Важка перемога «Баффало», розгром від «Далласа» і диво «Джексонвілля». Огляд раунду Wild Card плей-оф НФЛ
Легендарний Том Бреді провалився і пішов у відпустку.
Цей текст був опублікований у користувацькому блозі Hail Mary, де завжди цікаво розповідають про американський футбол. Підтримайте автора плюсами та коментарями і долучайтесь до перегляду НФЛ, де розпочалась найцікавіша частина сезону-2022 – поєдинки на вибування, що визначать нового чемпіона ліги.
***
«Сан-Франциско» увімкнув форсаж в другій половині і легко переміг «Сіетл»
В цій парі все виглядало передбачуваним. «Сан-Франциско» із вибуховим нападом та найкращим захистом ліги був беззаперечним фаворитом. Проте «Сіетл» цього сезону не раз дивував. Без жодного тиску та відповідальності за результат, «Сіхокс» могли грати в своє задоволення. І після першої половини гри здавалось, що «яструби» в цьому режимі здатні створити сенсацію. Але друга половина все розставила по місцях.
«Сан-Франциско» в цій грі був таким собі котиком, який вирішив погратися зі своєю їжею. В першій половині, попри швидко отриману перевагу в 10 очок, «Найнерс» не виносили суперника вперед ногами. В каліфорнійців не було вбивчої ефективності в нападі. Пердью виглядав як новачок, обраний в сьомому раунді. Брок довго тримав м’яч, мазав пасами та не міг реалізувати драйви в червоній зоні. З виносами теж було не все прекрасно. 68-ярдовий забіг МакКефрі був єдиним ефективним розіграшом через землю. А захист після двох ідеальних драйвів на старті почав занадто багато дозволяти супернику. «Сіхокс» не лише скоротили відставання, а й вийшли вперед. В перерві «Найнерс» було про що подумати. І вони зробили правильні висновки. Друга половина була геть іншою.
По-перше, змінився Брок Пердью. Він радикально покращив свою гру. Як наслідок – три тачдауни на трьох драйвах поспіль. Квотербек роздавав точні паси, конвертовував треті дауни та імпровізував, якщо розіграш йшов не за планом. У підсумку Пердью мав шикарну статистику з 332 ярдів та 4 тачдаунів. До речі, Брок став першим квотербеком-новачком із чотирма тачдаунами в грі плей-офф.
По-друге, активізувався захист «Сан-Франциско». На першому драйві «Сіетла» вони зробили надзвичайно важливий фамбл у власній червоній зоні. Він не лише не дозволив «Сіхокс» повернути лідерство, а й дав можливість «Найнерс» відірватись в рахунку. Після цього фамблу був пант після чотирьох даунів і перехоплення, яке остаточно поховало всі надії «Сіетла» на камбек. «Сан-Франциско» самі дали «Сіхокс» надію на успіх і самі ж її відібрали.
Попри поразку, «Сіетлу» навряд чи варто посипати голову попелом. Вони й так стрибнули вище голови. Цей сезон показав, що «Сіхокс» не потребують повноцінної перебудови. Їхні новачки одразу органічно вписались в команду і стали лідерами. Дует теклів з Чарльза Кросса та Ебрахама Лукаса гідно тримався проти одного з найкращих пас-рашів в лізі і фаворита на звання найкращого захисника сезону – Ніка Боса. Раннінбек Кеннет Вокер регулярно набирав важливі ярди і тримав свій напад на полі. Корнер Тарік Вулен хоч і не показав себе в грі проти «Найнерс» (проти нього ресивери каліфорнійців набрали 138 ярдів), але це не перекреслює загалом доволі впевненого сезону.
Разом з новачками у «Сіетла» є і перевірені ветерани. Хто міг передбачити такий розквіт Джино Сміта? Цей хлопець все ще має що дати своїй команді. В новому сезоні він має бути ще більш мотивованим на успіх. А в досягненні цього успіху йому має допомогти ДіКей Меткаф. Проти «Сан-Франциско» він набрав 136 ярдів та заніс 2 тачдауни. «Сіхокс» вже мають кістяк нової команди. До нього треба лише додати кілька елементів. Зважаючи на те, що «яструби» мають пік в топ-5 драфту і два піки в першому раунді, ці елементи можуть бути додані вже наступного сезону.
«Джексонвілль» здійснив неймовірний камбек і вибив «Лос-Анджелес Чарджерс»
Цей матч є квінтесенцією всього, що ми називаємо плей-оф НФЛ. Андердог не просто переміг фаворита. Він здійснив фантастичний камбек, вірогідність якого оцінювалась менш ніж в 5%. Саме такі матчі змушують закохатися в американський футбол.
