2004-й – найбільш дивний рік у футболі. І мова не лише про перемоги Греції та «Порту»
Команди з других дивізіонів у єврокубках, досі єдина перемога Сан-Марино.
Рівно 20 років тому футбольний світ, як і зараз, готувався до чемпіонату Європи і чекав на завершення сезону в клубному футболі. Навесні 2004-го ніхто і не підозрював, що той рік стане найбільш сенсаційним у XXI столітті (як мінімум).
Ось вам 12 дивних подій та перемог, які відбулися у тому році. Практично всі з них дуже складно уявити у сучасному футболі.
Чемпіонство «Арсенала» без поразок в АПЛ
Спочатку поговоримо про найвідоміші випадки, але далі буде трохи цікавіше.
Саме по собі чемпіонство «Арсенала» не було несподіванкою – клуб вигравав АПЛ у 1998-му та 2002-му, а у проміжку між титулами стабільно фінішував другим. Дивним був інший факт – «каноніри» фінішували першими у сезоні 2003/04, не програвши жодного матчу у чемпіонаті. Це досягнення досі ніхто у англійському футболі не може повторити.
Команда Арсена Венгера набрала тоді 90 очок, а майже третина їхніх матчів завершилася внічию. Однак у лондонців майже не було випадків, коли вони були близькими до першої поразки у тому сезоні АПЛ і рятувалися на останніх хвилинах. Навіть навпаки – частенько вони втрачали перемоги, пропускаючи наприкінці матчів, як це було, наприклад, у матчах із «Тоттенгемом», «МЮ», «Болтоном» чи «Лестером».
Пройти сезон без програшів у нинішній АПЛ практично неможливо – навіть могутні «Сіті» Пепа та «Ліверпуль» Клоппа хоч раз, але програвали.
Перемога «Порту» у ЛЧ
Не менш відома й ця історія. Саме у 2004-му Лігу чемпіонів востаннє виграла команда не з топ-ліги. Це вдалося «Порту» під керівництвом Жозе Моурінью, який обіграв у фіналі «Монако» з рахунком 3:0.
Португальці вийшли з другого місця у групі з «Реалом», «Марселем» та «Партизаном». Часто можна зустріти твердження, що «драконам» пощастило із сіткою у тому розіграші головного клубного турніру Європи. І частково це правда – після «МЮ» в 1/8-й на шляху у португальців стояли «Ліон» та «Депортіво». Тоді це були хоч і міцні, але точно не топові команди за європейськими мірками. Та й «Монако» у фіналі був щонайменше рівним суперником для «Порту».
Цікавий факт: одним із переможців тієї Ліги чемпіонів був Бруно Мораєс – рідний брат знайомого всім нам Жуніора Мораєса. Бразилець хоч і не був основним гравцем, але отримав кілька хвилин наприкінці матчів проти «Реала» та «Манчестер Юнайтед».
Перемога Греції на Євро
Мабуть, головна футбольна перемога того року. Так, досягнення «Порту» теж назавжди увійшло в історію, проте чемпіонат Європи, на відміну від ЛЧ, проводиться лише раз на чотири роки, тому перемога Греції сприймається як ще більш шокуюча подія.
Греки кваліфікувалися на турнір, ставши першими у групі з Іспанією та Україною (хоча забили менше Фурії та нашої команди – 8 голів за 8 матчів). Це була лише друга участь команди у фінальному турнірі чемпіонату Європи (перше сталося у 1980-му), що лише додає сенсаційності тріумфу.
Команду тренував німець Отто Рехагель, який у резюме вже мав несподівану перемогу – з «Кайзерслутерном» у Бундеслізі в 1998-му. Отто не був націлений на видовищний футбол, його цікавив лише результат – це зрештою і допомогло Греції виграти той чемпіонат Європи.
