Про міста-герої

Народжений у місті-герої Києві, я ніколи не надавав цьому факту особливого значення. Ну стоїть стела з зіркою на площі Перемоги, ну написано «Киев» на алеї міст-героїв біля Батьківщини-Матері… До цієї війни я не усвідомлював, наскільки це важливо в умовах війни відзначати геройськими званнями не лише людей, але й міста, що стримали навалу ворога.

Можна по-різному ставитися до радянської влади… Вибачте, не так сказав. Необхідно ставитися до радянщини з усім можливим негативом, але ні в якому разі не можна недооцінювати внесок радянських військ за часів Другої Світової (і лише за них, хвалити окупанта теж не можна) у те, що сучасна Україна живе. Якби тоді Україна залишилася під Рейхом, тепер України б уже не було.

Тому я за те, щоб декомунізація не поширювалася на тих радянських діячів, хто допоміг звільнити Україну від нацистів. Ватутін і Жуков були комуністами, але в першу чергу прославилися не завдяки партійній діяльності, а завдяки вигнанню нацистів з України. Це вже не про радянську владу чи про їхню комуністичну символіку, а про реальний внесок у майбутнє нашої Батьківщини. Хоч і під радянською окупацією. Але я впевнений, що під нацистською окупацією було б значно гірше, ніж під радянською. Тим паче, що радянської окупації ми змогли позбутися вже самі.

Можливо, титул «місто-герой» відгонить популізмом та совдепією. Але в ситуації, коли в Україні вже були відзначені міста-герої за досягнення за часів Другої Світової, за нової війни було б несправедливо залишити нові міста-герої без такої відзнаки. Це уже не золота зірка, це золотий тризуб.

Безумовно, у цій війні кожне українське місто – герой. Навіть найвіддаленіше тилове Берегове вносить свій вклад у нашу спільну перемогу. Волонтерством, прихистком для біженців з прифронтових міст, та бодай тим фактом, що дало народження якимось із наших героїв із ЗСУ. Але цей титул саме про ті міста, які внесли найбільший внесок у перемоги на фронті. І зовсім не про стелу з золотою зіркою у центрі міста.

Харків, Гостомель, Маріуполь, Волноваха, Херсон, Чернігів, Охтирка, Ірпінь, Буча, Миколаїв. Список відзначених золотою зіркою з тризубом міст, як на мене, поки неповний. Та він і ніколи не буде повним. Але я хочу від себе відзначити кілька міст, які проявили себе у російсько-українській війні і на мою думку також заслуговують на звання міста-героя.

Суми

Величезна подяка теробороні Сум від мешканця Троєщини. Якби Суми, не маючи сил ЗСУ в місті, не стримали російські танки з першого дня вторгнення, шлях на Бровари і потім на всю лівобережну частину Києва був би відкритий. А ще поруч із сумською трасою моє село. Лук’янівка, Перемога, Лукаші – села, що були окуповані та звільнені одними з перших на Київщині, – їх усі я проїжджаю на шляху до своєї дачі.

Можна сказати, Суми разом із Черніговом врятували київські мости від підриву. Було б дуже шкода, якби за кілька місяців до відкриття багатостраждального Подільського мосту його б довелося знищити. Але це все жарти, звичайно. Є речі, важливіші за мости.

Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне

Як з Ірпенем, Бучею і Гостомелем, так і ці три міста героїчно чинять опір як єдина агломерація. Неможливо виділити одне з цих трьох героїчних міст. З єдиного острівця життя у сьогоденній вільній Луганщині. Рашисти перетворюють цей острівець на руїни – саме той острівець Луганщини, який вони так і не можуть захопити.

Краматорськ

Пам'ятаємо 2014 рік. Перемога у битві за агломерацію Слов‘янська і Краматорська стала першою для України в війні проти росіян. Якщо відзначати міста, то треба пам‘ятати, що війна триває 8 років.

Гуляйполе

Саме те місто, яке зупинило просування рашистів на Запоріжжі. І від того зараз постійно потерпає від обстрілів. Хоча йому і не приділяють багато уваги у ЗМІ.

Ізюм

Незважаючи на остаточну окупацію, місто довго трималося. Якби не один колаборант, то точно трималося б довше. І головний героїзм Ізюма ще попереду.

Тростянець

Перше значне місто, що було звільнене від рашистів після повної окупації саме під час цієї фази війни. Місто, що поклало початок нашим перемогам на північному фронті.

Мелітополь

Дав би звання героя цьому поки окупованому місту авансом, але я впевнений, що при звільненні українського Півдня Мелітополь ще продемонструє свій героїзм та незламність. Недарма рашисти саме його зробили своїм транспортним вузлом на захопленій території. Та й партизани там уже чудово працюють.

Нам не потрібні ніякі Тули, Ленінгради й Мінськи. В Україні є свої героїчні міста.

З повагою до всіх українців та з вірою у перемогу з міста-героя Києва. Слава Україні! Слава ЗСУ!