Реткліфф – новий співвласник «МЮ»: заклав дім заради бізнесу, втік у Монако від податків, хотів купити «Челсі»
Один з найбагатших британців активно заходить у футбол.
Бажання більшості вболівальників «Манчестер Юнайтед» близькі до здійснення – сім‘я Глейзерів, яка володіє клубом з 2005 року, поступово відходить від справ. Американці врешті-решт пішли на продаж, хоча поки частковий.
На акції претендували 2 кандидати – Джассім бін Хамад Аль-Тані та сер Джим Реткліфф.
Катарський шейх наполягав на повному викупі та був готовий заплатити рекордні 6+ мільярдів фунтів, покрити борг у 970 мільйонів та додатково інвестивати 1,5 млрд, але безповоротно вийшов з перемовин після чергової відмови у жовтні.
Британець запропонував ~1,5 млрд фунтів за 25% акцій з повним контролем над спортивною складовою – і задовольнив вимоги Глейзерів.
Детально про хронологію цієї боротьби – тут.
Офіційне оголошення відбулося прямо перед Різдвом. Тож розповідаємо про майбутнього співвласника – 70-річного британського бізнесмена, у якого дуже цікава історія:
📌 пізно почав заробляти великі гроші;
📌 підійнявся на своїй університетській спеціальності;
📌 очолював рейтинг багачів Великої Британії;
📌 двічі тікав з Англії від податків;
📌 підтримував Брекзит;
📌 став можливою опцією для зменшення залежності від російського газу;
📌 інвестував у декілька видів спорту;
📌 після 60 років знайшов екстримальні хобі;
📌 критикував «МЮ»;
📌 міг придбати «Челсі».
Реткліфф зайшов у великий бізнес аж у 40 років. Заклав дім, а у 1998-му заснував INEOS
Реткліфф народився у 1952 році у передмісті Манчестера (6 км від центру), тому не варто ставити під сумнів заяви в інтерв’ю про «За «Юнайтед» з дитинства!» – це дійсно може бути правдою.
Його тато був теслярем, мама – бухгалтеркою, а син згодом став першим членом сім’ї, який вступив в університет. Але ні, це не історія про генія з «бідної родини», як її інколи подають – батько лише починав теслярем, а згодом почав керувати підприємством з вироблення меблів.
У 10 років Джим переїхав у Йоркшир, де розпочав своє навчання у хорошій школі. Вищезгаданий університет – Бірмінгемський, там Реткліфф вивчався на інженера-хіміка та отримав диплом у 1973-му. Потім магістратура у Лондоні (плот-твіст – придбав собі сезонний абонемент на «Челсі») та робота на звичайних хімфабриках або у нафтогазових компаніях.
Цей бекграунд у біографії важливий з огляду на декілька причин. Перша – свою майбутню кар’єру він побудував саме в основній спеціальності (диплом знадобився). Друга – значну частину життя англієць витратив якраз на навчання/практику, перш ніж наважитись зайти у великий бізнес.
Дебютна серйозна робота – аж у 37 років, коли Реткліфф працевлаштувався у глобальну приватну інвестиційну компанію Advent International.
Там – ключові знайомства та запуск власного проєкту, а через три роки – виплата у 40 мільйонів фунтів за хімічний підрозділ British Petroleum разом з бізнес-партнером. Звідки такі гроші? Зокрема завдяки ризику – взяв позику під заставу дому та усього свого майна.
💬 «Я розпочав бізнес у дні, коли доводилося ставити на кін всі активи. Я повинен був закласти 100%, усе, чим володів – тобто будинок, збереження та навіть долі дружини і моїх дітей», – розповідав Джим.
У 1998-му новий грандіощний початок – заснування INEOS. Сьогодні це четверта за величиною хімічна компанія у світі, у якої широкий асортимент. Наприклад, упаковання вашої зубної пасти цілком може бути зроблене з матеріалів, які вона продукує.
Річний оборот INEOS становить близько 60 млрд фунтів, виробнича база промислового гіганта охоплює 11 країн та має близько 26 тисяч співробітників.
Шлях до такого успіху теж своєрідний. INEOS не розміщувала акції на біржі та позичала кошти, щоб скуповувати активи хімічних та енергетичних компаній. Таких за 10 років було 22, а найуспішнішою стала угода щодо Innovene (дочірня BP, де раніше працював Реткліфф) за 6 млрд фунтів у 2005-му – це миттєво збільшило продажі у 4 рази.
Джим натомість отримав статус «складного у переговорах» бізнесмена. Його, як і всіх інших, іноді переслідували проблеми.
Реткліфф має титул «сера» та є одним з найбагатших британців. Але його хейтять за податки, Брекзит і переїзд у Монако
Сьогодні Реткліфф вважається однією з найбагатших людей Великої Британії. Точно сказати неможливо з огляду на те, як різняться дані спеціалізованих ресурсів та їхні рейтинги. Наприклад, у 2018-му The Times назвали Джима британцем з найбільшими статками (21 млрд фунтів). У 2020-му – другий за версією Bloomberg (та 55-й у світі), у 2023-му – знову перший, але тепер у списку Forbes (67-й у світі).
У 2018-му Реткліфф отримав від колишньої Королеви Єлизавети II титул лицаря-бакалавра – як символ визнання заслуг у бізнесі та інвестиціях.
Однак загалом ставлення до мільярдера в Англії, м’яко кажучи, неоднозначне.
Взяти до уваги хоча б ту інформацію, яка з’явилася у місцевих ЗМІ через 2 роки після набуття статусу «сера» – мовляв, Єлизавета II та спеціальна комісія шкодували про своє рішення та вчинили б по-іншому, якби знали усі обставини.
Обставини – це зокрема переїзд Джима у Монако у 2020-му.
Річ у тому, що Реткліфф входив у трійку найбільших платників податків у Великій Британії. Маневр з проживанням у князівстві дозволив непогано зекономити – його компанії заощадили близько 4 млрд фунтів, адже люди, які перебувають у Монако понад 183 дні на рік, не платять прибуткового податку та податку на майно (коли у ВБ податкова ставка для доходу понад 150 тисяч фунтів на рік складає 45%).
Це була вже не перша «втеча» Реткліффа. У 2008-му під час світової кризи у нього виникли певні проблеми, а наслідком цього став переїзд компаній у Швейцарію у 2011-му. Знову ж таки, щоб уникнути величезних податків та платити на 100 млн фунтів менше щорічно. Повернення у Велику Британію відбулося аж у 2016-му після зміни правлячої партії.
Ще один схожий приклад – порушена обіцянка. Свого часу Джим анонсував план щодо відкриття виробництво позашляховиків в Уельсі, що стало б поштовхом для економіки регіону (поява кількох тисяч робочих місць), але передумав та побудував такий завод у Франції.
Тож не треба дивуватися, що найпопулярніші коментарі до матеріалу The Athletic про Реткліффа за 2022-й такі:
🗣 «Він жахливий, це симптом усього, що пішло не так у цій країні за останні 40 років. Бачу, як він, зрештою, придбає якийсь клуб, якому не пощастить»
🗣 «Уявіть собі бажання бачити цього чоловіка у вашому клубі. Це симптом захворювання»
🗣 «Мої передчасні співчуття шанувальникам того клубу, у який він прийде»
🗣 «Особисто мені було б дуже незручно, якби «сер» Джим Реткліфф володів клубом, враховуючи його історію руйнівника профспілок і роботи. Ця людина багато у чому є токсином для Британії».
Більшість з них можуть бути написані противниками Брекзиту (виходу Великої Британії з Євросоюзу у 2020-му), бо Реткліфф – затятий прихильник цієї ідеї.
💬 «Брюссель став неефективним та бюрократичним. Ми острів, ми незалежний народ. Ми дуже творча нація, працьовита.
Ми можемо процвітати як незалежна нація, нам не потрібні люди в Європі, які вказують нам, як керувати нашою країною. У мене немає проблем зі спільним ринком, але я не думаю, що концепція, яка запропонована США, є життєздатною».
Як ви могли здогадатися, така позиція Джима пов’язана з питанням сплати податків.
В плані критики суспільства далеко не кінець. Оскільки Реткліфф працює у хімічній сфері, то нікуди не дітись від природоохоронців з Greenpeace та їхніх протестів. Сюди ж – історія з неекологічним видобуванням сланцевого газу (шляхом гідророзриву).
Однак це дуже складна та різностороння тема. З одного боку, критика не є безпідставною. Наприклад, через діяльність у Саудівській Аравії, звідки раніше пішло багато інвесторів на тлі вбивства журналіста у Стамбулі, але не компанії Реткліффа.
