11 найгірших команд топліг ХХІ століття
З Пандєвим, Ґрілішем, «Дербі» та фінансовими махінаціями.
«Альмерія» проводить жахливий сезон у Ла Лізі – 17 березня, перед паузою на матчі збірних, у 29-му турі клуб зміг здобути свою першу перемогу в чемпіонаті, маючи зараз в активі 13 очок (0,45 очка за матч). Недалеко втекли і «Гранада» з «Шеффілдом» – в обох клубів у своїх змаганнях зараз по 14 очок у 28 матчах – по 0,5 за гру.
Прямо зараз «Альмерія» вписується у перелік найгірших команд у топлігах цього століття. Вибудовували цей список саме за кількістю очок за матч – адже і Серія А на початку нульових, і Бундесліга увесь період мала 18 команд, і, відповідно, меншу кількість матчів.
8-11. «Труа», 2015/16
18 очок, 0,47 очка за матч
«Труа» був новачком Ліги 1 того сезону – повернувся до турніру після вильоту у 2013-му. Перед сезоном від клубу очікували боротьби за виживання – але, власне, боротьби і не було. За 38 турів «Труа» спромігся виграти лише тричі, причому вперше – вже у 2016-му.
Традиційно для таких проблем клуб змінив кількох тренерів. У першу половину сезону командою керував Жан-Марк Фурлан, який і повернув клуб в еліту – але так і не виграв з нею у тому сезоні жодного матчу. Далі прийшов Клод Робен – з ним «Труа» навіть виграв у «Лілля», здобув нічиї із «Бастією» та «Монако», але програв усі інші чотири матчі. Завершували сезон з алжирцем, місцевою легендою Мохамедом Браджою із власного тренерського штабу – але шанси на порятунок були вже мінімальні.
Зате саме «Труа» увійшов в історію – у 30-му турі саме в матчі проти них «ПСЖ» достроково став чемпіоном ще в березні. Парижани виграли 9:0 на полі суперника – а Ібрагімович оформив покер.
Помітних гравців у європейському футболі ні до того сезону, ні після у складі «Труа» 2015/16 майже не було – можна згадати хіба Джиммі Кабо, який узимку перебрався до «Лорʼяна», а минулого сезону став одним з гравців сенсаційного «Ланса».
Де зараз: борються за виживання в Лізі 2 попри гроші City Football Group.
8-11. «Пескара», 2016/17
18 очок, 0,47 очка за матч
«Пескара» теж повернулася до Серії А після трирічної перерви, ще й з четвертого місця через плей-оф – і теж була одним з кандидатів на виліт.
При цьому в команді було побільше відомих імен, ніж у «Труа» – догравали ексгравець «Наполі» та «Інтера» Уго Кампаньяро, ексгравець «Мілана» та «Дженоа» Альберто Джилардіно та ексгравець обох міланських клубів Саллі Мунтарі, набивав практику в оренді Браян Крістанте.
Перші три очки в одному матчі «Пескара» здобула вже у другому турі – адміністративно: на полі програли «Сассуоло», однак суперник випустив на поле відстороненого гравця. Першої ж перемоги на полі довелося чекати аж до лютого 2017-го, коли вже все було більш-менш ясно (усього 5 набраних очок між цими матчами). Зате як виграли – забили одразу 5 голів «Дженоа».
До лютого «Пескарою» керував Массімо Оддо – для якого досвід із клубом і в Серії Б, і в Серії А був першим у ролі головного тренера. Рятувати «дельфінів» після нього взявся легендарний в Італії Зденек Земан – власне, вищезгадані 5:0 сталися вже за нього, але порятунку не допомогли.
Де зараз: борються у третьому дивізіоні за повернення в Серію Б, з якої вилетіли ще у 2020-му.
8-11. «Шальке», 2020/21
16 очок, 0,47 очка за матч
Провал «Шальке» того сезону шокував багатьох – це була, можливо, вже не команда для боротьби за ЛЧ (попередні два сезони клуб фінішував 14-м і 12-м), але все одно нею можна займатися здоровим неймдроппінгом: Хунтелар, Мустафі, Колашинац, які доєдналися по ходу сезону, Настасич, Тшау, Бенталеб, Кабак, Ібішевич, Стамбулі – усі грали на високому рівні чи до, чи після.
Але на полі геть не йшло ще з минулого сезону – клуб ледь не замахнувся на рекорд берлінської «Тасманії» без перемог, не вигрававши в лізі 30 матчів поспіль (у берлінців був 31). Зупинили серію (але не виліт) несподівані 4:0 проти «Гоффенгайма».
