«Баєр» – п'ятий неочікуваний чемпіон Німеччини у ХХІ столітті. Ось ще чотири
Усі фінішували поза зоною ЛЧ за сезон до титулу.
Офіційно та безпрецедентно: «Баєр» перервав 11-річну гегемонію мюнхенської «Баварії» у Бундеслізі та вперше у клубній історії став чемпіоном Німеччини!
Срібну (можливо, золоту?) Салатницю леверкузенці оформили у домашньому матчі із бременським «Вердером» у 29-му турі чемпіонату. І що зробила команда Хабі Алонсо, коли можливість виграти перший трофей за 31 рік тиснула на команду з усіх боків? Правильно, впевнено схопила це чемпіонство, розтрощивши суперників з рахунком 5:0.
Про можливе чемпіонство «фармацевтів» серйозно заговорили вже на початку 2024-го, проте напередодні сезону майже ніхто не насмілився б передбачити перше місце леверкузенців. Ба більше, навіть букмекери оцінювали шанси «Баєра» виграти чемпіонат коефіцієнтом 50.
І «04-ті» – далеко не перша команда, яка неочікувано забирає чемпіонство Бундесліги.
«Вердер», 2003/04
Місце у сезоні 2002/03: 6.
На початку 00-х «Вердер» був дуже непоганою німецькою командою – постійно знаходився або у зоні єврокубків, або крутився десь біля неї. Щоправда, коли мова заходила про чемпіонство, то мало хто навіть з бременських вболівальників міг би визнати, що команда до нього готова.
Але Томас Шааф та його колектив не просто постукали у двері, де зберігалася Срібна Салатниця, а буквально винесли їх з ноги.
«Вердер» офіційно став чемпіоном Німеччини у Мюнхені, коли у 32-му турі впевнено переміг «Баварію» з рахунком 3:1 та відірвався від неї у турнірній таблиці на 9 очок. На той момент у «музикантів» було всього 2 поразки у 32-х поєдинках сезону – і хіба це не показник, що команда готова до чемпіонства?
Дві останні зустрічі у чемпіонаті команда Шаафа програла із загальним рахунком 3:9, але тоді на Бундеслігу було уже байдуже – для «Вердера» це було четверте чемпіонство в історії, а от золотий дубль команда ще не оформлювала. І тут якраз випав шанс, який бременці не змарнували – перемогли «Алеманію» з рахунком 3:2 та в честь двох трофеїв випили десь стільки пива, скільки вміщає у себе річка Везер.
Тоді у команді грали Тім Боровські, Жоан Міку та Іван Класнич, але головна зірка того «Вердера» – бразилець Аілтон (пам'ятаєте його камео у донецькому «Металурзі»?), який записав на свій рахунок 43 результативні дії у 43 матчах в усіх турнірах.
До речі, 34-річний на той час Віктор Скрипник також з'явився у декількох матчах наприкінці сезону – виграв два трофеї та на мажорній ноті завершив кар'єру футболіста.
«Штутгарт», 2006/07
Місце у сезоні 2005/06: 9.
Якби не фантастичний «Баєр» на чолі з Хабі Алонсо, «Штутгарт» був би фаворитом на звання головного відкриття поточного сезону Бундесліги. Колектив Себастьяна Генесса йде пліч-о-пліч з «Баварією» та має шанс повернутися у Лігу чемпіонів вперше за 14 років. Саме тому цю команду «швабів» часто порівнюють із чемпіонською командою Арміна Фе.
Але і у 2007-му було непросто. Головними претендентами на чемпіонство тоді були «Шальке» та «Вердер», проте долю Срібної Салатниці визначила фінішна пряма.
У другій половині сезону «Штутгарт» переважно перебував на третій сходинці, раз-по-раз заходив у топ-2, але регулярно повертався назад. Втім, усе кардинально змінилося навесні, коли команда Арміна Фе набрала прекрасну форму та здобула 8 перемог поспіль. І гельзенкірхенці, і бременці втратили достатньо пунктів протягом цих тижнів, щоб пропустити «швабів» уперед – і саме так команда із Маріо Гомесом та Какау у нападі принесла клубу третє чемпіонство у Бундеслізі та п'яте у Німеччині загалом.
