Спад Мілану: закономірність чи парадокс? Або чому Мілан у кризі
Спостерігаючи за Міланом Піолі майже з самого початку, особисто мене не дуже здивував той факт, що команда втратила очки в декількох матчах. Таке вже бувало і раніше, причому доволі часто, цим також грішать і їхні сусіди по місту.
Хоча раніше в цьому сезоні вже було відчуття, що Мілан якийсь не такий. Частково це можна було побачити в ЛЧ, але до паузи на ЧС команда підійшла в більш-менш нормальному стані. І от зараз, після низки матчів без перемог( рекордна така серія при Піолі), ганебна поразка від Лаціо.
Парадокс це чи закономірність? Давайте розберемо основні фактори невдач команди.
Трансферна політика
У епоху великих переплат та дивних придбань навіть умовні п'ять нових гравців не гарантують тобі результат, але не купити взагалі нікого - майже завжди призведе до нестачі кадрів через різні фактори.
В Мілані ще й досі пам'ятають, як купили багато непотребу, що потім не заграв, тож відносяться до трансферів обережно. В минулому сезоні така політика вражала, причому з позитивного боку. Історії про Месіаса, який декілька років тому працював на будівництві, баночників Челсі, які раптом розкрилися, епічне підписання Ібрагімовича - це все дуже добре додавало історії драми. Та от настав новий сезон, а реального підсилення, чемпіонського підсилення - ми так і не побачили.
В принципі, в цьому можно було знайти логіку - в атаці є Жиру в чудовій формі, якщо треба, то є Тео та Тоналі, який в тому сезоні часто рятував. Зрештою, Леао, який взагалі є локомотивом цього клубу і його найціннішим активом.
З іншого боку, якщо об’єктивно поглянути на склади команд перед стартом сезону, то і Юве і Інтер виглядали солідніше, навіть Наполі зробив більше вдалих покупок. З таким складом захист титулу був можливий лише при повторенні факторів минулого сезону та ідеальної командної гри. В цьому сезоні також вже не можна було провалюватися в єврокубках.
А кого ж купили россонері? Найдорожча витрата - Шарль де Кетеларе, 32 мільйони. Молодий 21-річний бельгієць, на якого покладали великі надії і який ще досі адаптується. У більш ніж двадцяти матчах він зробив одну результативну дію, хоча в Брюгге мав непогані результати. Це, до слова, про те, що нібито футболіст з умовної Бельгії / Нідерландів / Хорватії апріорі кращий ніж українець.
Друге, доволі гучне підписання - Орігі - людина-момент, покладатись на стабільність якого було б дуже дивно. Плюсом орендований Сержиньо Дест з Барселони.
Гравець, який поступово здав та якого не хочуть викупати. І так можно перераховувати довго.
На вихід же пішли два основних гравця минулого сезону - Кесьє та Романьолі. Перший, як виявилося, не дуже потрібний Барселоні, тож йому вже шукають новий клуб, а от другий - почуває себе в Лаціо непогано, має регулярну ігрову практику та навіть казав, що завжди мріяв там грати.
Отож ситуація з трансферами у Мілані дуже складна і заплутана, і навіть зараз майже немає чітких новин, що клуб кимось цікавиться. Хочуть підписати Дзаньоло з Роми, але все залежить ще від купи інших факторів, а лишився всього тиждень до закриття вікна.
До всього цього треба додати і постійні проблеми при підписанні контрактів. Майже з кожним футболістом Мілан довго веде перемовини, сторони шукають спільні точки опори, і лише в останній момент все ж підписують нову угоду. Помірний стиль стосується і зарплат - той же Леао хоче отримувати більше 7 мільйонів, але поки що не виходить домовитися.
І це в той час, коли Мудрик отримує майже стільки ж, а Стерлінг - в 2.5 рази більше. Саме таке ведення справ не можно назвати мінусом, але в нинішніх реаліях це швидше призведе до регресу клубу.
