«Зоря» грає в «бий-біжи» – і перемагає. Ван Леувен створив ефективний стиль з пресингом та ставкою на клас виконавців
Розбираємо неочікуваного претендента на чемпіонство.
«Зоря» створила справжній прецедент в українському футболі – з обмеженими ресурсами увірвалася у боротьбу за чемпіонство, подарувавши найкрутішу розв’язку за останні декілька років. А ще здобула прихильність тим, що на відміну від своїх конкурентів не веде боротьбу на інформаційному фронті.
За усім цим ховається також немало проблем, про які треба говорити, однак зараз вони відходять на другий план. І це доволі логічно – луганська команда стає ковтком свіжого повітря для пересічного вболівальника.
Це стосується й гри – на тлі потуг «Шахтаря», «Дніпра-1» та «Динамо» підопічні нідерландського тренера Патріка Ван Леувена дійсно вирізняються. Щоправда, навряд чи можна назвати його стиль сучасним або прогресивним. Ні, це просто дуже ефективний прямолінійний та динамічний футбол.
В міжсезоння «Зоря» перебудувалася на 80%, а навесні 2023-го взагалі залишилася без трьох основних гравців (Олега Данченка, Ігоря Кірюханцева та В’ячеслава Чурка). Попри це команда видала шалену серію – 10 перемог в 11 матчах.
Попереднім тренером, який заслужив на похвалу класною роботою, був Роман Григорчук – у «Чорноморці» ми розглядали білд-ап, персональний пресинг, грамотну побудову атак тощо. «Зоря» Ван Леувена – абсолютна протилежність, такий собі контрольований хаос. Давайте розбиратися детальніше.
Основний принцип гри Ван Леувена – швидко доставити м’яч на чужу половину та «підтиснути»
Перше, що потрібно знати про «Зорю» – вона не прагне контролю. Як тільки футболісти отримують м’яч, то зовсім не проти з ним одразу ж розлучитися шляхом довгої передачі вперед. Так, ви, можливо, здивуєтесь, але претендент на золото пропагує справжній «бий-біжи» та за ключовими показниками цього стилю переважає усі колективи УПЛ.
Інша річ – якість та відпрацювання, здавалося б, простої тактики. Нехай статистика не вводить в оману – «Зоря» лупить м’яч не від відчаю. Визначимо завдання та цілі підходу коуча та порівняємо їх з умовним «Вересом», який в УПЛ йде другим за наведеною вище метрикою.
Отже, в обох команд є завдання – якомога швидше доставити м’яч вперед. Тепер цілі – для чого це робить «Верес» (за суто суб’єктивними спостереженнями):
1. Немає альтернативного розвитку атаки;
2. Є ризик обрізатися біля власних воріт, довго контролюючи м’яч футболістами нижчого рівня;
3. Потреба хоча б якось постачати м’яч форварду, нехай це навіть будуть передачі в боротьбу.
У «Зорі» все по-іншому, її цілі:
1. Швидше перетнути центр поля, щоб створити тиск безпосередньо на чужій половині – для цього в момент пасу різко підіймаються лінії захисту та півзахисту;
2. Доставити м’яч у небезпечні зони на флангах, звідки можна виконувати кроси в карний (звідси лідерство за навісами);
3. Миттєво скористатися розривами суперника, який при спробах атакувати залишає за спиною вільний простір.
«Зоря» цього сезону вже тричі проводила матчі з володінням менше як 38% – і в усіх трьох перемогла. В суперниках – «Динамо» (перше коло), «Дніпро-1» та «Чорноморець».
Однак те, що команда виконує багато лонгболів, не означає, що вони є бездумними та розрахованими виключно на вдачу. Луганці активно використовують й сильні передачі низом між лініями на 30-40 метрів, й швидкі переведення у 2-3 паси. У цьому компоненті найяскравіше виділяються центрбек Арсен Батагов та опорник Володимир Бражко. Демонструємо на конкретних прикладах:
Епізод №1. «Зоря» у дві передачі виводить на ворота Герреро, атаку розрізним довгим пасом розпочинає Батагов:
Епізод №2. Батагов виконує зряче переведення на фланг, де простір під передачу фулбека атакує один з партнерів:
Епізод №3. Бражко помічає відкривання Русина та дає діагональ у вільну зону:
Епізод №4. На перший погляд, типовий винос – але на нього вже очікує Герреро:
Епізод №5. Перехоплення від Бутка біля свого карного та гол після двох виконаних передач:
Показовою у цій історії також є карта втрат – вона підтверджує, що з м‘ячем команда переважно працює на чужій половині (де його найбільше втрачає), а от центру поля в футболі Ван Леувена майже не існує:
В останній третині «Зоря» допускає 48% усіх своїх втрат, а за загальною кількістю в УПЛ ця цифра вища лише в «Динамо» та «Дніпра-1», які тепер теж пропонують щось наближене до прямолінійного стилю.
Велику роль відіграє клас виконавців – «Зоря» сильно оверперформить
Запитаєте: «Окей, Ван Леувен придумав оперативно переходити центр поля, а далі що? Що він пропонує у фінальній третині?». А знаєте, здається, що нічого. Тренерський штаб наче повністю покладається на клас гравців атакувальної лінії, даючи їм повну свободу.