Вже за тиждень після завоювання чемпіонства в останньому турі «Штутгарт» зупинився за крок до оформлення золотого дублю, але поступився «Нюрнбергу» у фіналі Кубка Німеччини з рахунком 2:3. Цікаво, що саме «Нюрнберг» став головним кривдником «швабів» того сезону – перед цим двічі перемогли їх у чемпіонаті з рахунками 3:0 та 4:1.
«Вольфсбург», 2008/09
Місце у сезоні 2007/08: 5.
Ох, скільки ж спогадів викликає той рок-н-рольний «Вольфсбург»!
Під керівництвом «німецького Жозе Моурінью» Фелікса Магата «вовки» здобули 16 перемог у 17 домашніх матчах, але водночас у турнірній таблиці виїзних поєдинків за результатами усієї кампанії знаходилися аж на восьмому місці. І такою була їхня реальність – особливо наприкінці сезону, коли на кону стояла доля чемпіонства:
29 тур: «Енергі» (вилетіли з Бундесліги того сезону) 2:0 «Вольфсбург»;
30 тур: «Вольфсбург» 4:0 «Гоффенгайм»;
31 тур: «Штутгарт» 4:1 «Вольфсбург»;
32 тур: «Вольфсбург» 3:0 «Дортмунд».
Втім, у двох останніх матчах сезону, у яких «вовкам» необхідно було перемагати, команда впоралася із надзвичайним тиском просто бездоганно – 5:0 над «Ганновером» на виїзді та 5:1 над «Вердером» вдома принесли клубу перші в історії золоті медалі Бундесліги.
Той «Вольфсбург» був командою із лідерами у кожній ланці, проте особливої уваги заслуговує дует форвардів Графіте-Джеко. На двох вони записали на свій рахунок – увага! – 71 результативну дію (і це лише у чемпіонаті) та допомогли команді Магата забити 80 голів за сезон.
І усі ми пам'ятаємо саме той гол Графіте «Баварії».
У ньому – весь сезон 2008/09 для «Вольфсбурга».
«Дортмунд», 2010/11
Місце у сезоні 2009/10: 5.
Перемога у Бундеслізі у 2011-му стала для дортмундців другою в чемпіонаті у ХХІ столітті, проте, на відміну від чемпіонства у 2002-му, коли «Боруссія» справді була значно потужнішою командою, перший трофей у кар'єрі Юргена Клоппа прийшов доволі неочікувано.
Хоч «чорно-жовті» протягом останніх 10-15 років час від часу були потужною командою та перемагали і у Бундеслізі, і навіть у Лізі чемпіонів, у середині 00-х «Боруссія» помітно забуксувала (зокрема серед фінансових проблем) та протягом семи років навіть не могла фінішувати у топ-4 – як раптом у третьому сезоні під керівництвом Клоппа завоювала срібну салатницю.
Дортмундці провели надзвичайно впевнену кампанію, лише одного разу програли на рідному «Вестфаленштадіоні», за весь сезон пропустили лише 22 голи та випередили леверкузенський «Баєр» на 7 пунктів («Баварію» – взагалі на 10).
У тій команді виблискували 19-річний Маріо Ґьотце, юні Матс Гуммельс, Невен Суботич, Нурі Шахін та Сіндзі Кагава, Роберта Левандовського лише частково підпускали до стартового складу, а парагваєць Лукас Барріос ще був головною ударною силою попереду.
***
Серед усіх цих випадків лише дортмундська «Боруссія» виграла чемпіонат двічі поспіль, тому, здається, у «Баєра» потихеньку з'являється нова мотивація на новий сезон 😉
Фото: Andreas Rentz, Alexander Hassenstein, Vladimir Rys, Stuart Franklin, Nadine Rupp/Bongarts
