7 великих протистоянь, за якими більше не цікаво спостерігати
Склали рейтинг.
Ви, мабуть, помітили, як протистояння, що років 10-15 тому викликали бурю емоцій, зараз просто не збуджують вболівальницьку уяву. Хтось може сказати, що це просто дідівська ностальгія за тим часом, коли трава була зеленішою, а матчі на «СТБ» були безкоштовними, проте факт залишається фактом – чимало принципових матчів минулого зараз перестали цікавити.
Ми вирішили зробити топ протистоянь, які втратили інтерес у любителів футболу. Тут важливо вказати, що мова йде лише про нейтральних вболівальників, адже для трушного фаната «Ліверпуля» матч з «Евертоном» завжди буде надважливим днем календаря, як би ці команди не грали. Також ми вирішили обмежитись лише XXI століттям, щоб не пускатися берега у глибину десятиліть.
7 місце. «Лаціо» – «Рома»
«Капітолійське дербі» на початку 2000-х викликало цілий шквал емоцій, адже зустрічалися не просто принципові сусіди із вічного міста, але й претенденти на здобуття Скудетто. А скільки було чудових сюжетів: Неста проти Тотті, Ерікссон проти Капелло, та й врешті протистояння великих президентів Сенсі та Краньотті було чи не найголовнішим. В 1999-му вболівальники «Лаціо» навіть захотіли поставити пам’ятник Ерікссону за те, що він чотири рази поспіль обіграв «Рому».
Але після фінансового краху «Чіріо» «орли» перестали бути серед обов'язкових претендентів на чемпіонство, а «Рома» Спалетті хоч і залишалась серед лідерів, проте Скудетто жодного разу «вовкам» не підкорилося. Римські клуби продовжували за інерцією продукувати скандали у дербі, але вони вже мало стосувалися якості гри. То Паоло Ді Каніо після голу у ворота заклятих ворогів покаже римський «салют» (саме так він пояснював свій жест), то Франческо Тотті вирішить зробити селфі, забивши у ворота «Лаціо».
Сьогодні харизми цьому протистоянню дають хіба одіозні коучі Саррі та Моуріньо, хоча для самих римлян цей матч все ще найголовніший поєдинок сезону.
6 місце. «МЮ» – «Арсенал»
Мало які протистояння в історії АПЛ можна назвати настільки класичними, як поєдинки «канонірів» проти манкуніанців. Фергюсон та Венгер не лише випивали вино після матчів, але й жорстко конкурували, що іноді переходило в ненависть. Саме після програного «Арсеналу» поєдинку Фергі жбурнув бутсою в Девіда Бекхема. У непереможному сезоні лондонців саме «Юнайтед» міг завершити серію ще у вересні, але ван Ністелрой не забив пенальті на 90+3-й хвилині. Після цього Мартін Кіоун підлетів до форварда: «Ну що хлопче, чого мовчиш?». Коли пролунав фінальний свисток Кіоун, Лорен та Парлор, здається, пішли вбивати Рууда, який на їхню думку винен у вилученні Вієйра, врятував Рой Кін.
І це лише один епізод із епічних протистоянь, де були феноменальні голи Анрі та Кріштіану, пуховики Венгера і навіть шматок піци, що прилетів у обличчя Фергюсона від Сеска Фабргеаса. Сьогодні поєдинки вже не настільки принципові, а вивіска «Арсенал» – «МЮ» у багатьох випадках може бути навіть не найголовнішою у турі.
5 місце. «Інтер» – «Мілан»
Півфіналісти минулої ЛЧ знову змусили увесь світ дивитись міланське дербі, але ті матчі лише знову довели, наскільки здрібніли головні герої. Усі знову згадали легендарне фото Матерацці та Руя Кошти – фігур, які увійшли в історію світового футболу, але навіть не були головними зірками у своїх командах. Гонитва молодшого Моратті за Сільвіо Берлусконі та трансферні рекорди залишилися в минулому. Тепер обидва клуби мусять обходитися тими гравцями, які вже не потрібні в АПЛ або просто ще туди не доїхали.
Навіть те, що за останні три сезони міланські команди взяли по одному Скудетто, ситуацію не сильно рятує. З одного з найсильніших дербі у світовому футболі матч перетворився на містечкову розвагу і мало кому за межами Мілану цікаво, чи святкує Чалханоглу гол у ворота колишньої команди.
