«Оболонь» вперше за 10 років зіграла в УПЛ – президент Слободян зі скандалом втрачав та відроджував клуб
Розповідаємо нетипову для українського футболу історію.
Сьогодні «Оболонь» зіграла свій перший матч в УПЛ за понад 10 років – 0:0 з «Колосом». Для «Оболоні» це знакова подія з огляду на їхній шлях до еліти. У киян історія склалася взагалі нетипово для українського футболу.
Розформування та новий старт з любительського рівня – далеко не щось нове в Україні. Однак розформування за ініціативи інвестора через невдоволення «нечесною та неправильною» роботою керівництва – це щось унікальне.
Марка «Оболоні» у нашому футболі відома ще з 90-х, але сьогоднішня команда існує фактично лише 10 років. У 2012-2013-му президент Олександр Слободян втрачав та заново створював клуб. Згадуємо, як відбувалося переродження новачка УПЛ.
Слободян – цікава особистість: не став футболістом через перелом руки, придумав джин-тонік в пляшках та «Живчик»
Олександр Слободян зараз відомий як президент ПрАТ «Оболонь», успішної української корпорації з виробництва пива та безалкогольних напоїв. У 1990 році став генеральним директором підприємства, у 1993-му – головою правління, а з 1998-го обіймає сьогоднішню посаду.
Слободян – частий гість рейтингу найбагатших українців. У 2021-му замкнув топ-100 з активами у 125 мільйонів доларів, а у 2008-му взагалі входив у топ-32 з 730 мільйонами. Уродженець Тернополя також має свою історію в політиці – був народним депутатом 3-го, 4-го та 6-го скликань та представляв Українську народну партію у блоці «Нашої України».
Окрім досягнень безпосередньо у бізнес-справах, Слободян приписує собі й ідею продажу слабоалкогольних коктейлів в пляшках та культового напою «Живчик».
«Одного разу в літаку зустрів знайомого, який пригостив мене коктейлем, змішавши джин з тоніком. І я подумав: а чому б не випускати вже готові такі коктейлі в пляшках? Так народилася ідея запуску слабоалкогольних напоїв.
У 90-х роках я особисто був стурбований питанням, що в Україні пропадає дуже багато яблук. І ось мені прийшла в голову думка робити напій, який містив би яблучний сік і був насичений вітаміном С, який широко використовується на Заході в харчових продуктах. Так бажання створити попит на яблука і виробляти натуральний корисний напій привело нас до «Живчика», – розповідав раніше Слободян.
У футбол бізнесмен потрапив не просто так. Ще у дитинстві він сам грав за ДЮСШ та був центральним півзахисником, як і його сини Вадим та Олег (останній зараз знаходиться у складі «Оболоні та діє ближче до атаки). За словами Слободяна, професійна кар’єра не склалася через травму перед вступом в інститут:
«Я закінчив школу, і настав час вибирати між футболом і математикою, бо збирався вступати на інженерно-економічний факультет до Київського технологічного інституту харчової промисловості. Так сталося, що влітку перед вступом до вишу під час одного з матчів я зламав руку. Тоді я грав непогано, просто проти мене зіграли жорстко і складний потрійний перелом на два місяці вивів мене з футболу».
При цьому початок діяльності у спортивному клубі, здається, запланованим не був.
Слободян став головним інвестором «Оболоні» майже випадково, а за пару років почав будувати стадіон та базу
У футбольний бізнес Слободян зайшов у другій половині 90-х. Тоді команда «Оболонь» з Мінського району міста Києва виступала у другій лізі та не мала нічого спільного з однойменним пивзаводом. Однак згодом районна адміністрація виявила ініціативу, щоб підприємство стало одним зі спонсорів. У той час відбувся ремонт стадіону дитячо-юнацької школи, трибун та поля.
За збігом обставин, на стику тисячоліть «Оболонь» залишилася єдиним спонсором:
«На підприємстві ми вирішили підставити плече цій команді, а мене на громадських засадах обрали на посаду президента футбольного клубу», – згадував свого часу Слободян.
