Гра України з Вельсом – черговий доказ, що стики повинні складатися з двоматчевих дуелей

Італійці погодяться.

БлогDV Blog
9 червня, 10:51
0
Гра України з Вельсом – черговий доказ, що стики повинні складатися з двоматчевих дуелей

24 удари. 9 в площину. 61% володіння м’ячем. Ці цифри ще довго не покидатимуть думки українських вболівальників. З моменту програшу в Кардіффі та втрати путівки на чемпіонат світу пройшло вже декілька днів, а нереалізовані шанси збірної згадуються й досі. Судячи з реакції публіки, з одним із фактів згодні майже всі - Україна грала краще, але програла. Насправді це більш глобальне питання. Стики за вихід на Мундіаль не повинні складатися з одного матчу проти суперника, тим більше якщо зустріч проходить не на нейтральному полі.

Одразу слід зазначити, що мета роздумів – це не спроба виправдати українську збірну чи поскаржитись. В подібній ситуації ще опинилися, наприклад, італійці.

Відбір до ЧС-2022 став першим за останні десятиліття, коли формат стиків докорінно змінився. Якщо раніше розігрувалися 4 додаткових місця у двоматчевих дуелях, то тепер футбольні чиновники перейшли до схеми в три «фінали чотирьох». І це нововведення має свої мінуси.

1.  Ідея, що якась з команд зіграє обидва матчі на домашньому стадіоні, а інша на виїзді – абсурдна. Нехай це навіть і напряму залежить від показників на груповому етапі. Дуелі за вихід на Мундіаль – занадто важливі події, щоб ставити збірні в нерівні умови, аргументуючи це виступами на попередній стадії. Рандом тут недоречний. До речі, про рандом.

2.  Вирішувати долю виходу на ЧС за підсумками одного матчу – неправильно. Хтось може привести у приклад фінальні частини турнірів, де плей-оф відбувається по цій же схемі. Але, він проходить на нейтральних полях. У цьому випадку перевагу має лише одна команда – країна-господар першості.

Один матч не виявляє сильнішу збірну, а от сума двох зустрічей дає більш конкретну оцінку рівня обох команд. Один матч – це така собі лотерея. Україна опинилася саме в такому становищі. Скільки розмов було про дощ, про злощасний рикошет Ярмоленка, про невезіння біля чужих воріт, про найкращий виступ в житті голкіпера Геннесі.

Тепер дивимось статистику протистояння Італії та Північної Македонії. 27 ударів проти 4. 16 кутових проти… нуля. 66% володіння м’ячем проти 34%. Гол на 90-й хвилині з 25 метрів. Після цього Мундіаль залишився без чинного чемпіона Європи та цілого ряду зіркових гравців. Так, далі була б зустріч з не менш топовими португальцями, але це вже не має відношення до теми.

Будь в розпорядженні італійців та українців шанс виправитися в матчі-відповіді, список учасників ЧС міг би виглядати зовсім по-іншому. Згадаємо ще яскравий приклад – відбір 2013 року, Україна – Франція. Ми також вдома на «Олімпійському» не без долі везіння обіграли грізного суперника (2:0). На виїзді нас поставили на місце, довівши, що французи дійсно більш майстерна команда, яка заслуговувала зіграти в Бразилії.

Звісно, мотиви УЄФА та ФІФА зрозумілі. Це та сама причина, чому хотіли створити Суперлігу. Причина, чому видозмінюється формат Ліги чемпіонів. Причина, чому ходять чутки про необхідність введення чистого часу в футболі. Причина, чому з кожним роком виникають ідеї все більш дивних правил. 

Назва цій причині – комерція. Погодьтесь, для нейтрального вболівальника перемога умовної Македонії – красива історія. Та що там, навіть ми, українці, тішились за андердога, поки не опинилися на місці Італії. Поки не перевершили суперника по більшості основних показників, але не вийшли на ЧС.

Раніше президент «Ювентуса» Андреа Аньєллі, один із прихильників проекту Суперліги, наголошував, що молоде покоління втрачає інтерес до футболу. Воно не готове дивитися всі 90 хвилин матчу, якщо гра не розвивається за голлівудським сценарієм. Падають цифри, падають спонсорські виплати, падає зацікавленість медіа та бродкастерів.

Можливо, нам це не так помітно, але різні звіти доводять протилежне. Тому футбол деколи починає жертвувати спортивними принципами, щоб подарувати видовище глядачам. Новий формат стиків на ЧС, де одна збірна двічі грає вдома, а інша подорожує Європою протягом 3-4 днів – черговий доказ. 

Уявіть, наскільки великою була б різниця в підтримці фанатів на матчах нашої збірної в Шотландії та Вельсі, якби не війна, якби стільки жителів країни не повинні були вимушено тікати на Туманний Альбіон від російської агресії.

Якщо футбол хоче відмовитись від спортивних принципів та сфокусуватися на комерційних аспектах – окей. Але про це як мінімум потрібно заявити прямо. Або ж знайти компроміс, як, наприклад, проведення стиків на нейтральній території.

Раніше ж все було класно, ніби. Так, вилітали від Словенії. Так, вилітали від Греції. Так, як казав Коноплянка, «наробили в штани» в Франції. Тільки ці результати були закономірними. А зараз навіть покритикувати немає кого, після такої то гри з Вельсом. 

Подібні приклади можна навести в історії практично кожної зі збірних. Ну, окрім Ірландії, яка ще не забула руку Анрі. Проте, там справа далеко не в форматі змагання, а в відсутності на той час VAR та арбітрів з хорошим зором.

Фото: ABC, Getty Images, твіттер збірної Вельсу, УАФ

Інші пости блогу