Рейтинг тренерів сезону УПЛ: Луческу серед найгірших, Гура вище Ротаня, Йовичевич – не найкращий
Оцінюємо роботу головних дійових осіб цього чемпіонату.
Один з багатьох парадоксів поточного сезону УПЛ полягає в тому, що попри суттєвий спад рівня гравців та команд значно підвищився рівень тренерського складу у чемпіонаті.
Цей розіграш дійсно можна назвати саме «тренерським» – першопричини провалів чи успіхів окремих клубів у переважній більшості залежали саме від роботи коучів. Точніше, від того, як вони використовуватимуть наявні ресурси.
Тож ми вирішили скласти рейтинг усіх фахівців, які цього сезону провели мінімум 10 матчів (тому тут не буде, наприклад, Олександра Шовковського чи Валерія Кривенцова). За основу взято три критерії за 10-бальною шкалою:
1. Співвідношення ресурсів та результату
Найголовніший пункт, тому при рівній кількості балів вище у рейтингу знаходитиметься тренер, у якого кращий цей показник. Якщо ж і він буде однаковий, то тоді позиції розділятимуться між декількома кандидатами.
Чому це так важливо? Бо вся сьогоднішня УПЛ – це робота в умовах певного ліміту, адже кожен клуб опинився у незвично скрутній для себе ситуації.
2. Привабливість стилю гри
Загалом весь рейтинг є доволі суб’єктивним попри визначення чітких критеріїв, але цей пункт таки найбільше залежатиме від особистих вражень.
3. Кадрові рішення та відкриття нових гравців
Кадрових проблем вистачало у кожного, але хтось експериментував та в кінцевому результаті знаходив ефективні рішення, відкриваючи вболівальникам нових гравців, а хтось до останнього вперто не йшов на зміни, за що у підсумку поплатився.
Отже, рухаємось у зворотному порядку.
21. Анатолій Безсмертний («Львів», 8 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 2/10
Привабливість стилю гри: 3/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 3/10
Безальтернативне останнє місце в рейтингу попри складні умови – Безсмертний прийшов у «Львів» перед матчами з «Динамо», «Дніпром-1» та двома зустрічами з «Шахтарем», а у своє розпорядження отримав гравців, яких під себе набирав Олег Дулуб.
Втім, це очевидно не повинно ставати виправданням для 13 поразок поспіль та безславного вильоту. Безсмертний не набрав жодного очка, не допоміг жодному з підопічних відкластись у пам’яті вболівальника, а з усіх цих видав лише один справді непоганий – перший з «Шахтарем», коли Келсі вирвав для гірників перемогу у компенсований час.
20. Периця Огненович («Металіст», 10 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 4/10
Привабливість стилю гри: 2/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 4/10
Не набагато краще себе проявив Огненович у «Металісті», але переваги над Безсмертним у нього є. Він як мінімум набрав 6 очок у 15 матчах, а ще можете помітити, що Периця має більше балів за співвідношення ресурсів та результату.
Тут все просто – «Львів» взимку набрав рекордну кількість новачків, з яких дійсно можна було щось зліпити, а харків’яни своїх лідерів віддали «Дніпру-1» та кінець чемпіонату догравали з 15-16-річними пацанами. За це, до речі, Огненович отримав ще невелику надбавку за третім критерієм, однак гра «Металіста», особливо у захисті – повний провал.
19. Олег Дулуб («Львів», 11 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 4/10
Привабливість стилю гри: 3/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 4/10
Наочний контраст – Дулубу з новим складом у «Львові» дали попрацювати лише 3 матчі, але він набрав більше очок, ніж Безсмертний за 13 (4 проти 0). Хто зна, як склалася б доля команди з білоруським тренером, але завищувати оцінку не треба – все ж саме під його керівництвом клуб пішов на зимову перерву явним аутсайдером, який нічим не вражав на футбольному полі.