Травми
Так, цей фактор десь перегукується з минулим, адже і рік тому всі передбачали спад через відсутність ключових гравців і мінімальну лаву запасних.
Тоді вдалося це пережити, зараз, вочевидь - ні. Меньян, Ернандес, Калабрія, Флоренці - по суті, цих гравців нема ким замінити без втрати якості, тож лишається сподіватися на диво. І знову ж, в такій ситуації європейські клуби опиняються постійно, проте виходять з міні-криз по-різному.
В той час коли Юве з повним лазаретом зміг навіть піднятися в топ-4, Мілан ризикує відпустити одних і підпустити інших .
Моральний стан
Після підйомів завжди йдуть спади. І чому саме цей фактор настільки важливий, може сказати той, хто бачив хоча б декілька ігор Мілану в минулому сезоні. Багато м'ячів було забито наприкінці, багато камбеків було зроблено на характері, ментально вони були сильніші за всіх.
Зараз же є певний дисбаланс, немає такої згуртованості, і не лише через успіхи. У когось травми, хтось приїхав з ЧС, засмучений результатом. Програне дербі Інтеру, виліт з кубку - це вплинуло на колектив, який тепер знаходиться під більшим тиском з боку фанів.
Про це каже і сам Піолі, коментуючи невдачі. Мілан - одна з команд, які мають характер, і це дійсно великий козир, який може навіть компенсувати провальні аспекти гри.Так, він був важливою частиною , тож за його відсутність потрібно дорого платити. Що ж до конкурентів, то у Наполі зараз все з цим чудово, Інтер раніше так сильно не залежав від психологічної складової, а у Ювентуса до провалів вже давно з'явився імунітет.
Конкуренція
Серія А поступово стає все більш цікавою та конкурентною як в плані внутрішніх змагань, так і на арені європейській. Станом на зараз у всіх трьох єврокубках представлено аж 7 італійських команд. В чемпіонаті ж вже третій сезон поспіль може бути новий чемпіон. Якщо раніше той же Інтер в основному змагався з Міланом, а потім - навпаки, то от виграти конкуренцію одразу у двох клубів - вже складніше.Саме тому такий самий, по суті, результат за сумою зіграних турів дає вже не перше місце, а лише друге.
Уявіть, що ви виграли шкільний чемпіонат з настільного тенісу, а потім приїхали на районні змагання. Яка вірогідність, що ваших навичок вистачить, аби знову зайняти перше місце? Приблизно так само і з Міланом. Чемпіонат стає складнішим, клуби десь навчилися грати проти Піолі, десь і самі стали показувати більш якісну гру. Той же Сассуоло, який ще кілька років тому був у топ-8, зараз на дні таблиці, а Аталанта може лише мріяти про ЛЧ. Звісно, за сам чемпіонат можна лише порадіти, проте стратегію Мілану потрібно змінювати
Тренер
В коментарях вже пишуть, що треба звільняти Піолі, хоча сам Мальдіні вважає це неправильним кроком. Очевидно, що він і сам все розуміє. Стефано, як на мене, не є тактичним гіком, але для такого клубу він чудово підходить, адже зміг налаштувати механізм з того, що було під рукою.Звісно, в матчах-провалах є і його помилки, але в цілому, порівнюючи ситуацію Мілана з Ювентусом, Атлетико, Евертоном, Челсі та іншими - не все так погано.
Більшість проблем спричинена одразу декількома факторами, тож довіра до тренера повинна зберігатися. Навіть якщо припустити, що сюди прийде умовний Тухель чи Почеттіно - не факт, що стане набагато краще.
Отож, чи парадоксальний такий спад Мілана? Ні. Чи міг він відбутися ще минулого сезону? Можливо. Чи нормальна така ситуація? Так, багато топових клубів через це проходять. Чи є з неї вихід? Звісно, але для цього потрібно в першу чергу зрозуміти, що топовий рівень потребує топових рішень.
Будемо сподіватися, що це станеться дуже скоро, і ми побачимо цікаву інтригу наприкінці сезону.
