Судаков – найкращий, у Мудрика та Реброва однаковий бал: оцінки збірній України за плей-оф відбору Євро-2024
Версія Tribuna.com спільно з «Львівським».
Збірна України вийшла на Євро-2024 – пройшла раунд плей-оф кваліфікації, з ідентичним рахунком 2:1 здолавши по черзі Боснію і Герцеговину та Ісландію.
Tribuna.com за підтримки національного спонсора української збірної команди з футболу «Львівського» на противагу статистичним порталам сформувала свою версію оцінок гравцям. Втім, не забуваємо, що «Левів Матчу» обирали саме вболівальники своїм голосуванням.
У грі з боснійцями фанати визнали найкращим Романа Яремчука – за гол+асист після виходу на заміну.
За підсумками ж вирішального матчу з Ісландією нагороду отримав Михайло Мудрик – автор переможного м‘яча, який подарував путівку на Євро.
Що стосується критеріїв наших оцінок, то дотримаємося принципів, які використовувалися восени:
➡️ оскільки збірна виграла обидва матчі та виконала завдання, то нижче базового рейтингу 6 ніхто не отримає;
➡️ пріоритетом є загальний рівень виступів в обох зустрічах, а не важливість результативних дій (хоча, звісно, свій вплив вони теж мають);
➡️ є поправка на те, що якість саме командної гри бажала кращого;
➡️ враховується фактор очікування/реальності;
➡️ і куди ж без згадки, що це суб‘єктивний погляд – своїми версіями/запереченнями можете ділитись у коментарях.
Андрій Лунін – 7,5
Дилема основного голкіпера на стикові матчі була найбільш обговорюваною темою – Сергій Ребров довірився Луніну, який проводить фантастичний період у «Реалі». Тепер можемо сміливо заявити, що вибір як мінімум виправдав себе. Так, Андрій пропустив у кожному з матчів, однак при голі боснійців не мав жодних шансів (а за пару секунд до цього правильно зіграв на виході та вибив м‘яч кулаком), а у моменті з дальнім ударом Ґудмундссона якщо у когось і є претензії, то навряд з риторикою «він повинен був рятувати».
В іншому ж у Луніна не було роботи, щоб награти на MVP чи якусь високу оцінку. З БіГ – важливе спасіння за рахунку 0:1, проте удар у нападника, будемо відверті, не вдався, а з Ісландією два сейви після хороших дальніх пострілів. Гра ногами – теж на високому рівні. Андрій не підвів та повертається у «Реал» у статусі основного на тлі нової травми Тібо Куртуа.
Юхим Конопля – 8
Конопля цілком міг отримати вищий бал, якби не заключні 15-20 хвилин з Ісландією, коли через втому не встигав перекривати свій фланг, звідки йшла небезпека. Юхим у поточному сезоні перетворюється на дуже солідного та, головне, універсального фулбека – Ребров слідом за Пушичем почав використовувати його вміння правильно заходити всередину при атаках.
Захисник «Шахтаря» точно став одним з двох найкращих гравців матчу з БіГ – у розборі ми окремо звертали увагу на те, що він брав участь ледь не у кожній гострій атаці у другому таймі. У підсумку – заслужений асист.
З ісландцями Юхим теж встигав допомагати в атаці, власне, розпочавши контрвипад в епізоді зі скасованим голом Яремчука. Щодо роботи в обороні, то окрім згаданого відрізка втоми особливо питань не виникало (+ це лідер за перехопленнями – 8), тому й доволі високий загальний бал.
Ілля Забарний – 8
У Забарного схожа до Коноплі історія – це могло бути 8,5, якби не нервові хвилини з Ісландією. У пасиві Іллі серйозна помилка, яка могла сильно ускладнити життя збірній за рахунку 1:1.
Тільки це – унікальний виняток, бо центрбек «Борнмут» неймовірно впевнено провів 180 хвилин. Не лише у захисті (здійснив найбільше повернень), що давно не дивує, а й в атаці, перебравши на себе роль плеймейкера, коли команда мала труднощі зі зламуванням компактного низького блоку суперника. Проти боснійців Забарний став лідером за пасами з просуванням та точними діагоналями, а з ісландцями – за передачами у фінальну третину.
Якби трохи пощастило, то Ілля записав би на себе хоча б один гол – у другому матчі двічі відгукувався на подачі з кутового, які у нас відверто не вдавалися у першій грі.
