Шевченко здивував Дешама планом на гру, завдяки чому отримав результат

Короткий розбір матчу Франція – Україна.

Про здивованість грою українців на післяматчевій прес-конференції сказав сам Дідьє Дешам: «Ми передивились близько 20-ти матчів збірної України, але вперше побачили її в такій манері гри».

Справа тут в кількох моментах.

Нова для України схема, яку можна записати як 5-2-3 без м'яча. В ній, на ряду з трійкою центральних захисників, важливо відмітити відсутність вінгерів, що також є чимось новим для збірної. Фланги повністю закривали Миколенко та Караваєв. Спереду, під Яремчуком, грали Маліновський та Зінченко, які на стадії атаки заповнювали півфланги, а в захисті утворювали вузький, щільний та організований кулак разом з Шапаренком та Сидорчуком. Наявність на полі умовних Ярмоленка та Коноплянки не дозволила б реалізувати таку штуку через їх скромні навички гри в захисті.

Разом з цим, українці надзвичайно рідко підходили до воріт французів. Таке положення справ не є новим для України, з Іспанією вже була подібна ситуація, однак вчора вийшло ще радикальніше.

Для порівняння: Україна в матчі з Іспанією володіла м’ячем близько 30% часу, при цьому м’яч на третині поля іспанців знаходився 17% часу (мається на увазі взагалі, а не з долі володіння українців).

Скріншоти зроблені в Whoscored

В матчі з Францією — 37% володіння на 13% (!) знаходження м’яча на третині суперника. На нашій третині поля м’яч знаходився 43% часу.

Складовою такої обережності було переважне перебування «вдома» Миколенка та Караваєва. Більшу частину матчу вони утворювали щільну лінію разом із центральними захисниками, що власне і не давало розбігтись атакуючим гравцям французів. Той факт, що захисники при цьому були і одними з найбільш небезпечних в атаці (Віталік є одним з трьох героїв, які били по воротах Льоріса, а в Сашка — гольовий пас) підкреслює стриманість України попереду.

Така картина виявилась надзвичайно незручною для Дешама.

Він досить сильно розраховував на вільний простір як за спинами українських захисників так і між ними. Про це говорить в тому числі розстановка французів: 4-2-3-1 із швидкими флангами Мбаппе та Команом, Грізманом у вільній ролі, Жиру як стовпом-завершувачем та відносно некреативною, але надзвичайно працьовитою, опорною зоною у вигляді Рабйо та Канте, яка була страховкою від швидких атак українців.

Подібне поєднання гравців в такій схемі не є типовим для Дешама. В ідеалі в опорній зоні має бути креативний Погба, а зліва хтось гібридний типу Матьюїді, щоб міг і підчистити і в атаку підключитись. Вихід саме цих людей ще раз підкреслює конкретність очікувань Дідьє на цей матч. Втім постійне знаходження перед Бущаном одразу п’яти тіл, які ще постійно страхують один одного, зробило такий план не достатньо ефективним. Передачі за спину безумовно проходили та навіть призводили до небезпечних моментів, але явно не в такій кількості, на яку міг розраховувати Дешам.

Загалом матч розвивався цілком лінійно, лише із невеликими коливаннями. Франція володіла м’ячем та тисла, Україна захищалась та намагалась організовувати швидкі атаки. Випадковий (і нелегальний) гол французів дещо вгамував їх запал, що дозволило жовто-блакитним трохи поконтролювати м’яч. Цей контроль призвів до не менш випадкового голу Сидорчука-Кімпембе. Далі все пішло по старій програмі.

Гру трохи похитнув вихід Погба, який віддав пару гострих передач, але знову таки, глобально це нічого не змінило. Шевченко в свою чергу випустив Коваленка та Зубкова, чим остаточно запакувався на своїй половині у безкомпромісні 5-4-1 та зафіксував рахунок на табло.

Підводячи підсумок, збірна України залишила приємне, але все таки неоднозначне враження.

З одного боку, тренерський штаб надзвичайно радує своєю гнучкістю та вмінням підготуватись під конкретного суперника. Самовіддача ж усіх без виключення гравців та високий клас окремих дозволяє більш-менш реалізувати всі ці ідеї.

З іншого — 18:3 рахунок по ударах (11:2 з меж карного майданчика) та вже згадана статистика по володінню м’ячем. Суто статистично — це рівень «Ньюкасла» Стіва Брюса. Безумовно, що по грі усе не так запущено. Є налаштованість на короткий розіграш і все таке. Однак сам факт такого дисбалансу по завданим та допущеним ударам забагато віддає на відкуп випадку. Тобто в якомусь матчі в суперника може тупо полетіти (як у Грізмана наприклад). Але поки не полетіло — збірну можна похвалити.

P.S.

Шапаренко — топ. Осбливо в тому, що стосується контролю та просування м’яча. Зараз він ще набрав форму та супер впевнений у собі. Круто, що це актуально не тільки в «Динамо».

Більше матеріалів в телграм-каналі «Напівпрофесіонал».