«Шахтар» потренувався в парку і зустрівся з японськими журналістами. Благодійний матч може зібрати 2 млн $
«Маємо популяризувати Україну».
Насичений день «Шахтаря» напередодні благодійного матчу в Японії. Після сніданку тренерський штаб вивів команду в найближчий парк біля готелю на прогулянку та невеличку розминку.
Біля готелю на футболістів чекали місцеві любителі селфі та автографів. Особливою увагою в японців користувався Данило Сікан. Мабуть, вони теж вражені статистикою голів українця в цій Лізі чемпіонів.
В парку команда пробігла кілька кіл та провела розминку з тренером з фізпідготовки гірників Рулом Тамбером. Тим часом японці вигулювали собак та гралися з дітками. Один з місцевих підійшов до тренера Кріса ван дер Вердена і поцікавився, що це за команда.
«Завтра матч з «Авіспа Фукоока»? Ого! Я не знав».
Можливо, ця випадкова зустріч в парку змінила його плани на понеділок.
Українці з Харкова в Японії – Михайло читає Трибуну, Оленка працює астрономом
Подивитися на тренування «Шахтаря» прийшли Михайло та Оленка – наші українці з Харкова, які зараз мешкають в Японії. Вторгнення застало Михайла на роботі в Чехії. Згодом дружина приєдналася до нього, пара переїхала в Токіо.
З Михайлом познайомилися в аеропорту, де українська діаспора зустрічала команду. Це наша людина, яка дивиться матчі українських команд навіть серед ночі через різницею в часі, а ще – він активно читає Трибуну. Костя Варварик, Діма Ватрас, Даша Калінчук – вам особливий привіт. Ваші тексти читають на іншому кінці світу.
Михайло та Оленка пригощають дуже смачним матча фраппе, яке дуже популярне серед місцевих. Ми гуляємо парком, піднімаємось на оглядовий майданчик, звідки видно Фудзіяму, та багато говоримо про Японію. Українці вже вільно спілкуються японською і добре знають країну та людей зсередини, а не як турист на три дні.
✅ Японці дуже багато працюють – аж до виснаження і навіть смерті на робочу місці.
✅ Дуже трепетно та бережно ставляться до собак і взагалі домашніх тварин.
✅ Переймаються тим, що подумають люди. Але на стиль одягу це не розповсюджується.
✅ Люблять стояти в чергах.
✅ Не говорять ні, але все одно дадуть вам зрозуміти, що мають це на увазі.
Це була дуже цікава розмова про менталітет японців, стиль їхнього життя та звички. Тепер я набагато краще розумію цих людей та країну. І захоплююся нашими українцями там. Оленка – астроном, зараз працює в планетарії в Токіо і вже провела першу лекцію японською мовою.
Також пара проводить різні заходи для збору коштів для ЗСУ. Говорять, що японці активно відгукуються на прохання про допомогу.
Як тільки мої нові друзі дізналися, що в Токіо буде матч «Шахтаря», то відразу вирішили, що будуть на грі. Посольство України в Японії забезпечило українських біженців безкоштовними квитками на матч. А коли на роботі Михайла його японські колеги дізналися про цей матч, то загорілися бажанням – і теж придбали квитки на стадіон.
«Допомагати вирішувати проблеми і не забувати про них – це обов’язок усього світу»
Після обіду в готелі тренери та гравці обидвох команд провели пресконференцію. Зібралося доволі багато місцевої преси. Журналісти активно задавали питання – практично всі стосувалися війни.
Пушич, Степаненко та Судаков стали чудовими амбасадорами України в Японії. Ось кілька особливо базованих цитат.
Пушич: «Допомагати вирішувати проблеми і не забувати про них – це обов’язок усього світу. Це не лише особиста справа гравців та мене як тренера – приїхати та провести благодійну гру під прожекторами. Це питання значно ширше, воно стосується усього людства».
Степаненко: «Щоночі Росія запускає ракети п’ять-сім разів. Я живу в Україні, мої батьки живуть в Україні. Прикро, якщо зараз люди менш зацікавлені, але я сподіваюся, що вони зрозуміють, що в них є обов’язок зберігати мир у світі, бо це найважливіше. Для мене, для моєї держави, для мого народу важливо працювати, жити та насолоджуватися життям у мирній країні. Ми не розпочинали цю війну, ми жертви в цій війні, тому решта світу має допомогти, щоб підтримати нашу країну, нашу армію».
Судаков: «Найголовніша ціль цього матчу – залучити якомога більше людей до підтримки нашої країни й розповісти жителям Японії та людям в усьому світі про те, що відбувається в Україні. А друга ціль – щоб уболівальники отримали задоволення від гри. Зрозуміло, що це товариський матч, але я вважаю, буде дуже цікава гра, в якій кожен прагнутиме перемогти. Проте, повторюсь, головне – залучити якнайбільше людей до підтримки України».
Біля мене сиділи японська версія мене, яка задала Степаненку відразу три питання. Відповіді в капітана були такі щемливі та зворушливі, що сльози наверталися на очі. Сказала про це колезі, а вона кинулися обіймати, що загалом нетипова емоція для спокійних японців, які бережно ставляться до чужого особистого простору.
«Я дуже підтримую Україну і намагаюся писати якомога більше текстів про війну», – сказала японка і побігла ще записувати коментарі з нашими гравцями.
Після пресконференції тренери і футболісти разом провели спільну фотосесію з шаликом, де одна половина це «Шахтар», а інша – збірна України.