Микола Матвієнко – 7
Суто за матч з БіГ Матвієнко отримав багато критики – окрім суперечливого голу, де помітно інертність рухів Миколи, простежувалося просідання за багатьма показниками (найменше повернень серед усіх захисників, найменше виграних єдиноборств в обороні і т.д.). Ба більше, як згадано вище, центрбек «Шахтаря» у збірній тепер не відповідає за початок атак, віддавши ці функції Забарному.
Перший тайм з Ісландією знову викликав скептицизм – Матвієнко майже безпомилково діяв у захисті, але часто втрачав володіння неточними пасами під тиском. Виправити становище вдалося після перерви – активність попереду, просування, страхування зон. За обсягом у деяких метриках навіть перевершив Забарного, а отже виправився та дотягнув до сімки.
Якщо з Італією у вирішальному матчі групи відбору Миколенко був абсолютно найкращим на полі, то цей цикл провів не настільки яскраво. У першій грі проявити себе особливо не було шансів – Віталій, на відміну від Коноплі, вимушено залишвся позаду, щоб допомагати Матвієнко в дуелях з Джеко, який акцентовано зміщувався в їхню зону.
З Ісландією функції Віталія змінилися – він навпаки став одним з головних адресатів в атаку, адже вінгерів Ребров у цій грі перемістив у напівфланги, а ширину віддав фулбекам. На жаль, з численних закидань на Миколенка лише пару закінчилося якимось локальним успіхом (серед них – втрачений момент самого легіонера «Евертона»).
У захисті при цьому без явних помилок – тому просто середня сімка. Але треба також віддати належне бійцівським якостям Віталія, у якого перед другим матчем кілька днів була температура – але він знову відіграв усю гру.
Володимир Бражко – 7
Дебют Бражка у такому контексті важко оцінювати. В обох матчах він отримав ролі, де не мав значного впливу на команду, як, наприклад, Степаненко. У першому таймі гри з боснійцями опорника «Динамо» вивели з білд-апу, а після перерви та з Ісландією поставили третім центрбеком при володінні, головною опцією якого були прості короткі/середні передачі (окрім кількох спроб діагоналей, які у відсотковому співвідношенні не стали вкрай ефективними).
Натомість Бражко брав своїми сильними сторонами – «вигризав» все в обороні (лідер проти БіГ за перехопленнями+виносами). Однак і тут знайшовся момент, який завадив отримати вищий бал – йдеться про пропущений від Ісландії гол, адже саме Володимир належним чином не зустрів Ґудмундссона.
В плані перспектив у збірній – багатообіцяльні перформанси, в плані оцінки на тлі інших гравців – середній рейтинг.
Георгій Судаков – 8,5
Без сумнівів, найкращий гравець збору. Матч з БіГ міг здатися неоднозначним, бо там мали місце проблеми з балансом у півзахисті (однак за цифрами Судаков виграв найбільше дуелей та віддав найбільше глибоких передач/пасів під удар).
А от гра з Ісландією стала для Георгія бенефісом – два асисти, повна домінація у центрі поля, початок ледь не усіх небезпечних атак та найбільше дриблінгів у команді (6/6). Топовий виступ, який багато у чому виявився запорукою потрапляння на Євро-2024.
Проте не 9+, зважаючи на не такий крутий перформанс з боснійцями та складні стартові хвилини з ісландцями.
Олександр Зінченко – 6,5
Так, у розборі матчу з Ісландією ми згадували, що Зінченко увійшов у гру значно краще, ніж проти БіГ. Натомість все одно не було яскравості, як у того ж Судакова, чи ефективності, як у Циганкова – а для Зінченка це вже мінус за пунктом очікування/реальність.
Найголовніше ж – цих 25-30 непоганих хвилин у Вроцлаві було недостатньо, щоб перекрити провальну гру з Боснією. Знову ж, усі розуміють, що причиною є банальна неготовність Олександра після травми. Але якщо оцінювати цикл у його виконанні, то це очевидно не те, що ми звикли бачити та на що сподіваємося – ні за впливом, ні за окремими діями/помилками/обсягом роботи.
Руслан Маліновський – 6,5
Вихід Маліновського на заміну у БіГ приємно вразив – Руслан втратив місце у старті «Дженоа», тож неочікувано провів активні заключні хвилини з прямим залученням до гольових атак.
Досвідчений хавбек у підсумку навіть напрацював на вихід в основі на Ісландію, але це, напевно, єдиний випадок, коли другий стиковий матч футболіст збірної провів значно гірше, ніж перший.