4 місце. «Мілан» – «Ювентус»
20 років тому у фіналі ЛЧ сталось всеіталійське дербі, з того часу «Мілан» ще двічі побував у фіналах, а «Юве», переживши Кальчополі, встиг відновитися та дістатися фіналу ЛЧ вже зовсім оновленою командою. Але найбільше проблема для обох полягає в тому, що сильно деградувала сама Серія А. Тотальне домінування «Юве» у 2010-х означало не лише силу туринців, але й слабкість конкурентів, в першу чергу – «Мілана».
У 1990-х ці клуби по черзі перемагали у найсильнішій лізі світу, а зараз їхні матчі в Серії А стали вишуканою стравою «на любителя». Хоча наче й інтриги у поєдинках вистачає, і команди заходяться у топ-3 та борються за чемпіонство, але навіть такий матч може програвати умовній грі «Брайтона» проти «Сіті» серед нейтральних вболівальників.
3 місце.«МЮ» – «Ліверпуль»
Хоч в часи домінації команди Фергюсона «Ліверпуль» так і не взяв жодного чемпіонства, але саме шотландець зігнав їх із «довбаного сідала». Матчі між «червоними» мали купу підтекстів та мікроінтриг, навіть якщо якась із команд не боролася за чемпіонство. Від знаменитої фрази «Де твоя медаль АПЛ?», яку Робін Ван Персі кинув Стіві Джі, вже минуло понад 10 років. Зараз же футболісти «Ліверпуля» можуть кинути щось подібне Маркусу Решфорду або Бруну Фернандешу. Джеймі Каррагер всюди розповідає, що якби не Фергюсон, який залякував суддів, то «МЮ» не мав би і половини титулів.
Найгірше для «МЮ», що «галасливі сусіди» тепер стали головною франшизою міста, а поєдинки «Сіті» проти «Ліверпуля» за останні декілька років викликали куди більше інтерес.
2 місце. «Реал» – «Барселона»
Ель Класіко – безумовно головний матч останнього десятиліття у топлігах. Справа навіть не в історичній принциповості, а у тому, що на поле виходило щонайменше 5-6 претендентів на «Золотий м’яч» (хоча постійно вигравали лише двоє), а на тренерській лаві грім та блискавки пускали Пеп з Моурінью. Протистояння МСН та ББС стали історичними, а забіги Бейла та слалом Мессі дивилися усім світом. Та в останні сезони щось зламалося.
Зламалося у самій «Барселоні», яка завдяки менеджменту зуміла загнати себе в колосальні борги, а це не могло не позначитись на якості складу. Після відходу старої гвардії у каталонців майже не залишилося франчайзингових гравців, здатних привернути увагу нейтрального вболівальника. Звісно, фанатам каталонців цікаво спостерігати за тим як дитячий садок із «Ла Масії» грає проти дорослих дядьків, але вони прогресують не так швидко, а просто придбати умовного Беллінґема або Мбаппе «Барса» зараз не може.
Люди, які не вболівають за якогось із двох грандів, давно перестали шукати Ель Класіко в календарі матчів Ла Ліги.
1 місце. «Динамо» – «Шахтар»
Із початку 2000-х українське Класичне стало безумовно головною стравою вітчизняного футболу. Кожен матч наших грандів супроводжувався навколофутбольним карнавалом у лояльних ЗМІ та гострими обговореннями після матчу. Подекуди ось цей фльор був навіть цікавішим за те, що відбувалося на футбольному полі. Про поєдинки говорили на в перервах між уроками та лекціями, сперечались на роботі та виливали тонни друкованих знаків в інтернеті.
Слабшою стала УПЛ, а головний матч турніру теж став викликати все менше емоцій. Війна остаточно відсунула футбол на третій план, тому якоюсь мірою ці поєдинки виглядають як нагадування про мирне життя. Якщо раніше футболісти «Динамо» були справжніми селебриті, а умовного Артема Мілевського могла впізнати навіть домогосподарка, то зараз чимало людей, які бодай трохи цікавляться футболом, не відрізнять Бражка від Ваната, те саме стосується й Криськіва з Назариною.
Фото: Global Look Press/Ian Hodgson, imago sportfotodiens
