Інсайди про звільнення Тухеля: 4-4-3 від власників «Челсі», втрата роздягальні німцем, призначення Поттера планувалося ще влітку
The Athletic привідкрив завісу.
«Челсі» звільнив Томаса Тухеля і вже офіційно замінив його Гремом Поттером із «Брайтона». Цю ситуацію ми вже розібрали тут:
The Athletic привідкрив завісу того, що відбувалося всередині клубу цього літа та що стало причиною звільнення німця і призначення саме Поттера.
Інсайди щодо стосунків нового власника «Челсі» Тодда Боелі та Томаса Тухеля помітно виглядають «версіями» подій від обох сторін - викладаємо головне з обох.
Версія керівництва «Челсі»
Боелі відкрито описував Тухеля своєму колезі в АПЛ як «кошмар» у роботі щодо залучення нових гравців. Одим із прикладів - прагнення клубу підписати Габріеля Жезуса. Деякі з керівників виступали за потенційний перехід нападника на початку літа, але Тухель, можливо, згадуючи досвід із Ромелу Лукаку, наполягав, що він не хоче мати класичну «дев'ятку». Пізніше він змінив свою позицію - але відчув розчарування, коли власники «Челсі» вже не так охоче хотіли його підписати.
Через це всередині клубу було все більше прагнення позиціювати усіх дев'ятьох новачків на загальну суму понад 250 млн фунтів як підписання клубу, а не виконання побажань тренера. Так, навіть стосовно Обамеянга, чиє возз'єднання з Тухелем важко назвати пріоритетом керівництва, а не німця.
Керівництву не подобалося, що Тухель часто надсилав на зустрічі з керівництвом свого агента замість того, щоб приходити особисто. А його особиста залученість в усі трансфери хоч і була присутньою, але нестабільною.
Погіршенню стосунків між тренером та Боелі також сприяли відмова німця від підписання Кріштіану Роналду (американець прагнув бачити його в клубі, Томас порівнював Роналду з Неймаром та Кіліаном Мбаппе, робота з его яких сформувала його уявлення про гравця) та публічна критика трансферної кампанії після передсезонної поразки 0:4 «Арсеналу».
Після поразки 0:3 «Лідсу» Тухель та власники просто перестали спілкуватися.
Є претензії й щодо динаміки стосунків із гравцями. Тухель не ініціював жодної розмови з гравцем першої команди понад рік, не пропонуючи жодних вказівок щодо того, як гравець може повернутися до основного складу, коли вони вибували зі стартової одинадцятки. Інші, хто опинився на лаві запасних або надовго залишився поза командою в день матчу, відчували, що їх залишили ізольованими, а не давали їм поради, як покращити свою ситуацію. Це навіть призвело до прямого конфлікту тренера із Тімо Вернером, викликаного тим, що останній хотів перейти до іншого клубу.
Перед сезоном Тухель взагалі запровадив тактику «двох команд»: організував дві окремі зустрічі гравців для тих, хто хотів залишитися і для тих, хто хотів піти (а таких через згадане абзацом вище було чимало). Це ніби як і звучить логічно - адже навіщо будувати довгострокові плани із тими, хто вже завтра може піти?
Але річ у тім, що на перший тур із «Евертоном» деякі з тих, хто хотів піти, опинилися в основі, а деякі, хто прямо казав, що прагне залишитися - ні. Це серйозно підірвало авторитет тренера у роздягальні на думку багатьох всередині клубу.
У заяві «Челсі» про звільнення Тухеля згадується, що нові власники досягли 100 днів на посаді. Джерела, близькі до керівництва, вказують, що цей період часу був запланований із самого початку як етап для оцінки діяльності усіх аспектів клубу. Тож звільнення німця - це також і визнання того, що щось вже пішло не так.
Версія Тухеля - що не так із «Челсі»
Причин його незадоволення керівництвом теж було кілька. По-перше, він був незадоволений зміною відповідальних за трансферну політику. Тухель неодноразово публічно підкреслював міцність своїх робочих стосунків із Чехом, який вважався важливим союзником у спілкуванні з гравцями та агентами. Звільнення Грановської, на його думку, теж шкодило трансферній кампанії - мовляв, це вплинуло на швидкість дій «Челсі» на ринку та суми, які клуб витрачав на гравців.
Окреме враження на нього справила пропозиція Боелі та Егбалі (інший співвласник «Челсі») під час однієї із зустрічей грати за схемою 4-4-3. У клубі очікувано заперечують, що таке сталося.
Незадоволений він був і тим, що з тих, кого він хотів привести в клуб, не підписали нікого. Маттейс де Лігт, Рафінья, Френкі де Йонг та Преснель Кімпембе - таким був список бажань німця. Були розбіжності й у тому, як визначати трансферні цілі. Боелі та Егбалі схилялися до «американського» підходу, спираючись на статистику та аналітичні дані, Тухель наголошував на персональному підході - хотів говорити із кожним потенційним новачком особисто, щоб відчути їхній характер та те, чи впишуться вони в колектив.
Це раптове звільнення залишило особливо гіркий присмак для Тухеля. Він, як відомо, асоціював себе із «Челсі» більше, ніж з будь-яким з попередніх клубів, які він тренував. Його бажання бути частиною майбутнього на «Стемфорд Брідж» підкреслює й те, що він ніколи не намагався заохочувати інтерес інших клубів під час хаосу із санкціями Абрамовича та зміною власника.
Утім, німець не планує залишатися без роботи довго.
Чому саме Поттер?
Схоже, Боелі до кандидатури тренера «Брайтона» приглядався вже доволі давно. Під час підписання Марка Кукурельї, американець також зв'язався із Поттером, щоб дізнатися про характер іспанця та те, чи впишеться він у роздягальню «Челсі».
Під час розмови Боелі був особливо допитливим щодо навичок Поттера у роботі з людьми, здатності керувати роздягальнею та того, чи він вже готовий до роботи у клубі з «великої шістки». Судячи зі швидкості його призначення, американець був задоволений відповідями по усіх пунктах.
На рішення Поттера приєднатися до клубу вплинув не грошовий аспект (він і в «Брайтоні» заробляв 7-8 млн фунтів на рік). Окрім усіх інших причин, чому «Челсі» - це добре, додатковим фактором стало житло тренера. З міста Брайтон до бази клубу в Кобгемі лише дещо понад годину їзди автомобілем, тож він цілком може собі дозволити навіть не переїжджати.
Призначення саме Поттера, а не умовного Почеттіно чи Зідана - знак того, що власники «Челсі» хочуть будувати клуб із довгостроковою перспективою. Але це також вказує, що вони повністю відповідальні за клуб - вже не залишилося нікого, на кого можна було б звалити невдалі рішення.
Фото: globallookpress.com/IMAGO/Nigel Keene, IMAGO/www.imagephotoagency.it, IMAGO/Shaun Boggust, IMAGO/Ulrich Hufnagel