З іншого боку, проєкти Джима у цій сфері теоретично можуть допомогти Великій Британії скоротити залежність від російського газу. У жовтні минулого року бізнесмен навіть розмовляв про це з колишньою Прем‘єр-міністром Ліз Трасс.
Реткліфф вже у спорті: доля у Mercedes F-1, команда у велоспорті, організація рекорду марафону, «Ніцца»
Реткліфф не виділяється на тлі інших мільярдерів скромністю чи заощадливістю. Все як у всіх: має розкішний готель, частку у мережі бутик-готелів, 2 суперяхти, 4 приватних чартери, бренд одягу для мотоциклістів Belstaff, який викупила INEOS.
Примітивними натомість не можна назвати його захоплення у побуті та хобі.
У нього є досвід експедицій на Південний та Північні полюси на лижах (а також на найвищу точку Альпійських гір), участь у мотоперегонах, тріатлоні Ironman та марафоні у Сахарі, навчання кайтсерфінгом, велопрогулянки. І все – після 60 років.
Звідси – зацікавленість до спорту, у який з 2017-го Джим активно вкладає гроші.
Старт відбувся у Швейцарії, де Реткліфф придбав футбольний клуб «Лозанна» за 7 млн євро та віддав управління у руки своєму брату Бобу. Як згодом зробив це й у французькій «Ніцці», за яку у 2019-му довелося заплатити значно більше – 100 млн євро, найбільша сума в історії Ліги 1 (катарці брали «ПСЖ» за 70 млн).
За цей час «Лозанна» двічі вилітала. За підсумками минулого сезону якраз повернулася в еліту, але зараз знову знаходиться внизу таблиці.
У «Ніцці» пішло краще – у спадок залишалася хороша інфраструктура (мінус додаткові витрати), тож відбулися перші рекордні для клубу трансфери. З результатами непогано, нехай без стабільності – два потрапляння у топ-6 (з Крістофом Гальтьє та Патріком Вієйра) та два 9-х місця, зокрема у кампанії 2022/23.
У новому розіграші Ліги 1 «Ніцца» йде 2-ю після 17 турів, відстаючи на 5 очок від «ПСЖ». Тренує команду 34-річний італієць Франческо Фаріолі. Так, той самий, якого влітку кликав «Шахтар», але отримав відмову через війну.
Щоправда, до придбання частки в «МЮ» футбол навряд був пріоритетним видом спорту для Реткліффа. Інші активи:
☑️ Команда у вітрильному спорті з 2017 року. Ціль – виграти престижний «Кубок Америки», у якому з моменту заснування у 1851 році жодного разу не перемагали представники Великої Британії.
☑️ Придбання у 2019-му Team Sky у велогонках, однієї з найуспішніших команд XXI сторіччя. Тепер вона має назву INEOS Grenadiers, а її учасники перемагали на Тур де Франс, Олімпійських іграх та Джиро д‘Італія.
☑️ 33% акцій у команді Mercedes у Формулі-1. Контракт було підписано у 2020-му на 5 років, він має швидше іміджеву, брендову та спонсорську складову. Цьому, до речі, передував невеликий скандал – керівник Mercedes Тото Вольфф виступав проти договору. Одна з причин – розбіжності з Реткліффом у поглядах щодо вищезгаданого Брекзиту.
Втім, поки обходиться без гучних конфліктів, а Джим взагалі з’являвся на подіумі разом з Люїсом Гемільтоном.
Також варто згадати про допомогу в організації марафонів. На одному з таких було встановлено рекорд, який офіційно все ж не визнано світовим – кенійський легкоатлет Еліуд Кіпчоґе пробіг дистанцію 42 км 195 м менше, ніж за 2 години (на 20 секунд швидше). Проте під цей марафон спеціально були заготовлені ідеальні умови з пейсмейкерами, тому у реєстр показник не пішов.
У Джима багато спортивних галузей, але це додає унікальності його підходу до інвестицій у них – він намагається залучати фахівців з одного виду в інший (футболісти «Ніцци» якось випробовували на собі тренування велосипедистів).
💬 «Ми, власники INEOS, всі з Північної Англії – просто троє нормальних мужиків, які люблять спорт», – описував Реткліфф свою появу у цій сфері.