17-18. Леонід Кучук («Рух», 12 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 3/10
Привабливість стилю гри: 4/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 5/10
У «Руха» дещо схожа ситуація, що й у «Львова» – у контексті боротьби за виживання трендовим стало казати «а ось що б було, якби не прибрали Кучука». Та навряд чи щось сильно змінилося б. Білорус, як і Пономарьов, мав непоганий підбір футболістів та талановиту молодь, але розкрити їх та дати результат не зміг.
На момент його звільнення команда опустилася в зону стиків, перемігши в одному з останніх 7 матчів. «Рух» же зі скрипом врятувався від вильоту з новим коучем.
17-18. Мірча Луческу («Динамо», 12 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 3/10
Привабливість стилю гри: 5/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 4/10
Готуюся отримувати по шапці за те, що Луческу так низько. Але давайте тверезо дивитися на ситуацію, на четверте місце. Впевнений, що кожен з вас влітку назвав би такий сценарій фатальним.
Луческу отримав відносно непогані бали за стиль гри, через що також передбачаю невдоволення – за командою іноді дійсно було дуже складно спостерігати, але нерідко підводила саме реалізація та дії в завершальній стадії, бо за багатьма ключовими показниками створення моментів у «Динамо» не все так погано.
Четвірка за кадрові рішення натомість навпаки може бути завищеною, адже всі ми пам’ятаємо невиправдану довіру до Бєсєдіна, Кабаєва та Шепелєва, а ще маринування легіонерів. Ситуацію врятувала хіба що остаточна інтеграція в склад Ваната, Волошина, Царенка та Дячука навесні.
16. Олег Ратій («Металіст», 12 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 4/10
Привабливість стилю гри: 4/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 4/10
Ратій вище Луческу лише через те, що у порівнянні з наявними у нього ресурсами результат був не настільки плачевним. Це стосується й проведення паралелей з Огненовичем. На зимову перерву команда йшла на 12-му місці з 16 очками. Якби стільки ж харків’яни набрали у другому колі, то уникнули б вильоту. А ще докинули Ратію пару балів за розкриття Прядуна та підготовку гравців, які весною повинні були допомогти «Дніпру-1» у боротьбі за золото.
13-15. Сергій Лавриненко («Інгулець», 13 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 5/10
Привабливість стилю гри: 4/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 4/10
Ні, не завищено. Нехай після поразки від «Металіста 1925», яка стала фатальною для Лавриненка, «Інгулець» опустився на 13-ту позицію, але хіба можна було вимагати щось більшого, зважаючи на підбір виконавців?
Водночас не заперечуватиму, що рішення Олександра Поворознюка про звільнення пішло тільки на користь – команда отримала емоційний заряд, видавши пару непоганих матчів з дуетом Бартулович-Лупашко, а на старті весняної частини повторила цей досвід ще з Ковальцем.
13-15. Сергій Ковалець («Інгулець», 13 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 5/10
Привабливість стилю гри: 4/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 4/10
Втім, все закінчилось для «Інгульця» за ідентичним сценарієм. Критикувати за це Ковальця? Та навряд чи доречно, враховуючи, що суттєвого підсилення команда взимку не отримала.
Йому навпаки можна було б докинути очок за гру, яку «Інгулець» демонстрував на старті весняної частини, коли перемагав «Динамо», «Минай» та «Металіст». Але ми цього не зробимо, тому що колектив повернувся у свій звичний стан в заключних турах, з блідою грою зазнавши поразок у 4 з 6 матчів.
13-15. Юрій Вірт («Верес», 13 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 5/10
Привабливість стилю гри: 4/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 4/10
Також сильно не хочеться «розбивати» Вірта, який, ймовірно, наступного сезону у «Вересі» вже не працюватиме. Так, команда після мрій про єврокубки восени опустилася до стиків, маючи свого часу довгу серію з поразок.
Гра рівненського колективу – такі ж потуги, що не сильно виділяється на тлі половини учасників чемпіонату.