Після цього стартували більш масштабні проєкти – тодішній мер Києва Олександр Омельченко виділив земельну ділянку в Оболонському районі в оренду для побудови стадіону, а у Бучі йшла робота над навчально-тренувальною базою. Домашньою для основної команди «Оболонь-Арена» стала у 2005 році, а вся ця інфраструктура використовується й до сьогодні.
Клуб за 2 роки вийшов з другої ліги в УПЛ, де протримався три сезони. Потім був виліт у першу лігу у 2005-му та 4 роки спроб повернутися в еліту (три поспіль «бронзи» та нарешті срібло з Юрієм Максимовим). Цікавий факт: з 2002-го двічі на посаді головного тренера перебував Петро Слободян, а в складі грав його син Михайло – і ні, це не родичі головного інвестора, а лише однопрізвищники.
Другий етап перебування в УПЛ також тривав 3 сезони, після чого пониження в класі з Сергієм Ковальцем, а через пів року – припинення існування.
Закриття клубу у 2012-2013-му – це про трансферні махінації, конфлікт з родичем та «топ-менеджмент по-українськи»
«Оболонь» офіційно знялася з першої ліги сезону 2012/13 (на той момент був зіграний 21 тур), але процес неповоротності був запущений ще влітку перед стартом кампанії. У конфлікті, який виник, брали участь дві сторони та три «фронтмени» – Олександр Слободян проти віцепрезидента клубу Олександра Алімова та виконавчого директора Олексія Злотоябка.
Слободян та Алімов – родичі (за інформацією в ЗМІ, свати). Між ними й виникла суперечка через діяльність, про яку не був проінформований головний інвестор.
У 2011-му футбольні функціонери «Оболоні» самочинно підписали між собою довготривалі контракти, які передбачають дуже великі зарплати та компенсації за їхній достроковий розрив, а у 2012-му розпочалися махінації з трансферами після вильоту з УПЛ. Голкіпера Костянтина Махновського віддали в «Севастополь», Ігоря Пластуна продали в «Карпати», а Андрія Гурського відправили на перегляд у донецький «Металург». Все б нічого, але ці угоди відбувалися за спиною Слободяна.
Ба більше, виручені кошти оминули бюджет команди. Втім, ще задовго до розформування виник інший фактор конфлікту. Між АТ «Оболонь» та футбольним клубом закінчився термін договору про спонсорство, а Алімов зі Злотоябком… не зверталися щодо його продовження.
День «ікс» настав 12 вересня, коли Слободян закликав зібрати загальні установчі збори громадської організації ФК «Оболонь», проте не отримав жодної відповіді.
«Нехай мої колишні заступники говорять що завгодно. З нечесними людьми, які повелися непорядно, ми, як головний інвестор, не захотіли мати жодних спільних справ. При цьому називаючи цих функціонерів непорядними, ми ще м’яко висловлюємося.
Чому«розвалився» клуб і ми припинили фінансування? Та тому, що я не захотів мати справу з нечесними людьми, які наживаються на футболі. Раз з інвестором не рахуються, то час припиняти фінансування. Але ж ми навіть і передбачити не могли, що ці люди не те, що не отямляться, а, по суті, почнуть різати гілки, на яких сидять», – коментував у 2013 році Слободян.
Чому потрібен був такий різкий крок із припиненням фінансування та закриттям команди? Річ у тому, що Алімов за документами фігурував як співзасновник клубу та мав частину (яку точно – невідомо) прав. Звільнити його разом зі Злотоябком в односторонньому порядку коштувало б понад 1 мільйон доларів, а самі піти вони відмовилися. Так у Слободяна залишився єдиний шлях – зайнятися відродженням нової «Оболоні» на любительському рівні.
«Оболонь-Бровар» починала майже з нуля – залишилися лише інфраструктура, лікар, адміністратор та масажисти
Про появу «Оболонь-Бровар», яка була ТОВ, а не громадською організацією, стало відомо ще до того, як у лютому «Оболонь» знялася з першої ліги – у грудні 2012-го. Новий клуб отримав усю наявну інфраструктуру, адже вона проходила як власність інвестора, який відмовився фінансувати вже існуючий професійний колектив у ПФЛ.