Зрештою, постійні зміни тренерів не додавали клубу стабільності – а їх протягом сезону було пʼять, що є рекордом ліги! Починали з Девідом Вагнером (це не остання його згадка в матеріалі), далі був Мануель Баум, в. о. Хуб Стевенс (який пізніше відмовився повноцінно очолити клуб) і Крістіан Гросс (який за два місяці все ще плутав прізвища футболістів). Закінчували з Димитріосом Грамозісом – призначення вже з прицілом на повернення з другої Бундесліги (вдалося, але вже не з ним).
Де зараз: борються за виживання у другій Бундеслізі та читають чутки про можливе зникнення клубу.
8-11. «Анже», 2022/23
18 очок, 0,47 очка за матч
Історія буквально минулого сезону. «Анже» проводив свій восьмий поспіль сезон в Лізі 1 – хай здебільшого в усіх і боровся за виживання. Головними зірками клубу на ЧС-2022 стали марокканці Софʼян Буфаль та Аззедін Унаї – обох клуб вже у зимове трансферне вікно не втримав. Окрім того, в складі команди були той-таки Набіль Бенталеб та Ян Валері з досвідом гри в АПЛ.
Не допомогло: хоч в перших восьми матчах у клуба і було дві перемоги (поспіль!) та дві нічиї, вже після 12-го туру клуб впав на 20 місце – і не підіймався. Не рятувало й те, що це був останній сезон Ліги 1 до скорочення – вилітали одразу 4 клуби, тож дістатися до рятівного 16 місця було все важче.
Власне, тренерів теж було кілька – входили у сезон з Жераром Батіклем, з яким непогано пройшли попередній рік, далі трохи попрацював Абделазіз Буазама зі структури клубу. Причому його звільнили не стільки за 0:5 від «Монпельє» – а за те, що він, ймовірно, виправдав звинувачення одного зі своїх футболістів Ільєса Шетті, сказавши гравцям «нічого страшного, усі ми торкалися дівчат». Закінчували сезон вже з Александром Дюжу.
Зате фанати «Анже» подарували того сезону новітню тактику відволікання суперника під час пробиття пенальті.
Де зараз: йде другим у Лізі 2, претендує на повернення в Лігу 1.
7. «Тулуза», 2019/20
13 очок, 0,46 очка за матч
Винятковий випадок у цьому переліку – адже мова йде про недограний сезон (якщо памʼятаєте, у Лізі 1 після перших зняттів обмежень пандемії вирішили просто не догравати сезон – «Тулуза» зіграла 28 ігор на момент паузи). Але очок за матч доволі мало, тож все-таки його включили до переліку.
З відомих футболістів у команді був хіба Яя Саного, в якого так і не пішло в «Арсеналі» і на вищому рівні загалом, і орендований у «Астон Вілли» голкіпер збірної Хорватії Ловре Калинич, який встиг зіграти 4 матчі до коронавірусної перерви.
Стартувала «Тулуза» у тому сезоні непогано – з 13 очок 12 було набрано у перших 10 турах. З них 9 – за Алена Казанови, якому фанати за пʼять матчів без перемог почали надсилати у поштову скриню погрози вбивством, через що той пішов з клубу. Але далі стало лише гірше – Антуан Комбуаре за свій строк здобув одну перемогу, Дені Занко – одну нічию.
Однак головний провал, який підкреслює жахливе становище клубу, стався у Кубку – вилетіли від любительського «Сен-Пріве Сент-Ілера», через що з посади пішов й Комбуаре.
Можна лише гадати, як склалася б доля тієї «Тулузи», якби сезон продовжили. Факт – це один з найгірших виступів команди топліги.
Де зараз: знову грає в Лізі 1, йде 11-ю, а завдяки перемозі у Кубку Франції торік навіть зіграли в ЛЄ – дійшли до 1/16 фіналу.
5-6. «Астон Вілла», 2015/16
17 очок, 0,45 очка за матч
«Астон Вілла» за сезон до того врятувалася від вильоту – були на відстані лише трьох очок. Зробили це з Тімом Шервудом, який ще й вивів команду у фінал Кубка Англії. Здавалося б, є підґрунтя для розвитку – тим паче, що у складі були як і досвідчені Майка Річардс, Габріель Агбонлахор, Ідрісса Гує та Бред Гьюзан, так і відносно молоді таланти – Адама Траоре, Джордан Аю, Жордан Верету, і, звісно, 20-річний Джек Ґріліш.
Але справи пішли кепсько – після стартової перемоги над «Борнмутом» на виїзді «Вілла» не могла виграти 20 матчів АПЛ поспіль. З тих матчів найкраще, що було – певне, 0:0 із «Ман Сіті», який і сам проводив не найкращий сезон.