Однак маємо важливий пункт – ресурси, за якими «Верес» значно поступається. Навіть що стосується бюджету зарплат, адже клуб вважається одним з найслабших у цьому компоненті в усій УПЛ.
12. Руслан Ротань («Олександрія», 14 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 2/10
Привабливість стилю гри: 6/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 6/10
Взагалі не було наміру опускати Ротаня так низько, допоки «Олександрія» остаточно не провалилася в 30-му турі, не зумівши обіграти «Рух» та віддавши єврокубкове місце «Ворсклі».
На момент призначення коуча олександрійці випереджали полтавців на 7 очок, маючи матч в запасі, а у підсумку залишилися з нічим.
З точки зору результату – це провал. З точки зору підбору виконавців – це також провал, хоча можна вести дискусії, наскільки ці непогані футболісти «Олександрії» підходять саме під стиль Ротаня.
Але з точки зору гри – це все ж краще, ніж «бий-біжи». Хай нічого ефективного побудувати за 6 місяців не вийшло, але за намаганнями спостерігати було цікаво. Тому за стиль балів трохи накинули, але лише 6-ку, бо до кінця реалізувати задуми молодому тренеру не вдалося.
10-11. Ярослав Вишняк («Колос», 14 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 5/10
Привабливість стилю гри: 5/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 4/10
А пам’ятаєте, як «Колос» після четвертого туру вийшов на 2-ге місце з трьома перемогами та нічиєю? Тоді багато хто казав, що йому під силу замахнутись на боротьбу за високі місця. Згодом ситуація кардинально змінилася.
До Вишняка є не аби які претензії стосовно того, у що грає його команда з відносно непоганими футболістами у складі. Колектив з Ковалівки став максимально «сірим» та сильно здав навесні, а коуч у рейтингу опинився там, де й «Колос» у підсумковій таблиці – десь посередині.
10-11. Віталій Пономарьов («Рух», 14 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 5/10
Привабливість стилю гри: 4/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 5/10
Пономарьов довго був серед аутсайдерів цього рейтингу, але все ж зумів врятувати «Рух» від вильоту, набравши 11 очок в останніх 6 турах.
Проблема натомість полягає у тому, що попри здобуття результату зовсім не покращилася гра львів‘ян, хоча потенціал для цього є. Можливо, потрібно дати час, адже Пономарьов приступав до роботи в екстремальних умовах, а пізніше ситуація взагалі суттєво погіршилася через епідемію травм. Але завдяння виконано – і це найголовніше.
9. Едмар та Олег Голодюк («Металіст 1925», 16 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 7/10
Привабливість стилю гри: 4/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 5/10
Єдиний тандем у цьому рейтингу, який ще з осені минулого року намагався врятувати «Металіст 1925» після звільнення Кривенцова. Повторити успіх попереднього тренера щодо привабливої картини гри, м‘яко кажучи, не вдалося, але з серйозними кадровими проблемами Едмар та Голодюк таки залишили в УПЛ хоча б один харківський клуб.
Ремарка: кадрові проблеми – це не лише підбір виконавців, який зараз у «Металісті 1925» не вражає, а й регулярні пошкодження провідних футболістів у весняній частині чемпіонату.
8. Юрій Гура («Олександрія», 17 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 7/10
Привабливість стилю гри: 5/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 5/10
Зміна тренера в «Олександрії» – одна з найбільш дискусійних тем сезону. З одного боку, стратегія клубу зрозуміла – керівництво взяло Ротаня на довгострокову перспективу, паралельно сподіваючись на якісь звершення вже навіть по ходу цього розіграшу. З іншого боку – попередній коуч не давав підстав для звільнення та демонстрував хороші результати.
Принаймні це те, що ми бачили через екрани моніторів, адже були чутки про поганий мікроклімат в команді та бажання керівництва грати в більш яскравий футбол. Проте «Олександрія» Гури була аж настільки прагматичною та нецікавою. Хто хоче посперечатись – пропоную згадати дуже крутий матч з «Шахтарем» (2:2) восени.
