«Оболонь» – справжній клуб та надбання для УПЛ: має всю інфраструктуру, намагається заробляти та залучає вихованців
На відміну від багатьох інших команд.
«Оболонь» – офіційно вийшла в УПЛ. У матчі 6-го туру Чемпіонської групи першої ліги команда на виїзді перемогла тернопільську «Ниву» – 2:1. Для дострокового оформлення підвищення у класі киянам достатньо було зіграти внічию.
Історія «Оболоні» по-своєму цікава – 14 травня у Тернополі кияни виконали завдання, на яке пішло 10 років.
«Оболонь» рвалася в УПЛ ще минулої весни – її не було в еліті з моменту «переродження»
В останні роки та навіть у поточному сезоні зустрічалися чутки, що деякі лідери першої ліги не надто горять бажанням виходити в УПЛ. До переліку неодноразово відносили й «Оболонь», хоча це повністю суперечило офіційній позиції в інфопросторі – минулої весни кияни активно боролися за слот у вищому дивізіоні.
До повномасштабної війни «Оболонь» йшла на 4-му місці, маючи однакову кількість очок з «Альянсом». Клуб пропонував провести стикові матчі або розширити лігу до 18 учасників, проте керівництво ПФЛ та УПЛ ідею не розглянули.
Для «Оболоні» це міг бути історичний момент – дебютне потрапляння в УПЛ після так званого переродження. У 2012 році клуб припинив існування – у президента Олександра Слободяна (власник ПрАТ «Оболонь», виробника пива та безалкогольних напоїв) виник конфлікт з функціонерами. Зокрема, з віцепрезидентом Олександром Алімовим, його родичем.
«Ми відмовилися від співпраці з нечесними людьми, функціонерами, які нечесно вчинили щодо мене – президента «Оболоні», людини, котра вкладала гроші у цей колектив упродовж 15 років. Вони вирішили продати деяких гравців, при цьому ні з ким це питання не узгодивши. Зрозуміло, що ці кошти оминули бюджет», – розповідав у 2014 році Слободян.
Причина такого кардинального кроку з закриттям команди – її частина за документами належала саме Алімову. Клуб заново було створено у 2013-му. Він перестав фінансуватися як громадська організація та став ТОВ «Оболонь-Бровар» – стару назву повернули лише у 2020-му.
Усі ці 10 років кияни проривалися низами футбольної України, але не могли повернутися в УПЛ. Зараз «Оболонь» за крок від мети та готова витримувати прописані регламентом стандарти ліги.
Клуб має повністю свою інфраструктуру
Велика рідкість, коли з першої ліги підіймається клуб з повністю своєю інфраструктурою – стадіон, тренувальна база, дитячо-юнацькі спортивні школи.
«Оболонь-Арена» взагалі неодноразово приймала матчі УПЛ попри те, що рідна команда у той час виступала у нижчих лігах. Наприклад, у сезоні 2019/20 її використовував «Колос» та здобув тоді дебютну для себе путівку в єврокубки.
Стадіон вміщує 5100 глядачів – 3800 на головній трибуні під накриттям та 1300 з протилежного боку поля. З 2010 року неодноразово звучали заяви представників клубу щодо планів розширення та встановлення місць за воротами, але з різних причин (наприклад, труднощі після 2014-го) там досі знаходяться тільки банери.
Втім, стадіон перебуває у хорошому стані, а зараз ймовірним є покращення вже наявних умов.
«Поки що підтримуємо те, що є, – розповів Tribuna.com директор клубу Олександр Різниченко. – Є плани й по «Оболонь-Арені». Не виключаю, що щось почнемо робити найближчим часом. Ми на цю тему розмовляли з президентом. Готується кошторис, якщо він погодиться, то тоді будемо займатися тут невеличкою реконструкцією. У першу чергу – ігрового поля».
На території стадіону є фан-кафе та фітнес-центр, а у підземному паркінгу було обладнано бомбосховище, де була змога ховатися під час ракетних атак.
Від російських військ постраждала власна тренувальна база у Бучі – туди заїхали на танку, а також було влучання 12 касетних бомб та однієї фугасної. Результат – пошкоджена роздягальня та побиті вікна, але все відновлено для експлуатації.
«Оболонь» бере курс на самоокупність, але визнає складність цієї ідеї
«Оболонь» – другий після «Вереса» клуб України, у якого часто звучить риторика «самоокупності». Президент Слободян вперше про націленість на це заговорив у 2014-му. А у 2018-му наголосив на необхідності зробити клуб «ефективною структурою». Йдеться про пошук рекламодавців та спонсорів, виховання футболістів для продажу на іноземному ринку та заробляння коштів.
Проте в клубі визнають, що це дуже складний процес – так було й до повномасштабного вторгнення, а ще гіршою стала ситуація після 24 лютого.
«Ми намагаємося розвивати паралельно якісь структури – кафе, фітнес-центри і так далі. Для того, щоб для себе заробляти якісь кошти. Ну але це не ті кошти, щоб вважати, що клуб є самоокупним. Звичайно, основний прибуток – це реклама, яка в нас є.
Ми намагаємося шукати партнерів клубу, спонсорів. Але в Україні чомусь цей напрямок не має попиту. Хочу розповісти одну ситуацію. До мене приходять представники різних банків та пропонують перенести зарплатний проєкт до них, пропонують нам якісь пільги та тому подібне. Я їм ставлю зустрічне запитання: «А ви б не хотіли стати партнерами чи спонсорами клубу?». І на цьому наша розмова закінчується.
