Кращі гравці Філадельфії усіх часів. Історія, "модерн версія" та архівні матеріали.

Вінтажна добірка. Вінтажна, історична експертиза. Кого забув, кого ні? Перевіряй.

Нагадаю, що перша частина, оригінальна - стала початком цієї серії і це буде епічно, династично і кльово.

Отже, вирішив цього разу не міксувати роки, не розставляти по позиціях. Бо все це умовності. Занурюємось, згадуємо. Вивчаємо. Дізнаємося нове і пам'ятаємо - не затягуйте час на штрафних кидках! :)

І почну я з людини, яка вплинула на мене найбільше. Це Ален Айверсон. Кросовер, стиль, "практика?". І це не лише 2001й. Це не лише перехоплення. Це і біль від завершення кар'єри, від того, що як і Неш і так далі залишився без титулу. І це про "грати кожну гру, як останню". А ще хіп-хоп, кросівки і багато іншого. Але я додам: ця людина могла і передачі віддавати, і могла другого номера зіграти. Але більш за все цей хлоп відомий своєю швидкістю та здатністю колоти тебе в нападі, розгойдувати, як маятник, та казачити тебе за втрату концентрації. А ще, на мій погляд, він передав естафету Олімпу поінт гарда Стефу Карі. Але це вже такі, високі матерії.

Були сезони і по 30ку за матч в середньому. Хтось каже, що Бакс повинні були грати у Фіналах (2001-го). Це вже інша тема трошки (Кінгс-Лейкерс, імідж Ліги). В Денвері теж у нього не вийшло бо там і команда не така вже крута була відверто, при всьому респекті до Мело. І там знову був Кобі. І роки закінчувались. Вікно зачинялось. А наступна зупинка була ... старість.

Після Мемфісів, Детройтів, повернувся до Філи і зайняв своє місце у Залі Слави. Це просто симбіоз кохання до людей і поваги до гравця. Скільки травм він отримав, скільки кросоверів зробив. Але ми рухаємось далі. Бо все тільки починається.

Херсі Хоукінс. 88-93 у клубі. До речі, стата наводиться лише за роки виступу в данному клубі. Маленька ремарочка.

За стилем гри мені нагадує Джона Колінза з Юти. Атлетичний, міцний. 6й номер драфту 88. Обраний Кліперс, але кращі роки провів саме у Філі.

Потрапив на Олстар у 91му. А ще допомагав Сіетлу вийти у Фінал, але це трошки інша історія. Ще по цифрах відмічу такий момент - наприклад в сезоні, коли його було обрано на МВЗ, він потрапляв із 15ти спроб 7. Та забивав рекордні для себе 22 із гри в середньому.

Хал Гріг. Ікона, легенда. Людина історія. Мав нікнейм Бульдог. Швидко рухався на паркеті. Чимось нагадував ПіДжей Такера. Взбитий, але швидкий. Корисний і з координацією.

Всю кар'єру провів у одному клубі а починав із Сіракуз, 58'. Він був обраний на МВЗ 10 разів поспіль.

А у 68му став МВП Матчу Всіх Зірок. Роком раніше допоміг Філі перервати 8ми річне домінування Кельтів, та взяти омріяний титул Чемпіона Національної Баскетбольної Асоціації.

Універсальний, атлетичний. Роки в клубі 65-72. Був обраний на драфті саме Філою, 65'.

Допоміг із титулом в 67му. Мав нікнейм Кенгуру Кід - високий стрибок та видовищну (на ті часи) гру. Чотири рази був обраний на МВЗ.

А ще він привів Філу як коуч у 80х до титулу. То ж цю персону ми подвійно відзначаємо в нашому репортажі. Він мав важливий вплив на гравців, на гру зокрема в ті часи. І заслужив місце в Залі Слави баскетболу.

Гарно грав в захисті, і при цьому вважався двостороннім гравцем. Що на ті часи мабуть не така вже часта річ. Починав в АБА. Став Чемпіоном у 80х і чотири раза обирався на МВЗ.