В попередньому огляді я писав, що головна зміна, яка відбулась в «Джексонвіллі» з приходом Дуга Педерсена – це поява характеру. Вони перевернули свій сезон після невдалого старту. Вони витримали удар і вирвали перемогу в ключовому матчі регулярки. І тепер вони здійснили справжнє диво в плей-офф. Перша половина для «Джексонвілля» була жахливою. Чотири перехоплення. Провальний пант, який подарував м’яч супернику на власних шести ярдах. Розгублений напад із квотербеком, який кинув більше пасів в руки супернику, ніж своїм ресиверам. Розвалений захист, який стабільно провалював треті дауни і дозволяв набирати очки. Все, що могло йти не так, йшло не так. «Джексонвілль» не зламався. Він витримав, перетерпів і наніс такий удар, якого «Чарджерс» не очікували.
Тревор Лоуренс показав, чому він був першим піком драфту. Потрібен неабиякий талант, щоб після чотирьох перехоплень зібратися і видати відрізок з чотирма тачдаунами поспіль. Лоуренс не йшов на якийсь шалений ризик. Він просто брав та користався тими нагодами, які йому давав захист «Чарджерс». Вони настільки розслабились, що не помітили, як дозволили Тревору віднайти ігровий ритм. Після цього цю довговолосу машину було не зупинити. В другій половині квотербек промазав лише шістьма пасами (один з них був перешкодою пасу з боку захисту). В першій половині в нього було всього 9 точних пасів. Лоуренс провів свій напад в драйвах на 68, 70 та 89 ярдів. Втім, не Лоуренсом єдиним, як-то кажуть. Тревіс Етьєнн набрав 109 ярдів, 25 з яких фактично виграли матч для «ягуарів». За півтори хвилини до кінця «Джегуарс» розіграли ризикований, але геніальний розіграш. На четвертому дауні всього в ярді від першого вони всім видом показували виніс по центру. «Чарджерс» купились і отримали забіг Етьєнна по флангу на 25 ярдів.
Захист «Джегуарс» теж відмітився. Він не так провалив першу частину, як напад. В них було принаймні три панти після трьох даунів, що й не так погано, зважаючи на те, що на відпочинок їхній напад давав не більше двох хвилин. Але по-справжньому оборона «Джексонвілля» сяяла в другій половині. Лише три пропущені очки, жодного заходу в червону зону для суперника і пант після трьох даунів на вирішальному розіграші. Без них цей фантастичний камбек був би неможливим.
Камбек був би неможливим і без «Лос-Анджелес Чарджерс». Вони ідеально розвалились. Здається, «Чарджерс» повірили в свою перемогу ще до перерви. Отримавши м’яч на шести ярдах суперника в кінці другої чверті, «блискавки» ганебно злили три дауни і пробили філдгол. Ну а яка різниця, еге ж? Все одно 27:0 рахунок. Після цього захист дозволив «Джексонвіллю» занести тачдаун всього за півтори хвилини. Ну а яка різниця, рахунок все одно 27:7. «Чарджерс» розслабились, а напрягтись знову не змогли. В другій половині напад жодного разу не дійшов до червоної зони, захист пропустив очки на всіх драйвах суперника, а кікер Дікер промазав легкий філдгол з 40 ярдів. Це був командний провал. І за нього Брендон Стейлі має заплатити своєю роботою. Захисний тренер не зміг налагодити гру в захисті. Та й прийняв ряд дуже сумнівних рішень, як-то бити філдгол замість грати четвертий даун на 22-х ярдах суперника (і саме цей філдгол Дікер промазав). В Стейлі не дуже багато виправдань після такого результату. «Чарджерс» пора робити зміни на тренерському містку.
«Маямі» дав відчайдушний бій, але все ж поступився «Баффало»
Це був набагато конкурентніший матч, ніж будь-хто очікував. «Баффало» мав виносити «Маямі» в одну хвіртку і догравати матч резервом. Натомість «Біллз» довелось рятувати свою п’яту точку і до останнього драйву викладатись на повну. І в цьому була заслуга не лише «Долфінс», а й недопрацювання самих «Біллз».