У 1-му турі групового етапу греки несподівано обіграли португальців у матчі-відкритті (2:1), потім зіграли внічию з іспанцям (1:1) та програли росіянам (1:2). Гол Врізаса в останньому турі хоч і не приніс команді навіть одного очка, але став вирішальним під час визначення другого учасника плей-оф від групи – за рахунок більшої кількості голів (4:4 у греків та 2:2 у іспанців) участь у турнірі продовжила команда Рехагеля.
Ну а далі був прагматичний підхід, головною метою якого було – не допускати помилок біля своїх воріт. Перемога 1:0 над французами у чвертьфіналі, перемога 1:0 над чехами у півфіналі, перемога 1:0 над португальцями у фіналі. Це було нудно, але легендарно.
Чемпіонство та Кубок Німеччини «Вердера»
Той сезон Бундесліги бременці закінчили двома поразками – 2:6 від «Баєра» та 1:3 від «Ганзи». Але команді, за яку свій останній сезон проводив українець Віктор Скрипник, було вже байдуже – вони стали чемпіонами Німеччини у 32-му турі, обігравши на виїзді «Баварію». Це було не перше чемпіонство для «Вердера», проте воно усе одно було несподіваним, адже у п'яти сезонах до цього вони посідали 13-те, 9-те, 7-е та двічі 6-те місце.
Ще легендарнішим той сезон зробив факт, що бременці паралельно виграли й Кубок НІмеччини, оформивши тим самим перший і єдиний «золотий дубль» у своїй історії. Варто зазначити, що у кубковому турнірі їм трохи пощастило із сіткою – у чвертьфіналі, півфіналі та навіть у фіналі їм протистояли команди з нижчих дивізіонів.
Це була класна команда під керівництвом Томаса Шаафа, в якій сяяли такі гравці, як Аілтон, Класнич, Міку. До речі, був у тому складі й Ангелос Харістеас, який вже через місяць став одним із авторів ще однієї сенсації – перемоги Греції на Євро.
Чемпіонство та Кубок УЄФА «Валенсії»
Хтось, напевно, посперечається з тим, що чемпіонство «Валенсії» було сенсацією, адже клуб уже вигравав чемпіонат за два роки до того, а також нещодавно грав у фіналі Ліги чемпіонів. Однак навряд чи хтось міг прогнозувати, що сезон 2003/04 команда під керівництвом Рафаеля Бенітеса закінчить із «золотим дублем».
У Ла Лізі «Валенсія» виграла чемпіонську гонку, залишивши позаду себе «Барселону», «Депортіво» та «Реал». З листопада 2003-го команда не опускалася нижче другого місця в турнірній таблиці, а після 32-го туру йшла тільки першою (хоч і програла в останніх двох турах). Однією з причин успіху був той факт, що «кажани» зазнали лише двох поразок у матчах проти команд першої четвірки і обіграли кожну з них у тому сезоні.
У Кубку УЄФА «Валенсія» перемогла, пройшовши «Бордо» у чвертьфіналі, «Вільярреал» у півфіналі та обігравши «Марсель» у фіналі. Голи у вирішальному матчі на рахунку Вісенте та Місти. Але у тій команді було багато легендарних імен – Каньїсарес, Айяла, Бараха, Аймар, Марчена.
А Рафа Бенітес пішов з клубу вже за кілька тижнів після цих перемог, тож Суперкубок УЕФА команда узяла вже без нього. Наступного сезону Рафа влаштував «стамбульське диво» з «Ліверпулем».
«Золотий м'яч» Андрія Шевченка
Так-так, Шевченко – легенда, один із найкращих форвардів XXI століття у світовому футболі, наша гордість і усе таке, але його перемога у голосуванні за «Золотий м'яч» у 2004 році досі викликає дискусії. І не сказати, що небезпідставно.