Кілька слів ще про капітана – Степаненко просто лев цього туру. На пресконференції чудовою англійською доносив до журналістів потужні меседжі, перед тим дав велике інтерв'ю для японського каналу. Був на зустрічі з переселенцями та представляв команду в аеропорту, де зібралася наша діаспора.
Просто браво футболістові за його медійну та представницьку роботу.
«Не буду говорити, що ми вже підкорили Японію і нас впізнають на вулицях. Але ми маємо їздити і популяризувати Україну»
Про благодійний матч, його ідею та організацію говоримо з директором «Шахтаря» зі стратегічного розвитку Юрієм Свиридовим.
– Як виникла ідея провести благодійний матч в Японії?
– Ми почали працювати в цьому напрямку з початком повномасштабного вторгнення. Перший благодійний матч зіграли на початку квітня проти «Олімпіакоса», а цього року була гра з «Тоттенгемом» у Лондоні. Після цього до нас звернулися з представництва місії ООН, а до них у свою чергу звернулися з Японії. Це компанія Apaman, яка займається будівництвом і допомагає українцям. Вони будували щось в Бучі та Ірпені.
Компанія шукала команду, щоб зіграти товариський матч. Побачили, як ми грали з «Тоттенгемом», після цього ми активно почали спілкуватися. Для нас було непросто прийняти це рішення, адже гру планували провести наприкінці сезону, коли всі вже виснажені. Але ми пішли на цей крок.
Це вперше в історії, коли ми граємо ще після завершення офіційних матчів. У гравців буде менше відпочинку. Але ми домовилися, що їдемо.
Пізніше в компанії Apaman дізналися, що ми допомагали Японії. У 2011 році клуб перерахував 1 мільйон доларів японському посольству в Києві після землетрусу. Тому для них теж було важливо зробити щось для України.
– Чи планує клуб далі розвивати співпрацю з японським футболом?
– Все ж це не стратегічна подія, щоб ми планували розвивати ринок в Японії. Але ми маємо використати цю можливість для подальшого розвитку бренду. Все може статися – ми вже знаємо їх, вони знають нас.
Як у випадку з «Тоттенгемом» – ми зіграли з ними, а після цього на нас вийшло японці. Можливо, після гри з «Авіспа Фукуока» щось знову трапиться.
– Можете вже назвати суму, яку вдасться отримати на благодійність за цей матч?
– Поки не знаємо, як це було і у випадку з «Тоттенгемом». Тоді ми сподівалися, що це буде 100-200 тисяч доларів, а вийшло так, що нам перерахували майже 522 тисячі євро.
В цьому випадку організатори сказали, що розраховують на 2 мільйони доларів. 85% цих коштів мають піти на місію ООН з міграції і 15% підуть на Shakhtar Social, як і випадку з «Тоттенгемом».
– Які перші враження від перебування «Шахтаря» в Японії?
– Я не буду говорити, що ми вже підкорили Японію і нас впізнають на вулицях. Але ми маємо це робити – їздити, популяризувати Україну. Не тільки свій клуб, але і країну. Це висновок, який я роблю для себе.
Насправді, нас не знають. Україну б не знали, якби не війна. І це сумно. Ми маємо нести якусь цінність для цього світу, але ми мало що робимо в цьому напрямку. Маємо бути більш активними на міжнародному рівні, щоб нас поважали і знали про країну.
І щоб у нас не було ксенофобії та боязні мандрувати та спілкуватися, обмінюватися інформацією, навчатися. Маємо працювати над цим і не можемо бути закритими, як в пострадянські часи. Якщо ми хочемо, щоб нас долучили до демократичного світу, то маємо нести якусь цінність.
В японців багато чого можна навчитися. Ми ж бачимо чого вони досягли після Другої світової війни. Це вражає. Ми спілкувалися з Маріо Станичем, який був зі збірною Хорватії в Японії у 2002 році на чемпіонаті світу. Він сказав, що за цей час країна дуже змінилася. Наприклад, тоді всі палили, а зараз він не побачив жодної людини на вулиці з сигаретою.
Розповів історію, що вони знайшли щось схоже на гаманець. А це була попільничка. Якщо людина курить, то попіл струшують в неї і забирають додому. Це зміни за 20 років в окремому напрямку.
І ще раз. Ми маємо вчитися, щоб одного дня з нас брали приклад. А це довгий і важкий шлях.
– Скільки квитків вже продано на гру?
– Десь 30 тисяч.
– Чи є вже якісь плани про наступні благодійні матчі?
– Ми живемо у такі важкі часи, коли складно щось планувати. Наприклад, сьогодні вранці ми отримали дуже сумну новину. 5 грудня до нас звернувся Анатолій Грос, який працював у нашому шелтері на «Арені Львів». У жовтні він прийняв рішення приєднатися до ЗСУ.
Попросив допомогти йому зі спорядженням – ми почали цим займатися, а сьогодні стало відомо, що він загинув. Хлопцеві було 23 роки. Ми навіть не встигли йому щось придбати. Я не знав його особисто, але важко зараз.
Юрій показує лист, який Анатолій написав в «Шахтар» від руки. Він закінчувався словами, що в майбутньому хлопець знову хотів би працювати в клубі і «Слава Україні».
Вічна пам'ять герою!
Фото: Арата Ямаока, Ірина Козюпа/Tribuna, «Шахтар»
