.
Тому, якщо казати про керівництво, то воно точно не було адекватним. Хоча, з точки зору виграних трофеїв - можливо так і здається. Чи будуть Боулі і ко більш помірними у рішеннях? Ну перші кроки дуже дивні, хоча можно це списати на певну адаптацію у світі футболу.
Зрештою, таких історій з американцями та китайцями вже було багато, не всі із них позитивні, але й не всі зі знаком мінус. В цілому ж, плюсом керівництво поки що можно назвати лише через те, що у клуба є гроші.Саме це може бути великою перевагою (приклад Сіті і Ліверпуля).
Тренер
Так, ще один спірний пункт у списку фанатів футболу, але тут треба ще раз згадати про неймовірну дію часу. На початку роботи Артету також закидували яйцями за його дивне бажання грати так, як він хоче, будувати команду поступово і не витрачати кожне ТВ по 100-200 млн. Після Арсенала Венгера здавалося, ніби клуб у великому проваллі.
Саме керівництво дало час на те, щоб перебудувати стиль команди і внести свої важливі корективи у структуру клубу. Поттер - людина явно не проста, навіть якщо дивитися його тренерську біографію. Він в кожному клубі в першу чергу домовлявся з керівництвом і пояснював свої принципи гри. Зараз же, попри невдачі, керівництво запевняє, що вони йому довіряють, отже вони вірять і в його проект. Невідомо, чи довго буде продовжуватися така сліпа віра без результатів, але чому б Поттеру не стати своїм Артетою/Пепом/Клоппом для Челсі?
Тим паче що він не такий складний за характером як Тухель, хоча і балету, як в Естерсунді, тут явно не буде. Невідомо, чи дійсно він хотів собі Мудрика в склад, але очевидно, що ця позиція просідає, тому можно в це вірити.
Довгострокова стратегія
Так, ці слова явно не про Челсі останніх років, але глобально, у них не було таких глибоких криз, як у того самого Ліверпуля, Арсенала чи Манчестер Юнайтед. Яким чином це досягалося - інше питання, проте навіть зараз здається, що через сезон вони знову будуть стабільно в топ-6. Так, зараз є чудові приклади Брайтона, Фулхема, Брентфорда, навіть Ньюкасла, і дуже хотілося б, щоб ці команди закріпилися в топ-10 надовго, створивши таку собі опозицію грошовим мішкам. Але навіть Ліверпуль без постійних витрат на дистанції починає просідати, випадає з топ-4, з топ-6, тож що тут казати про менш імениті клуби.
В Челсі є всі шанси перервати цю серію, як вони, в принципі, раніше і робили постійно. Тим паче що Поттер хоче зробити перебудову і продати деяких гравців основи. Які гарантії, що Челсі не займе 10-те місце наприкінці сезону?
Сподівання лише на топову лаву запасних, якої немає у того ж Фулхема і Брентфорда, а також на нові трансфери, які вже прийшли. Так, саме станом на зараз у Арсенала все виглядає краще, але де були вони ще сезон тому? Програвали Брентфорду у першому турі. Отож бо
Контракт
Ще один мінус, який водночас є плюсом. 7 років - великий термін, але це автоматично означає що тут Михайлу грати доволі довго.
Ануляція при зміні тренера чи президента - не діє, тож навіть при звільненні Поттера українець буде залишатись в команді. Продати його можуть лише якщо запропонують більше, ніж 110 млн ( а це може бути лише той, хто дійсно хоче купити), або якщо він буде погано грати та не вписуватись у схему тренера (тут вже питань до клуба мінімум, багато що залежить від футболіста).
Таким чином виходить, що так чи інакше, але те, що називалося золотою кліткою у Шахтарі, тепер змінило назву на стабільне перебування у складі топ-клубу Європи. Погодьтеся, звучить набагато краще.
Топ-ліга
Так, АПЛ у будь-якому прояві є найсильнішою у світі прямо зараз. І це дійсно мрія багатьох наших футболістів. Граєш ти за Брентфорд чи за Сіті, це постійні матчі разом з та проти топових тренерів, гравців, ідей. Плюс повні трибуни та вибудована роками футбольна культура, яка навіть в маленьких містах викликає приємне здивування. Що вже казати про Лондон Чи Манчестер. Перебування у такому середовищі при правильному підході дає свої результати. Але тут теж є два варіанти: або бути як Лукаку та Депай, і піти з купою негативу, або як Кейн - не дивлячись на умови, показувати рівень і ставати кращим. Ну, ще є варіант бути Холандом, якому все одно де розривати, проте тут не без долі везіння, тож про це поки забуваємо.
22 роки - це вже серйозний вік, але ще навіть не пік кар'єри, тому для розвитку переїхати з УПЛ в будь-який клуб АПЛ - вже успіх(спитайте Миколенка). А якщо розвинути і показати себе, то там і до інших топ-клубів недалеко.
Конкуренція
Тут можно довго дискутувати, адже у Артети б знайшлося місце, попри наявність інших гравців на цю позицію, а у Поттера ти нібито будеш основним, коли в нього насправді велика ротація і навіть ті, хто були основними, можуть присісти. Проте, якщо дивитися на склад Челсі, то тут всі говорять про Зієша, Пулішича та Стерлінга. Перший чудово зіграв за Марокко, але в клубі вже давно не відчуває себе потрібним. Це було при Тухелі, продовжується і зараз. Можливо причина в схемі, можливо в чомусь іншому, але його вже хочуть продати.
Пулішич - також непоганий гравець в збірній, адже там не так багато гучних імен, і стиль гри будується під нього в тому числі. В Челсі ж він в цьому сезоні не є доволі активним, і взагалі не здається, що в нього навіть здорового важко виграти конкуренцію. Тому тут теж питання.
Стерлінг, при всій повазі, асоціюється з незабитим голом Ліону та падінням проти Данії. В збірній, як і інші, грає непогано, а от у клубному футболі все складніше, зараз він теж далекий від ідеальної версії себе. Та і здається, що Сіті майже нічого не втратив, продавши його.
Звісно, тут є питання, а чи зможе Мудрик бути не головною зіркою, а частиною команди, десь поступитися на користь результату. Так, наприклад, Гріліш повністю пропав у Сіті, але там було багато топових партнерів. Зараз же, на фоні цього Челсі, Міша дійсно може стати одним з головних локомотивів команди, і бути як той же Холанд, який при всіх своїх рекордах чудово доповнює команду Пепа.
Підсумувавши, можно сказати що лише час покаже, чим продовжиться ця історія. Поки що все виглядає не так і погано - АПЛ, 100 мільйонів, українець у топ-клубі, дуже велика вірогідність місця в основі. Але що буде далі - покаже час, нам же залишається лише спостерігати.