Тільки уявіть таке у нинішні часи: нагороду найкращому гравцю року отримує футболіст, чия збірна не брала участі в головному турнірі року та чий клуб вилетів у півфіналі Кубка Італії та закінчив виступи в єврокубках, програвши «Депортіво» у чвертьфіналі ЛЧ (після перемоги у першому матчі 4:1). Так, Шева справді був найкращим гравцем того чемпіонського «Мілана», але на противагу йому приводять кандидатуру Тьєррі Анрі, який також став найкращим бомбардиром своєї ліги (та ще й привів свій клуб до титулу без поразок) та грав на Євро.
Звісно, всі ми раді, що перемогу зрештою здобув Андрій, проте для світового футболу цей тріумф українця був не таким однозначним.
Перемога «Мідлсбро» у Кубку ліги
Команда Стіва Макларена була типовим середняком АПЛ у ті роки, фінішуючи на 10-12 місцях. Ніхто не очікував від «Мідлсбро» прориву перед сезоном 2003/04 – так і сталося, вони фінішували на 11-му місці у Прем'єр-лізі. Однак привід для радості та гордості таки був – команда здобула другий серйозний трофей у своїй історії.
Шлях «Боро» до фіналу Кубка ліги того сезону був непростим. Спочатку пройшли «Брайтон» (1:0), потім обіграли «Віган» на виїзді (2:1), але далі було складніше – «Евертон» і «Тоттенгем» залишили за бортом лише за рахунок перемог у серіях пенальті (обидва рази 5:4). У півфіналі треба було зіграти з «Арсеналом», який йшов на титул в АПЛ. Диво, але «Мідлсбро» виграв обидві зустрічі проти «канонірів» – 1:0 та 2:1.
Фінал відбувся 29 лютого, а суперником був такий самий скромний «Болтон». Тут будь-який переможець потрапив би в наш матеріал, але більше пощастило все ж таки команді Макларена. Гравці «Боро» приголомшили суперника, забивши два голи вже до 7-ї хвилини. Суперник незабаром відіграв один м'яч, але більше команди не вражали ворота один одного того вечора. Та перемога у Кубку ліги дозволила їм уперше зіграти в єврокубках.
Перемога «Сарагоси» у Кубку Іспанії
Уболівальники «Дніпра» зі стажем точно мають пам'ятати цю команду – дніпряни зустрічалися з іспанцями в групі Кубка УЄФА восени 2004-го. А участь «Сарагоси» у цьому єврокубку стала можливою завдяки несподіваній перемозі у Кубку Іспанії у сезоні 2003/04.
Команда тільки-но повернулася до Ла Ліги після сезону в Сегунді. Стала 12-ю в чемпіонаті, а ось у кубковому турнірі повеселилася на славу, засмутивши обох грандів іспанського футболу. На перших етапах «Сарагоса» не без проблем пройшла «Мірандес» та «Саламанку», потім обіграла «Бетіс» за сумою двох зустрічей, а у чвертьфіналі розібралися з «Барселоною» (1:0, 1:1). На шляху до фіналу стояв лише «Алавес» – прошли за рахунок виїзного голу (0:0, 1:1).
У фіналі Кубка Іспанії «Сарагоса», звичайно ж, не вважалася фаворитом, адже їх суперником був мадридський «Реал». Матч був напруженим – на голи Бекхема та Роберто Карлоса андердог відповів своїми двома точними ударами, а в овертаймі Лусіано Галлетті приніс скромному клубу несподівану перемогу.
У тій команді було дві головні зірки – Давид Вілья, який згодом став форвардом світового класу, та Савіо, який раніше грав якраз за «Реал».
Перемога «Онсе Кальдас» у Кубку Лібертадорес
У 2004-му сенсаційні переможці були не лише в Європі, а й за океаном. Колумбійський «Онсе Кальдас» несподівано став переможцем Кубка Лібертадорес.