Тут задум Ван Леувена теж не важко розгадати – 4-5 футболістів стабільно отримують вільний простір (бо суперник не встигає повернутися), а вміння Сергія Булеци, Едуардо Герреро, Назарія Русина, Дениса Антюха та інших дозволяє виконувати найвищі локальні завдання на рівні УПЛ. Результатом цього стають серйозні розбіжності актуальних показників та метрик, які оцінюють очікувану гостроту моментів:
За усіма параметрами – це великий оверперформ від «Зорі».
Загалом ледь не половина м‘ячів у 2023-му були забиті саме завдяки індивідуальній майстерності. Вдалося нарахувати 7 таких голів з останніх 15.
➡️ гол Герреро з-за меж карного «Металісту»;
➡️ сольний прохід Русина проти «Металіста 1925»;
➡️ стінка Булеци та Герреро проти «Металіста 1925»;
➡️ дальній удар Антюха у грі з «Чорноморцем»;
➡️ гол Бражка зі штрафного «Колосу»;
➡️ удар Русина у ближню дев‘ятку воріт Рибака з «Дніпра-1»;
➡️ шикарна передача Русина на Герреро у тому ж матчі з «Дніпром-1»;
А ще 1 з пенальті та 3 зі стандартів – з прямих розіграшів або другим темпом, як от м‘яч капітана Максима Імерекова «Металісту».
Русин проводить свій найкращий сезон у кар’єрі. Бражко, Булеца та Герреро – нові зірки УПЛ
Окрім Батагова, який часто відповідає за початок атак, ключовими фігурами у складі «Зорі» можна назвати ще чотирьох гравців.
Назарій Русин
Для Русина цей сезон – найкращий у кар’єрі за результативністю, 9+5 за системою гол+пас у 26 матчах. Назарій виглядає дуже впевнено, що відображається у виявленні ініціативи – він знаходиться серед лідерів УПЛ за спробами дриблінгу у середньому за гру (у 75% випадків зберігає володіння).
Інша чеснота – відпрацювання на захист. Тут Русин у топ-10 атакувальних гравців за поверненнями м’яча в останній третині. Форвард працює по усьому периметру:
Синій – перехоплення, жовтий – контрпресинг, сірий – позиційний відбір
Володимир Бражко
Все частіше зустрічаються думки, що Бражко – найкращий опорник чемпіонату та людина, яка вже повинна була отримати шанс в основі «Динамо». Підстави для цього є – Ван Леувен використовує схему, за якої 21-річний хавбек самотужки бере на себе відповідальність в центрі поля, при цьому встигаючи підключатися до атак (зі своїм поставленим ударом).
Трохи статистики: Бражко – третій серед хавбеків за середньою кількістю єдиноборств в захисті (виграє понад половину) та другий за середньою кількістю повернень м’яча загалом та у контрпресингу (в обох показниках поступається лише Підгурському з «Руха»).
Сергій Булеца
Якщо гра Русина та Бражка стала певною мірою відкриттям, то перформанси Булеци насправді не дивують. Свій рівень Сергій тримає декілька сезонів поспіль, а під керівництвом нового тренера отримав ще більше свободи та відповідає за креатив.
Булеца, до речі, разом з Михайлом Мудриком та Георгієм Судаковим – другі найкращі асистенти чемпіонату (7, більше тільки в Олександра Піхальонка).
Едуардо Герреро
Тут, напевно, можна обійтись й без коментарів – 5+4 у 9 матчах. Проте слід звернути увагу ще на декілька речей. Перше – Герреро класно діє корпусом після лонгболів та у ситуаціях 1 в 1, друге – одразу налагодив порозуміння з партнерами, третє – не шкодує віддавати паси в моментах, де більшість нападників намагалися б самотужки завершити епізод.
Ходять чутки, що в орендному договорі з «Маккабі» є пункт викупу 23-річного панамця за 500 тисяч євро, який президент Євген Геллер начебто хоче активувати.
Заслуги Ван Леувена не слід применшувати – його треба хвалити за дисципліну та пресинг
Помітили, що в описі сильних сторін гравців регулярно згадується їхня працездатність? Це вже окрема похвала Ван Леувену. Якщо інші команди УПЛ після лонгболів виключаються та дивляться, що буде далі, то «Зоря» одразу готується до перехідних фаз – щоб зустрічати суперника після втрати та створювати тиск попереду.
Черговий показовий факт – луганці є лідерами за кількістю відборів та підборів у середньому за матч (84.59). Що цікаво, найближчі конкуренти – представники нижньої частини таблиці («Верес», «Чорноморець», «Минай» та «Ворскла»).
Тобто Ван Леувен грамотно використовує ситуативний пресинг. Коли атака втрачає м’яч, то не перебудовується, а навпаки миттєво вступає у колективний відбір. Інколи «Зоря» діє навіть сміливіше – одразу пропонує агресивну гру.
Приклад №1. Персональний пресинг при розіграші від воріт:
Приклад №2. Пресинг після втрати:
Приклад №3. Зональний пресинг у білд-апі «Чорноморця», що закінчилося голом:
Приклад №4. Пресинг у перехідній фазі з перехопленням та сольним проходом Русина, який також завершився взяттям воріт:
***
Наприкінці хотілося б повторити тезу, яку звучала в одному з попередніх матеріалів. «Зоря» Ван Леувена – це про продуману прагматичність, що виявилося найкращою стратегією за наявних ресурсів.
Маючи у складі виконавців непоганого за українськими мірками рівня тренер не намагався побудувати щось складне, а зіграв від простого – за що поки отримує винагороду у вигляді позитивного результату.
Фото: «Зоря», інфографіка Tribuna.com, скриншоти трансляцій FootballHub
