Гаїті, Заїр та ще 8 найнесподіваніших учасників чемпіонатів світу у ХХ столітті

Від редакції: ви знаходитесь у блозі Троєщинський їксперґ. Його автор написав цей матеріал в рамках блогерського конкурсу «Кубок світла», призовий фонд якого складає 25 тисяч гривень. Ви також можете стати учасником.

***

Кожен чемпіонат світу з футболу дарує нам нових дебютантів, які до цього ніколи раніше не грали на світових першостях. Цьогорічний мундіаль бідний на такі команди – лише країна-господар Катар грає на чемпіонатах світу вперше. Є ще, скажімо, Вельс чи Канада, які з першого погляду здаються дебютантами, але насправді вже грали по разу на світовій першості в минулому столітті.

Проте в історії футболу було чимало збірних, в участь котрих на минулих чемпіонатах світу важко повірити нині, враховуючи теперішній невисокий статус цих збірних. Я обрав 10 найяскравіших таких команд, які дуже давно, ще в ХХ столітті, колись грали на найпрестижнішому турнірі збірних, але не є сильними командами тепер.

Індонезія (1938)

Точніше, тоді ще це була колоніальна збірна Нідерландської Ост-Індії. Проте справедливо її наступником вважають саме Індонезію, яка нині зірок з неба не хапає навіть на азійському рівні, незважаючи на великий інтерес місцевих уболівальників до футболу.

В колоніальні часи індонезійська команда зуміла одного разу проповзти на мундіаль – всього третій в історії футболу. Та відбірковий турнір на ЧС-1938 був фарсом. Єдиними двома азійськими збірними (окрім Британської Палестини, що потрапила в європейській відбір), що зголосилися на участь у кваліфікації, були безпосередньо Нідерландська Ост-Індія та Японія. Проте вже після розподілу цих двох команд на єдину групу Японія передумала і знялася з відбору, тож Індонезія отримала автоматичну путівку у Францію. І це не остання подібна історія з того мундіалю, яку я згадаю в цьому пості.

Проте безпосередньо історія участі Індонезії в фінальних частинах чемпіонатів світу закінчилася, так і не розпочавшись – чи не найшвидше серед усіх збірних, що коли-небудь брали участь у мундіалях. ЧС-1938 ще не мав групового етапу, тож команди стартували одразу з 1/8 фіналу. В тому матчі індонезійці поступилися Угорщині з рахунком 6:0 і з ганьбою повернулися додому.

Куба (1938)

Збірна Острова Свободи, який тоді справді був островом саме свободи, а не соціалізму, могла б дебютувати на мундіалі на 4 роки раніше, проте в фіналі кваліфікації ЧС-1934 поступилася Мексиці. Перед чемпіонатом світу 1938 року ж Куба потрапила в дуже велику і складну єдиноамериканську відбіркову групу з США, Колумбією, Коста-Рикою, Мексикою, Сальвадором і Нідерландською Гвіаною (нині Суринам). Єдиний нюанс – УСІ ці збірні знялися з відбору після визначення учасників групи, тож Куба поїхала на чемпіонат світу автоматом. Складно подумати, що було б, якби і Куба знялася. Можливо, її просто попросили б вимкнути за собою світло в американському відборі.

Але, на відміну від Нідерландської Ост-Індії, кубинці довели, що не дарма їх боялися інші американські збірні. Збірна Острова Свободи зуміла подолати Румунію в першому раунді, щоправда, не з першого разу. Тоді ще не існувало серій пенальті, тож після нічиєї 3:3 за підсумком 120 зіграних хвилин кубинці перемогли румунів у переграванні з рахунком 2:1.

Проте вже в 1/4 фіналу кубинці мусили зустрітися зі значно сильнішими та свіжішими шведами. Скандинавська збірна не була обтяжена не те що переграванням, але раундом 1/8 фіналу в принципі – їхні суперники з Австралії не з‘явилися на мундіаль, тож Швеція потрапила до чвертьфіналу автоматом. В підсумку це вилилося в розгромну поразку Куби з рахунком 8:0, що поставила мінорну крапку в історії вільного Острова Свободи на чемпіонатах світу з футболу.