Реткліфф публічно критикував бізнес «МЮ» та ціни на клуби АПЛ – і намагався купити в Абрамовича «Челсі»
Реткліфф раніше публічно виступав за раціональність, коли тема заходила про інвестиції у спортивні проєкти. Сьогодні місцями це може виглядати комічно, адже слова Джима не відповідають його діям.
Придбання акцій «МЮ» – з цієї ж категорії. Ще у 2019-му він негативно висловлювався щодо цін на клуби АПЛ, наводячи у приклад невдалий, на його думку, бізнес манкуніанців:
💬 «Купити клуб АПЛ за мільярди? Ні, не зараз, це не є привабливим вкладенням. Ніколи не витрачатиму гроші абикуди, розкидаючись ними.
Усі кажуть, що «МЮ» та «Челсі» коштують 3-4 млрд фунтів. Слухайте, ніхто і ніколи не заплатить за них таку суму. Абрамович же заплатив за клуб 100 млн фунтів, Глейзери – 500, так?
INEOS завжди намагався знайти розумний підхід. Нам не подобається втрачати гроші. Якби так чинили, то не опинилися б там, де знаходимось тепер. Витрачати розумно – це частина нашої ДНК.
Ми витратили досить багато часу на аналіз, розглянули оцінку клубів. Подивіться на «Юнайтед». Їхній бізнес – у жахливому стані. Правильний менеджмент – відсутній, правильні купівлі – відсутні.
Вони обирали не тих тренерів, робили не ті трансфери. Як от Фред. Це все «дурні гроші».
«МЮ» витратив шалену суму після закінчення ери Алекса Фергюсона. А результати… Скажемо так, шоковано погані».
Однак напряму Глейзерів англієць ніколи не критикував:
💬 «Я все життя вболіваю за «Юнайтед», але він належить Глейзерам. Я зустрічався з Джоелом та Авраамом, це хороші джентльмени.
Але вони не хочуть продавати клуб. Ми не можемо просто сидіти склавши руки і сподіватися, що одного разу «МЮ» стане доступним для покупки».
І Джим дійсно не сидів, склавши руки. Шукав варіанти в АПЛ попри свої старі заяви. Серед них були «Ліверпуль», «Ньюкасл» та «Челсі». Усюди – невдача, а найбільш конкретний кейс був з лондонцями, коли Роман Абрамович вимушено продавав клуб навесні 2022-го під тиском санкцій.
Це була, як писали британські ЗМІ, «пропозиція в останню хвилину», (насправді взагалі поза дедлайном). Йшлося про загальну суму у 4,25 млрд фунтів («ніхто і ніколи не заплатить», ага) – 2,5 млрд основним траншем та 1,75 млрд інвестицій впродовж перших 10 років.
Оскільки на той момент у консорціуму Тодда Боелі вже був статус привілейованого учасника торгів, нічого не вдалося, а американець придбав «Челсі» приблизно за ті ж 4,25.
💬 «Я завжди вважав, що Лондон і Велика Британія знаходяться в центрі світу футболу – там більшість грошей.
У нас є шість чудових клубів – три на півночі, три у столиці. Але якщо ви подивитеся на Лондон, то у нього ніколи не було команди такого рівня, як «Баварія», «Реал» або «Барселона».
Я вважаю «Челсі» чудовим кандидатом на роль такого клубу у Лондоні. Іншими словами, щоб він мав такий самий авторитет, як саме місто.
Ось як би ми оцінили свої амбіції, якби вдалося купити «Челсі», – коментував тоді Реткліфф.
Також у Джима була ідея зайти в іспанську лігу та допомогти кризовій «Барселоні» з вигодою для себе:
💬 «Так, ми мали переговори. Ми сказали їм, що замість того, щоб продавати активи, ми заплатимо їм 2-3 млрд євро на ремонт «Камп Ноу» в обмін на 50% акцій клубу. «Барса» відмовилася від пропозиції, бо їхній клуб належить уболівальникам».
Можливо, всі ці невдачі були на краще – Реткліфф нарешті дочекався шансу придбати «МЮ». Нехай поки тільки 25% акцій за 1,5 млрд фунтів, але з бажанням повністю поглинути клуб до 2026 року, домовившись з Глейзерами.
В «МЮ» почав з головного – реструктуризації менеджменту. Тен Гаґу поки нічого не загрожує
Реткліфф попри купівлю лише 25% акцій матиме контроль над спортивною складовою – обиратиме головного тренера, директорів, скаутів тощо.