Його репутація - чесність та хард ворк етікс, - любов до праці. В 2019му він отримав почесний "ключ" до входу в Баскетбольну Залу Славу.

Виступав під третім номером, до Ансвера - 93-94 та наступний. Там і перший виклик на МВЗ та Нагорода Кращому Прогресуючому - із 13ти до 20 очок стрибнув у показнику. За два роки в середньому і виходить майже 17 очок, на 6 із 12ти спроб влучних. Грав на позиції розігруючого та виділявся швидкістю та вмінням забивати .Ну і такий собі ачівмент тих років - він забив у 89ти матчах поспіль - мове йде про триочкові - які були не так поширені тоді. Тобто, ось ми і дізнались, хто буквально перед Ансвером тягнув на собі франшизу. Та ще й грав під 3м номером. Який ну тільки із Аленом і асоціюється.

А це трохи ретро в квадраті. Ларі Костело. Не голова мафії а гравець більше Сиракуз - 50ті, 60ті. 10 років за Франшизу - із них 4 саме за Філу.

Теж розігруючій - Титул 55го. Кидав до речі, без стрибка, майже двома руками. Але шановні, які наші роки. Його кар'єру переслідували травми, але він шість разів був учасником МВЗ.

Далі була успішна кар'єра тренера. Але це трошки про іншу франшизу - саме із Бакс на початку 70х він здобув титул, "разом" із Карімом та Оскаром.

Оце ближче до нас. Я от пам'таю чітко одне - коли Ансверу не давали кинути, або перекривали, або інша ситуація - саме Сноу брав на себе і розіграш м'яча, і кидок.

Починав у Сіетлі а завершував із молодим Броном у Кавз. У 2003му у голосуванні за ДІПОЯ був 10м.

Був гарним захисником в плані оборони та вмів достатньо чітко поставити партнерів у нападі

Він приймав участь у Фіналі із Броном. Але там був Фабрісіо Оберто. Приймав участь у різних баскетбольних проектах та іноді підкоментовував десь якісь матчі. Непогана кількість передач. Скажу так, на довгу дистанцію та для найвищих досягнень такі гравці потрібні.

Про цього гравця я робив окремий матеріал, де ви зможете більш детально ознайомитись із його кар'єрою. Швидкий, атлетичний, невгамовний Стек, який і за інші клуби пограв.

Генрі Бібі. Батько Майка Бібі - розігруючого 2000х, який грав за Кінгс, Атланту та Майамі.

На відміну від лисої зачіски сина, мав отаку середню за розміром афро зачіску. Мода 70х, як ніяк. Звісно, що він був розігруючим. Починав кар'єру не де небудь, а в Нікербокерс. Перед Філою ще встиг один сезон відіграти за Новий Орлеан.

Він став Чемпіоном у складі Нікс, а завершував у Кліпс, які тоді базувалися в Сан-Діего.

Працював асистентом тренера в Лізі, та тренував на рівні коледжу.

На сьогодні (насправді, тиждень все підтягував, редагував) гадаю досить. Ще буде третя частина, в якій доповню цей матеріал.

А от до речі, загальна схема кращіх. То ж Ембід "лише" на сьомому. Інших ви тепер бачили, знаєте.

Про Сиракузи ми з вами почитаємо окремо у наступному, додатковому матеріалі. А зараз швиденько згадаємо тих, хто має право теж називатися в когорті кращих. Хоча може і не мав такої ролі, як перший ряд персон із історії франшизи. І все таки, я не зміг пройти повз них. То ж, перша група таких болерів:

• Кайл Корвер - снайпер, виступав у 2000х із Ансвером, Далембертом (центровий аля Сіакам), та тим же Ігудолаю, Вебером. Але більш зірковий статус та кращу гру демонстрував у подальшому, в інших клубах (Юта, Атланта)
• Ігудала. Не зміг пройти повз. Атлетичний, данковитий, швидкий, новачок другої половини 2000х. Скільки алеу-пів спіймав від Ансвера. Подальша кар'єра чудова - Денвер та Титули в ГСВ, але і інша роль. Тож респектуємо оригінальним історіям.
• Сі Уеб хоч і у віці догравав тут, тим не меньш, на мою думку, вважався зіркою разом із Аленом у ті часи, хоча особливих результатів вони і не досягли, якщо бути чесними.
• Редік, який змінив багато клубів. Тут він грав відносно нещодавно, 17-19.Але в середньому бив 17-18 очок, краще ніж в Орландо та Кліпс, то ж цей факт я хотів відмітити.
• Джру Свято розкрився у Пеліканз, а взагалі відомив став у Бакс, але починав то він саме тут.
• Майже так і Лу Віл. Не краща стата саме у Філі, подальші успіхі у Кліпс та Хокс. Але початок був саме тут. У Пенсильванії

Частина друга. Але перш ніж продовжити, стата цих гравців саме в Філі.

Редік - 17.6 в середньому на 44 відсотки філд голд. На 7.3 спроби влучав 3 із далеку.

Корвер - більше 10 очок в середньому за клуб. Де він провів 5 років. Філд голд 41 відсоток.

2 влучання із далеку на 4.8 спроби. 1.6 передачі правда, на 1.2 втрати. І ще 0.8 перехоплень.

Холідей - до речі саме, у Філі стався перший Олстар (12-13). 13.4 в середньому за 4 роки, 5.8 передач, 1.4 перехоплення і влучання 43 відсотка.

Лу - за 7 років у Філі набирав більше 11 очок в середньому. 0.8 перехоплень, рівно 3 передачі та влучав 42 відсотки з гри - на 9 спроб бив 3.4 в ціль.

Отже. Аарон МакКі - людина, яка допомогала у плей-оф 2001. Такий собі Норман Пауел тих років. 8 років в клубі. Кращий шостий у славно звісному 2001му. 7.7 очок в середньому, 3 асисти, 3.4 підбори і з 7 спроб влучав 3. Але тоді це було вагомо. Бо Філі, ой як не солодко було в матчах на вілит. (А кому там буває солодко).

Тоні Кукоч, який грав тут у 99-01 - це просто респект цьому імені. До 10 очок за 23 хвилини. 44 відсотки з гри - на 8.4 спроби потрапляв меньше половини.

Мутомбо - просто вшануємо його внесок. Без нього не було би ніяких Фіналів, це я впевнений. До цього із Ретліфом не вийшло і пройти до них по сітці. Але і Шака стримати не змогли. А хто зміг? Тут не буде його стати. Він був корисним, всі ці знають.

І Елтон Бренд - теж якесь більш меньш ім'я у період "застою" після Айверсона - 08-12. Дванадцять (трохи більше) очок, 7 бордів. І моя повага до цього міцного форварда, зробившого собі ім'я в Кліперс.

Якось так, пані та панове.

Ну і модерн версія, яка мабуть, в комп'ютерних іграх багато титулів забрала. Тут теж не буде стати. Не знаю, хто більше буде на 4рці - маленький Батлеренко, довгий (відносно) Пол чи "товстун" Харден і як би вони поділили м'яч із Максі. Але склад при стартових здорових позиціях ну суперовий. Трохи фентезі ін зе білдінг.

Не потрапили на вечірку такі персони, як Бен Сімонс (свідомо, хоча може я не правий), Мануте Бол (зріст тільки?), та інші Тобаяси Херіси та Роберти Ковінгтони.

Ще тут міг бути Кіт Ван Хорн - але він бігав за Нетс у Фіналах, тож він і такі хлопи, як Тайрон Хіл і Армен Гіліам чекають нас у інших франшизах. (Андре Мілер, наприклад, хоча давав гарну стату, після обміну Ансвера).

Тут ще десь пробігає снайпер Джейсон Капоно, але він і в Майамі грав. Хто знає, може я і не все перевірив. Матеріал шукав декілька днів (насправді більше), самі розумієте. А ідею тримав декілька тижнів а то й місяців.

Ну і всілякі привіти, на кшталт Ябуселе, Джоді Мікса, і так далі. Досить.

Вінтаж баскет. Із любов'ю до гри. Продовженню бути.