Найвищим досягненням цього клубу до того року були дві перемоги у чемпіонаті Колумбії. На шляху до трофею команда обіграла у плей-оф «Барселону» з Еквадору і дещо несподівано пройшла «Сантус» та «Сан-Паулу». У фіналі ніхто не ставив на «Онсе Кальдас», тому що вони мали зіграти проти фаворита того турніру – «Боки Хуніорс». 0:0 на виїзді та 1:1 вдома призвели до того, що командам довелося визначати переможця у серії пенальті. Аргентинці несподівано не реалізували жодного зі своїх ударів, а гравці «Онсе» зуміли забити двічі – трофей у їхніх руках. Раніше лише одному колумбійському клубу вдавалося виграти Кубок Лібертадорес – «Атлетіко Насьональ» у 1989-му.
Тренер тієї команди, Луїс Фернандо Монтойя, завершив тренерську кар'єру у тому ж році – через неприємну ситуацію в житті. У грудні 2004-го він пішов зі своєю дружиною до магазину, щоб купити різдвяні подарунки. По дорозі на них напала банда грабіжників, Монтоя намагався дати їм відсіч, але отримав два поранення в шию. Тренера вдалося врятувати, але він залишився паралізованим.
Перемога «Санто-Андре» із Серії Б у Кубку Бразилії
Не менш дивовижна історія сталася у червні того ж року у Бразилії. Маловідомий клуб із назвою «Санто-Андре» вийшов у фінал національного кубка, коли був на останньому місці у бразильській Серії Б із негативною кількістю очок – перед початком сезону вони отримали -12 через те, що випустили на поле футболіста, який не мав права грати.
На шляху до вирішального матчу Кубка Бразилії «Санто-Андре» вибили «Ново Орізонте», «Атлетіко Мінейро», «Гуарані» і навіть «Палмейрас». Суперником по фіналу був іменитий і статусний «Фламенґу», проте гравці з нижчого дивізіону спочатку дали бій, зігравши вдома внічию 2:2, а потім сенсаційно перемогли на виїзді 2:0.
Ця перемога дозволила їм зіграти у Кубку Лібертадорес у 2005 році. Команда вибула на груповому етапі, посівши третє місце. Зараз «Санто-Андре» грає в Серії Д, але, напевно, готується відзначити 20 років з моменту їхньої головної перемоги в історії.
Клуби з других дивізіонів у фіналах національних кубків та у єврокубках
Ось вам ще несподівані факти із 2004-го. Це був сезон, коли представники нижчих дивізіонів виходили до фіналів своїх національних кубків, а потім отримували право на участь у Кубку УЄФА.
У Франції скромний «Шатору» програв вирішальний матч «ПСЖ», у Німеччині «Алеманія» поступилася «Вердеру», а в Англії «Мілволл» отримав 3 голи від «МЮ». Але це все одно було величезним досягненням для цих команд. Щоправда, з них лише «Алеманія» зуміла пробитися до групового етапу другого клубного турніру Європи (навіть вийшла у плей-оф).
А ще в Угорщині здивував «Гонвед» – клуб вийшов у фінал кубка, коли був представником другої ліги. Також можна згадати, що від Сербії і Чорногорії у Кубку УЄФА виступала «Будучност», яка грала у вирішальному матчі національного кубка, у сезоні, коли вилетіла з вищого дивізіону.
Перемога Сан-Марино у товариському матчі
І закінчимо цей матеріал розповіддю про перемогу, але не у чемпіонаті чи кубку, а просто перемогу – у футбольному матчі. 28 квітня 2004 року збірна Сан-Марино у товариському матчі обіграла збірну Ліхтенштейну з рахунком 1:0. Вже на 6-й хвилині форвард Енді Сельва забив гол, який виявився єдиним у поєдинку.
На тому матчі було лише 200 уболівальників. Якби світ тоді знав, що ця перемога досі буде єдиною в історії збірної Сан-Марино, то, напевно, на стадіон прийшло б більше вболівальників. Історична подія.
Фото: «Арсенал», UEFA, «Мілан», «Мідлсбро», Mundo Deportivo, AS, Globo, «Мілволл»,