Другу перемогу – над «Пелес» – приносив вже не Шервуд, з яким попрощалися ще в жовтні, а Ремі Гард. Але і той, і майбутня зірка Ґріліш запамʼяталися у його недовгий період не цими очками – а відстороненням Джека і відправкою його у дубль на певний час. Молодий футболіст пішов гуляти після 0:4 від «Евертона» – кому ж таке сподобається.
Але сезон закінчували і не з Гардом – а з в. о. Еріком Блеком, який так і не виграв на чолі клубу.
Де зараз: борються за вихід в ЛЧ наступного сезону та змагаються у Лізі Конференцій.
5-6. «Кʼєво», 2018/19
17 очок, 0,45 очка за матч
Цей сезон був початком кінця «Кʼєво» – клубу з передмістя Верони. У команді не було відомих імен – та й тренер Лоренцо ДʼАнна, який очолив клуб по ходу сезону попереднього, не те щоб був з вагомими досягненнями.
Досягти чогось із веронцями теж не вдалося – до жовтня клуб заробив два очки і опинився на 20-му місці вже з другого туру. Спойлер: вище так і не піднявся. І більш іменитий Джампʼєро Вентура, і третій захід в клуб Доменіко Ді Карло не врятували – за увесь сезон «Кʼєво» здобув лише дві перемоги. Екстренер збірної Італії ж заробив за свій місяць з лишком роботи одне (!) очко – іронічно, що посади лишився саме після нього.
Але 14 нічиїх врятували б «Кʼєво» від потрапляння у цей перелік – 20 очок складали б 0,59 очка за матч, що більше, ніж у клубів на місцях 8-11. Втрутилося адміністративне керівництво клубу: подали неправдиву звітність у Серію А, через що з «Кʼєво» зняли три очки.
Зате встигли подратувати одного героя Серії А тих часів – у виїзному матчі проти «Ювентуса» (0:3) воротар Стефано Соррентіно відбив удар з пенальті Кріштіану Роналду.
Де зараз: у 2021-му виключений з Серії Б та професійного футболу загалом через викликані в тому числі коронавірусом податкові борги.
4. «Гаддерсфілд», 2018/19
16 очок, 0,42 очка за матч
Обіцяли ж вам повернення Давіда Ваґнера. Саме німець і в майбутньому тренер «Шальке» входив у цей сезон як головний у «Гаддерсфілді» – клубі-сенсації попереднього сезону. Сенсації, бо від нього чекали вильоту одразу ж – а той врятував під його керівництвом прописку в АПЛ.
Під новий сезон команду «підсилили» одразу низкою гравців. Так, у лапках – бо якщо захисник Теренс Конголо (20 млн євро) провів 32 матчі, то вінгер Адама Діакабі (10 млн євро) за 12 появ на полі в АПЛ зробив 0+0. Вінгер Рамадан Собхі (6,5 млн євро) зробив 3+2, а найкращим бомбардиром клубу в АПЛ у той сезон з чотирма голами став Карлен Грант, який... прийшов з «Чарльтона» з Д3 за 1,7 млн євро узимку! Бо найдорожчий новачок попереднього сезону – Стів Муньє за 13 млн євро – за увесь сезон ліги теж спромігся лише на 3 голи та 2 асисти.
Але, забігаючи наперед, Ваґнер вже жодного стосунку до приходу Гранта не мав: після нічиєї 0:0 з прямим конкурентом «Кардіффом» у 22-му турі «Гаддерсфілд» опинився лише з 11 очками – у восьми від безпечної зони. Тож клуб і тренер попрощалися за згодою сторін. Рятувати запросили Яна Зіверта – на той момент у нього був досвід головним лиш у клубі Д4 Німеччини та дубля «Боруссії». Німцеві це, як можна здогадатися, не вдалося.
Цікаво, що у тому сезоні АПЛ є клуб, який втратив усі 6 очок проти «Гаддерсфілда». Так, зі своїх трьох перемог дві клуб здобув із «Вулвергемптоном» – 2:0 на виїзді, 1:0 вдома. Аномалія.
Де зараз: борються за виживання у Чемпіоншипі – станом на міжнародну паузу знаходяться у зоні вильоту
3. «Сандерленд», 2005/06
15 очок, 0,39 очка за матч
На диво, у тій команді «Сандерленда» є знайомі доволі широкому загалу прізвища – зокрема, Рорі Делап, який поки ще не став відомий своїми аутами, та Дін Вайтхед, який потім стане помітною фігурою у «Стоку», а поки виявився з трьома голами одним з найкращих бомбардирів клубу у тому сезоні.
Сезон у команді Міка Маккарті (потім попрацює з «Вулвергемптоном» в АПЛ та збірною Ірландії) склався кепсько з самого початку – 5 поразок на старті і безвилазне 20 місце вже з 11-го туру. Власне, дві перемоги з трьох «Сандерленд» здобув вже не з ним – а з легендою клубу Кевіном Боллом, який став в.о. тренера до кінця сезону.