Ізраїль (1970)

Здавалось би, що саме зараз ізраїльський футбол переживає свій найбільший пік, враховуючи, що місцева збірна в минулому розіграші Ліги Націй здобула путівку в найвищий дивізіон. Але ні – 52 роки тому збірна Ізраїлю досягла ще більшої вершини, єдиний раз за свою історію зігравши на чемпіонаті світу з футболу. Щоправда, враховуючи їхній шлях туди, можна сказати, що підйом в еліту Ліги Націй є значнішим досягненням.

Річ у тому, що на той мундіаль Ізраїль поїхав у статусі найкращої збірної… Океанії. Тоді ще не існувало окремого відбору для ОФК, і він був спареним з азійським через малу кількість охочих збірних у обох конфедераціях. Ще дивнішою виглядала присутність у океанічно-азійському відборі збірної Родезії – тодішнього Зімбабве з півдня Африки.

Що стосується Ізраїля, то жеребкування звело його з двома найсильнішими збірними тихоокеанського регіону: в першому раунді ними була обіграна Нова Зеландія з загальним рахунком 6:0, а в другому – Австралія з загальним рахунком 2:1. Цього виявилося достатньо, щоб саме команда з Землі Обітованної поїхала на чемпіонат світу в Мексику.

На самому мундіалі Ізраїль зміг здобути дві нічиї у групі – проти Швеції та Італії. Проте через поразку Уругваю в першому турі цього виявилося недостатньо для виходу з групи, тож Ізраїль посів 4 місце та поїхав додому в свою чудову країну на узбережжі, за версією ФІФА, Тихого океану.

Збірна Ізраїлю, хоч і не потрапила на чемпіонат світу більше ні разу, на довгий час залишилася в Океанії навіть після відділення окремого азійського відбору. Ставши членом АФК, Ізраїль виявив, що велика частина збірних – здебільшого арабських – не бажала грати з ним, тож перекантувався в ОФК до вступу в УЄФА перед ЧС-1994.

Гаїті (1974)

Несподівано, але ця маловідома збірна з західної частини однойменного карибського острова теж колись грала на чемпіонаті світу. Справа в тому, що північноамериканський відбірковий турнір на той мундіаль збігся з Чемпіонатом Націй КОНКАКАФ – аналогом Ліги Націй, і пройшов цей турнір через у столиці Гаїті. В першому раунді, який був відбірковим на цей Чемпіонат Націй, креольці впевнено розібралися зі збірною Пуерто-Рико, розгромивши їх з рахунком 12:0 за сумою двох матчів.

На домашньому для Гаїті турнірі об‘єдналися всі переможці попереднього раунду в єдину групу, що власне була прообразом сучасного Кубка КОНКАКАФ й провели одне коло матчів у Порт-о-Прансі. Господарі посіли перше місце з 8 очками, випередивши Тринідад і Тобаго, Мексику, Гондурас, Гватемалу та Нідерландські Антильські острови, й у якості єдиного представника КОНКАКАФ та з кубком найкращої збірної Північної Америки поїхали до ФРН.

На самому ж мундіалі гаїтяни не змогли набрати жодного очка, поступившись Італії (1:3), Польщі (0:7) та Аргентині (1:4). Обидва голи Гаїті на чемпіонатах світу забив найкращий бомбардир збірної, що за сумісництвом провів за неї найбільше матчів, Еманюель Санон.

Заїр (1974)

Про цю збірну ви могли не чути, адже ця держава вже так не називається. Мова йде про Демократичну Республіку Конго – батьківщину Дьюмерсі Мбокані та Яніка Болазі, яка до 1998 року називалася саме Заїром. Тодішній прапор однієї з найбільших африканських країн у когось може викликати стійкі асоціації з містом Кам‘янське, але точно не з теперішньою ДР Конго.

