АПЛ теж винна у «злочинах» «Ман Сіті». 14 років – занадто довгий термін, щоб виловлювати порушника
Ліга довго чекала незрозуміло на що.
АПЛ висунула просто-таки купу звинувачень у бік «Ман Сіті» щодо фінансових порушень з 2009 по 2018 роки – і щодо небажання співпрацювати з розслідуванням з 2018 року й донині.
Буде дуже дивно, якщо «Сіті» не буде покараний: занадто явними були і фіктивні спонсори, й неспівмірні витрати, і перебільшені доходи. І клуб справді в цьому винен – бо без брехні у звітностях так обходити правила ФФП (як внутрішні, так і УЄФА) було б неможливо.
Наслідки повинні бути – геть до виключення клубу з ліги. Це буде справедливо – адже хтозна, де була б зараз команда Марка Гʼюза, якби шейхи з ОАЕ не вливали безконтрольно гроші.
Але навіть у цьому кроці АПЛ, який рано чи пізно мав статися, є величезна проблема. Навіть так: ВЕЛИЧЕЗНА.
Звучить вона так: «Сіті» робив рівно те, що АПЛ в моменті йому дозволяла.
Якщо поглянути на перелік звинувачень, то можна помітити, що з сезону 2013/14 додалося до основних ще одне: відсутність повідомлення АПЛ про зміни у майбутніх фінансових планах. Тобто, щонайменше з 2013-го року АПЛ розуміла: щось іде не так. Десь їй брешуть.
Протягом того сезону, до речі, УЄФА теж оштрафувала «Сіті» на 16 млн фунтів за порушення ФФП – про це клуб сам написав у своєму звіті.
Звинувачення про саботаж розслідування стартують з 2018-го – тобто, почалося воно лише тоді.
Немає питань до тривалості розслідування: період у 10 років та усі фінансові документи справді важко осягнути у короткий термін, особливо коли раз по раз за процедурою вимушений (а то й сподіваєшся) чекати відповіді від клубу.
Питання, власне, до періоду у 10 років: а чи справді між 2013 та 2018 роком треба було чекати? Це питання лише в цьому періоді може поставити «Ліверпуль» Брендана Роджерса, який у 2014-му програв «Сіті» чемпіонство в 2 очки; «Тоттенгем», який не потрапив у 2015-му в ЛЧ через те, що «Сіті» став другим; «МЮ», який у 2016-му програв «Сіті» останнє місце в ЛЧ лише через різницю мʼячів; «Арсенал» у 2017-му, який теж не потрапив в ЛЧ; знову «МЮ» в 2018-му, який зайняв друге місце в АПЛ.
І це лише мова про ті роки, коли АПЛ просто незрозуміло чого чекала. Що «Сіті» «спалиться» на порушенні сам? Та він і до того особливо не ховався, що може витрачати, скільки захоче. Що за них всю роботу зробить УЄФА? Смішно – занадто вразлива там система, щоб саме у цьому випадку різко згадати про «строки давності» й визнати клуб винним (!) так, щоб він постраждав на суму меншу, ніж яку заплатив за Фабіана Делфа.
Зрештою, між визнанням CAS остаточно «Сіті» винним у порушенні ФФП АПЛ мовчала два з половиною роки – хоча її правила дозволяли клуб покарати за це вже одразу.
А розпочни АПЛ розслідування у 2013-14-му, до 2018-го ці порушення навряд би повністю сталися: вже навіть по цьому трансферному сезону видно, що клуб збавив свої апетити – вперше за часів шейхів вийшов у плюс, не придбавши Пепу взимку випадково якогось лівого захисника за 100 млн євро (тепер це задача «Челсі»).
Зате не постраждали б ці сезони й клуби:
2018/19: «Ліверпуль», який програв чемпіонство в 1 очко;
2019/20: «Лестер», який би потрапив в ЛЧ замість «Сіті»;
2020/21: «МЮ», який програв чемпіонство;
2021/22: знову «Ліверпуль» із програним чемпіонством в 1 очко;
Зрештою, 2022/23: «Тоттенгем», можливо, йшов би зараз у зоні ЛЧ.
Звісно, презюмувати, що «Сіті» усі ці роки б пролітав повз ЛЧ – вчинок на межі накиду: ми не знаємо, чи відмовилися б прийти в клуб Роберто Манчіні, Пеп Гвардіола, та меншою мірою Мануель Пеллегріні, які звикли працювати у фінансово необмежених ресурсах (що не скасовує таланту останніх двох); чи прийшли б у «Сіті» всі ті гравці, які зрештою і займали місця, які займали – клуб без фінансових порушень навряд би забезпечив і всі заплачені гроші, й зарплати гравцям.
Але навіть якщо половини цих випадків завданої шкоди можна було уникнути – їх треба було уникати. А не сидіти і спостерігати 10 років за тим, як один клуб намагається зруйнувати ваш же турнір.
Фото: Darren Staples/Global Look Press
