Кейн, Ройс, Обамеянг та ще 7 відомих футболістів, у яких немає великих трофеїв
Гаррі поки що не зміг навіть у «Баварії».
(Вперше цей пост було опубліковано у квітні 2023-го)
Чемпіонство «Баєра» подарувало не лише багато вражаючих відео та фото з домашнього стадіону леверкузенців, а й нову порцію глузуваннь з Гаррі Кейна.
Англійський форвард минулого літа перейшов у «Баварію». Здавалося б, ідеальний варіант, щоб вигравати купу трофеїв, яких у кар'єрі Гаррі досі немає (ну, майже). Проте мюнхенці не змогли виграти ані Суперкубок, ані чемпіонат, ані Кубок. Залишається лише ЛЧ, але...
Це змусило нас задуматися над тим, скільки ще є топових футболістів, які усю свою кар’єру залишалися без великих титулів.
Нехай нас вибачать фанати Кубка Англії або Суперкубка Німеччини, але ми вирішили не брати в розрахунок такі кубкові змагання. Також ми обмежилися лише XXI століття, інакше в нашому топі точно б опинилися такі зірки, як італієць Джузеппе Сіньйорі, зірка збірної Бразилії Сократес і навіть перший в історії володар «Золотого м'яча» Стенлі Метьюз.
Щодо чинних гравців, то тут ми поставили віковий ценз у 30+ років, але в одному випадку все ж порушили його.
Джиммі Флойд Хасселбайнк
На початку століття у Нідерландів була просто шалена конкуренція в лінії нападу: Клюйверт, Бергкамп, ван Ністельрой, Макай, ван Хойдонк. І це ще далеко не всі зірки, які були конкурентами Хасселбайнка. Форвард суринамського походження двічі вигравав бомбардирські гонки в АПЛ (1999, 2001), а в Ла Лізі за сезон 1999/2000 наколотив більше, ніж Клюйверт та Макай.
На початку 2000-х Джиммі став головною ударною силою «Челсі», виграючи конкуренцію в Креспо та Муту, всього в АПЛ забив 127 голів. Статистика, яка лише підтверджує, що Хасселбайнк був топфорвардом, але йому сильно не пощастило з титулами.
З «Челсі» він виграв лише Суперкубок Англії, а з «Боавіштою» Кубок та Суперкубок Португалії. У 2006 році із «Мідлсбро» навіть вийшов у фінал Кубка УЄФА, але команда програла «Севільї» 0:4.
Гаїска Мендьєта
Ще одна зірка, яка сяяла на початку 2000-х. Баска визнали найкращим півзахисником європейського сезону у 2000 і 2001 роках. Він був лідером і серцем «Валенсії», яка двічі програвала у фіналах ЛЧ, і вважався ледь не найкращим пенальтистом на планеті. Харизматичний Мендьєта так і не здобув титулу з левантійцями, поїхав у «Лаціо», а тим часом Рафа Бенітес виграв чемпіонство із «кажанами» у Лі Лізі.
В «Лаціо» він не зумів показати і десятої долі того, що показував у «Валенсії». Була навіть спроба перезапуститися у «Барсі», але теж невдала. Врешті догравати довелося «Мідлсбро», де він виграв Кубок ліги і разом із Хассельбайнком міг здобути Кубок УЄФА.
Найбільшим досягненням гравця залишився Кубок Іспанії, який він виграв із «Валенсією» ще у 1999 році. Можливо, це не так і страшно для нього, адже футболіст абстрагувався від футболу і зробив доволі успішну кар'єру діджея в Лондоні та на Ібіці.
Антоніо Ді Натале
209 голів Антоніо у Серії А – це шостий показник в історії турніру. Тільки Франческо Тотті забив більше, із тих хто грав XXI столітті. Виступаючи за скромний «Удінезе», важко розраховувати на серйозні титули, але Ді Натале вперто не хотів змінювати клуб. Корінний неаполітанець став настільки своїм в Удіне, що провів тут 12 років, став найкращим бомбардиром в історії клубу і встановив всі можливі гольові рекорди фріульців.