Відбірковий турнір на ЧС-1974 в Африці був до неможливого простим – звичайна турнірна сітка з фінальною групою з трьох команд. На шляху до фіналу конголезці подолали Того, Камерун і Гану, а в фінальній групі виявилися сильнішими за Замбію та Марокко.

Сказати, що єдиний представник чорного континенту на німецькому мундіалі зганьбив Африку – нічого не сказати. Матчу Югославія-Заїр належить розділений рекорд найбільшого розгрому в історії чемпіонатів світу – 9:0 і, як би це не було сумно визнавати, не на користь конголезців. З різницею в 9 м‘ячів завершувалися ще два поєдинки на мундіалях – Угорщина побила з таким рахунком Південну Корею у 1954 році та познущалася з Сальвадора з рахунком 10:1 у 1982-му.

Окрім того, Заїр програв з рахунком 0:2 Шотландії та на один гол більше пропустив від Бразилії, тож поїхав додому ні з очками, ні з голами, зате з повною торбою із 14 пропущених м‘ячів. При цьому результаті десь посміхнулися збірники Нідерландської Ост-Індії з 1938 року, адже з тих пір їхнє досягнення не було найгіршим.

Сальвадор (1970, 1982)

Єдина збірна, згадана тут, що виступала на чемпіонатах світу двічі – в знак виключення, адже обидві ці участі були непоказними. Збірна найменшої країни Центральної Америки тоді далеко не була найменшою в КОНКАКАФ. Так, Сальвадор аж до кінця 1980-з років був доволі сильною збірною на тлі інших північноамериканських команд і досягав непоганих результатів у фінальних частинах чемпіонату КОНКАКАФ. А їхній прохід на ЧС-1970 викликав цілу війну з Гондурасом, що був обіграний ними в кваліфікації.

Так, відбір до мексиканського мундіалю – дебютного для збірної Сальвадора – став для цієї команди по-справжньому нервовим. Спершу не без помарок була пройдена група з Нідерландською Гвіаною та Нідерландськими Антилами (добре, хоч у Нідерландів не було територіальних претензій до Сальвадора). Із Гондурасом сальвадорці зійшлися в півфіналі відбору – тоді не враховувалися додаткові показники на кшталт голів, тож після поразки Сальвадора на виїзді з рахунком 1:0 та перемоги 3:0 вдома було призначено додатковий матч у Мехіко. Саме перемога збірної Сальвадора в тому матчі призвела до шестиденної, але дуже кривавої війни. Не лише нам не пощастило з сусідами.

Оговтавшись від липневої війни, у вересні 1969 року Сальвадор також не без нервів і зі ще одним додатковим матчем здолав Гаїті, відстрочивши їхній дебют на мундіалях на 4 роки.

Що стосується відбору до ЧС-1982, то там все було так само, як із проходом Гаїті на мундіаль за 8 років до того. У фінальну групу, яка була власне чемпіонатом КОНКАКАФ, Сальвадор вийшов у якості найсильнішої збірної Центральної Америки на пару з Гондурасом, залишивши за бортом північноамериканського кубку Гватемалу, Коста-Рику та Панаму. Фінали відбулися в столиці Гондурасу Тегусигальпі, і там Сальвадор здобув друге місце, пропустивши вперед лише господарів, та вийшов разом з ними на мундіаль. Добре, що тоді всі залишилися задоволені проходом на ЧС і обійшлося без воєн.

На обох своїх чемпіонатах світу Сальвадор не набрав жодного очка й запам‘ятався хіба що вищезгаданою поразкою від Угорщини в Іспанії з рахунком 10:1, коли Ласло Кішш оформив найшвидший хет-трик в історії світових першостей – за 7 хвилин. Окрім угорців, перемоги над Сальвадором в його 6 матчах на чемпіонатах світу здобули двічі Бельгія (3:0 та 1:0), Мексика (4:0), СРСР (2:0 з дублем киянина Бишовця) та Аргентина (2:0).

