Tribuna/Футбол/Блоги/26-й блог/Це тріо стримуватиме монстрів «Сіті»: один – переміг рак, інший – пішов на скорочення зарплати, третій – не боїться Голанда

Це тріо стримуватиме монстрів «Сіті»: один – переміг рак, інший – пішов на скорочення зарплати, третій – не боїться Голанда

Зіграли разом у центрі захисту лише 12 матчів.

Блог — 26-й блог
10 червня, 15:23
9
Це тріо стримуватиме монстрів «Сіті»: один – переміг рак, інший – пішов на скорочення зарплати, третій – не боїться Голанда

Здається, уже всі висловилися про те, наскільки мало шансів на успіх у фіналі ЛЧ має міланський «Інтер». Тут є одразу два аргументи, з якими складно посперечатися. Перший – порівняно легка сітка, якою «нерадзуррі» йшли до матчу в Стамбулі. «Порту», «Бенфіка» та «Мілан» викликають повагу, але не страх. Другий аргумент – приголомшлива форма «Сіті». Команда Пепа йде на требл і точно зробить усе можливе, щоб нарешті виграти трофей, про який у блакитній частині Манчестера мріють з 2009-го.

У фанатів «Інтера» не так багато аргументів у відповідь. Та й надії пов'язані насамперед із тим, що гравцям оборони вдасться видати матч усього життя. У розпорядженні Індзагі є з десяток захисників, яких під час сезону в чемпіонаті, Кубку та ЛЧ Сімоне пробував у різних варіаціях. Але немає сумнівів у тому, яка трійка вийде у центрі захисту на стамбульський фінал.

З матчу-відповіді проти «Порту» в 1/8-й фіналу тренер «нерадзуррі» випускає у старті ЛЧ виключно набір Бастоні – Ачербі – Дарміан (а Думфріс і Дімарко грають на флангах). Ця зв'язка довела свою силу, ставши однією з причин, чому міланський клуб зайшов так далеко.

Цікаво, що вперше втрьох вони вийшли на поле нещодавно – лише 28 січня, у матчі чемпіонату проти «Кремонезе». Це було вимушене рішення, оскільки основний центральний захисник Мілан Шкріньяр отримав дискваліфікацію через перебір жовтих карток, а Індзагі вирішив поставити в пару до Бастоні та Ачербі правого захисника Дарміана (а не профільних де Врея чи Д'Амброзіо), який раніше хоч і грав на позиції центрбека, але більше розглядався як латераль.

Якщо тоді зберегти ворота «сухими» не вдалося, то виїзний матч проти «Порту», на який Сімоне знову випустив таку трійку, остаточно переконав тренера, що, як мінімум, у матчах ЛЧ у центрі захисту більше не варто нічого змінювати. Працює – і добре.

Але в поєдинках чемпіонату Італії тренер часто вдається до інших варіантів – з тими самими де Вреєм або Д'Амброзіо. Просто факт: у Серії А на рахунку зв'язки Бастоні – Ачербі – Дарміан стільки ж матчів, скільки у Лізі чемпіонів – по п'ять. Ще два – у Кубку Італії (у головних матчах – півфіналі та переможному фіналі).

«Інтер» загалом не може похвалитися ідеальною грою у захисті та якоюсь вражаючою статистикою – у сезоні Серії А пропустили 42 (шостий результат серед усіх команд ліги), у ЛЧ пропустили 10 у 12 матчах. Але коли на поле виходить тріо БАД, цифри стають набагато кращими.

У Лізі чемпіонів за 5 матчів із Бастоні, Ачербі та Дарміаном у центрі захисту «Інтер» пропустив лише одного разу – перший гол від «Бенфіки» у перестрілці 3:3. Ви запитаєте – а як же ще два голи? Вони були забиті після 80-ї хвилини, коли Індзагі зняв Бастоні. Та й до Ачербі з Дарміаном там не може бути претензій – у першому випадку Лукаку не встежив за своїм гравцем під час стандарту стандарті, а у другому – Гозенс не встиг накрити суперника на добиванні. Цікавий також той факт, що окремо жоден з цієї трійки не входить до десятки найкращих за будь-якими захисними статистичними показниками в сезоні Серії А. Але разом вони – сила.

Ну що – тоді давайте ближче познайомимося з цими героями «Інтера»?