ПрАТ «Оболонь» Слободяна стала єдиним засновником та стовідсотковим власником, а сам він – президентом. Що стосується складу, то тут довелося практично заново будувати команду. Основна група складалася з випускників школи «Зміна» 1996 року народження, а доповнили її сьогоднішній головний тренер Валерій Іващенко та сьогоднішній тренер-селекціонер Андрій Корнєв, які раніше виступали за стару «Оболонь». Звідти натомість залишилися тільки лікар, адміністратор, масажисти і тренер другої команди Олег Мазуренко. Посаду головного коуча отримав Сергій Солдатов, який й працював з 96-м роком випуску.
«Оболонь-Бровар» пів року пограла в турнірі аматорів, після чого скористалася виключенням у правилах Союзу європейських футбольних асоціацій UEFA та отримала професійний статус. Річ у тому, що новостворені клуби повинні мінімум 3 роки провести в аматорському чемпіонаті, але свою роль відіграли 2 фактори: перший – наявність необхідної власної ігрової інфраструктури, другий – репутація власника (ПрАТ «Оболонь»). Завдяки цьому вже з сезону 2013/14 «Оболонь-Бровар» стартувала у другій лізі, а дубль був заявлений на першість Київської області, де досвіду набиралися молоді випускники ДЮСШ.
Шлях до УПЛ тривав 10 років – постійні зміни тренерів, форс-мажори та повернення оригінальної назви
До першої ліги «Оболонь-Бровар» дісталася досить швидко – на свій другий сезон у професіональному футболі, коли в складі залишилося лише 4 гравці з часів виступів на любительському рівні. Далі – 7 років безуспішних спроб вийти в УПЛ.
Подій за цей період було багато. З 2017 року клуб активно змінював тренерів (по колу), бо команда знаходилася далеко від головної цілі – потрапляння в еліту. А передував цьому скандальний та форс-мажорний сезон 2015/16 у першій лізі.
В передостанньому турі «Оболонь-Бровар» могли фінішувати другою у випадку перемоги над «Геліосом», але поступилася 1:2 у матчі з суперечливим суддівством та без основного голкіпера Назарія Федорівського, якого викликали у молодіжну збірну. Киян у таблиці обійшов «Черкаський Дніпро», який в УПЛ так і не потрапив – тоді вищий дивізіон скоротили до 12 учасників, а «Волинь» в останній момент отримала атестат від ФФУ.
Вдруге схожа історія відбувалася минулої весни, коли перед повномасштабним вторгненням «Оболонь» йшла 4-ю в першій лізі, а потім вимагала провести стикові матчі:
«Керівництво УПЛ повідомило мені, що питання стосовно 16 клубів чітко вирішене. Це більше не розглядається. В обговоренні формату та кількості учасників чемпіонату ми не брали участі, не чули, хто про що говорив, які думки в інших команд.
Зверталися з пропозицією, враховуючи ситуацію, що з нами не хочуть проводити стикові матчі. Ми розробили 2 варіанти проведення чемпіонату з 18 учасників. Надали їх керівництву УПЛ та ПФЛ, маючи надію, що вони це обговорять. Наскільки розумію, до клубів Прем’єр-ліги інформація не дійшла», – коментував навесні 2022-го директор «Оболоні» Олександр Різниченко.
Втім, був і сезон 2017/18, коли від вильоту в другу лігу «Оболонь-Бровар» відділили лише два очки.
Проте зараз це все позаду – клуб заходить в УПЛ вперше за 10 років існування вже з оригінальною назвою, яку повернув у 2020-му. А попереду – шанс нарешті помститися «Шахтарю», якому у 2014-му році кияни лише на 90+3-й хвилині драматично програли в 1/16 Кубка України, перебуваючи у другій лізі.
Фото: «Оболонь», інфографіка Tribuna.com