Жодного андерперформу не спостерігалося, а лідери Цуріков, Калітвінцев та Третьяков видали одні з найкращих відрізків у своїй кар’єрі. Перше коло клуб завершив 5-м з перевагою у 6 очок над «Колосом» та відставанням у 4 пункти від бронзової позиції тоді ще «Динамо». І це досить солідно, щоб Гура наблизився до топ-5.
7. Володимир Шаран («Минай», 17 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 8/10
Привабливість стилю гри: 4/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 5/10
Перегляд матчів «Миная» Шарана з інтершумом, коли чітко чутно вказівки «вперед», «вибивай» та «борись» – не найприємніший спосіб провести вільний час. Але щось минайців все ж відрізняє серед інших команд УПЛ з максимально простим футболом. А саме самовіддача та налаштованість футболістів, яка забезпечила результат.
Склад «Миная» – це далеко не рівень топ-10 УПЛ, де клуб опинився після 30-го туру (та може опинитися у топ-8 у випадку технічної поразки «Зорі»). Тому доволі очевидний висновок – це заслуга тренера, який зліпив боєздатний колектив, маючи вкрай обмежені ресурси.
При цьому Шарану вдалося відкрити нових гравців для УПЛ – непоганий індивідуальний сезон під його керівництвом провели Твердохліб, Вітенчук та Воробчак (до травми).
6. Юрій Вернидуб («Кривбас», 18 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 7/10
Привабливість стилю гри: 5/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 6/10
Вернидуб опинився приблизно у тій же ситуації, що й Скрипник у «Ворсклі». Та й сценарій в обох дуже схожий – поганий стартовий відрізок та згодом різкий ривок угору.
Єдина відмінність – ресурси. У той час, коли полтавський клуб платив реальні гроші за албанців та македонців, «Кривбас» підбирав тих, хто просто був доступним.
У підсумку отримуємо не надто привабливу гру (від матчів «Кривбаса», на жаль, рідко щастить отримати задоволення), а ще фініш на 7-й позиції, хоча до останнього туру були шанси на єврокубки.
Вимагати чогось більшого стане актуальним у наступному сезоні після чергового трансферного вікна, якщо вдасться підписати ще хоча б 2-3 футболістів рівня того ж Капича.
5. Олександр Кучер («Дніпро-1», 19 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 7/10
Привабливість стилю гри: 6/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 6/10
Яким би критичним не було ставлення до Кучера як до тренера, але потрапляння «Дніпра-1» у кваліфікацію Лігу чемпіонів – це серйозне досягнення, адже позаду залишилися «Зоря» та «Динамо».
Тому у цій ситуації гра команди виходить на другий план, хоча виникають сумніви щодо того, як під керівництвом Кучера дніпряни виступатимуть на євроарені наступного сезону. Тим паче важко уявити «Дніпро-1» без дуету Піхальонок-Довбик попереду.
З приємного ж – саме з цим тренерським штабом УПЛ дізналася про крутість Сарапія та Рубчинського, які стали одними з відкриттів чемпіонату.
4. Віктор Скрипник («Ворскла», 21 бал)
Співвідношення ресурсів та результату: 7/10
Привабливість стилю гри: 7/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 7/10
Камбек «Ворскли» у другій половині сезону – цілком та повністю плід роботи Скрипника. Восени було багато перешкод – приїхали явно не ті футболісти, яких хотів тренер (іншого пояснення відсутності у них ігрової практики немає), а сходу побудувати свою систему не вдалося. Для цього був потрібен певний час та зимова пауза, після якої полтавці суттєво додали. Тут і результат з’явився, і за самою грою стало цікаво дивитись, і довіри до молоді вистачало (Ісенко, Хрипчук, Павлюк).
А камбек зі зони стикових матчів до 5-ї позиції та Ліги конференцій – абсолютний топ, за що Скрипник знаходиться у рейтингу настільки високо.