Шансом на титули могла б стати збірна Італії. Напередодні переможного ЧС «Удінезе» вперше вийшов у груповий етап ЛЧ, де Ді Натале навіть забив три голи. У Серії А на рахунку нападника було лише 8 голів, а на турнір поїхав його одноклубник Вінченцо Яквінта, який забив на один гол більше у чемпіонаті.
Набагато ближче до титулу Ді Натале був у 2012 році, коли на Євро вийшов у фінал зі збірною Італії. Гравець забив лише один м’яч на турнірі (у першому матчі іспанцям), але то був єдиний пропущений іспанцями гол на усьому Євро. В фіналі він замінив Кассано, але забити не зумів.
Аріц Адуріс
Футболіст на прізвисько Ель Зорро з роками ставав тільки кращим. На свій перший великий турнір зі збірною 35-річний гравець поїхав лише у 2016 році, коли Іспанія включила його в заявку на Євро. У складі «Атлетіка» баск двічі ставав найкращим бомбардиром Ліги Європи і став першим, хто оформив пента-трик у цьому турнірі, постраждав бельгійський «Генк».
У 2019 році він повторив досягнення Лео Мессі, забиваючи у 15 сезонах Ла Ліги поспіль. Із 158 голами Аріц входить до топ-20 бомбардирів за всю історію Ла Ліги, обганяючи таких зірок, як Ференц Пушкаш, Роналдо, Ладіслао Кубала та Еміліо Бутрагеньо.
Форвард тричі приходив в «Атлетік», намагався розкритися у «Валенсії» та «Мальорці», але справжнє щастя здобув у Більбао під керівництвом Ернесто Вальверде. Тоді ж Адуріц став володарем єдиного в житті титулу – Суперкубка Іспанії. На «Сан-Мамесі» Аріц зробив хет-трик у ворота «Барселони» (і став першим футболістом за 10 років, кому це вдалося).
Дріс Мертенс
Мініатюрний бельгієць встановив рекорд за голами у «Наполі» в Серії А. Рекордним став його 108-й гол, а всього Дріс забив 113. Багаторічний мотор неаполітанців та один з лідерів команди минулого літа відправився у «Галатасарай». Іронія долі – саме цього сезону Неаполь нарешті може здобути таке довгоочікуване скудетто, але без Мертенса.
Футболіст виступав в Бельгії, Нідерландах та Італії, але в жодній країні нічого ціннішого за Кубок не вигравав. Хоча й у цьому сезоні у нього є шанс здобути чемпіонство, але не в Італії, як мріялося, а в Туреччині, адже «Галатасарай» поки лідирує в Суперлізі, а сам бельгієць забив 5 голів.
Не склалося із титулами й у збірній, адже «золоте покоління» бельгійців зуміло дістатися лише третього місця на ЧС-2018. Хоча останні 10 років вони вважалися одними з головних фаворитів на усіх форумах, у яких брали участь.
Дімітрі Паєт
У сезоні 2015/16 француз став одним із найяскравіших гравців у Європі. У складі «Вест Гема» він забивав неймовірні за красою голи та роздавав геніальні передачі. Дімітрі вже було 28, але засяяв він так, що вважався однією з головних зірок збірної Франції на домашньому Євро.
В команді Дешама він продовжив забивати і асистувати, проте всі загадують його, як того хлопця, що наніс травму Крішітану у фіналі Євро. Франція поступалася, а Дімітрі втратив шанс здобути головний трофей свого життя.
Блискуча гра в АПЛ була затьмарена доволі мерзенною поведінкою стосовно «Вест Гема», коли гравець вимагав продати його в «Марсель» і пропускав тренування. Якщо вірити в карму, то вона повернула своє французу, коли він з «Олімпіком» грав фінал ЛЄ проти «Атлетіко» і травмувався ще у першому таймі. Паєт в сльозах пішов з поля, а команда програла.