Кувейт (1982)

Про участь цієї близькосхідної країни в іспанському мундіалі могли забути всі, тільки не Мирослав Ступар. Як би це не було прикро визнавати, та саме українському арбітру належить одна з найбільших суддівських помилок в історії чемпіонатів світу. Подумайте лишень: Ступар скасував гол Франції у ворота Кувейту лише через те, що гравцям арабської команди здалося, ніби вони почули його свисток про фол французів. Після вмовлянь від кувейтського еміра українець взяв та й просто скасував той гол. Що не допомогло Кувейту ані зачепитися за очки в тому матчі (програли 4:1), ані вийти з групи.

Але згадаємо також і шлях кувейтської збірної на ЧС-1982. У спільному азіатсько-океанійському відборі араби потрапили в групу із Південною Кореєю, Малайзією та Таїландом, здобули 6 очок (нагадаю, тоді за переможні матчі давали ще по 2 бали) і вийшов у фінальну групу. Там Кувейт набрав 9 очок, залишивши позаду Нову Зеландію, Китай та Саудівську Аравію.

На самому мундіалі, окрім вищезгаданої поразки французам у другому турі, кувейтці в дебютному матчі зіграли внічию 1:1 з Чехословаччиною та в завершальній грі поступилися Англії з рахунком 1:0. Не можна назвати єдиний мундіаль для скромного Кувейту провальним – принаймні один прикарпатський чолов‘яга ту збірну точно пам‘ятатиме завжди.

Ірак (1986)

За часів Саддама Хуссейна країна з терен Месопотамії прославилася не лише лютою диктатурою, а й футболом. Іракська збірна стала однією з двох членів АФК (разом з Південною Кореєю), яка пройшла азійський відбір на мексиканський мундіаль. Той кваліфікаційний турнір складався з трьох етапів, поділених за зонами на західну та східну – відповідно Ірак став переможцем західної зони збірних Близького Сходу. Причому грала всі домашні матчі ця збірна на нейтральних полях через війну, що тоді тривала в країні.

Перший раунд був груповим етапом, на якому Ірак виявився сильнішим за Катар (що й казати про рівень цієї команди), Йорданію та Ліван, котрий знявся з відбору вже після його початку. Другий і третій раунди були матчами на виліт. Спершу Ірак здолав ОАЕ завдяки більшій кількості голів на виїзді (ще б пак, адже Ірак усі матчі проводив не вдома) – перемога 2:3 в Еміратах та поразка 1:2 у матчі-відповіді, що відбувся в Саудівській Аравії. В фіналі близькосхідної кваліфікації іракці ж перемогли в безкомпромісному дербі найдемократичніших країн Сирію з загальним рахунком 3:1 і отримали путівку в Мексику.

Сам мундіаль цілком очікувано Ірак провалив, не здобувши в групі жодного очка. Араби поступилися одній за одною збірним Парагваю, Бельгії (їм Ірак забив єдиний свій гол на чемпіонатах світу) та Мексиці. Гірше на тому турнірі виступила лише Канада, яка нині ризикує стати найгіршою командою мундіалю знову.

ОАЕ (1990)

Збірна Еміратів зупинилася за два кроки до кваліфікації на ЧС-2022, поступившись Австралії у стиковому матчі АФК. Проте це не є найліпшим досягненням арабської команди на чемпіонатах світу – одного разу вони таки зуміли пробитися в фінальну частину мундіалю. Сталося це на останньому до розпаду соціалістичного табору чемпіонаті.

На відміну від Іраку 4 роки тому, ОАЕ були змушені пройти вже через єдиний азіатський відбір, не поділений на дві зони. Так, у першому груповому раунді суперниками Еміратів стали Кувейт, Пакистан та Південний Ємен (така країна тоді ще існувала). Останні знялися після жеребкування, тож у групі з трьох збірних ОАЕ посіли 1 місце, набравши рівну кількість балів з Кувейтом і випередивши учасників ЧС-1982 за різницею голів.