За його каденції та за участі Делапа стався і комічний випадок у домашньому матчі з «Фулгемом» у квітні 2006-го. На «Стедіум оф Лайт», «стадіоні світла», через сніговий шторм настільки нічого не було видно, що Делап зіштовхнувся головами зі своїм партнером по команді Джорджем Маккартні і зламав ніс, а Болл прямо визнавав, що не бачив подій на полі. У підсумку арбітр достроково припинив гру – її зіграли передостанньою в сезоні, і «Сандерленд» все-таки зміг здобути хоча б одну перемогу удома.
Антоні Ле Таллек забиває гол у першому таймі матчу з «Фулгемом»
Де зараз: йдуть у середині таблиці Чемпіоншипа, мають у складі брата Джуда Беллінґема, українця Назарія Русина і епічну документалку на Netflix.
2. «Анкона», 2003/04
13 очок, 0,38 очка за матч
Проєктом «Анкони» займався колишній спортивний директор легендарної «Перуджі» Ерманно Пʼєроні. Під його керівництвом відносно скромний клуб пройшов шлях з Серії С до Серії А усього за два роки – і в 2003-му, озброєний низкою підсилень (фактично збудованим з нуля складом), зокрема, ексфутболістом «Роми» Еузебіо Ді Франческо та орендованим в «Інтера» молодим північномакедонцем Гораном Пандєвим, мала підкорити і найвищий дивізіон.
Однак проблеми розпочалися ще до сезону – клуб не міг знайти тренера, яким, зрештою, став Леонардо Менічіні без досвіду роботи головним (і пропрацював 4 матчі). Далі краще не стало – перше коло клуб пройшов без перемог узагалі, перші три очки за один матч заробивши у квітні 2004-го в матчі з «Болоньєю» удома (друга була у передостанньому турі з «Емполі»). Фінальний відрив від передостаннього «Емполі» склав 17 очок!
Епічним моментом у сезоні стала «сутичка» гравця «Анкони» Пʼєтро Паренте з Япом Стамом з «Лаціо». Перший вдався до доволі брудного прийому, однак коли нідерландець підвівся, стало страшно вже за життя Паренте – цей жах в його очах йому згадували ще довго.
Але завадили «Анконі» не лише звичні для таких ситуацій тренерські перестановки та рандомні підписання, як бразилець Маріо Жардел, який приїхав з надлишком зайвої ваги і не зміг довести щось путнє. Завадив і власне Пʼєроні – своїми фінансовими махінаціями: частину зарплат футболістам він платив «в чорну», тоді як з самої «Анкони» йшли виплати гравцям, які за клуб і не грали.
Закінчилося це тим, що після 13 набраних очок – антирекорд Серії А – Пʼєроні подав фіктивну фінансову звітність, що призвело до розслідування. «Анкона» зникла, а її власник навіть трохи відсидів.
Де зараз: після кількох перероджень «Анкона 1905» грає у Серії С – бореться за виживання.
1. «Дербі», 2007/08
11 очок, 0,29 очка за матч
Так. Ніхто і цього сезону вже не побʼє легендарний антирекорд «Дербі» сезону 2007/08.
Теж новачок АПЛ – вийшли в лігу через плей-оф Чемпіоншипа – був одним із кандидатів на виліт, але ж не настільки. Свою єдину перемогу «Дербі» здобув ще на відносному старті сезону – обіграли у вересні «Ньюкасл».
Іронічно, що це сталося якраз після 0:6 від «Ліверпуля» – на тлі того результату ірландський букмекер Paddy Power навіть достроково здійснив виплати усім, хто поставив на виліт «Дербі».
Але далі ані тренер Біллі Девіс, ані його наступник Пол Джуелл не змогли виправити ситуацію – і команда, в якій найяскравіше потім засяє завдяки своїй карʼєрі коментатора Роббі Севідж, фінішувала з антирекордними 11 очками.
Не допомогла навіть зміна керівництва – на тлі осінніх невдач фанати звинуватили керівників у неефективному використанні коштів, і Пітер Ґедсбі, який лише в 2006-му з консорціумом придбав «Дербі», залишив посаду.
Офіційно «Дербі» вилетів з АПЛ 29 березня 2008-го – це досі антирекорд найбільш раннього вильоту з англійської ліги.
Від 19-го «Бірмінгема» «Дербі» за підсумком сезону відстав на 24 очки.
Де зараз: бореться за повернення у Чемпіоншип, ідучи в лідерах Ліги 1.
Фото: Panoramic, Chronicle Live, Andy Hooper/Global Look Press