На переможний ЧС Дімітрі не поїхав, а виграти титул у Франції, конкуруючи із «ПСЖ», йому так і не вдалося. Тож поки у скандального француза немає жодного титулу, а йому вже 36 років.
П'єр-Емерік Обамеянг
Ауба завжди був яскравим форвардом із чудовою результативністю, але поки не зумів виграти щось більше, ніж Кубок Англії та Німеччини. Збірна Габону теж не та команда, із якою можна розраховувати на континентальний титул.
Так сталося, що Обамеянг прийшов у Дортмунд на наступний сезон після чемпіонства. І не дивлячись на те, що він за якихось п’ять сезонів забив 141 м’яч та став одним зі чотирьох гравців в історії «Боруссії», які вигравали гонку бомбардирів у Бундеслізі, салатницю здобути так і не зумів.
В АПЛ габонець не забавив обертів, але «Арсенал» у фаворитах турніру тоді не ходив. Був шанс взяти чемпіонство із «Барсою», але за пів року успішної гри у складі «блаугранас» команда Хаві так і виграла чемпіонство, влітку гравец пішов в «Челсі», а зараз грає за «Марсель».
Сон Хин Мін
Триразовий футболіст року в Азії, володар «Нагороди Пушкаша» за найкращий гол 2020 року та один із двох найкращих бомбардирів АПЛ минулого сезону все ще без титулів. Єдина командна нагорода, яку здобув гравець, це перемога на Азійських іграх у 2018 році, але не варто плутати ці змагання із Кубком Азії, де Південна Корея не перемагає із 1960 року. Футбольний турнір на Азійських іграх проводиться за тим самим принципом, що й на Олімпіаді, тому це радше молодіжні змагання. А от на Кубку Азії у Сона лише «срібло» у 2015 році.
Виступаючи за «Гамбург» та «Баєр», у нападника не було особливо багато шансів виграти Бундеслігу, а про «Тоттенгем» та АПЛ не жартував хіба що лінивий. Хоча фанам «шпор» явно не до жартів. Фінал ЛЧ-2019 проти «Ліверпуля» був шансом для багатьох гравців команди нарешті узяти великий трофей, але не вийшло.
Сону вже 31. Час задуматись над тим, що робити зі своєю кар’єрою далі.
Марко Ройс
Ройс – один із найкращих гравців і найбільший невдаха цілого покоління німецького футболу. Марко програв фінал ЛЧ-2013 «Баварії», хоча заробив пенальті, який реалізував Гюндоган. А далі сталася, можливо, трагедія всього футбольного життя Марко: він травмувався в останньому товариському матчі перед початком ЧС-2014 проти Вірменії. За тріумфом своїх товаришів він спостерігав по телевізору. Потім через травми пропускав Євро-2016, Євро-2020 та минулий ЧС в Катарі.
Ройс залишається вірним «Дортмунду», але окрім двох Кубків Німеччини та трьох Суперкубків, у його кімнаті з медалями більше нічого немає. Минулого сезону «Боруссія» була близькою, аби виграти чемпіонат, але драматично втратила титул в останньому турі. Цього року чемпіоном вже став «Баєр», а сам Ройс, схоже, влітку залишить клуб, адже у нього закінчується контракт.
Гаррі Кейн
Найкращий бомбардир в історії збірної Англії, найкращий бомбардир в історії «Тоттенгема» та найкращий бомбардир ЧС-2018 може похвалитися перемогою хіба що в «Ауді кап» та ще двох менш відомих турнірах.
Минулого літа Кейн перейшов у «Баварію», де регулярно забиває, але клуб сенсаційно втратив титул Бундесліги, вилетів з Кубка, а єдиний турнір, де мюнхенці усе ще можуть виграти – ЛЧ. Але хто вірить, що це їм вдасться?
Фото: Global Look Press; Nigel Keene/Global Look Press; Maurizio Borsari/Global Look Press; Giuseppe Maffia/Global Look Press, Tom Weller/Global Look Press