Алессандро Бастоні – зухвалий

Цей хлопець із серйозним обличчям – вихованець «Аталанти». Коли у 2017-му «Інтер» виклав за 18-річного захисника, який мав лише 3 матчі в Серії А, аж 31 млн євро, то мало хто зрозумів цей трансфер (а також оренди до тієї ж «Аталанти» та «Парми»). Але «нерадзуррі» все правильно зробили – вичепили талановитого хлопця, але оскільки не могли одразу гарантувати місце у старті, дали йому пару сезонів в інших клубах Серії А. У 2019-му, коли він повертався з «Парми», на нього вже покладали великі надії.

Алессандро довго не розгойдувався, швидко став основним гравцем. А там і виклик до збірної Італії прийшов. Так, до речі, він уже є чемпіоном Європи. На переможному для Скуадри турнірі він хоч і вийшов лише в одному матчі, але свою медаль отримав.

Бастоні відіграє важливу роль під час початку атак «Інтера». Він має класний пас і любить часто просуватися вперед. Як результат – центральний захисник у трійці найкращих асистентів «нерадзуррі» у цьому сезоні ЛЧ: віддав гольову передачу на Мхітаряна у поєдинку проти «Вікторії», а також дві вдалі подачі на Бареллу у дуже важливих іграх проти «Барселони» та «Бенфіки». Нічого й нікого не боїться.

24-річний захисник протягом сезону вже кілька разів встиг показати свою зухвалість, не тільки на полі. Після переможного матчу з каталонцями виклав в інстаграм фото, на якому тягне хавбека «блаугранас» Гаві за комір футболки. І підписав «Перемога серця та характеру». Це викликало море хейту від уболівальників «Барселони», які почали загрожувати вбити Алессандро та його дівчину. Бастоні коротко відреагував: «Це не має сенсу. Не треба злитися. Я нічого не маю проти Гаві та «Барселони». Перед фіналом ЛЧ він подарував виданням ще один крутий заголовок – але про це наприкінці матеріалу.

Варто зазначити, що хлопець не завжди був таким упевненим. Сам гравець зізнавався, що дуже сумнівався, чи варто погоджуватися на пропозицію від такого великого клубу, як «Інтер». Вважав, що він ще не готовий до такої висоти. Але розмова з Антоніо Конте все ж таки переконала його.

3 факти про Бастоні:

🔷 любить футбол Гвардіоли, дивиться матчі «Барселони» та «Сіті»;

🔷 усі свої голи присвячує подрузі дитинства, яка загинула у ДТП у 15-річному віці;

🔷 щороку шле свою футболку однокласниці, яка порадила своєму батькові, який працював в «Аталанті», подивитися на юного Алессандро.

Франческо Ачербі – бойовий

«Я не думав, що ми дійдемо до цього», «Ми не хочемо тебе», «Вже готовий до суботнього автоголу», «Найгірша покупка за останні три роки» – ці та ще десятки коментарів ви можете прочитати під вересневою публікацією в інстаграмі «Інтера» про те, що клуб на один сезон орендував у «Лаціо» 35-річного Франческо Ачербі. Зараз навряд чи багато вболівальників «нерадзуррі» готові обговорювати захисника у тому ж тоні.

Але 9 місяців тому цей перехід справді здавався дивним. Насамперед – через вік. Ще рік тому всі знали про фінансові проблеми «Інтера», але оренда ветерана все одно викликала питання – чи потрібно це? Друге – його міланське минуле. Так, за «россонері» у Ачербі лише смішні 10 матчів, але фани «нерадзуррі» завжди з самого початку налаштовані проти тих, у кого в кар'єрі була червоно-чорна сторінка. Щоб закрити на це очі, треба багато чого доводити на полі та поза ним. А тут ще й згадали момент із сезону 2021/22, коли у розпал чемпіонської боротьби між міланськими клубами «Мілан» обіграв на виїзді «Лаціо», забивши гол у компенсований час, а камери виловили Ачербі, який посміхався одразу після пропущеного.

Але Франческо вже показав і довів, що «Інтер» у його кар'єрі відіграє більшу роль, ніж «Мілан». Протягом чотирьох сезонів він був основним у «Лаціо», але погодився на пропозицію Сімоне Індзагі, з яким вони нещодавно виходили у ЛЧ, захищаючи кольори «орлів».

