Каземіро підписали у паніці, за Антоні дали 95+5 млн з відчаю: нова пачка інсайдів The Athletic про «МЮ»
А взимку будуть тільки оренди.
Найближчим часом «Манчестер Юнайтед» офіційно оголосить про продаж 25% акцій британському бізнесмену Джиму Реткліффу, який візьме контроль над спортивною складовою діяльності клуби.
З цього приводу журналіст авторитетного видання The Athletic Лорі Вітвелл опублікував величезний матеріал, де детально розповів, куди приходить Реткліфф та яку зламану структуру успадкує. Все це на основі інсайдів, як манкуніанці поводилися на трансферному ринку в останні декілька років.
Tribuna.com зібрала найголовніші моменти внутрішньої кухні «МЮ», які були представлені у тексті.
Казали тен Гаґу, що грошей немає, а потім у паніці купили Каземіро. За Антоні встановили ліміт у 70 млн євро, але «з відчаю» віддали «Аяксу» 95+5
Основна частина аналізу The Athletic – це період, відколи «МЮ» вирішив призначити головним тренером Еріка тен Гаґа. Нідерландець, домовившись про перехід, ще під час роботи в «Аяксі» наприкінці сезону на декілька годин на тиждень відлучався, щоб обговорювати склад англійської команди з керівництвом.
Розмови проводилися переважно зі спортдиректором Джоном Мерто. Тен Гаґ одразу визначив свої пріоритети – він попросив нового центрхава (Френкі де Йонга або гравця такого типу), сформованого форварда та лівоногого центрбека.
Агенти, які на той час контактували з «МЮ», стверджували, що у цього клубу немає плану. Мовляв, маючи спеціальну базу даних скаутів, яка містить тисячі звітів, ніхто не складав список з потенційних підписань на кожну з позицій. Як це заведено у світі.
З огляду на це тен Гаґ взяв ініціативу у свої руки – і сьогодні у Мерто начебто вже є шорт-лист, де футболісти розподілені за пріоритетністю та з вказаною очікуваною вартістю. Але тоді навесні/влітку вплив Еріка обмежувався вибором кандидатів, яких йому пропонували. Зокрема це стосувалося центрбека – нідерландець обрав Лісандро Мартінеса з-поміж Йошко Гвардіола («Лейпциг»), Алессандро Бастоні («Інтер») та Пау Торреса («Вільярреал»).
Що стосувалося де Йонга, то клуб домовився з «Барселоною», але не з гравцем. Проте є сумніви, що той трансфер за 85 млн євро відбувся б навіть за згоди Френкі. Еріку сказали: «Грошей більше немає».
Ситуація кардинально змінилася після двох поспіль поразок на старті сезону АПЛ – 1:2 від «Брайтона» та 0:4 від «Брентфорда». Керівництво «запанікувало», тож почало шукати варіанти – і підписало Каземіро за 60+10 млн євро. При тому, що багато хто в клубі був проти цього трансферу. Потенційний перехід Деклана Райса за 120 мільйонів за оцінками виглядав кращою опцією – через довгострокову перспективу (англійцю було 23 роки) та ліміти фінансового фейр-плею.
Річ у тому, що Райс мав би значно меншу зарплату, ніж 350 тисяч фунтів на тиждень у Каземіро, та з огляду на його вік міг підписати довший контракт, який амортизував би витрати. Також враховувався можливий перепродаж гравця.
Однак була проблема – «Вест Гем» не хотів відпускати Деклана, а Ерік не бажав довго чекати на результат складних перемовин.
Цікава історія й з Антоні – виявляється, ним «МЮ» цікавився ще за тренерства Оле-Гуннара Сульшера. Тоді бразильця оцінювали лише у 25 млн фунтів. Через 8-10 місяців клуби вступили у перемовини, коли ціна вже виросла – влітку 2022-го манкуніанці сказали «Аяксу», що не заплатять понад 60 мільйонів.
А у підсумку віддали 86 мільйонів (95+5 у євро). Як повідомляє The Athletic, «з відчаю» в останні дні трансферного вікна. Згодом тодішній СЕО «Аякса» Едвін ван дер Сар розповідав, що провокував Мерто та гендиректора Річарда Арнольда зайти «так далеко, наскільки це можливо». Схоже, йому вдалося.
Цього сезону Каземіро більше лікується, ніж грає, а в Антоні 0+0 за системою «гол+пас» у 18 матчах.
Ті угоди мали вплив на трансфер Кейна та ФФП – у січні «МЮ» може розраховувати тільки на оренди (вдруге поспіль)
Наслідки того трансферного вікна стали помітними досить швидко. По-перше, «МЮ» не міг активно поводитися на зимовому ринку, хоча мав змогу підписати Коді Ґакпо після відходу Кріштіану Роналду – ПСВ йшов на продаж, а сам нападник, який провів хороший ЧС-2022, хотів грати за манкуніанців. Проте у клубі вирішили не витрачати гроші взимку – нідерландець опинився у «Ліверпулі», а «дияволи» орендували Ваута Веґгорста (забив 2 голи у 31 матчі).
По-друге, трансфер Каземіро та його зарплата змусила «МЮ» остаточно відмовитись навіть від спроб взяти Гаррі Кейна, який був пріоритетною ціллю тен Гаґа на позицію форварда. Причина – ФФП.
По-третє, це призвело до ситуації, що січень 2024-го теж обмежиться виключно орендами. Але до того ще було літнє вікно 2023-го.
Влітку «МЮ» взяв курс на омолодження у кожній з ліній – 20-річний Расмус Гойлунд, 24-річний Мейсон Маунт, 27-річний Андре Онана.
Як і минулого року, тен Гаґу сказали, що грошей буде мало, а у підсумку витратили значно більше очікуваного. Джерела The Athletic вважають, що Ерік міг би по-іншому розподілити ці кошти, якби заздалегідь знав кінцевий обсяг витрат.
Суперечливих моментів декілька:
📌 «МЮ» заплатив 55+5 млн фунтів за Маунта, у якого був рік до закінчення контракту. «Дияволи» побоялися конкуренції з «Челсі» та «Ліверпулем», хоча пріоритетом на ту мить був новий страйкер. Бонуси – це виплата лондонцям по 1 млн за кожен з 5 сезонів, коли хавбек гратиме понад 70% усіх матчів.
📌 «Аталанта» начебто сказала Гойлунду, що продасть його за 50 млн фунтів, а «МЮ» повідомила ціну у 60 млн. У результаті все закінчилося на позначці у 72 млн фунтів, бо вимоги італійців на тлі інтересу до Расмуса в якийсь момент сягнули 86 млн. Тобто клуб з Бергамо успішно повторив трюк «Аякса» з Антоні.
Усі ці витрати майже пробили ліміт ФФП. Тепер вдруге поспіль січень «МЮ» пройде за пошуком оренд (максимум двох). Такий розвиток подій здається дивним, оскільки доходи клубу за 2022-23 роки склали рекордні 648,4 млн фунтів.
У проміжному висновку The Athletic вказали наступне:
📝 «Проблемою протягом кількох сезонів була відсутність зв‘язку з одним трансферним вікном та наступним після нього. Не існувало всеосяжної концепції підбору персоналу, який переживав би управлінські зміни. Критики також стверджують, що «Юнайтед» не в змозі використовувати усталені галузеві зв‘язки для отримання кращих цін та не культивують активно той тип збору інформації, який міг би дати їм перевагу».
Очікується, що з приходом Реткліффа слідом за Арнольдом свою посаду втратить й Мерто. Це буде кінець «легендарної» трійки – раніше попрощалися з Едом Вудвордом, який свого часу хвалився, що клуб переглянув 804 правих фулбеки та підписав Аарона Ван-Біссаку.
Реткліфф натомість призначить на ключові ролі нових людей, які повинні виправити становище.
Щодо цілей на найближче майбутнє, то «МЮ» виходитиме на ринок Саудівської Аравії для продажу футболістів – Каземіро, Рафаеля Варана, Джейдона Санчо та Антоні Марсьяля. Це надто обнадійливий сценарій – у місцевій лізі є обмеження на легіонерів, тож робота з налагодження зв‘язків мала бути виконана на початку 2023-го з прицілом на літо, а не так пізно.
Бонус: як Мерто завадив Фергюсону та Сульшеру спробувати підписати Беллінґема
Окремо у матеріалі згадано, як Сульшер намагався переконати «МЮ» взяти у «Бірмінгема» 16-річного Джуда Беллінґема.
Для цього він попросив допомоги в Алекса Фергюсона, а також приготував презентацію з аргументами, чому «МЮ» має заплатити за юного англійця. Оле-Гуннар відчував, що присутність Фергюсона на зустрічі матиме позитивний вплив.
У Мерто був інший погляд на плани тренера. У момент, коли сер Алекс потиснув Беллінґему руку, він не дав їм поговорити – просто забрав Джуда та батьків з кімнати, щоб провести екскурсію інфраструктурою. Джерела The Athletic стверджують, що Фергюсон був дуже роздратований та виказав претензії спортдиректору особисто.
Фото: James Gill/Danehouse, Matthew Peters/Manchester United, Jay Barratt/AMA, «Евертон»