Це ситуація, де Джим почне свою перебудову. Глейзери залишатимуться біля витоків монетизації, але глобально на вектор розвитку не впливатимуть.
Що стосується бачення нового власника, то тут за основу можна взяти його давніші висловлювання, допоки немає актуальних офіційних коментарів.
Навряд все саме так працювати у клубі рівня «МЮ», однак про діяльність «Ніцци» він говорив наступне:
💬 «Мені хотілося б розвивати молоді таланти. Подобається модель «Саутгемптона» та «Лілля». Нам потрібно зрозуміти, як досягти успіху, перш ніж виписувати чек на велику суму. Це досить складно.
Потрібно намагатися шукати молоді таланти, намагатися бути ближчими до юнацького футболу. У «Юнайтед» це якось погано, вони наче не розуміють, що роблять».
До слова, про «Ніццу». Реткліфф є черговим прихильником мультиклубної системи, тож очікується кооперація двох команд. Він неодноразово захоплювався масштабами власників «Лейпцига» (Red Bull) та «Манчестер Сіті» (City Football Group), називаючи їх орієнтирами для себе.
Це довгострокові плани. Починати ж потрібно з короткострокових, вирішуючи найбільші проблеми. Здається, Джим та його люди швидко та успішно визначили їх – пріоритетною є структуралізація менеджменту.
Для вболівальників «МЮ» не секрет, що Глейзери та футбол – це щось дуже далеке один від одного, адже там хіба що Джоел здатен пояснити правила офсайда. Вони ніколи не приймали та не приймають спортивні рішення – вони їх затверджують. Тобто просто погоджуються з думкою тих, кого призначили відповідальними за функціонування клубу (некомпетентність з боку усіх сторін). Все коріння саме звідси – переплати за трансфери, дивні кадрові рішення, хаос.
І Реткліфф якраз починатиме з людей, які приносили Глейзерам на стіл рішення для підписів.
Авторитетні джерела пишуть, що всередині клубу вже переполох – значна частина персоналу злякалася за своє майбутнє. Старші керівники сподівалися на перемогу у торгах катарського шейха, адже він не планував займатися серйозними кадровими перестановками.
З найголовнішого – може піти спортивний директор Джон Мерто, про якого днями «цікаві» інсайди дав The Athletic:
І вже офіційно відомо, що в клубів не працюватиме генеральний директор Річард Арнольд. Попередні фаворити на позицію першого – Пол Мітчелл (працював у «Саутгемптоні», «Тоттенгемі» та «Монако»), на позицію другого – колишній виконавчий директор «ПСЖ» Жан-Клод Блан, який у лютому почав роботу в INEOS.
Зовсім інший випадок в Еріка тен Гаґа. Британські джерела досі стверджують, що нідерландець матиме величезний кредит довіри. Мовляв, нові акціонери вражені роботою, яку коуч виконав у складних умовах, а також не вважають його причетним до сьогоднішніх труднощів, особливо в умовах великої кількості травм.
Щодо трансферів, то очікувати чогось грандіозного вже зараз не варто – той же The Athletic зазначав, що діяльність попереднього менеджменту майже пробив ліміти ФФП. Тож взимку, найімовірніше, будуть виключно оренди. Пріоритет, як повідомив Фабріціо Романо, є ще один форвард – розглядають Доніелла Малена, Тімо Вернера та Серу Ґірассі. А от влітку точно шукатимуть зіркового центрбека.
INEOS натомість не збираються ігнорувати питання інфраструктури. Компанія планує інвестувати у модернізацію і розширення «Олд Траффорд» (востаннє стадіон глобально покращували у 2006-му) та тренувальну базу.
The Telegraph з посиланням на співрозмовника людину з оточення Реткліффа повідомив, що він «не збирається бути пасивним інвестором», а намагатиметься виправити становище, у якому опинився «МЮ».
Джим безумовно налаштований амбітно та, як стверджував сам, бажає повернути «Юнайтед» на законне місце.
Фото: INEOS, Matthew Lloyd/Bloomberg, Justin Tallis/AFP, Jean-Marc Ponte/Icon Sport, Peter Byrne/PA Images, Tim Goode/PA Images, Eric Alonso/Getty Images, Ash Donelon/Manchester United