3. Роман Григорчук («Чорноморець», 25 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 7/10
Привабливість стилю гри: 8/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 10/10
«Чорноморець» Григорчука – команда, яка подарувала найприємніші емоції по ходу всього сезону. Після складного першого кола одесити трансформувалися взимку та видали серію з шалених перформансів проти грандів та прямих конкурентів, виділяючись агресивним та ризиковим стилем.
Так, десь під кінець цього заряду та фізичних кондицій для енергозатратного футболу не вистачило, що довели поразки від «Руха» та «Миная», але разом з цим всім «моряки» вибралися зі зони вильоту та завершили розіграш дев’ятими.
Десятка за третім критерієм – це за Алефіренка, Васильєва, Салюка та Демченка, які несподівано засяяли у «Чорноморці», а ще переведення вінгера Брагару на позицію фулбека.
2. Ігор Йовичевич («Шахтар», 26 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 10/10
Привабливість стилю гри: 7/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 9/10
Позиція Йовичевича у цьому рейтингу майже до останнього була невизначеною. Все залежало від заключних ключових матчів, адже назвати роботу хорвата у своєму дебютному сезоні ідеальною – перебільшення. Як би «Шахтар» у публічній площині не скаржився на втрату легіонерів, але давайте дивитись правді у вічі, не піддаючись на маніпуляції – жоден з інших українських клубів не міг дозволити собі повернути з-за кордону умовних Зубкова та Шведа, заплативши за них гроші.
Тому навіть чемпіонство не гарантувало б Йовичевичу 10/10 за першим критерієм, якби відрив від переслідувачів був мізерним. Але ні, «Шахтар» все довів у лобових зустрічах, заслужено розгромивши «Зорю» та «Дніпро-1».
Також потрібно хвалити за кадрові рішення. Проблем у гірників впродовж сезону було вдосталь – вінгери почали ламатись ще наприкінці осінньої частини, коли справа на фланзі грали Бондар та Бондаренко. Повторно ці труднощі виникли після невдалих спроб купити заміну для Мудрика – зліва по черзі виходили Судаков, Джурасек та Криськів, який взагалі став одним з відкриттів сезону, а справа Зубкова та Шведа підміняв номінальний фулбек Гочолейшвілі. Сюди ж відносимо довіру до Сікана, який не забивав з лютого, але зіграв ключову роль у протистояннях із «Зорею» та «Дніпром-1».
1. Патрік Ван Леувен («Зоря», 27 балів)
Співвідношення ресурсів та результату: 9/10
Привабливість стилю гри: 8/10
Кадрові рішення, відкриття нових гравців: 10/10
Ліга чемпіонів для цієї «Зорі» – це було б якесь супер-досягнення. Але і без історичного срібла луганська команда стала найзбалансованішою у чемпіонаті. Окремої похвали варта переможна серія навесні, яка подарувала сподівання на титул, а те, як Ван Леувен «латав діри» у складі – вищий пілотаж.
Тут згадуються безліч прикладів – переведення опорника Батагова у центр захисту, використання зліва Бутка, який рік не грав у футбол, переведення фулбека Кірюханцева в атаку, а вінгера Чурка – у центр поля. Всі ці експерименти були успішними.
Після зимової паузи з’явилося немало нових проблем – Данченко, Чурко та Кірюханцев вилетіли через травми, але і їх якимось чином вдалося безболісно замінити. По-новому розкрилися Русин та Антюх, сюди ж відносимо феєрію новачка Герреро.
Так, футбол «Зорі» – не настільки складний, як у того ж «Чорноморця» Григорчука, а навпаки прямолінійний. Але при цьому швидкий та агресивний у перехідних фазах, за що заслужена вісімка за цим критерієм та загальна перша позиція у рейтингу.
Фото: сайт УПЛ, «Металіст», «Рух», «Динамо», «Колос», «Верес», «Інгулець», «Металіст 1925», «Минай», «Ворскла», «Дніпро-1», «Кривбас», «Шахтар», «Зоря»