Фінальний етап відбувся в Сінгапурі та складався з однієї групи, де Емірати стали другими після Південної Кореї, залишивши за бортом мундіалю Катар (якому лише 1 балу не вистачило, щоб не стати дебютантом на домашньому ЧС), Китай, Саудівську Аравію та КНДР.

В Італії збірна ОАЕ посіла останнє місце в групі з Колумбією, ФРН та Югославією, програла всі три матчі з рахунком 0:3, 1:5 та 1:4 відповідно і поїхала додому в статусі найгіршої команди того мундіалю.

Ямайка (1998)

Звісно, в пострадянському просторі завдяки одній пісні ніхто про участь цієї острівної країни на французькому мундіалі не забув. Але все ж пропоную відмовитися від маленької культури наших сусідів та занести Ямайку в цю добірку – попри стале кліше, її участь на ЧС-1998 не була болем, а радше гордістю для народу цієї маленької країни.

Північноамериканський відбір на ЧС-1998 відбувався за вже звичною схемою – стикові матчі між найслабшими збірними та два групових етапи. Ямайка була змушена пройти всі ці три раунди. У стикових матчах карибської зони островитяни переграли Барбадос з загальним рахунком 3:0 та потрапили в групу другого етапу разом з Мексикою, Гондурасом та Сент-Вінсент і Гренадінами. Останні були найслабшою збірною етапу – найяскравіший матч за їхньою участю закінчився перемогою Гондурасу з рахунком 11:3.

Що ж стосується Ямайки, то ця збірна несподівано посіла 1 місце в групі, випередивши Мексику. Проте вже в фінальній групі саме «ацтеки» виявилися сильнішими, і Ямайка посіла останнє прохідне, 3 місце вслід за збірною США та залишивши позаду Коста-Рику, Сальвадор і Канаду.

На відміну від більшості представлених тут збірних, єдина участь Ямайки в мундіалях не була аж такою невдалою. Так, перші два матчі «реґґі-бойз» програли – Хорватії з рахунком 1:3 та Аргентині – нізащо не вгадаєте – аж 5:0. Проте в останньому турі Ямайка по-справжньому грюкнула дверима та обіграла суперників по алфавіту – збірну Японії – з рахунком 2:1. Враховуючи високий статус збірної Аргентини з Батістутою та те, що Хорватія в підсумку посіла на ЧС-1998 3 місце, можна сказати, що дебют Ямайки на мундіалях вдався доволі непогано як для збірної такого рівня.

Та все одно збірна Ямайки запам‘яталася у Франції не стільки грою, скільки легендарною піснею про матч з Аргентиною та вболівальницями, які любили носити одяг на кілька розмірів менший.

***

Як бачите, більшість згаданих тут збірних не досягли успіху на своїх єдиних в історії чемпіонатах світу. Та їхні вболівальники точно не мають за це їх картати – для цих невеликих команд точно головне не перемога, а участь.

Вже у ХХІ столітті дебютантів мундіалів, особливо серед екзотичних країн, стало набагато менше. Аномалією став ЧС-2006, на якому було так багато дебютантів, що я цьому присвячував окремий пост. Запрошую вас його прочитати як другу частину цього посту.

Очевидно, що ми знову побачимо купу незвичних дебютантів вже на наступному чемпіонаті світу, адже з 2026 року кількість учасників фінальної частини зросте на третину. Але хто зна, можливо, якийсь Мозамбік за ці 4 роки доросте до гранда африканського футболу й його можливий дебют на ЧС-2026 вже не буде такою сенсацією. Хоча, звичайно, хочеться нарешті побачити повернення України на світову першість якнайшвидше.

Про участь яких із згаданих тут збірних на чемпіонатах світу ви почули вперше? Пишіть у коментарях та підписуйтеся на мій блог у Telegram!

Фото: FIFA, Kicker, Istvan Bajzat/Global Look Press