По-перше, Маліновський не виправив ситуацію з виведенням м‘яча у фінальну третину та креативом у зоні правого інсайда. По-друге, Руслан цілком міг достроково завершити зустріч з видаленням – отримав жовту за ймовірну відмашку на фланзі. По-третє, Маліновський програв багато боротьби – успішними стали тільки 6 з 14 дуелей.
Олександр Зубков – 7
Зубков у другому матчі не зіграв, а у першому нічого не зіпсував. Навпаки – у другому таймі його шахтарівська зв‘язка з Коноплею на фланзі принесла багато користі.
Проблема Олександра лише в тому, що на тлі виступу того ж Циганкова стає зрозуміло, наскільки його вплив виявився меншим впродовж отриманого ігрового часу. Тому середній рейтинг 7 без підвищень виглядає оптимальним варіантом.
Віктор Циганков – 8
Циганков виправдав покладені на нього сподівання (і побажання найшвидшого одужання від усієї футбольної країни). У першому таймі з Ісландією десь трохи загубився, як, в принципі, й вся команда, але після перерви взявся за справу.
Це той кейс, коли можна просто оцінювати підсумковий доробок – гол (на індивідуальному класі), який зрівняв рахунок, передасист, 4 ключових передачі (найбільше в команді) та порятунок стандартів (кутових), які сильно кульгали на виїзді до Боснії.
Важко уявити, як розгорнулася б гра проти ісландців без Віктора. Медичному штабу збірної – точно 10, вінгеру «Жирони» – 8, бо за загальним впливом через пропуск першого матчу до Судакова не дотягнув.
Михайло Мудрик – 7,5
Унікальний гравець хоча б тому, що його оцінювати завжди найважче. З одного боку – лідер за обведеннями, лідер за виграними дуелями в атаці, лідер за навісами. Плюс участь у двох голах з БіГ та переможний точний удар у ворота Ісландії, який вивів збірну на Євро.
З іншого боку – лідер за втратами, лідер за неправильними рішеннями, лідер за кількістю викриків «що він робить» у глядачів біля екранів. У цьому весь Мудрик – пора звикати, що 60-70 відверто поганих хвилин у виконанні Михайла рано чи пізно все одно можуть закінчитися ключовою дією.
Проте якщо ми вказали у критеріях, що загальний рівень гри має вищий пріоритет, ніж важливість голів/асистів/передасистів, то Мудрик за цим пунктом до футболістів з вісімкою не дістає хоча б за ефективністю успішні дії/усі дії.
Роман Яремчук – 8
За гол+асист проти БіГ Яремчука вже треба носити на руках – один з найкращих, якщо не найкращий вихід на заміну в історії збірної.
72 хвилин з Ісландією натомість мали принесли менше позитиву – Роман не так добре впорався з прямими обов‘язками форварди, але дав багато користі у чорновій роботі (пресинг, відгукування на виноси м‘яча під тиском, боротьба). Вдало замкнув подачу Циганкова, але гол відмінили через офсайд. Виходить, все ж не показав нічого такого, щоб претендувати на однаковий із Судаковим бал, хоча після четверга усі передумови для цього були.
Артем Довбик – 7,5
З Довбиком ситуація простіша – у нього, на відміну від Яремчука, видався звичайний посередній цикл: не 7, бо забив переможний гол БіГ, але й не 8, бо в обох матчах здавався відрізаним від команди.
Можна було б списати це на проблеми усієї збірної, якби конкурент по позиції не довів зворотне виключно індивідуальними діями. А констатуємо наступне – навесні ми бачимо далеко не найкращу версію Артема. Сповідаємось, у футболці збірної вона повернеться у червні-липні.
Максим Таловєров, Олексій Гуцуляк – без оцінки, зіграли надто мало.
Сергій Ребров та тренерський штаб – 7,5
Тема, яка заслуговує окремої довгої дискусії. Претензій до Реброва у певної групи вболівальників назбиралося багато – усі вони стосуються якості гри (з акцентом на відсутність чітких ідей в атаці – і тут є зерно істини).
Тільки от збірна переломила два складних матчі, здобувши вольові перемоги, а ще, не секундочку, вийшла у фінальну частину Євро-2024. Навряд за таких обставин щось інше повинно мати вищий пріоритет, ніж результат.
7,5 – це, напевно, адекватний бал для балансу «ні вашим, ні нашим».
Збірні України чекає шалене літо: чотири наші команди зіграють в фінальних частинах великих турнірів
Фото: УАФ, Оксана Васильєва/Tribuna.com
