Голанд вкотре загубився у «великому» матчі. Це головна його проблема в «Сіті»
Дивимося на статистику – але не лише на голи.
Жеребкування 1/4-ї Ліги чемпіонів подарувало на «передчасний» фінал – вже на цій стадії «Манчестер Сіті» грав проти «Реала». Битва двох найсильніших клубів останніх років подарувала не тільки багато голів і героїчну серію пенальті від Луніна, але й цікаві протистояння як гравців проти гравців, так і тренера проти тренера. Але була і ще одна інтригуюча битва – супербомбардир Ерлінґ Голанд проти тих, хто каже, що він вміє забивати лише середнім і слабким командам.
І обидва матчі проти мадридців Ерлінґ точно не може занести собі в актив – спочатку Рюдіґер повністю закрив норвежця, який за увесь матч наніс лише один удар та мав xG 0,07. І це у поєдинку, де команда Голанда забила 3 м'ячі. У другій грі норвежець вже був більш активним, наніс 5 ударів, мав xG 0,61, але знову не забив, а його команда вилетіла.
***
Твердження, що норвежець губиться у «великих» матчах, має під собою ґрунт, якщо дивитися на статистику, причому навіть трохи глибшу, ніж просто «голи за матч» (хоч вона і є головною для гравця його позиції).
Давайте одразу уточнимо один момент – так, Ерлінґ є, можливо, найкращим бомбардиром сучасності, що він доводить кількістю забитих м'ячів ще з часів до трансферу в «Сіті». Немає нічого соромного в тому, щоб забивати левову частку голів командам середнього і нижче за рівень, особливо на дистанції сезону, де таких матчів більшість. Голанд – майстер своєї справи та один із головних кандидатів на «Золотий м'яч» у найближче десятиліття.
Але все ж таки – як щодо «великих» матчів?
Спочатку необхідно визначити, що ми маємо на увазі під цим поняттям. «Сіті» проти «Челсі» – це «великий» матч? За вивіскою – так, адже це зустріч двох клубів, які останні 15 років перебувають на топовому рівні. Чи є нинішній «Челсі» конкурентом «Сіті» у боротьбі за титули? Звичайно, ні. Та сама історія з поєдинками проти «МЮ» – тут ще й статус дербі додає інтересу. Проте команда тен Гаґа теж грає зараз в іншій пісочниці, не веде боротьби за титул. Зворотна ситуація з «Ньюкаслом» та «Астон Віллою». Чи можна назвати ці клуби топовими? Поки що – дуже складно. Однак останні пару сезонів, вже коли Голанд був у «Сіті», ці команди вели боротьбу за місця в Лізі чемпіонів.
Щоб не розмивати кордони, ми визначили такі критерії «великого» матчу. Це має бути:
🔷 поєдинок з прямим конкурентом за титул АПЛ на дистанції;
🔷 поєдинок, який може принести трофей (будь-який фінал або Суперкубок);
🔷 поєдинок пізньої стадії Ліги чемпіонів.
Ось так і відсіялися, наприклад, матч з «Арсеналом» на ранній стадії Кубку Англії та ігри з «Ліверпулем» в АПЛ минулого сезону. Якщо враховувати й такі зустрічі (а також матчі з «Ньюкаслом», «Віллою» тощо), то з 92 поєдинків Голанда за «Сіті» майже третину можна буде назвати «великими».
А що ми маємо в результаті, скориставшись нашими критеріями.
За майже два сезони у складі «Манчестер Сіті» Голанд зіграв у 17 «великих» матчах. У них йому вдалося відзначитися лише п'ятьма забитими м'ячами.
Але що також показово – падає не лише статистика Ерлінґа за голами у цих поєдинках, а й за іншими двома важливими для центрфорварда показниками. 2,8 удари за гру в середньому, а xG – 0,52. Загалом – це хороші цифри для гравця його позиції, однак ми говоримо про супербомбардира, чия статистика вже привчила нас до того, що він у середньому забиває по голу за матч. Той же показник xG, наприклад, в АПЛ у норвежця за два сезони в «Сіті» дорівнює майже 1 за матч – 23,56 у 25 іграх цього сезону, 32,76 у 35 матчах у минулому сезоні.
Правдою є й той факт, що більшу частину своєї неймовірної статистики Голанд набиває поза «великими» матчами. Хет-трики у ворота «Фулгема», «Ноттінгема», «Крістал Пелес», «Вулвергемптона», «МЮ», пента-трики проти «Лейпцига» і «Лутона» призводять до того, що Ерлінґ б'є купу рекордів і має фантастичну статистику (83 голи у 92 поєдинках за «містян»). Матчів без голів за «Сіті» у нього майже стільки ж, скільки ігор із голами.
Зі списку «сухих» «великих» матчів вибиваються ігри проти «Арсенала» та «Баварії» минулого сезону. Там норвежець був однією із головних дійових осіб своєї команди. Проте ні у чвертьфіналах проти «Реала», ні у фіналі проти «Інтера» в ЛЧ чи у фіналі Кубка проти «МЮ» він так і не зумів забити.
Знайти універсальний причинно-наслідковий зв'язок тут складно, адже якщо подивитися, наприклад, на статистику в матчі з «нерадзуррі», то видно, що його просто щільно закрила трійка центрбеків італійського гранда. Схожа картина була і в матчах проти «Арсенала» цього сезону – Артета виставляв проти Ерлінґа персональну опіку, що призвело до того, що у двох з трьох (не забувайте про Суперкубок Англії) ігор сезону проти «канонірів» у форварда був 0 за очікуваними голами.
Так, чим важливіший матч, тим більше зусиль тренери команд-суперників кидають сил на те, щоб утримати Голанда, що часто приносить користь команді Пепа – згадайте минулорічний півфінал ЛЧ із «Реалом», коли героєм став Бернарду Сілва, якому захисники іспанського клубу приділяли менше уваги. Проте -3,17 Голанда за показником xG у «великих» матчах також змушують замислитися.
Що цікаво – проблема зниження результативності у матчах із прямими конкурентами чи у фіналах не була властивою для норвежця, коли він грав за «Боруссію». «Лейпциг» та «Баварія» – два клуби, яким він найбільше забив у жовтій футболці (6 та 5 голів відповідно). Причому робив це не лише у Бундеслізі, а й у Суперкубку та фіналі Кубка Німеччини.
***
Колись із чимось подібним зіткнувся Ліонель Мессі. Аргентинця звинувачували в тому, що, наприклад, його магія кудись випаровується, коли мова заходить про ЧС. Однак Лео під кінець кар'єри все ж таки зумів правильно налаштуватися і заткнути скептиків.
Чи вдасться таке Голанду, який має значно більше часу, щоб прибрати з себе тавро?
Фото: Andrew Yates/Global Look Press, Oscar J. Barroso/Global Look Press, Mutsu Kawamori/Global Look Press, Mark Cosgrove/Global Look Press