Втрати м’яча є головною проблемою «Баффало». Це було зрозуміло після регулярки, це зрозуміло і після першої гри плей-оф. В регулярному сезоні лише «Х’юстон» та «Індіанаполіс» мали більше втрат, ніж «Баффало». З «Маямі» був п’ятий матч «Біллз» в цьому сезоні, в якому вони зробили три та більше втрат. І це був третій матч поспіль з такою кількістю втрат. Тенденція, яка має непокоїти фанів «буйволів». Якщо розбирати конкретно, то було два перехоплення та фамбл. Одне перехоплення на совісті Коула Бізлі, який не втримав пас. Інше перехоплення та фамбл цілковита «заслуга» Джоша Аллена. Квотербек «Баффало» може стати як рятівником, так і прокляттям команди. В Аллена вже 16 перехоплень та 6 втрачених фамблів. Його ризикований стиль гри або приносить величезний успіх у вигляді пасів та забігів на 40+ ярдів, або завершується катастрофою, як тачдаун «Маямі». Це допустимо в регулярці, але може дорого коштувати в плей-оф. «Баффало» мав поплатитись вже в цьому матчі, проте «Маямі» виявився нездатним добити суперника. «Біллз» поки що зовсім не виглядають як фаворит Супербоулу.
«Маямі» дав гідний бій і для перемоги їм не вистачило зовсім трохи. «Долфінс» мали перемагати «Біллз». Але постійні маленькі (і не дуже) помилки завадили їм це зробити. Скайлар Томпсон віддав все, що в нього було, проте він лише новачок із сьомого раунду. Тож не варто дивуватись його двом перехопленням та 40% точності пасів. Томпсона кинули на амбразуру і не дали йому жодної підтримки з боку виносної гри (23 ярди на 10 виносах від Джеффа Вілсона – це сміх). Та й ресивери не допомагали. Хілл та Ваддл впустили достатньо пасів, щоб зробити внесок в негативний результат команди. Окрім цього, Майк МакДеніел ну дуже довго обирав необхідні розіграші. Томпсону постійно доводилось отримувати м’яч на останній секунді, і вдавалось це не завжди. Через це «Долфінс» спалили важливі тайм-аути і отримали фатальні 5 ярдів штрафу на вирішальному драйві.
В захисті «Маямі» теж не був ідеальним, але в цілому обрав стратегію, яка приносила успіх. «Долфінс» постійно грали в бліц і намагались задавити Аллена, змушуючи того швидко кидати паси на короткі дистанції. Якщо це не працювало, то «дельфіни» миттєво отримували 50-ярдову бомбу за комірець. Але якщо працювало, то виходило перехоплення чи фамбл з тачдауном. Для «Маямі» це була скоріше стратегія відчаю, але майбутні суперники «Баффало» точно зробили собі замітки стосовно того, що можна використати проти «Біллз». «Маямі» програв, проте вони показали, що «Біллз» далеко не той монстр, яким його уявляють.
«Нью-Йорк Джаянтс» зробили висновки після регулярки і відправили «Міннесоту» в нокаут
Ці команди зустрічались в регулярному сезоні і той матч був справжнім трилером, в якому жодна з команд не мала вирішальної переваги. Рівний бій виграла «Міннесота», яка в регулярці завжди знаходила шлях до перемоги в такому типі матчів. Але було відчуття, що в плей-офф історія складеться інакше. Попри статус фаворита в букмекерів, «Вайкінгс» не виглядали ним. Що і підтвердив матч.
Якщо хтось сумнівався в тому, чи варто вважати Браяна Деболла головним претендентом на здобуття нагороди «Тренер року», після цього матчу сумніви мають зникнути. Деболл, для якого це дебют в якості головного тренера, вивів посередніх «Джаянтс» на новий рівень. Для плей-оф тренер розробив креативну схему гри, проти якої у «Міннесоти» не було протиотрути. «Нью-Йорк» проводив драйви на будь-який смак – від швидких 2-хвилинних ударів на чотири розіграші до 10-хвилинного монстра на 20 розіграшів. «Джаянтс» володіли м’ячем на 7 хвилин більше за суперника. І цей час вони використовували майже ідеально. «Джаянтс» набрали очки на 5-ти драйвах з 8-ми (по факту їх було 9, але дев’ятий вже був виключно у вигляді victory formation).
Задумки тренера на полі ідеально реалізували його гравці. Перш за все – Деніел Джонс. Не втомлююсь повторювати, що цей рік став роком ренесансу для квотербека. Він не просто покращив свою гру, а показав, що готовий бути стартером «Нью-Йорка» в наступних сезонах. Проти «Вайкінгс» Денні робив все. Він набрав 301 ярд пасом і був лідером команди за виносними ярдами (78). Джонс взагалі дуже багато бігав, чим набирав додаткові ярди і перетворював погані розіграші в просування вперед. Квотербек також уникнув помилок і грав у впевнений футбол, чітко виконуючи всі настанови тренера. Це було ключовим для успіху нападу.
А ключовим для успіху захисту «Джаянтс» стала робота над помилками. У вже згаданому матчі цих команд в регулярці, прокляттям нью-йоркців став Джастін Джефферсон. В плей-оф ресивера швидко вивели з гри. В першій половині Джефферсон ще мав успіх, прийнявши 6 пасів на 43 ярди. А от в другій Джастін задовільнився лише одним прийомом на скромні 4 ярди. Через це Казінсу доводилось шукати інші цілі, проти яких «Джаянтс» діяли цілком ефективно. Окрім цього, «гіганти» створювали шалений тиск на квотербека суперника. І через це шукати нові цілі для пасів, окрім Джефферсона, Кірку було ще складніше. «Нью-Йорк» майстерно зв’язав напад «Міннесоти», не давши реалізувати їм свої сильні сторони. Путівка «Джаянтс» в наступний раунд повністю заслужена.
«Міннесота» вичерпала свій ліміт відскоків в найбільш непідходящий час. В регулярці «Вайкінгс» завжди знаходили спосіб виграти близький матч. В плей-оф вони цього не змогли. І що має бути найбільш болючим для «вікінгів» – вони не зробили якоїсь критичної помилки. Звісно, можна поржати з Казінса, який на фінальному драйві кинув 3-ярдовий пас на четвертому дауні, коли треба було набирати 8. Але Кірк взагалі-то мав 31 з 39 пасів та два тачдауни. Захист не втримав «Джаянтс» на декількох важливих даунах, але на останньому драйві «гіганти» були змушені пробивати пант і у «Міннесоти» був шанс відігратись. «Вайкінгс» не провалились. Вони програли дуже конкурентний матч дуже конкурентній команді. Тепер попереду важливе міжсезоння, в якому треба привести до ладу зарплатний ліміт (а це може означати від’їзд Адама Тілена та Харрісона Сміта) і сформувати новий ростер (а це означає, що треба домовитися із Хокенсоном про новий контракт). Наступний сезон буде дуже важливим для майбутнього «Вайкінгс». А в цьому треба просто прийняти свою долю.
«Цинциннаті» не без проблем розібрався із знекровленим «Балтимором»
Як і у випадку гри «Баффало» з «Маямі», цей матч виявився набагато конкурентнішим, ніж очікувалось. На папері «Балтимор» виглядав цілковитим аутсайдером, але по факту «Рейвенс» витягнули зі свого суперника все, що він мав. І цей матч ще раз показав, як долю всієї гри може визначити один-єдиний розіграш.
Через примху жеребу «Цинциннаті» довелось грати з «Балтимором» другий тиждень поспіль. І в обох випадках вони мало достатньо проблем в нападі. «Бенгалс» не могли побудувати стабільний відрив в рахунку, і взагалі їм дуже важко давались ярди попереду. Якщо Джо Барроу набрав менше ярдів за Тайлера Хантлі, то це про щось говорить. На виносі «тигри» взагалі набрали в 3 рази менше ярдів, ніж їхній суперник (51 проти 155). Зазвичай вибуховий напад «Цинциннаті» зі скрипом набирав в середньому всього по 4 ярди за розіграш. Була присутня і минулорічна проблема «тигрів» – лінія нападу. «Бенгалс» починали матч без двох стартових лайнменів, а в самій грі втратили ще й третього. Через це Барроу знову довелось не стільки думати над розіграшами, як бігати і рятувати своє життя. Зважаючи на те, що попереду чекає «Баффало», яке вміє в пас-раш – «Цинциннаті» краще щось придумати, щоб вирішити цю проблему.
Якщо долю гри не міг вирішити напад – її вирішив захист. Така стратегія була актуальною для «Бенгалс» ще в минулому плей-оф. З неї почався і цей постсізон. Захист «тигрів» не лише вистояв на ключових даунах у фіналі гри, а й заніс переможний тачдаун. І це був той самий розіграш, який повністю перевернув хід гри. «Балтимор» пройшов 80 ярдів і розігрував виносний розіграш з одного ярду, щоб занести тачдаун, який мав дати їм перевагу в рахунку. Натомість Логан Вілсон ідеально вибив м’яч з рук Тайлера Хантлі, його підхопив Сем Хаббард і пробіг 98 ярдів для тачдауну. Це був такий удар під дих «Рейвенс», після якого вони не відновились. Хоча один шанс в них все ж був.
