Плакав під час гімну КНДР, а потім став єдиним північнокорейцем у Бундеслізі. Нетипова історія Чона Те Се
За зовнішність та стиль гри його навіть прозвали «корейським Руні».
Збірна Північної Кореї була, напевне, найбільш екзотичним учасником ЧС-2010. Востаннє до цього КНДР грала на світовій першості аж за 44 роки до того, коли ще молодий режим Чучхе не закрутив усі гайки, а більшість гравців народилися ще за часів японської окупації єдиної Кореї, тож пам‘ятали більш-менш цивілізований світ. Тому світовим уболівальникам у 2010 році було цікаво глянути на цей уламок соціалістичної революції у ХХІ столітті, що вирвався з-під Залізної Завіси.
Вже на самому початку першого матчу збірної КНДР на південноафриканському мундіалі, навіть до нього, вболівальників розчулив один з гравців Північної Кореї, який не міг стримати сліз під час свого державного гімну. Звали цього гравця Чон Те Се та він був одним із небагатьох легіонерів у збірній КНДР на тій світовій першості, представляючи «Кавасакі Фронтале».
Чемпіонат світу для КНДР більше нічим не запам‘ятався, крім хіба що жахливої гри з Португалією в другому турі, коли Роналду забив корейцям навіть через спину. Але Бразилії в першому турі Північна Корея навіть змогла дати бій, програвши мінімально з рахунком 2:1. Чон на свій рахунок записав асист, але насправді провів поганий матч, змарнувавши кілька корейських контратак своїми безглуздими дальніми ударами в молоко. А той гол виявився єдиним для корейців на ЧС-2010.
Та провал на мундіалі не завадив Чону піти на підвищення у «Бохум», який тоді грав у Другій Бундеслізі, та потім навіть провести 5 матчів у Бундеслізі за «Кьольн», з яким, щоправда, Те Се вилетів з вищого дивізіону. За свій перший німецький клуб кореєць забив 14 голів у чемпіонаті, а от за «козлів» єдиному північнокорейцю в історії Бундесліги забити жодного голу не вдалося. Хоча брали Чона у «Кьольн» не просто так, а щоб замінити самого Лукаса Подольскі, який взимку 2012 року вилетів через травму.
Після періоду в Німеччині 29-річний Чон Те Се у 2013 році вирішив повернутися в Азію, підписавши контракт з південнокорейським «Сувон Блувінґс». Так, саме південнокорейським. Це може здаватися дивним, адже уявити гравця збірної КНДР у К-Лізі майже так само абсурдно, як зараз уявити ізраїльтянина у чемпіонаті Палестини чи росіянина в українському клубі.
Ви могли подумати, що плакав він під час чемпіонату світу через страх перед розстрілом на Батьківщині і після того втік у адекватну Корею просити політичний притулок. Але ні. Адже на його справжній Батьківщині йому загрожувало хіба що харакірі.
Південнокорейська родина не завадила Чону грати за КНДР
Чон Те Се народився у японській Нагої в родині так званих дзайніті, як у країні Сонця, що сходить називають місцевих етнічних корейців. І, хоч його батьки мали південнокорейське походження, та вирішили йому дати освіту за ідеологією Чучхе. Погодьтеся, що любити диктаторські режими на відстані набагато легше, ніж жити під їхньою владою.
Японське та корейське законодавство стосовно дзайніті дуже цікаве. Річ у тому, що Японія не визнає КНДР як державу, тож навіть ті, хто мають походження з Південної Кореї та народилися в родині японських корейців, можуть обирати самі, громадянство якої Кореї вони можуть взяти.
Тому Чон Те Се після освіти у Корейському університеті Токіо, спонсованому з Пхеньяна, наситився пропагандою сповна та вирішив змінити південнокорейське футбольне громадянство на північнокорейське. До того ж, банально за рівнем саме збірна КНДР була найбільш доступною для футболістів.
Хоча насправді рівень Чона як футболіста не був аж таким поганим, яким він показав себе на чемпіонаті світу. Забивши 46 голів у 112 матчах Джей-Ліги, Те Се став одним з найкращих футболістів «Кавасакі» та японського чемпіонату зокрема і закономірно пішов на підвищення у вищезгаданий «Бохум».
Що стосується тих самих сліз перед матчем із Бразилією, то і вони були цілком щирою радістю, але аж ніяк не страхом перед Кімом. Вирощений в цивілізації Чон Те Се не міг повірити, що йому випала честь зіграти на чемпіонаті світу проти самої Бразилії, на що він не міг сподіватися, коли обрав грати за далеко не найсильнішу збірну Північної Кореї. «Це було неймовірно для такого неелітного гравця, як я, грати на чемпіонаті світу. Поруч зі мною стояли бразильські зірки. Я ніколи не забуду той момент», – згадував Чон.
Корейська націоналість дозволила Чону не вважатися легіонером у К-Лізі. Хоча він далеко не єдиний представник КНДР у чемпіонаті Республіки Корея: за історію Північної Кореї у місцевій збірній пограло чимало дзайніті, які могли вільно подорожувати світом і обирати собі для гри будь-який клуб, а не той, куди партія скерує. Зокрема, у Південній Кореї. Як, скажімо, партнер Чона по збірній на тому самому мундіалі Ан Йон Хак, теж народжений у Японії.
Хоча насправді південнокорейське футбольне законодавство та громадськість на диво лояльні до футболістів з країни-сусідки. Так, КНДР за законами Республіки Корея вважається тимчасово окупованою територією, а самі дві країни досі перебувають у стані війни. Тож випадок Чона фактично те ж саме, якби за український клуб грав футболіст «збірної ДНР». Хоча тут також важливим є факт, що КНДР та Республіку Корея не розводять навіть у відбіркових турнірах та вони чимало разів грали між собою.
Завершивши кар‘єру у травні 2023 року після кількох клубів Джей-Ліги, Чон Те Се скористався вродженим громадянством Республіки Корея та перебрався з Японії до Сеула. Нині 39-річний екс-футболіст є телезіркою у Південній Кореї, адже працює тренером жіночої футзальної команди селебріті «Вандер Вумен» з місцевої медіаліги, що транслюється в телешоу Kick a Goal.
Під керівництвом Чона грають акторка, дві реперки, співачка, модель та ведуча прогнозу погоди. Погодьтеся, чи не найкраще життя для північнокорейського футболіста після завершення кар‘єри.
Наприкінці посту закликаю не толерувати і не романтизувати Північну Корею та її спорт. КНДР є ворогом України, адже постачає зброю російським терористам, і саме ця зброя зокрема допомагає окупантам убивати українців. Спорт не є і ніколи не був поза політикою, і навіть історію Чона Те Се диктаторський режим Кімів може використовувати в цілях пропаганди, як і будь-які успіхи північнокорейських спортсменів на міжнародній арені. Показовим є те, що великий патріот Північної Кореї Чон, вихований за її канонами в Корейському університеті Японії, ніколи там не жив та після завершення кар'єри перебрався у Сеул.
Якщо вам цікаві подібні незвичні історії спортсменів, то підписуйтеся на мій Телеграм-канал «Їксперґ», де я час від часу публікую різноманітні цікаві розповіді.