Ачербі провів три матчі в запасі після переїзду на «Джузеппе Меацца», але потім Сімоне поставив його в основу – і з того часу Франческо не з'являвся на полі лише раз (у виїзній грі проти «Емполі», яку, до речі, програли) . Досвід, яким володіє захисник, допомагав під час найскладніших та найважливіших відрізків сезону. Він ідеально впорався з Жиру в обох півфіналах: десь просто не дозволяв форварду дістатися до м'яча, десь – тиснув психологічно, вдаючись до різних трюків.

Навряд чи зараз щось може налякати Франческо, адже у його житті був страшніший суперник, ніж Жиру чи Голанд. Під час проходження медобстеження перед переходом до «Сассуоло» десять років тому у Ачербі виявили рак яєчок. Але клуб підписав з ним контракт, оскільки майже одразу була проведена операція з видалення пухлини. Захисник пропустив пару матчів на старті сезону, але потім швидко увірвався в нову команду, провівши 13 матчів поспіль. Поки його не запросили на допінг-тест. Ачербі провалив його, писали навіть можливу про дискваліфікацію, але все виявилося набагато гірше – у захисника знову діагностували рак, вдруге за рік. З січня до березня 2014-го він пройшов курс хіміотерапії, який допоміг подолати хворобу. Коли повернувся на поле, провів 123 матчі поспіль за «Сассуоло» і став переможцем Євро-2020, зігравши на турнірі 3 матчі.

Ачербі заявляв, що хотів би залишитися в «Інтері», але розуміє, що це залежатиме не лише від його бажання. Здається, тепер навіть вболівальники «нерадзуррі» будуть не проти, якщо він затримається ще мінімум на сезон.

3 факти про Ачербі:

🔷 у 2019-му, коли у вже покійного тренера Сініші Михайловича діагностували рак, Ачербі написав йому відкритий лист;

🔷 вже виступаючи за «Інтер», не боявся зізнатися, що його кумирами у дитинстві були легенди «Мілана» – Веа та Неста;

🔷 на старті кар'єри, коли бігав за «Павію» із Серії С, замислювався про завершення кар'єри, але розмова з мамою мотивувала не кидати футбол.

Маттео Дарміан – скромний

Оце збіг – двоє із трьох героїв центру захисту «Інтера» у цій Лізі чемпіонів мають прямий зв'язок із «Міланом». Щоправда, зв'язок Дарміана з «россонері» ще міцніший. Він хоч і провів за них лише 7 матчів (на 3 менше, ніж Ачербі), але був у клубі аж 10 років – з 2000-го до 2010-го. Так, він вихованець «Мілана». Однак зараз ніхто з уболівальників «нерадзуррі» не дорікає Маттео. Навпаки – він один із найулюбленіших їх гравців. І не так просто.

Він був одним із найперспективніших гравців академії «россонері», але пробитися в основу команди, в якій тоді у захисті грали такі люди, як Кафу, Мальдіні, Каладзе, Неста, Оддо, Бонера, Фаваллі та Янкуловські, було нереальним завданням. Маттео отримував по 2-3 матчі в сезоні, в основному виходячи на заміну, і не просив чогось більшого. Але в 20 років все ж таки зважився знайти стабільну ігрову практику, хоч і в нижчих дивізіонах. Сезони в «Падові» та «Палермо» пройшли нормально, але розкритися Дарміан зміг лише після переходу до «Торіно». Дійшло до того, що за підсумками сезону 2013/14 він потрапив у символічну команду Серії А, а вже за рік знову опинився у топ-клубі. Період у «МЮ» був неоднозначним. Начебто й давали шанс, особливо у першому сезоні, але закріпитися в основі так і не вдалося. Закінчилося все тим, що у 2019-му «МЮ» з легкістю відпустив захисника до «Парми» всього за 2,5 млн євро (підписували за 18 млн).

У жовтні 2020-го «Інтер» дещо несподівано орендував на той момент 30-річного правого захисника у «Парми» з можливістю викупу за смішні гроші. По завершенню сезону 2020/21 ніхто не сумнівався, що «Інтер» знайде 3 млн, щоб Дарміан повноцінно став гравцем «нерадзуррі». У тому чемпіонському сезоні Маттео не завжди виходив у старті, але навесні забив дуже важливі голи проти «Кальярі» та «Верони», а також записав на свій рахунок асист у поєдинку з «Ромою», чим дуже допоміг «Інтеру» нарешті взяти титул.

