Ультимативний ростер Філадельфії 76. Частина третя.

Дібрався сюди та дозбирав матеріал про гравців, які залишили свій слід у цій франшизі. І поки я насалоджувався відео із моментами Еджкомба, я все таки доробив цей пост і - маємо те, що маємо! :)

У першій частині мова йшла взагалі про ідею супер ростеру та скажімо так, 5х найкращих. Далі було продовження із більш розширеною версію та додатковою інформацією. Ця - третя частина є доробком до двох попередніх. І хто був уважним, той побачив, прочитав, що в кожній частини ми торкалися певних історичних аспектів, то ж одразу анонсую четверту - історичну частину, де буде підсвічено один дуже цікавий момент, яким і зараз користуються в принципі, всі скажімо так, "клієнти" нашої із вами улюбленої гри.

І почну я з центрового, про якого Ален Айверсон у багаточисельних в'ю розповідав, що саме Дерік Коулмен надихнув його купити Ролс Ройс, та вчив його і Дікембе шаритися по клубах та пити шампанське. Мова йде про кримезного, але в перші роки своєї кар'єри доволі атлетичного гравця, який відзначався своєю домінацією (відносно Шака, наприклад) під кошиком. 208 сантиметрів на 104 кілограми! Перший пік Драфту 90го року! Починав за Джерсі і був Новачком Року.

Його доробок за Філу в перші роки (95-98) складав у середньому 11, 18 і 17 очок за гру. На 10 бордів. А ігровий час плюсонувся із 26 до 36ти. Ще один захід у Філу був на початку 2000х - але вже стата пішла на спад - із 15 ти очок і нижче.

Під час другого перебування Коулмена у "Філадельфії 76ерс" з 2001 по 2004 рік він грав важливу роль як наставник та старший брат для молодого Алена Айверсона, забезпечуючи захист і підтримку на майданчику та поза ним. Коулмен був добре відомий своєю ексцентричною поведінкою, яка іноді приводила до кумедних або спірних моментів, але він також був надійним ветераном, який допомагав Айверсону впоратися з викликами життя зірки.

Коулмен відігравав роль "захисника" для Айверсона на майданчику, не дозволяючи суперникам залякувати його.

• Він брав участь у суперечках з іншими гравцями, такими як Шакіл О’Ніл та Кріс Вебер, щоб захистити свого молодшого побратима по команді.
• Найвідоміший інцидент стався з Реджі Мілером, коли Коулмен затиснув його в обійми за горло після того, як Мілер відштовхнув його.

Крокуємо далі. І тут треба трошки пірнути назад в роках, бо це і є ретро занурення!

Розквіт був у Філадельфії, де він із Доктором виходив у Фінал НБА (наприкінці 70х). Починав кар'єру в АБА. Його двічі включали до першої збірної НБА всіх зірок захисту (1981, 1982). Славився гарним захистом.

Потрапляв на матч Усіх Зірок в 75му.

Судячи по рідким хайлайтам, такий собі Джабарі Сміт - першій на підбиранні, гарний вибір позиції і відповідно, починав транзицію саме він. Він не прагнув до зіркового статусу, натомість зосереджувався на чорновій роботі: захисті, підбираннях та блокуванні кидків. Його високий зріст, відмінне позиційне чуття та довгі руки робили його справжнім захисним героєм у «фарбі». Він часто грав проти таких гігантів, як Карім Абдул-Джабар, і був незручним суперником для будь-якого гравця під кільцем. При тому, що він не був кримезним та підкачаним атлетом.

Він був відомий своєю здатністю читати гру та робити важливі блок-шоти в ключові моменти, що допомагало переломити хід матчу. Джонс не просто захищався, він виконував ігрові завдання із самовідданістю, завжди ставлячи інтереси команди вище за особисту статистику. Саме такий непублічний, але надзвичайно ефективний стиль гри, а також його здатність бути менторством для молодших гравців і зробило його по-справжньому особливим для історії клубу.

А далі в нас трошки модерну. Панове, чи пам'ятаєте ви такого гравця, як Тадеус Янг!?? Здається він нещодавно закінчив кар'єру.

Тадеус Янг провів у «Філадельфії 76ерс» сім сезонів, з 2007 до 2014 року. За цей час він еволюціонував від новачка до універсального форварда, який був важливою частиною команди. У 2014 році Янга обміняли в рамках тристоронньої угоди, яка включала перехід Кевіна Лава в «Клівленд».

Янг був обраний «76ерс» під 12-м номером на драфті НБА 2007 року. У перші роки своєї кар'єри він допомагав команді, але справжній розквіт його гри припав на більш пізні сезони. Він зарекомендував себе як надійний та енергійний гравець, здатний набирати очки, робити підбирання та викрадення м'яча.

Наприкінці свого перебування у «Філадельфії» Янг став одним із ветеранів у команді, яка перебувала на етапі так званого «Процесу». Він брав на себе лідерські функції, хоча й публічно висловлював розчарування через постійні поразки та відсутність досвідчених гравців у складі. Згодом Янг визнав, що, можливо, керівництво команди було правим, адже деякі молоді гравці не були готові до НБА.

А далі ще цікавіше. Це глиба данкер, якого бачили ті, хто цікавився баскетом ще з давніх давен. Бо саме там, в архівах ютуба є відоси про зламані кільця, щити та тому подібне.

Деріл Доукінс, відомий під прізвиськом «Шоколадний Грім», грав за «Філадельфію 76ерс» з 1975 по 1982 рік. Він був обраний «76ерс» під 5-м номером на драфті 1975 року і став першим гравцем, якого задрафтували прямо зі школи.

Особливості гри Доукінса за «Філадельфію»:

• Вибухові данки: Доукінс прославився своїми потужними та ефектними данками. Двічі за сезон 1979/80 він розбивав щити, що зрештою змусило НБА ввести кільця, що відкидаються.
• Яскрава особистість: Окрім своєї фізичної сили, Доукінс був відомий як справжній шоумен, який розважав публіку.
• Гра в атаці: Доукінс часто був серед лідерів ліги за відсотком влучань з гри. За час виступів за «76ерс» він допоміг команді вийти до фіналу НБА тричі.

І далі теж цікава персона. Кларенс Везерспун був обраний «Філадельфією 76ерс» під 9-м номером на драфті НБА 1992 року. За свої 5,5 сезонів у Філадельфії він став надійним і потужним форвардом, отримавши прізвисько «Малюк Барклі» за свій агресивний стиль гри, схожий на стиль Чарльза Барклі, якого «76ерс» обміняли незадовго до драфту.

Основні моменти кар'єри у «Філадельфії»

• Новачок: У дебютному сезоні (1992–1993) Везерспун набирав у середньому 15,6 очка і 7,2 підбирання за гру та був включений до другої збірної новачків НБА.
• Пік форми: Його найкращий сезон припав на 1993–1994 роки, коли він набирав у середньому 18,4 очка та 10,1 підбирання за гру, зігравши у всіх 82 матчах.
• Конкурс слем-данків: Везерспун продемонстрував свою силу і в 1993 році, посівши друге місце у конкурсі слем-данків.
• Універсальність: За час свого перебування у Філадельфії він показував стабільну гру, набираючи в середньому двозначну кількість очок, а його універсальність дозволяла йому грати як на позиції важкого, так і легкого форварда.

І завершити я хочу ізюминкою цього посту - гравця, про якого багато хто і не згадає, хоча до травми саме він був тим самим другим юнітом у тандемі із Анвсером і саме його обміняли на славнозвісного Дікембе.

Тео Ретліф провів у складі «Філадельфії 76ерс» чотири повних сезони, а також частину сезону 1997–1998, і ще один короткий період у 2008–2009 роках. Він був ключовим гравцем тієї команди, особливо відомим своєю елітною захисною грою та блок-шотами.

Майстер блок-шотів: Ретліф був одним із найкращих блокуючих гравців свого часу. У сезоні 2000–2001 років він лідирував у всій НБА за кількістю блок-шотів за гру (3,7).

Захисний якір: Він був основним центровим і "якорем" захисту команди, яка будувалася навколо Аллена Айверсона. Його присутність у "фарбі" змушувала суперників змінювати свої кидки.

Пік кар'єри: Сезон 2000–2001 був для нього найуспішнішим: він був обраний на Матч усіх зірок НБА, але, на жаль, не зміг зіграти через травму руки. Того ж року він допоміг «Філадельфії» досягти найкращого результату в регулярному сезоні Східної конференції.

Надійний виконавець: Хоча його атакуючі навички не були зірковими, він був ефективним у нападі, особливо при завершенні алей-упів та кидків зблизька. Він двічі потрапляв до другої збірної НБА всіх зірок захисту, граючи за «Філадельфію» (1999 та 2001).

Ключовий обмін: Його обмін в «Атланту Гокс» у лютому 2001 року (на Дікембе Мутомбо) став ключовим для «76ерс» на шляху до Фіналу НБА того сезону, але для самого Ретліфа це був гірко-солодкий момент, оскільки він не зміг завершити сезон з командою, яка боролася за титул.

Я думаю цього вистачить. Відношуся дуже чемно до історичних аспектів гри. Поважаю таких персон. І ті часи. І милуюся любуюся сучасністю. То ж, дякую за увагу. Далі буде.

Я не хочу порівнювати ери, або видумувати ще щось. Але хлопці, ну хто ще так глибоко зазирне у архіви НБА та буде там з таким ентузіазмом копорсатися! Я дійсно люблю цю гру. Якось так. Приємного читання, панове, - правда! Від щирого:)

Вінтажний Вінтаж.

Пост скриптумус оптімус. Дякую пану Миколі за розвиток двіжу та спілкування зі мною. Ми це зробили. Повага. Як там Стратег, записав подкаст? І дуже радий, що тут адекватна публіка, яка підсвічує різноманітні аспекти баскетбольного торту-ком'юніті. Я цього року намагався почати слідкувати за однією тімою, і вибір пав наче на нейтральну команду - але я не витримав цих мук, після 2-3 матчів. Не в тому я стані зараз, щоб кохати одних. Хоча гарна тактика - бачити всіх, як то кажуть у гостях. Я спробував бути глядачем команди Дага Крісті. І по перше не витягую повний матч. По друге, хочеться і галопом по хайлайтах побігати. А те що я копорсаюся у минуломі, це моє таке, як сказати - хобі. Бо колись не було доступу до цього масиву інформації. Із любов'ю до сучасного, Джоша Гіді та інших талантів - Ваш Вінтаж Баскет.