Гра головою – зіркова якість Довбика: показуємо на прикладах, як божить українець
Використовує потужність та розуміння ситуацій.
Усі ми вже практично звикли до того, наскільки круто у поточному сезоні себе проявляє Артем Довбик у «Жироні». У загальних рисах його переваги й так зрозумілі – забивний та потужний форвард майже у праймі.
Однак водночас цікаво детально поглянути на характеристики українця, розбираючи унікальність подібного типу нападників. В одному з матеріалів згадувалося, що профайл Довбика сьогодні у дефіциті на найвищому рівні, зокрема через поєднання багатьох якостей. Одна з них – хороша гра головою, яка зазвичай притаманна доволі обмеженим форвардам. Артем, як і кілька інших винятків, таким точно не є.
Тож уважніше поглянемо, як саме він використовує свою перевагу у повітрі та завдяки чому йому це вдається.
Однієї фізики недостатньо – Довбик добре займає/виборює позицію та розраховує траєкторію м’яча
Почнемо з найголовнішого – і ні, це не антропометрія чи стрибок, що, звісно, є неймовірно важливими факторами. Однак ця фізична перевага над суперниками рідко коли дається взнаки, якщо немає основного – правильного позиціювання, підготовки до боротьби, вміння передбачати гру.
Загалом цього сезону Довбик завдав 46 ударів, 18 з них (39%) – головою (6-й показник у топ-5 лігах). 8 були у площину (44%), з яких 5 голів на 4.72xG. Як підсумок, конвертація становить 26,3%.
Якщо переглянути усі ці моменти, то можна зробити наступний висновок – як мінімум у половині випадків Довбику допомагає усвідомлення того, що він має робити, аби при верховій подачі відклеїтись від суперника.
Перший з пунктів – рух у карному. Артем не очікує м’яч стоячи, а постійно намагається знайти хоча б якийсь простір без явного спротиву. Перейдемо до прикладів.
Різка зміна руху
Позиціювання у Довбика на досить хорошому рівні, а одним з улюблених маневрів є імітація ривку вперед, а після цього одразу забігання за спину захисникові, який на ближній штанзі не дістає м’яч.
Епізод 1. Знаходиться поруч зі суперником, а за секунду – вже позаду:
Епізод 2. Кутовий, перебуває у групі гравців, а через мить вбігає на вільну дальню штангу:
Епізод 3. Вже у момент подачі залишає поле зору захисника, у підсумку віддає асист:
Використання рук у боротьбі
Це аспект, який загалом сильно допомагає Довбику у єдиноборствах. У верхових же дуелях він відіграє роль на початковій стадії – коли потрібно створити собі умови для якісного розбігу та удару, тобто позбутися тиску захисника.
Артем часто використовує руки, щоб у межах правил відштовхувати гравців або просто збивати їх з балансу перед стрибком – щоб вони самі не могли нормально до нього підготуватись.
Епізод 1. Суперник після контакту з Довбиком втрачає рівновагу та у результаті навіть не вистрибує на верховий м’яч:
Епізод 2. Захисник після контакту з українцем не витримує силову боротьбу – форвард натомість руками відтискає його та опиняється абсолютно вільний на дальній штанзі і забиває:
Розрахунок траєкторії м’яча
У вище наведених та у наступних прикладах є ще одна важлива деталь – свої дуелі Довбик проводить настільки ефективно тому, що передбачає, у якій точці після навісу опиниться м’яч.
Виходить, він акцентовано рухається/веде боротьбу так, щоб у певний момент зустрітися з ним у потрібній зоні.
Яскравим підтвердженням є гол «Вільярреалу», коли ніхто із захисників не «вгадав» траєкторію, а Артем – вгадав:
У Довбика хороший стрибок – він вміє зависати у повітрі
А тепер, власне, до фізичних даних Артема. Тут нічого нового – хороші габарити та ріст 1,89 метра.
Однак детальний погляд на гру у повітрі відкрив особливість, яка не одразу помічається – Довбик вміє «зависати», як це роблять баскетболісти чи Кріштіану Роналду.
Звісно, до них українцю далеко, але цей скіл доволі часто допомагає перегравати суперників на другому поверсі. Накладаємо на це вищезгадане вміння визначати таймінг та загалом класний стрибок – і отримуємо наступні приклади:
Епізод 1. При зустрічі з м’ячем на кутовому Довбик опиняється у найвищій за усіх захисників точці, бо вони вже приземлюються, а він – ще ні:
Епізод 2. Дуже хороший стрибок та «зависання», у суперника не залишається шансів – це один з голів у ворота «Севільї»:
Епізод 3. У момент стрибка ноги Довбика знаходяться десь на рівні живота гравця «Райо»:
Окремо слід відзначати й те, як Артем «складається». Попри свої антропометричні дані він доволі гнучкий.
Епізод 1. Той самий гол «Вільярреалу» у падінні:
Епізод 2. Дебютний гол за «Жирону», коли після сильної подачі Циганкова він стрибав ледь не «вбік» (тут також помітне зависання у повітрі):
Гра головою Довбика корисна не лише у завершенні – він допомагає на стандартах у захисті та при лонгболах
Усі наведені моменти стосувалися виключно атаки та дій Довбика у завершенні при верхових подачах. Проте ці якості тренер Мічел використовує ще в інших фазах гри.
Перш за все, на стандартах біля власних воріт, де Артем регулярно відпрацьовує.
Друге – це перехід в атаку, коли захисній лінії під пресингом доводиться бити лонгболи вперед. Нехай у більшості випадків у пригоді стає гра українця корпусом, а не головою, але прикладів зі скиданнями після верхової боротьби теж вистачає.
Епізод 1.
Епізод 2.
Щоправда, відсоток подібних вдалих дуелей не є високим. Не тому, що Довбик погано бореться, а тому, що такі передачі переважно не є акцентованими, а вимушеними під тиском просто у якусь із зон попереду. На відміну від флангових подач у карний, коли партнери націлено шукають українця.
Наприкінці цікавий статистичний факт – «Жирона» є п‘ятою у Ла Лізі за середньою кількістю навісів, але другою найкращою після «Хетафе» за успішністю (37%). В Артема ж показник виграних верхових єдиноборств у сезоні становить 61%.
Фото: Rex Features, скриншоти трансляції MEGOGO
