Била рекорди, попалась на допінгу, знімалася в «Плейбої»: життя найшвидшої легкоатлетки в історії України

Цей текст написаний користувачем Tribuna.com в рамках конкурсу «Найкращий блогер України». Підтримайте автора плюсами та коментарями.

Автор цих рядків не те щоб дуже спортивна особа, але в нього пов’язані гарні спогади з міським стадіоном «Спартак» у Ніжині. Саме тут вдалося стати чемпіоном серед факультетів Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. У складі команди філфаку було здобуто перемогу в естафеті 4х100 метрів. І досі здається, що найбільшим дивом був не сам факт перемоги, а те, що на філологічному факультеті в принципі знайшлося аж чотири хлопці для участі в змаганні.

Але мова не про те. Уже згодом я дізнався, чим ще був особливий стадіон «Спартак». І моє невеличке его було потішене від того факту, з ким саме мені вдалося, нехай і заочно, але ділити ці легкоатлетичні доріжки. Адже на цьому стадіоні робила свої перші спортивні кроки (буквально та фігурально) героїня цієї розповіді – одна з легенд української легкої атлетики Жанна Пінтусевич-Блок. І її життя дуже схоже на етапи 100-метрової дистанції.

Старт і прискорення

Жанна Тарнапольська (після першого одруження вона стане Пінтусевич, а після другого – Пінтусевич-Блок) народилася в 1972 році. Символічно, що саме того року Валерій Борзов здобув золотий олімпійський дубль, вигравши на дистанціях 100 і 200 метрів у Мюнхені.

Хоча вона з’явилася на світ і розпочала займатися легкою атлетикою в Ніжині, але в 13 років переїхала до Києва й подальші тренування відбувалися вже там. За словами її першого тренера Віталія Лазаренка, він не бачив у Жанні майбутньої чемпіонки. Змінив своє ставлення після того, як на одному зі змагань дівчина впала після старту й сильно роздерла бік об асфальтну доріжку. Незважаючи на кров, вона швидко піднялася й побігла наздоганяти суперниць.

Перші серйозні міжнародні успіхи прийшли вже в 1991 році, коли Жанна стала чемпіонкою Європи серед юніорів на обох спринтерських дистанціях, ще й узяла «срібло» на дистанції 400 метрів. У 1993 році стала рекордсменкою світу на 50-метрівці в приміщенні. Потім були срібні медалі на 100 і 200 метрах на дорослому чемпіонаті Європи 1994 року. Зважаючи на такі результати, були певні сподівання на Олімпіаду в Атланті. Однак там українська спортсменка посіла лише 8 місце на коронній стометрівці, а на вдвічі довшій дистанції не змогла відібратися до фіналу.

Максимальна швидкість

Після Атланти спринтерка разом із тренером Валентином Бондаренком вирішили змінити техніку рухів. І це одразу позначилося на швидкості. Але з’явилася інша проблема. І звали її Меріон Джонс. Феноменальна американська легкоатлетка, яка не лише бігала, а й стрибала в довжину та навіть грала в баскетбол на професійному рівні, заявила про себе приблизно тоді ж, коли й українка.

Джонс стала головною суперницею для Жанни Пінтусевич-Блок протягом усієї кар’єри української спортсменки. Уже в 1997 році на чемпіонаті світу в Афінах лише фотофініш і дві сотих секунди розділили цих двох спортсменок у боротьбі за золоту медаль на стометрівці. На жаль, не на користь нашої спринтерки. Проте на тому чемпіонаті українка здобула «золото» на 200 метрах.

Загалом непогані результати (хоча на чемпіонаті світу 1999 року залишилася без медалей) дозволяли дивитися з оптимізмом на Олімпіаду в Сіднеї. Однак в Австралії бігунка знову залишилася без п’єдесталу. «Дерев’яна» медаль на стометрівці стала головним розчаруванням її кар’єри. На 200 метрах – лише сьоме місце.

Після цього вона припинила співпрацю з Валентином Бондаренком. Тренером став її чоловік Марк Блок. «Це було випробуванням для нас обох, – розповідав Блок. – Перший місяць, коли ми тренувалися разом, я думав, що стрибну з даху. Або, можливо, мене скинуть із даху».