Коли в січні цього року стало ясно, що Шкріньяр все ж таки піде влітку до «ПСЖ», Індзагі став шукати заміну словаку серед наявних гравців. Дарміан ніколи не грав більше 4 матчів за сезон на позиції центрального захисника, але легко погодився виконувати цю роль. Вийшло чудово, навіть забив «Аталанті» у Кубку Італії, граючи центрального оборонця. Хоча часом Сімоне використовує його і по-старому – на правому фланзі. Тому у цьому сезоні Маттео має 2+2 за результативними діями, але у фіналі на бровці точно зіграє Думфріс, та й нема причин прибирати Дарміана з центру, порушуючи тріо, яке давало стабільність протягом 5 найважливіших матчів у ЛЧ.

Маттео заслужив на повагу з боку фанатів не лише через готовність зіграти на будь-якій позиції, а й через те, що нещодавно погодився піти на зниження зарплати. Замість 3,3 млн євро за сезон – 2,5 млн та угода до літа 2025-го.

3 факти про Дарміана:

🔷 кілька років тому в інтернеті з'явилася інформація, що Маттео – вірменин за національністю. Все через помилку на сайті ФІФА. Гравець пізніше спростував цю інформацію;

🔷 у дитинстві Дарміан мав два однаково цікавих для себе хобі – футбол і читання книг. Тренери часто відзначають розум гравця;

🔷 до 22 років Маттео не мав і 50 матчів у дорослому футболі – надто вже довго він чекав свого шансу в «Мілані».

Бастоні не боїться «Сіті» – лише вбивць, Ачербі каже, що у «містян» небезпечний не лише Голанд, Дарміан знайшов додаткову мотивацію

Саме ці троє випромінюють найбільшу впевненість серед гравців «Інтера» перед фіналом Ліги чемпіонів.

Бастоні у своєму стилі:

«Очікується складна гра. Ми сповнені рішучості та щасливі, що маємо можливість зіграти у такому матчі.

Я боюся грабіжників та вбивць, але не хлопців свого віку [гравців «Сіті»]. Нам потрібно вийти на поле і зіграти у футбол із ясним розумом. «Манчестер Сіті» – це не лише Ерлінґ Голанд. У їхньому складі є багато футболістів, які можуть завдати нам неприємностей.

Я бачив відео, як проти Ерлінґ грав Рюдігер. Намагатимемося взяти цей приклад. Але це матч не Голанда проти «Інтера», це матч «Ман Сіті» проти «Інтера». Ми намагатимемося їх зупинити.

Страху немає. Є правильне напруження. З семи-восьми років ми всі мріяли зіграти у такій грі. Не можу дочекатися, коли вийду на поле».

Ачербі впевнений у собі та команді:

«Я знаю свої якості і знав, що можу дати на полі, я грав і намагався зробити щось важливе. Звичайно, ніхто не очікував, що ми потрапимо у фінал, але ми докладемо всіх зусиль, щоб зробити ще один крок, який втілить мрію в життя.

Голанд дуже сильний, він забиває майже після кожного удару, але у них також є багато гравців, які роблять різницю – від Гюндогана до Ґріліша. Вони були серед найкращих клубів світу протягом багатьох років, але це фінал, ми будемо боротися за трофей, спробуємо зробити щось надзвичайне. Бо ми на це заслуговуємо».

А Дарміан згадає манчестерські роки:

«Відчуваю величезну гордість та задоволення. Ми заслужили вихід у фінал, провівши два чудових матчі. Це нагорода за ту самопожертву, яку ми несли роками. Тепер віддамо всі сили у фіналі.

Ми повинні бути готові і грати в свою гру, щоб перемогти їх. Це буде непросто. Вони найкраща команда в світі, але у нас є свої якості, ми повинні їх показати. У нас є можливість перемогти їх.

Те, що я колишній гравець «Манчестер Юнайтед» – це додаткова мотивація. Для мене це буде як дербі».

Фото: Cristiano Mazzi/Global Look Press, Fabrizio Andrea Bertani/Global Look Press, Maurizio Borsari/Global Look Press

Найкраще у блогахБільше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости