«Динамо - чемпіон». Чому Шахтарю треба фінішувати другим

Програш, який змусить донецький клуб зробити певні висновки.

Багато хто, після перемог Шахтаря над кризовим Реалом восени, почав говорити про "завершення перебудови команди" і про високий потенціал таких гравців як Соломон, Додо, Маркос Антоніо, Трубін, Корнієнко, Бондар, а після двох нічиїх з Інтером - нахвалювали тренерський штаб, який може підлаштуватися під суперника для досягнення потрібного результату. І все б нічого, але..

Клубу потрібно було ще раніше (відразу ж після півфіналу ЛЄ) перебудовувати команду, про що я писав раніше. Але керівництво пішло іншим шляхом і, зрештою, почалися конфлікти в середині команди (Тайсон, який вже n-ий рік заявляє про бажання піти ), гравці основного складу вже не витягують високий рівень гри через різні обставини (Марлос, Кривцов, П'ятов, Ісмаїлі, Мораєс), а футболісти, які повинні були замінити лідерів, не змогли (Коноплянка, Майкон, Фернандо). Клуб проґавив потрібний момент для перебудови, коли можна було продати, наприклад, Тайсона без конфлікту, десь за 12-15 мільйонів, Ісмаїлі, який через важку травму навряд чи повернеться на свій колишній рівень.

Клуб перестав використовувати стратегію, про яку так часто говорив і якою так пишався: своєчасна заміна лідерам, а найголовніше – за останні кілька років тільки на одному трансфері клуб зміг виграти фінансово – Фред, а скільки втратив.....

Бернард - безкоштовно(придбали за 25 мільйонів);

Феррейра - безкоштовно(8 мільйонів);

Тайсон - безкоштовно(15 мільйонів);

Нем - безкоштовно(7 мільйонів);

Ордец - безкоштовно(3.5 мільйона);

Коваленко - 300-400 тысяч(вихованець клубу)

Останнє прізвище - приклад того, як Шахтар втрачає контроль над трансферами. За півроку до кінця контракту Коваленка Шахтар отримав в кілька разів менше, ніж міг би, якби вирішив епопею зі своїм вихованцем раніше.

Негативне сальдо футболістів, перерахованих вище - понад 60 мільйонів, це без врахування зарплат, які у Бернарда та Тайсона були одні з найвищих (3-4 мільйони на рік).

Шахтар перестав працювати системно. Купляти Коноплянку, якому 30 років - футболіста, який не зміг реалізувати свій потенціал перспективного футболіста в Європі – це можна розцінювати як крок у ситуації, де клуб не знав, як чинити, та вирішив підписати просто футболіста, чиє ім'я досить голосне в Україні. Взагалі, складається враження, що цей трансфер був більше забаганкою Ахметова(йому дуже імпонує Женя як гравець та людина, ще з часів Дніпра-справжнього).

Відсутність футболіста на позицію форварда для посилення конкуренції Мораесу, у якого минулий сезон, швидше за все, був останнім, який він провів на високому рівні. Суцільні проблеми в центрі оборони через невисокий рівень виконавців на тій позиції. Деякі футболісти ще не дорослі до топ-рівня (Вітао, Бондар), а деякі – не витягують рівень ігор з Реалом, Ромою, Інтером, Ман Сіті (Кривцов).

Степаненко, який, на жаль, теж грає без замін. Як тільки він отримав травму – постало питання, ким замінити його: Майкон більше футболіст на атаку, а не для "чорнової роботи", яку часто брав на себе Тарас.

Плюс, до того ж, у Шахтаря дуже багато футболістів в оренді (український "Челсі"), деякі з яких потрібно або дати шанс у команді, або продати.

Соболь, Кайоде, Бондаренко, Танковский, Піхальонок, Бутко, Вакула.

В оренду клуб повинен віддавати тільки перспективних гравців, молодих, щоб ті отримували досвід ігор (і бажано не тільки в одному клубі з Донецької області), і слідкувати за їх розвитком, аби в подальшому - брати до першої команди і розвивати футболіста до рівня стартового складу.

Борячук, Коваленко, Зубков, Малиновський, Малишев, Зінченко, Караваєв – це все вихованці академії Шахтаря. Скільки клуб зміг на них заробити? Навіть смішно говорити(а для вболівальників донецького клубу – то взагалі дуже сумно).

З цього списку лише Коваленко ще за часів Луческу дали шанс стати одним із ключових футболістів клубу, але після приходу Фонсеки у Віктора почався регрес. Борячуку та Зубкову давали можливість проявити себе, але як тільки футболіст провалював одну гру – про нього забували, лише один Матвієнко з того покоління є зараз основним футболістом. Клуб каже, що довіряє молодим футболістам академії, а факти та цифри показують зовсім інше, а заява Палкіна – викликає лише посмішку та головне запитання: а як це ви зібралися робити?

Ви до сих пір довіряєте Дентіньо, Ісмаїлі, Мораесу - футболістам, які або не змогли стати тими лідерами, в яких їх бачили, або ж футболісти, які вже через вік/спад форми не тягнуть рівень клубу, про який вони говорять щороку - плей-оф ЛЧ. Хоча тут також є питання.

5:1 від італійської Роми(за сумою двох матчів);

10:0 від Боруссії М(за сумою двох матчів).;

2 непереконливі нічиї з Динамо Загреб;

6:3 від Айнтрахту(за сумою двох матчів);

Системні погроми від Ман Сіті;

Вильоти з ЛЄ від маловідомих клубів, таких як Сельта;

5:0 від італійського Інтера

Це всі ті результати, які Шахтар мав у єврокубках за останні 4 роки. Не може клуб, який грає в ЛЧ та ставить за мету плей-оф щороку, а при вильоті до ЛЄ – дійти до фіналу, програвати розгромно велику кількість матчів, а з командами середнього рівня грати непереконливо або навіть вилітати.

PS

Клуб втратив свою спроможність/суперсилу, якою ще донедавна хизувався: вчасно продавати футболістів, коли потрібно - міняти лідерів на молодих, перспективних, почав виносити всі конфлікти всередині клубу, чого раніше не було. Керівництво перестало проводити аналіз провальних матчів/трансферів. Клубу негайно треба робити важкі висновки/приймати жорсткі рішення для досягнення мети.

І що може підштовхнути клуб для можливих змін у роботі клубу, як не програш усіх трофеїв на внутрішній арені свому найзапеклішому ворогові, біля керма якого стоїть легенда вашого клубу. Ось це був би прямий хороший сценарій для якогось фільму/роману.

До речі, останній раз Шахтар не вигравав жодного трофею за сезон ще в далекому сезоні 2002-2003.

Давненько такого не було, так?)

фото: shakhtar.com, footballua.tv.