Та головна перемога Пінтусевич-Блок була ще попереду. Якщо переглянути список усіх тріумфаторок чемпіонатів світу на дистанції 100 метрів, то хронологічно першими трьома чемпіонками були «східні» німкені (не забуваймо про «видатну» допінг-спадщину НДР). Надалі, починаючи з 1993 року й донині, тріумфаторками були представниці лише двох країн – США та Ямайки. Але..

Та сама перемога в Едмонтоні

Приємним винятком став 2001 рік, коли в Едмонтоні Жанна Пінтусевич-Блок випередила свою принципову суперницю, здолавши насамперед себе, адже змогла показати найкращий час у своїй кар’єрі – 10.82 с. Більш вражаючою перемогу в Едмонтоні робить ще й той факт, що Меріон Джонс до того фіналу виграла 42 змагання поспіль!

ВІДЕО

Уповільнення

Перемога на чемпіонаті світу в 2001 році над легкоатлеткою із США стала піком кар’єри Пінтусевич-Блок. Звісно, надалі так само були медалі різного ґатунку на різноманітних стартах, але серед них уже не було медалей чемпіонатів світу чи Європи. Точніше, була «бронза» на стометрівці на чемпіонаті світу 2003 року, але про це трохи далі. Останній шанс отримати олімпійську медаль теж не вдалося використати. В Афінах уже 32-річна спортсменка не змогла вийти до фіналу головної спринтерської дистанції.

Свою кар’єру українка завершила в 2006 році, й останні роки були затьмарені підозрою у вживанні допінгу. Наприкінці 2004 року американець Віктор Конте, засновник і власник ряду спортивних лабораторій. зізнався, що 15 елітних спортсменів отримували від нього заборонені речовини, зокрема Жанна Пінтусевич-Блок і Меріон Джонс.

Згодом слідство висунуло обвинувачення чоловіку й тренеру українки Марку Блоку. Його звинуватили в співробітництві з Конте й у тому, що він давав допінг дружині й іншим спортсменам. Як покарання, Блоку заборонили займатися професійною діяльністю протягом 10 років. Що ж до Жанни, то в 2011 році їй було винесено дворічну заборону на участь у змаганнях, а її результати з 30 листопада 2002 року були анульовані. Тож бронзову медаль чемпіонату світу 2003 року також довелося віддати.

Фініш

Попри таке завершення кар’єри, не можна заперечувати, що Жанна Пінтусевич-Блок була справді великою спортивною зіркою свого часу. І не лише спортивною, а й медійною. Так у 2003 році вона стала першою українською спортсменкою, яка знялася в еротичній фотосесії для «Playboy».

Фото зі зйомок для «Playboy»

«Мої сумніви розвіяв пристойний гонорар, який я отримала за цю фотосесію. В іншому разі навряд у квітні, у розпал підготовки до Олімпіади, я б летіла через всю країну в Лос-Анджелес на зйомки. Вони мені не дуже сподобалися. У першу чергу, своєю тривалістю. В один із моментів почало здаватися, що фотосесія не закінчиться ніколи: зйомки тривали близько 12 годин. Знімала ціла команда з 8 людей. Зате самі фото мені дуже сподобалися», – розповідала вона згодом в одному з інтерв’ю.

Наразі 53-річна українка живе в США зі своїм чоловіком Марком Блоком. Вона працює у сфері нерухомості та навіть стала однією з 20 найкращих працівників у Північній Флориді. Також тренує доньку Анну, яка займається легкоатлетичним кросом і є чемпіонкою Флориди.

Разом із родиною

Як ставитися до Жанни Пінтусевич-Блок, вирішувати кожному особисто. Для одних це легенда українського та світового спорту, для інших – допінгістка, для третіх – правда десь посередині. Наприкінці додам лише один факт. Загалом українські спринтерки за всю історію лише 10 разів на офіційних змаганнях змогли «вибігти» з 11 секунд. Точніше, спринтерка. Так, усі ці 10 результатів показала Жанна Пінтусевич-Блок. І ніхто з українок ні до, ні після не зміг поки наблизитися до неї.