Попри поразку варто віддати належне «Балтимору». Вони зіграли краще, ніж очікувалось. Хантлі доклав достатньо зусиль, щоб дати «Рейвенс» нагоду перемогти. Він не Ламар, і це очевидно, але Тайлер зіграв впевнено та ефективно. Фамбл був скоріше прикрою випадковістю, ніж закономірністю. До того ж, «круки» цілком мали нагоду відправити гру в овертайм. На останньому драйві «Балтимор» дійшов до 17-ти ярдів суперника та мав більше хвилини часу разом з двома тайм-аутами, щоб занести тачдаун. От тільки Джон Харбо вирішив берегти тайм-аути. Як він сказав після матчу, для розіграшів в червоній зоні. Тож «Рейвенс» втратили більше 30-ти дорогоцінних секунд. А після цього стався ще й фол лайнмена нападу, який залишив «Балтимору» лише надію на відчайдушну Hail Mary. І навіть за таких умов «Рейвенс» все ще могли зрівняти рахунок, але Джеймсу Проше не вистачило буквально декількох сантиметрів, щоб прийняти пас в заліковій зоні. Повага вам, «Балтимор». Це був хороший бій.
«Тампа-Бей» не змогла створити значних проблем «Далласу»
Плей-оф НФЛ привчив нас, що тут майже не буває прохідних матчів і перемогу треба вигризати. «Маямі» та «Балтимор» це лише підтвердили. Але інколи аустайдер все ж дійсно є аутсайдером, який немає жодних шансів. «Тампа-Бей» були абсолютно приречені в матчі з «Далласом».
Хто слідкував за «Бакканірс» в регулярному сезоні, навряд чи був здивований тим, що він побачив в матчі з «Ковбойз». Знову безнадія в пасовій грі, знову повна відсутність виносу, знову коштовні втрати в червоній зоні і знову спроба все врятувати в останній чверті, коли для порятунку потрібне диво. Бреді зробив абсурдні 66 спроб пасу, але точними були лише трохи більше половини. В «Бакс» було нуль очок до кінця третьої чверті. Навіть коли почало щось пробиватись схоже на диво, і «букан’єри» підібрали власний онсайд-кік у фіналі гри, все закінчилось звичною неспроможністю просувати м’яч і втратою даунів. «Тампа-Бей» була безнадійною в нападі майже весь рік. І це ставить під сумнів збереження роботи координатором нападу «Бакс» Байроном Лефтвічем. Та й загалом це міжсезоння буде цікавим для «Тампи». Бреді не збирається на пенсію, але схоже, що він і не збирається повертатись до «Бакканірс». Тож перебудова виглядає цілком реальним варіантом для «Тампа-Бей».
На відміну від суперника, «Даллас» був майже ідеальним в нападі. Їхній агресивний план на гру з активним використанням no-huddle нападу став жахіттям для захисту «Бакканірс». «Ковбойз» розривали і пасом, і виносом. Після трохи повільного старту з двома пантами на стартових драйвах, «ковбої» занесли 4 тачдауни поспіль. Всі 4 були роботою Дака Прескотта, який для цього кинув три паси і один заніс самостійно. Квотербек «Далласа» взагалі провів ідеальний матч. Він розібрав захист суперника на запчастини і промазав всього 8 пасів з 33-х, заробивши ідеальний рейтинг квотербека. Такий рівень гри Дака може дати «Далласу» надію на успіх проти «Сан-Франциско» в дивізіонному раунді. От тільки Дак зазвичай не видає дві поспіль гри на такому рівні.
Єдиним мінусом для «Ковбойс» в їхній грі проти «Тампи» був кікер. Бретт Махер творив щось неймовірне зі знаком мінус. Він став першим кікером в історії НФЛ, який примудрився промазати чотири екстра-поінти. В Прескотта настільки бомбило, що він почав вимагати розігрувати 2-очкові конвертації, щоб припинити ці страждання. Тренер «ковбоїв» МакКарті частково прислухався до квотербека і замість філдголу з 18 ярдів вирішив грати четвертий даун. Прескотт кинув свій четвертий тачдаун, а Махер нарешті забив екстра-поінт. Можливо, це врятувало його від відрахування одразу після гри. Але для «Ковбойз» така форма їхнього кікера є величезним приводом для хвилювання. Це з «Тампою» можна було дозволити втратити 4 очки. З «Найнерз» така розкіш є забороненою. Подивимось, які висновки для себе зроблять і «Даллас», і Махер.
Результати раунду Wild Card виглядають наступним чином.
Розклад та пари дивізіонного раунду:
Не забувайте підписуватись на телеграм-канал Hail Mary.
Фото: USA TODAY Sports/REUTERS
