Tribuna/Футбол/Блоги/ЗСУ переможуть! /Тамара Яніна: «Мій чоловік має право бути і на алеї героїв, і вписаний в історію України. Його імʼя має бути викарбувано хоч на якомусь камінці»

Тамара Яніна: «Мій чоловік має право бути і на алеї героїв, і вписаний в історію України. Його імʼя має бути викарбувано хоч на якомусь камінці»

Фанат запорізького «Металурга» загинув під час оборони Маріуполя.

Автор — Tribuna.com
13 березня, 09:30
1
Тамара Яніна: «Мій чоловік має право бути і на алеї героїв, і вписаний в історію України. Його імʼя має бути викарбувано хоч на якомусь камінці»

Тамара Яніна, дружина полеглого азовця із Запоріжжя, фаната ФК «Металург» Олексія «Індіанця» Яніна, дала інтервʼю, в якому розповіла про футбольне захоплення чоловіка, підтримку від українського фанатського руху, а також наголосила на важливості створення меморіалу для родин загиблих військових.

Наводимо декілька важливих тез з інтервʼю. Повний запис доступний за посиланням.

***

– Олексій дуже багато часу провів на трибуні і був запеклим футбольним фанатом. Що він вам розповідав про своє футбольне життя?

– Саме в цих колах і формувались його характер та особистість. Він і зі скінхедами трохи товаришував. Він пропагував здоровий спосіб життя – не пити, не палити, займатись спортом. З 9-ти років його віддали на бокс, потім він ще тайським боксом займався. Люди, які його знали у цих футбольних колах, називали його «культовою особистістю 2000-х».

Мені це безмежно приємно чути, бо ці люди знають значно більше про цей його етап життя, ніж я. Мені дуже цікаво було слухати історії про те, яка в них була мода на одяг, на зовнішній вигляд. Я тоді ще була мала, а він на той час вже їздив на виїзди. Мені було дуже цікаво про це слухати, бо я до цього не була дотична. Це був цілий невідомий для мене світ.

Це були перші люди (фанатські рухи – прим.), які пішли добровольцями захищати країну у 2014-му році. Це ті, на кого суспільство якоюсь мірою колись махнуло рукою. Мовляв, нічого доброго з них не буде. Їх називали хуліганами, проблемами. Казали, що з ними треба щось робити, виправляти, перевиховувати.

А ці люди зараз стоять на захисті Батьківщини – це раз. І памʼятають загиблих хлопців, одні з найперших – це два. До того ж систематично стабільно допомагають сім'ям загиблих – це три.

Я в одному зі своїх постів написала, що ніколи в житті б не подумала, що мене буде підтримувати фанатський футбольний рух. Мене і мою дитину. Мені б навіть в голову таке ніколи не прийшло.

Одні з перших, стабільно. Завжди цікавляться про те, як справи, чи не потрібно чимось допомогти, в той час, коли державна допомога працює не так, як написано. А це просто люди, які тобі нічим не зобовʼязані. Вони просто це роблять в памʼять про мого чоловіка.

Це не моя заслуга. Це все заслуга мого чоловіка. І він своєю багаторічною діяльністю – не тільки подвигом в повномасштабці, а і своєю діяльністю тривалістю у пів життя – залишив мені з сином такий безцінний спадок. Він так дбає про нас – руками інших людей. Сьогодні дбає, і буде дбати надалі. Це найцінніше.

***

– У вашому випадку немає навіть, куди занести квіти. А що ви думаєте про меморіальний комплекс? Чи планується? Що кажуть родинам загиблих героїв? Чи важливо це для вас?

– Дуже важливо. Я сама не розумію чому, але це моя ідея фікс, щоб мати куди прийти й куди привести сина. Я сама не знаю, чи це мені потрібно. Я чомусь так вирішила. Але мені здається, що мій чоловік, хоч він і не похований, він також має право бути й на алеї героїв, і вписаний в історію України. Його імʼя має бути викарбувано хоч на якомусь камінці. Хочеться кудись приходити.

Можливо, це така людська природа. Ти ж можеш поставити пару фотографій вдома і приходити до них, але так заведено, що є памʼятники, цвинтарі. І ти ходиш, провідуєш душу померлого. Хоча насправді ж в могилі душі загиблого вже немає.

Нам насправді в Хмельницькому пощастило із місцевою владою (і міського, і обласного рівнів) – вони тримають руку на пульсі й це питання в увазі. Звісно, зараз немає всіх можливостей для цього – воєнний стан, часто все впирається у «не на часі». Я це все розумію, але комунікація між родинами та владою відбувається.

Зараз питання меморіалу знову постає. Потрібно знайти територію і від родин має бути хтось, хто б вів комунікацію. Я стараюсь це робити, коли у мене є можливість. Тому що зараз у нас в центрі міста у Хмельницькому стоять куби – це такі куби з розтяжками та банерами, з фотографіями хлопців. На превеликий жаль, кількість цих фотографій постійно збільшується, бо хлопці гинуть.

Але це центр міста. І мені не дуже комфортно приносити туди квіти, бо приходжу я туди не від радості. І іншим людям, які ходять, гуляють, розважаються, їм це також не дуже комфортно. І тому постає питання і що робити з цими кубами, і куди ходити родинам, якщо ці куби перенесуться чи заберуться.

Також в мене стоїть питання, чи маю я право мати просто могилу – поховати труну чи хоча б мати памʼятник. І таких родин багато, а буде ще більше, на жаль. Історія з човном – вона не одна. І є такі, що на суші загинули, а тіла ніколи не буде.

Звісно, документи на руках і підтвердження загибелі також є. В мене є рішення суду про видачу свідоцтва про смерть, з військової частини є всі документи. Але я не знаю нікого, хто б міг допомогти. Я не знаю, до кого мені прийти із цим запитанням. Бо священник не може давати дозвіл на поховання, а щоб отримати місце на алеї героїв, потрібен дозвіл міської ради. І там теж немає людини, яка б це скерувала. Немає того, хто б мені міг це заборонити, але і немає того, хто це дозволить. Тому питання відкрите. І я знову звертаюсь до всіх, до кого можу, але відповіді немає.

Я, чесно кажучи, дуже довго мирилась із тим, що я його не поховаю. І це так тяжко далось, я витратила на це так багато часу. Це було ще важче прийняти, ніж саму звістку про загибель.

Найкраще у блогах
Сьогодні, 20:09Автор  
Коул Палмер спровокував конфлікт на фіналі молодіжного Євро проти Іспанії: чи повториться історія сьогодні?
1
Сьогодні, 19:44Блог  
Схоже, ми знаємо з ким зустрічається Ямаль – справжня красуня, яка каже, що одружена
Сьогодні, 18:49Автор  
Гаррі Кейн затролив Гарета Саутгейта на пресконференції перед фіналом: пригадав Євро 1996 року
1
Сьогодні, 18:00Блог  
Збірна Англії найбільше бігає на Євро – четверо англійців подолали найбільшу відстань на турнірі
1
Сьогодні, 16:55Автор  
Італійського журналіста та фаната «Роми» прийняли за снайпера, що стріляв у Трампа
Сьогодні, 16:49Блог  
Чому Ламін Ямаль повинен стати найкращим гравцем Євро-2024
Сьогодні, 16:37Блог  
Олександр Піхальонок забив свій перший гол за «Динамо». Так виглядає початок нової історії
Більше цікавих постів у блогах

Інші пости блогу

Всі пости