Використаний шанс зіграти, ігровий тандем із Ті-Маком, лей-ап замість данка - кар'єра Дерела Армстронга

У НБА є зірки, яких ведуть за руку зі школи, а є Дерел Армстронг. Його шлях до ліги нагадує пригодницький роман: через ігнорування на драфті, нижчі ліги США та екзотичні чемпіонати Кіпру та Іспанії. Проте, потрапивши в НБА лише у 26 років, він зміг стати помітною постаттю, яку в Орландо та Даласі згадують із особливою теплотою.

Після завершення коледжу Файєттвілль Стейт у 1991 році, Армстронг не почув свого імені на драфті. Для більшості це кінець мрії, але не для нього.

Він грав у GBA, USBL і врешті поїхав до Європи. На Кіпрі він набирав по 32 очки за гру, а в Іспанії став справжньою зіркою, довівши, що його швидкість і бачення майданчика — рівень еліти.

Щодо цих двох ліг та нашого героя. USBL (United States Basketball League) - її називали «Лігою можливостей». Вона була однією з найстабільніших і найвідоміших нижчих ліг США в часи свого існування - з 85го по 2008й. Сезон проходив навесні та влітку. Це було ідеально для гравців: вони могли пограти в Європі або інших лігах взимку, а влітку виступати в USBL прямо під носом у скаутів НБА.

Через неї пройшли такі легенди, як Спад Вебб, Маггсі Богз та Мануте Бол.

Для Дерела це став вирішальний етап. У 1995 році він став MVP цієї ліги у складі «South Jersey Shorecats», після чого «Орландо Меджик» нарешті звернули на нього увагу.

Щодо GBA - (Global Basketball Association) - Це була значно коротша за часом, але яскрава сторінка в історії професійного баскетболу США. Існувала лише 1 сезон - 91-92, а далі - було банкрутство. Саме тут Армстронг встиг пограти за команду «Atlanta Trojans». Це була його перша справжня зупинка після коледжу, де він почав заробляти баскетболом на життя.

Коли Армстронг вперше переступив поріг роздягальні «Орландо Меджик» у квітні 1995 року, він потрапив у справжній голлівудський блокбастер. Команда з молодими Шакілом О'Нілом та Пенні Гардевеєм була на піку своєї могутності та прямувала до Фіналу НБА. Наш герой був для них лише «тілом» для тренувань, але він мав план, про який ніхто не здогадувався.

Перші два сезони були випробуванням на витривалість. Армстронг зіграв лише 3 матчі в першому сезоні та 13 — у другому. Поки Шак руйнував кільця, Армстронг вивчав гру, спостерігаючи за ветеранами. Його контракт був нестабільним, але кожен вихід на майданчик (навіть на 2 хвилини «сміттєвого часу») він відпрацьовував так, ніби це був сьомий матч фіналу. Саме тоді тренери помітили його «надлюдську» швидкість — він був швидшим за будь-кого в лізі з м'ячем у руках.

Влітку 1996 року Шакіл О'Ніл поїхав до Лос-Анджелеса, і в «Меджик» утворився вакуум. Коли Пенні Гардевей почав пропускати ігри через травми, настав час Армстронга.

У цьому сезоні він зіграв у 67 матчах, виходячи на 15 хвилин у середньому. Яку гру побачили вболівальники? Хаотичну, але неймовірно ефективну та енергійну, яка змушувала суперників помилятися. Його перехоплення стали справжнім жахом для захисників Східної конференції.

Далі він стає гравцем ротації. Під керівництвом легендарного Чака Дейлі наш герой остаточно закріпився як незамінний шостий гравець. Дейлі, який обожнював захисників-«псів», розгледів у Дерелі того, хто може змінити темп гри одним виходом на паркет. Армстронг провів усі 82 матчі сезону, набираючи майже 10 очок за гру.

Локаутний сезон 1999 року став «вибухом», на який Дерел чекав 4 роки. Поки інші гравці поверталися у форму після довгої паузи, Армстронг, заряджений кавою та цукром, вибіг на майданчик у найкращій формі свого життя. Його результативність злетіла до 13.8 очка, 6.7 передачі та 2.2 перехоплення за гру. За результатами сезону він зробив те, що досі здається неймовірним — отримав одразу дві нагороди: Most Improved Player та Нагороду кращому шостому гравцю.

На початку 2000-х Армстронг став обличчям команди «Heart and Hustle». Без великих зірок (до приходу Трейсі Макгреді), «Меджик» вигризали перемоги за рахунок характеру. Дерел був лідером, який міг забити вирішальну «трьоху», перехопити м'яч у найвідповідальніший момент або просто кинутися за м’ячем на трибуни. Його 9 сезонів в Орландо зробили його одним із найулюбленіших гравців у історії франшизи.

Після того як «Меджик» обміняли Пенні та раніше до цього відпустили Шакіла, експерти прогнозували команді повний крах. Але сезон 1999/2000 став одним із найяскравіших в історії клубу саме завдяки Армстронгу.

Під керівництвом молодого тренера Дока Ріверса «Орландо» виставили склад, у якому не було жодної суперзірки. Армстронг став стартовим розігруючим і головним двигуном колективу. Вони грали в такий самовідданий баскетбол, що ледь не заскочили у плей-оф, маючи рекорд 41–41. Дарел у тому сезоні видав солідні 16.2 очка та 6.1 передачі, остаточно закріпившись у статусі елітного плеймейкера.

У 2000 році в «Орландо» прийшов Ті-Мак. Багато хто боявся, що два домінуючих гравці не поділять м’яч, але Армстронг проявив професіоналізм. Він став ідеальним напарником для Макгреді: поки Трейсі набирав очки, Дарел «випалював» землю в захисті, страхував зірку та заряджав арену своїми фірмовими перехопленнями. Протягом цих років Дарел був серед лідерів ліги за кількістю зароблених фолів у нападі та перехоплень. Він був тим ветераном, який міг накричати в роздягальні, а потім вийти на майданчик і першим кинутися за м’ячем на паркет.

У 2003 році, після дев'яти сезонів у складі «Меджик», Армстронг залишив команду як один із найвеличніших гравців в історії франшизи. Він пішов, будучи лідером клубу за кількістю триочкових та другим за перехопленнями й передачами (поступаючись лише Ніку Андерсону та Скотту Скайлзу).

Його перехід у «Даллас Маверікс» у віці 35 років не був «пенсією». Дірк Новіцкі та компанія отримали не просто запасного розігруючого, а справжнього «баскетбольного професора», який мав навчити претендента на титул тій самій нестримній енергії та непоступливості.

У 2004 році Армстронг приєднався до «Далласа», де його роль трансформувалася. Тут він вже не був головним скорером, але став «граючим тренером» на майданчику. Дерел допомагав молодому Девіну Харрісу та адаптовував Джейсона Террі до системи «Мавз». Він був важливою частиною команди, яка вперше в історії франшизи дійшла до фіналу НБА. Його здатність заспокоїти гру або, навпаки, додати агресії в захисті була ключовою для Дональда Нельсона, а потім і Ейвері Джонсона.

Попри невеликий зріст, Дарел мав "пружини" замість ніг, що навіть привело його на конкурс данків НБА у 1996 році. І хоча той виступ більше запам’ятався курйозним лей-апом замість данка, сама присутність малюка серед найкращих "летунів" ліги підкреслювала його безстрашність: він не боявся пробувати те, що іншим здавалося неможливим.

Він провів 14 сезонів в НБА і це все після 26-ти років! Людина - запальничка, розігруючий на адреналіні, корисний гравець у вашу команду, - чи не так?