Виходить цікава ситуація – вона на клубові хочуть заробити кошти, а в клуб вкладати не хочуть. Стадіон є свій, автобуси – буде там ваша реклама. Цей напрямок, на жаль, не працює в Україні так, як в Європі», – розповідає Різниченко.
Хоча це не заважає робити більше, ніж деякі представники УПЛ. Наприклад, у вересні минулого року в юзерському блозі Sharp JVC на Tribuna.com вийшло дуже цікаве дослідження, чи можна в українських клубів еліти придбати нову форму зразка сезону 2022/23. Більшість експеримент провалили, а от на сайті «Оболоні» магазин працює у нормальному режимі.
Інша річ, що одна з головних проблем – саме робота з вболівальниками, які цю форму купляли б. Є поодинокі акції, як от запрошення військового на матч, однак загалом активної кооперації з фанами бракує.
У складі зараз мало гравців з досвідом виступів в УПЛ – під вихід в еліту планується підсилення
Черговою важливою темою є процес формування команди на наступний сезон. У складі не так вже й багато гравців з досвідом виступів в УПЛ.
Найдосвідченіший – 36-річний форвард Олександр Батальський з 36 матчами в УПЛ, який був основним восени (6+1 за системою гол+пас), але з квітня лише раз вийшов у стартовому складі. Інші лідери за результативними діями, лівий вінгер Віталій Груша (5+3) та хавбек Руслан Черненко (3+3), у вищому дивізіоні взагалі не виступали.
Понад 30 матчів є ще тільки в опорника Олексія Савченка, який за «Оболонь» цього сезону зіграв 21 хвилину. Трохи меншим досвідом можуть похизуватися Павло Лук’янчук, Олександр Осман, Дмитро Фатєєв, Данило Карась та Олег Бородай.
По нуль ігор в УПЛ мають такі футболісти основної обойми, як молодий правий півзахисник Олександр Чернов, центрбек Артем Терехов та центрхав Тарас Мороз.
Що цікаво, після солідної осінньої частини «Оболонь» взимку не підсилювалася – з серйозних трансферів було лише повернення фулбека Сергія Суханова, якого влітку віддавали в «Чорноморець».
Влітку ж очікується більш активна робота на ринку.
«До потрапляння в УПЛ ми йдемо 10 років. Все є для того, щоб вирішити це питання. Якщо зробимо це, то точно будуть зміни в складі. Прем’єр-ліга – це зовсім інший футбол, зовсім інші футболісти. Наскільки зміни будуть значні? Будемо вирішувати з тренерами та тоді вже йти до президента затверджувати», – коментує Різниченко.
У контексті досвіду важливо згадати тренерський штаб, який переважно складається з «оболонівських сердець», як їх у своєму матеріалі взимку охрестив Андрій Сеньків.
Головний коуч – 42-річний Валерій Іващенко, який працює у структурі клубу з 2014-го. У нього також 105 матчів за «Оболонь» в статусі гравця. В асистента Олександра Антоненка схожа історія, а тренер-селекціонер Андрій Корнєв є взагалі місцевою легендою – у 2013-му він приєднався до команди після відродження.
«Оболонь» активно залучає власних вихованців
У продовження теми інфраструктури – сюди відносимо наявність своєї ДЮСШ та команди «Зміна-Оболонь», яка представлена у різних вікових категоріях. Загалом у структурі займається декілька сотень дітей.
Раніше клуб утримував ще «Оболонь-2», але дубль прикрили після кампанії 2020/21 у другій лізі.
Сьогодні у складі «Оболоні» регулярний ігровий час мають мінімум 4 вихованці – голкіпер Назарій Федорівський (161 матч за клуб), лівий фланговий Єгор Прокопенко (66 матчів), 20-річний нападник Ігор Краснопір (3+2 у 16 матчах сезону) та атакувальний хавбек Олег Слободян (155 матчів).
Олег – син президента, а в останніх іграх виходить з капітанською пов’язкою. Якщо говорити про родинні зв’язки, то за «Оболонь» теж грає син Віталія Косовського, Сергій.
При цьому в «Оболоні» вважають, що до кінця реалізувати потенціал ресурсу ДЮСШ не дозволяють певні фактори. Претензії – до керівництва українського футболу, на чому акцентує Різниченко:
«Про який розвиток футболу в Україні можемо говорити, якщо ми знищили команди U-21? Це золотий вік футболіста. Зараз виходить, що хлопці не підпадають під формат U-19, а деякі не підходять під першу команду. Грати їм більше немає де.
Я постійно говорив про те, що клуби першої ліги повинні мати своє U-19. Нехай це буде не U-19, а U-18. Ми вкладаємо кошти в розвиток дитячо-юнацького футболу, але випускники знову ж нікому не потрібні. Вони йдуть грати куди завгодно – на область і так далі. Замість того, щоб створити такі юнацькі команди. Нехай би вони грали в себе на регіональному рівні.
Був би розвиток для футболу, було б майбутнє в цих дітей. А так виходить, що ми ці гроші вкладаємо в структуру школи, а на виході одиниці десь закріплюються».
Фото: «Оболонь»
